Після бою Ніколь швидко побігла до карбункула і Майка. Потрібно було переконатися в тому, що вони в повній безпеці, і, найголовніше, прибути туди раніше за Кортіну. Не можна гарантувати, що авантюристів було троє. Їх могло бути і більше, а решта просто ховаються в лісі.
Ніколь прибула першою, і, на щастя, ознак інших людей в радіусі декількох сотень метрів не відчувалося. Ніколь розкидала листя і гілки дерев, Майк прекрасно себе почував, хоч ще й перебував без свідомості.
– А ти недружня.
Ніколь точно не відчувала людей навколо, але почула голос прямо за спиною. Тільки одна істота може з'явитися за спиною дівчинки, та й цей голос був їй вже добре знайомий.
– В такі моменти забуваєш про привітність.
– Не буду тебе звинувачувати в цьому, найголовніше, що хлопчик і карбункул живі.
Богиня з'явилася за спиною у Ніколь, як тільки дівчинка почала розкидати гілки. Що їй потрібно цього разу?
– Не звинувачуєш?
– Так, ти ж зробила все правильно!
Це більше схоже на виконання місії, ніж на просту випадковість. Ніколь вже хотіла висловити все богині, але карбункул підійшов до неї і почав облизувати Юрі.
– Малюк, ти не постраждав? Ось і чудово, тепер тебе треба переправити до мого чоловіка, і він про тебе подбає.
– В тебе є чоловік?
Боги – могутні істоти, але, безумовно, вони теж живі істоти. Для них властиво закохуватися і, можливо, навіть укладати шлюби. Є навіть міф, він дуже древній і з'явився ще до руйнування світового дерева.
Весілля бога вітру і богині предметів. Кажуть, того дня вітер розніс по світу багато артефактів.
– Так, ти ж прекрасно знаєш про це і сама.
– Не завдяки тобі. Всі міфи давно знищили. Ти пережиток історії.
– Ну ось, образила богиню!
Рейд часто цікавився міфами та історіями давнини. Це дозволяло йому забувати, хто він є насправді.
Ніколь все пам'ятала, і нехай деякі моменти з минулого життя притупилися, але найважливіше вона не забула, ніби це сталося кілька днів тому.
Карбункул чіплявся до богині, намагаючись облизати її, і просто грався.
– Ти врятувала малюка карбункула. Величезне тобі спасибі!
– Може, варто матеріально висловити свою вдячність?
– А тобі не буде забагато?
Ніколь вже отримала браслет і каблучку, а Мішель дістався рідкісний лук.
– Лук для Мішель, браслет теж допомагає тільки їй, для мене він більше проблема, ніж порятунок.
– Ну, хто тут такий сумний? Ти все зрозумієш, коли прийде час.
Мішель сповнена сил і завжди енергійна, але зараз вона ще занадто слабка, щоб допомагати Ніколь під час її «розборок». З іншого боку, в майбутньому завдяки Третьому Оку Мішель стане чудовою помічницею для Ніколь.
– До того ж, я більш ніж впевнена, що в тебе є хороша зброя.
– Ну, так...
Кинджал занадто сильна зброя для дитини. Справа навіть не в його ціні, а в рідкості. Створення вібруючої зброї – дороге задоволення, але й непопулярне. Знайти другий такий буде складно, якщо він взагалі існує.
– Я давно помітила цей кинджал, але, коли зрозуміла, що його власницею можеш стати ти, вирішила не забирати його собі. Для звичайної людини він марний, їй не вистачить сміливості і розуму використовувати його правильно, а ось ти знайдеш йому застосування.
– Гей!
– Не бурчи, ще маленька! Будь-які артефакти, що потрапили не в ті руки, можуть принести набагато більше проблем, ніж користі. Моє завдання як богині – забирати артефакти у негідних людей.
Ніколь розуміла, що богиня права. Її кинджал – небезпечна зброя, і в руках якогось бандита може накоїти багато проблем, а лук Мішель так взагалі може вбивати точним пострілом, бажана зброя для будь-якого вбивці.
– Гаразд. Мені час іти до того, як хтось опиниться тут.
– Ти думаєш, що крім нас і Кортіни тут хтось є?
– А хіба ти його не помітила?
Богиня вказала кудись вгору, і Ніколь, немов слухняна дівчинка, підняла голову. Там, над деревами, ширяв величезний...
– ДРАКОН?!
Ніколь його навіть не помітила, настільки безшумно він літав над ними. Чорно-червона шкіра, невеликий розмір тіла і величезні крила. Це повітряний дракон, вони не такі небезпечні, як інші.
Дракон не лякав Ніколь, хоча і змушував відчувати себе в небезпеці. Кожен дракон має свою ауру, у цього включена аура спокою, тому дівчинка і Майк не відчували страху.
– Це мій вихованець, Ег. Можете познайомитися.
– В тебе так багато сили. Свої дракони, будь-які артефакти. Чому ви самі не вбили злого дракона?
– Я ж тобі казала, на все є свої причини.
Ніколь не розуміла, чому вони не вбили дракона самі. Карбункул був радий появі дракона, він заліз до нього на голову і міцно вхопився за великі колючки.
– Він теж дракон, хоч ще й дитина. Ми забираємо його.
– Ясно, не хочете, щоб його вбили люди?
Майк буде незадоволений, але так карбункулу буде набагато краще, ніж просто жити в печері далеко від інших драконів.
– Я рада, що ти знову виручила мене.
Богиня застрибнула на дракона, після чого він злетів у небо.
– Ех… Чому все так складно?
Ніколь зітхнула і почала думати, що їй робити далі.
