Що таке світ?
Це перше багаття, запалене в дикій рівнині, найпримітивніша сила; це залізна кавалерія, що розширює територію на прикордонній фортеці поля бою, дотримуючись віри у владу монарха; це велика ріка, яка живить міста і села по обидва береги, цивілізація, закарбована в часі.
Йти шляхом культивування також означало бути на вершині світу.
Проте тисячі культиваторів вірили, що якщо вони зможуть піднятися на вершину гори Кан Я й поглянути вдалину, вони матимуть достатньо сили, щоб зневажати весь світ!
Небо і земля, висота і широчінь, розділені на п'ять континентів — Східний, Західний, Південний, Північний і Центральний — з багатьма сектами та різноманітними даоськими вченнями.
І з того часу, як двісті років тому одна людина стала святою, тільки гора Кан Я на Західному континенті може називатися номером один у світі.
Відтоді існує вислів про «одну гору, три секти, два буддистських храми та дванадцять демонічних палаців».
Всі знають, що поки «Святий Меча» живий, ця структура залишатиметься непорушною як скеля.
Достатню однієї людини, щоб контролювати головні сили світу.
Гірський хребет простягався вдалину, хмари покривали величезне небо, яструби летіли крізь туман, а журавлі співали пісні. Кожна з шести вершин гори Кан Я відрізнялася від іншої. Небезпечна і велична, елегантна і витончена, усамітнена і спокійна.
Духовними практиками займається Вершина Сі Цянь, тоді як Вершина Сі Хва практикує бойові мистецтва.
Сьогодні на горі Кан Я мала відбутися велика подія.
Через цей інцидент зал Цінхе на вершині Сі Цянь, головному піку, не був таким порожнім, як зазвичай, від воріт палацу до площі, плече до плеча, стояв натовп, що з нетерпінням озирався.
Багато хто з учнів встав рано вранці, щоб зайняти місце попереду.
Учні, одягнені в даоські шати Кан Я, мали різні вирази обличчя, шепотілися між собою, але стишали голос і не наважувалися здіймати шум.
Всередині палацу було не так багато людей.
Величезному палацовому залу не видно кінця, підлога викладена квадратними плитками із зеленого нефриту, які були відполіровані, як поверхня яскравого й чистого дзеркала. Зал мав надзвичайно високу стелю, двадцять гігантських стовпів із білого нефриту, таких великих, що для того, щоб оточити один, знадобився б розмах рук трьох людей, стояли в ряд з двох боків головного залу, на них хаотично вигравіювані зображення хмар і рельєфні скульптури.
В кінці залу було розміщено шість стільців тайши з сандалового дерева.
З західної сторони у центрі сидів старий чоловік з сивим волоссям та бородою й урочистим, незворушним обличчям. За ним стояла тендітна дівчина в рожевому.
Зі східної сторони у центрі сидів молодий чоловік з безвиразним, але гарним обличчям. За ним стояла жінка з владною поставою.
Це представники з Вершини Сі Цянь і Вершини Сі Хва.
Далі з обох боків було по два місця для інших чотирьох господарів вершин. За кожним з них стояв особистий учень.
Окрім господарів вершин та їхніх учнів у залі палацу було ще з десяток людей, молодий чоловік, одягнений у яскраве, як у дворянина, вбрання, сперечався з приблизно десятьма учнями в шатах Кан Я.
«Як може бути винесений обвинувальний вирок до того, як справа буде розслідувана?»
«Що ще нам потрібно розслідувати! Невже нашого особистого досвіду недостатньо, щоб довести це?!»
Панич у яскравому одязі злегка обмахувався віялом: «Хех, зі слів цього шиді, сьогодні голова секти і мій шисьон, всі господарі вершин, всі старші брати та сестри, марно витрачають тут час, доклавши до цього багато зусиль, а публічний суд — це просто вистава».
Десятеро сперечалися проти одного, але він мав спокійний і зібраний розум, тож протягом кількох раундів легко й ефективно змусив міркування інших учнів звучати так, ніби вони були неправі.
Літній чоловік, що сидів, не міг не нахмурити сиві брови.
З невідомої причини з передньої частини залу пролунав раптовий крик, і всі перешіптування припинилися.
Натовп учнів, що зібралися, раптом розступився, утворивши шлях.
Кілька людей, які сперечалися в залі, також, здається, помітили це, і озирнулися.
Біловолосий юнак у чорному плащі наближався крок за кроком. Коли він проходив крізь високі та широкі двері зали, його обличчя було холодним, а погляд безрадісним і безжурним.
Всі перевели подих.
У залі на деякий час запанувала тиша.
Їнь Біюе всю дорогу був оточений натовпом і стримував бажання загарчати.
Чого витріщилися! Що не так з моїм кольором волосся!!
Підліток з неформальною зовнішністю теж потребує поваги! Зрозуміло!!
*В оригіналі йдеться про субкультуру shamate(杀马特).
«Шиді, твоє волосся...»
Увійшовши до зали він зіткнувся зі стурбованими очима Льов Цішван і не мав іншого вибору, окрім як пояснити: «Я в порядку». Трохи подумавши, він додав «Не хвилюйся, шидзє».
...Але чому цей погляд став ще стурбованішим!
Раптом прозвучав голос старого: «Їнь Біюе, четвертий учень Вершини Сі Хва, гори Кан Я!»
Як рик звіра на порожній горі, що нескінченно лунав у холодному повітрі.
Його думки раптово завмерли, і коли він різко підняв голову, то побачив літнього чоловіка на стільці з західної сторони, погляд якого був направлений прямо на нього, як блискавка!
Майстер рівня Махаяни, навіть якщо стримує свою силу, все одно має могутню ауру, що викликає у людей трепет.
Пам'ять оригінального власника раптом спалахнула, це лідер секти — Джен Яндзи.
Він належним чином вклонився: «Цей учень прибув!»
«Сьомого дня минулого місяця тридцять два учні дали свідчення, що ти створив вбивчий масив «Захоплення охорони серця» у Таємному Царстві Фіолетового Неба, щоб убити співучнів, тобі є що сказати?»
Їнь Біюе обвів поглядом усіх присутніх у залі.
Попри те, що це публічний суд, природно, тут не було місць для людей, які легковажно говоритимуть.
Окрім його номінального вчителя, були присутні всі шість господарів вершин зі своїми особистими учнями.
Вони дивилися байдуже або зневажливо.
На місці його шифу сидів молодий чоловік з холодними очима, що не виражали жодних емоцій. У його голові промайнули слова «шисьон Дзюнь Ю». За спиною чоловіка стояла Льов Цішван, насупивши брови від хвилювання.
Ближче до нього стояли десять учнів у даоських мантіях Кан Я, сердито дивлячись на нього, ймовірно, це десять представників тих тридцяти двох людей, яким загрожувала небезпека в таємному царстві.
Що ж до вродливого юнака в яскравому одязі, то він усе ще виглядав спокійним і розслабленим. Пам'ять оригінального тіла досі не відреагувала на його особистість.
Їнь Біюе на мить запанікував, а як щодо Лво Мінчваня? Куди подівся Лво Мінчвань?
Джен Яндзи нахмурився.
Юнак байдуже сказав: «Ні».
Це визнання провини.
Ця фраза змусила багатьох зітхнути з полегшенням, мовляв "справа вирішена", а дехто навіть тихо пирхнув.
«Який твій мотив? Чи мав ти приховані проблеми? Чи був зачарований або примушений виконувати накази інших? Чи ти розумієш, що за такий серйозний злочин твою культивацію буде знищено і ти більше ніколи не зможеш увійти в Кан Я в цьому житті?»
Їнь Біюе був схвильований, поверхневий допит Джен Яндзи показав, що суд був лише формальністю, навіть якби він щось сказав, правдивість його пояснень була низькою, і не було б достатніх доказів.
Ці спогади були надто туманними, він міг би лише поспішно вигадувати причини, які мали б багато похибок, тож зберегти образ було неможливо.
Занадто пізно розігрувати цапа відбувайла, наступний план — плач і каяття...
Юнак у яскравому одязі склав віяло й зробив кілька кроків уперед. Він встав перед Їнь Біюе.
Їнь Біюе знову подивився на цю людину.
В урочистій і гідній секті Кан Я він справді виглядав екзотично, у довгій мантії з осіннім місяцем і гронами квітів бегонії, з яскравим зеленим нефритом пов'язаним до парчового поясу на талії і пурпурово-золотою короною з перлинами на голові.
Це явно було показне вбрання, але він не здавався вульгарним і екстравагантним, коли носив його, від нього відчувалося природне благородство.
Коли спогади промайнули, куточок рота Їнь Біюе ледь не сіпнувся.
Крім образи на головного героя, оригінальний власник не мав ніяких особливих почуттів до інших людей.
У його пам'яті були лише прості позначки, такі як «перший шисьон Дзюнь Ю» і «друга шидзє Льов Цішван», але коли мова зайшла про цю людину...
Несподівано він мав прикмету!!
«Балакун, п'ятий шиді Двань Чонсюань».
Коли у вершини Сі Хва з'явився такий яскравий і дивний персонаж!!
Однак неочікуваним було те, що оригінальне тіло не сказало цій людині жодного слова. Але несподівано він готовий зараз вступитися за нього.
Двань Чонсюань збирався щось сказати, але хтось був швидший за нього.
«Почекайте!»
Всі озирнулися назад.
До зали увійшов вродливий юнак у простому білому даоському одязі, з розпущеним довгим волоссям і рішучим поглядом, він обома руками тримав меч.
У залі палацу та поза ним здійнявся галас, яких сягав неба.
«Це... Лво шисьон!»
«Навіщо він дістав меч... невже, щоб особисто покарати того, на прізвище Їнь?»
«Оскільки він в цьому вбранні, не думаю що це так.»
Джен Яндзи суворо насупився. Дівчина в рожевому позаду нього була ще більш здивована і голосно скрикнула.
Їнь Біюе спостерігав, як Лво Мінчвань увійшов до зали й пройшов повз, не глянувши на нього.
Так тримати! Ти маєш допомогти зняти звинувачення!
Лво Мінчвань продовжував йти, поки не зупинився за десять кроків від Джен Яндзи, він важко впав на коліна і глухий стук від зіткнення з зеленою плиткою розійшовся залою.
Прозвучав його потужний і резонансний голос: «Цьому учневі є що сказати!»
Всі були шоковані таким поворотом подій.
З іншого боку, брова Джен Яндзи різко підскочила.
З його рівнем культивації він може підглядати в таємниці небес і навіть має гостре передчуття того, що станеться. Він не знав, що збирався сказати Лво Мінчвань, але його інтуїція підказала йому, що це абсолютно вийшло з-під контролю.
Це дуже погане передчуття.
Майже не вагаючись, він крикнув: «Замовкни! Тобі нема що сказати!»
Лво Мінчвань глибоко вклонився і збирався заговорити.
Джен Яндзи чітко оголосив: «Заборонено говорити!»
У той момент, коли він закінчив фразу, людина, яка стояла на колінах, раптово втратила дар мови.
Їнь Біюе мовчки опустив голову.
Головний герою, ти занадто стараєшся, не реагуй так бурхливо, просто встань і м'яко скажи кілька речень, благаючи про милість, звичайно, твій шифу, який відноситься до тебе як до рідного сина, поступиться, щоб зберегти твоє обличчя...
Зовні зал був схожий на киплячу воду, незліченні учні намагалися зазирнути всередину.
«Гей! Чому Лво шисьон став на коліна!»
«Нумо нумо нумо, ти закриваєш мені погляд...»
Учні, що охороняли двері палацу, намагалися забезпечити порядок у натовпі.
Незліченна кількість пар очей у залі була прикута до лідера секти Джен Яндзи та Лво Мінчваня.
Багато людей були подумки здивовані, що мав на увазі лідер секти, зробивши це, якщо Лво Мінчвань явно мав що сказати, чи була в цій справі таємна змова?
Вони знову перевели погляд на старшого учня вершини Сі Хва, його обличчя було безвиразним, неможливо розрізнити гнів чи радість у погляді.
Джен Яндзи глибоко вдихнув і махнув рукою: «Завтра будуть оголошені результати публічного суду, та буде представлено роз'яснення. Усі господарі вершин та учні Вершини Сі Хва залишаються тут, решта мають йти».
Таке ставлення дало зрозуміти, що він хоче зачинити двері, перш ніж почати обговорення.
Учні, що стояли за господарями вершин, тактовно відступили один за одним.
Ті кілька людей, які щойно сперечалися з Двань Чонсюанем, поглянули на Лво Мінчваня, який стояв на колінах у залі, і по черзі вийшли, хтось сказав «Ми віримо в шисьона Лво!» перед виходом із залу.
Двань Чонсюань повернувся на місце позаду Дзюнь Ю. Учні, що охороняли порядок, розігнали публіку за межами залу, високі й широкі двері залу з глухим звуком зачинилися, ізолюючи два світи в залі та поза ним.
Шум поза залою поступово стих. Всі припущення і дискусії нарешті замовкли.
Їнь Біюе поглянув їм вслід.
Зараз люди, що залишилися, становили практично всю силу та основну владу гори Кан Я.
Але головний герой дійсно популярний, ці учні не сказали, що вірять у лідера секти чи Вершину Сі Хва, вони вірять лише у Лво Мінчваня, цк цк.
Його власні брати та сестра, яких він отримав задарма, також були справді дивовижними, нікого з них не попросили піти, навіть маленький хлопчик даосист не поворухнувся... О, це, мабуть, зброєносець шисьона Дзюнь Ю?
Джен Яндзи зняв заборону говорити та запитав глибоким голосом: «Що ти хочеш сказати?»
Лво Мінчвань, який стояв на колінах, озирнувся на залу.
Сапфірові плитки відбивали високу і пряму фігуру підлітка. Злегка стиснуті тонкі губи, біле волосся і холодні очі.
З якоїсь незрозумілої причини хвилювання та тривога, які весь тиждень турбували Лво Мінчваня, раптом вщухли.
Незалежно від результату, він знав, що ні про що не пошкодує.
Кожен у залі чув, як прозвучали спокійні слова:
«Цей учень хоче нести покарання за Їнь шиді!»
Далі
Розділ 7 - Публічний суд (II)
Тоді Лво Мінчвань закінчив говорити. У всіх в залі змінився колір обличчя. Хе Яньюнь вигукнула: «Лво шисьон, про що ти говориш!» Джен Яндзи настовбурчив бороду і сердито сказав: «Свавілля! Яке це має відношення до тебе! Чому ти хочеш зайняти його місце?» Не тільки всі інші, Їнь Біюе також був розгублений. Чен Аньтай, господар Вершини Сі Лін, виразно закашляв: «Лво шиджи був жертвою, тепер, коли він висловився, бажаючи понести покарання за кривдника, у нього має бути прихована мета для цих дій, однак він також має надати пояснення тому, що сталося». *шиджи — племінник по секті. Чен Аньтай, який походить із залу, що забезпечує виконання закону, зараз обіймає посаду старійшини правосуддя, і найбільше полюбляє міркувати. Як тільки ця фраза прозвучала, його підтримали інші. Їнь Біюе вважав, що сьогоднішня поведінка Лво Мінчваня була дивною. Але все ж вмовив себе розслабитися, що ж, він прийме подарунок долі, малоймовірно, що це призведе до чогось поганого. Лво Мінчвань глибоко вдихнув, як все пояснити? Якщо він не використає Техніку зіниці Дзя Лань, можливо, що він ніколи не дізнається причину. Однак його шиді ще юний, це лише тимчасова залежність, в майбутньому, коли він набереться досвіду, то зможе знайти жінку, яку покохає, адже гармонія Їнь і Ян — це вірний шлях. Якби він зараз розкрив закоханість свого шиді, чи не завадило б це йому в майбутньому? Така самовпевнена та горда до мозку кісток людина, як його шиді, не бажатиме, щоб хтось знав про це. До того, це особиста відповідальність Лво Мінчваня. Юнак схилив голову: «Винен не шиді, це я, одного разу коли я був п'яний... Я мав намір змусити його бути зі мною. Шиді просто хотів мене провчити, але не мав наміру заподіяти шкоду чи втягнути в це інших! Все це моя провина. Я готовий нести відповідальність за тридцять двох учнів Кан Я, які потрапили у небезпеку!» У залі на хвилину запала тиша. П'яний? Змусити? Що це означає? Це не може бути тим, про що вони думають. Їнь Біюе відреагував першим, його очі розширилися: «Лво Мінчвань! Що за дурниці ти говориш?!» Завжди байдужий вираз обличчя підлітка раптом змінився, в його очах була паніка і гнів. Натовп був приголомшений, невже це може бути правдою, інакше чому він так обурений? Чи він хотів це приховати?!! Однак Чен Аньтай поставив серйозне запитання: «Це справді так? Лво шиджи, ти не можеш легковажно говорити про такі речі». Відразу до двох зірок шоу стали прикуті різні здивовані погляди. Колір обличчя Джен Яндзи змінився з попелястого на білий, він тремтів і вказував на Лво Мінчваня, не в змозі нічого сказати. Юнак знову важко вклонився і підняв свого довгого меча. «Я погано вчинив, я підвів свого вчителя і підвів Кан Я. Недостойний цього меча, сьогодні я передаю себе під суд палацу Цінхе». У минулому, коли Лво Мінчвань тільки увійшов до Кан Я, він ще займався бойовими мистецтвами, тож Джен Яндзи знайшов для нього цей меч — «Ченьчов». *«Потоплений човен», походить від ідіоми 破釜沉舟(pò fǔ chén zhōu) — розбивати казани і топити човни, що означає відрізати собі шляхи відступу. Це шедевр створювався протягом десятирічної кропіткої праці майстром мечів Янь Ціном, меч благородної особи. Хто знав, що після пробудження духовних меридіанів він буде мати хист до духовної практики. Джен Яндзи не хотів забирати меч назад, тому врешті Лво Мінчвань залишив його собі. У цей момент Джен Яндзи подивився на меч, ще більш розлючений, він не вірив, що його учень міг зробити таку дурницю, але також знав, що його учень не може брехати, він заплутався, на мить забувши як дихати. Їнь Біюе хотів ревіти ще більше, ніж він, як це могло статися! Він хотів вийти сухим з води, але не за таких обставин! Головний герою, чому ти обрав цей метод!!! Якщо ця репутація підтвердиться, як він зможе стати великим БОСОМ у майбутньому! Він уже збирався захищатися, коли його перервали. Льов Цішван зробила два кроки вперед і сказала, ненавидячи залізо за те, що воно не є сталлю: «Шиді, чому ти не казав про це! Чи можливо, що ти думав, що вершина Сі Хва не зможе захистити тебе, і тому терпів таку кривду!» Шидзє, тобі не потрібно допомагати мені в такий момент! Їнь Біюе так хвилювався, що не міг підібрати слова: «Мене ніхто не кривдив, насправді я ніколи не був хорошою людиною!» «Дзинь — — Виявлена лиходійська репліка «Я ніколи не був хорошою людиною», умову виконано, Ореол активовано!» Їнь Біюе був зворушений до сліз!!! Гарна робота!! Ореол такий уважний!! Хе Яньюнь збиралася захищати Лво Мінчваня, але з якоїсь причини її погляд упав на людину, що стояла в залі, і вона раптом втратила дар мови. Цей худий підліток, з того моменту, як увійшов, попри те, що зіткнувся з тисячею звинувачень або насмішок, не сказав жодного слова виправдання, жодного разу його вираз обличчя не змінився. Лише після того, як Лво шисьон сказав це, він несподівано захвилювався, і його голос раптово підвищився, ніби він поспішав щось приховати. Я ніколи не був хорошою людиною. Хто захоче таке про себе сказати? Насправді він зазнав багато страждань, чи не так... Не тільки у Хе Яньюнь, подібна думка виникла майже у кожного. Їнь Біюе швидко зрозумів, що щось не так. Люди дивилися на нього ще більш дивно, були ті, хто співчував і відчував ніжність, та ті, хто жалів і зітхав. Ті, хто дивилися на Лво Мінчваня, були або збентежені, або сповнені справедливого обурення. Ні, почекайте-но, хіба Ореол не був активований? Як так трапилося?! Де обіцяний наляканий плач від одного погляду?! Двань Чонсюань вийшов і став біля Льов Цішван: «Шисьон, ти не можеш розповісти правду, бо тобі хтось погрожує?» Льов Цішван, здається, теж дійшла цієї думки: «До того, я відвідувала шиді півмісяця назад, тоді він ще мав чорне волосся, але тепер у нього незліченні білі пасма, хіба це не дивно?» Ні ні ні, мовчи! Перш ніж Їнь Біюе відкрив рот, Двань Чонсюань продовжив: «Шидзє, ти говориш необачно, біле волосся — це здебільшого ознака відхилення ці, хоча майстер запечатав культивацію шисьона, він ніколи не збивав його зі шляху... І, Лво шисьон, про що ти говориш, тепер ти перший учень Кан Я і маєш високий статус, хіба ти можеш просто прийняти покарання за іншу людину?» Джен Яндзи стурбовано закричав: «Ти... ти, ти говориш нісенітниці!» Слова Двань Чонсюаня здавалися підтримкою, але насправді були засудженням, він лаяв Лво Мінчваня за безчесний вчинок і знущання з іншого, а також мав на увазі, що глава секти несправедливо вигороджував свого учня і безпідставно звинувачував Їнь Біюе до того, як справа була розслідувана. Навіть намагатися пов'язати сиве волосся Їнь Біюе з ним — дуже багатослівно. Звісно, натовп став ще менш доброзичливим. Тоді чоловік, що був представником вершини Сі Хва, заговорив: «Двань шиді, відступи». Його голос не був гучним, але мав певну силу. Він звучав так холодно, ніби був з льоду і снігу, які ніколи не тануть, і змусив усіх насторожитися. Їнь Біюе озирнувся на звук його голосу. Це був перший раз, коли він уважно подивився на Дзюнь Ю. Той був одягнений у чорну мантію з перехресним коміром, без жодного візерунка та деталей, а його темне волосся розсипалося водоспадом. Брови й очі байдужі, схожі на лезо ножа, тонкі губи, як крила цикади. Він просто сидів на стільці, але був схожий на божественного воїна, просто кинувши на нього погляд можна відчути щільну холодну ауру, на нього неможливо дивитися зблизька. Від початку і до цього моменту цей чоловік із холодними очима сказав лише одне речення. Коли він мовчить, мало хто його помічає. Однак, коли він заговорив, ніхто не наважився говорити. Двань Чонсюань і Льов Цішван також мовчки відступили. Усі замовкли, чекаючи його вироку. Джен Яндзи зітхнув із полегшенням, нарешті виступив Дзюнь Ю, який зберіг спокій та логічне мислення, він гідний бути учнем Вей Дзінфена, головним учнем Вершини Сі Хва... Але тоді Джен Яндзи побачив, що людина, яку він хвалив, повертається до хлопчика-зброєносця і каже: «Принеси мій меч». Джен Яндзи відчув, як у нього потемніло в очах. Хлопчик-зброєносець ствердно відповів і пішов. У залі запанувала мертва тиша. Через невідомий проміжок часу Джен Яндзи відкашлявся, ніби хотів щось сказати. Він побачив, що той хлопець увійшов, шанобливо тримаючи двома руками скриньку з мечем, і незліченна кількість поглядів упала на неї, наче намагаючись пройти крізь старе персикове дерево. Джен Яндзи внутрішньо застогнав, це кінець, кінець, старі проблеми вершини Сі Хва знову вийшли назовні, вони надмірно захищають своїх людей та не слідують логіці. Вей Дзінфен пішов, а на його місце заступив Дзюнь Ю! Наче намагаючись залицятися до смерті, Лво Мінчвань знову заговорив: «Шифу, те, що сказав цей учень, є правдою, я піддав тридцяти двох учнів Кан Я небезпеці та хочу нести відповідальність замість Їнь Біюе!» Джен Яндзи дуже хотів кинути його на вершину Сі Хва і дозволити померти! ...Але хоч який він дурний, він все одно залишається учнем, якого Джен Яндзи сам виховав. Джен Яндзи зітхнув, і його тон пом'якшився: «Шиджи Їнь, мій негідний учень скривдив тебе?» «Абсолютно нічого не сталося! Це не має до нього ніякого відношення!» Їнь Біюе майже впав на коліна! Нарешті настала його черга говорити, черга людини, про яку йде мова! Однак, здавалося, що в його голові лунав крижаний механічний голос, який говорив, біп-біп, вибачте, IQ ваших співучнів зараз офлайн. Господар Вершини Сі Пін прочистив горло: «З моєї точки зору, можливо, Лво шиджу закохався в Їнь шиджу, але не отримавши взаємності, парубок на мить повівся імпульсивно... На щастя, він не зробив великої помилки, кхе, Дзюнь шиджу, чому б тобі не прибрати меч, якщо хочеш щось сказати, говори про це словами, гаразд...» Господар Вершини Сі Пін завжди вмів зберігати мир та заспокоювати, а також перетворювати великі проблеми на маленькі. Раніше Джен Яндзи ненавидів таке безпринципне та безладне ставлення, але зараз він знову і знову кивав: «Так, так». Господар Вершини Сі Лін теж приєднався до обговорення: «Особисті справи молоді люди повинні вирішувати самостійно, зрештою, було б недоречно суворо карати їх і поширювати цю інформацію...» Інші господарі вершин також повторили: «Саме так». Льов Цішван замислилася, їй було байдуже до Лво Мінчваня, але це було не добре для репутації її шиді. Думки, якої вона дійшла, природно, могли дійти і інші. Худорляві руки чоловіка лежали на скриньці для меча. В ту мить майже у кожного в глибині душі прозвучав дзенькіт меча, і вони не могли не здригнутися. Знову пролунав крижаний голос: «На сьогодні суд завершено. Люди, які знають про цю справу, не повинні її розповсюджувати». Закінчивши говорити, він подивився на Джен Яндзи. Джен Яндзи знав, що Дзюнь Ю таким чином цікавиться його думкою, він нарешті дозволив йому зберегти обличчя. Він також сказав: «Пам'ятайте, що це питання не повинно виходити назовні». Дзюнь Ю кивнув, віддав скриньку з мечем хлопцеві й підвівся. Льов Цішван і Двань Чонсюань слідували за ним. Їнь Біюе дивився, як наближаються ці отримані задарма старші брат та сестра, і його серце було збентежене... Що він мав сказати? Сказати "дякую" за допомогу, що пішла зовсім не в тому напрямку! Через це йому здалося, що його справді мало не зґвалтував Лво Мінчвань! Однак він не міг не подякувати цим людям, що не були близькими з оригінальним Їнь Біюе, але прийшли на допомогу, це значно більше ніж звичайна доброзичливість! Але звідки у лиходія з'явилися ці захисники матусі-ведмеді! Панове, ви потрапили не на той знімальний майданчик! Він швидко зрозумів, що надто багато думав, і коли Дзюнь Ю з'явився перед ним, він не зміг вимовити ні слова. Чоловік підняв руку з-під широкого рукава і з легкою прохолодою на пальцях торкнувся його між бровами. Раптом чиста, свіжа енергія потекла по кінчиках пальців до його духовних меридіанів. Як джерело води, що тече, невидимі кайдани в тілі раптово зникали скрізь, куди вона досягала, велична істинна енергія хлинула з моря ці та швидко влилася в кінцівки, ніби кожен дюйм м'яза знову розтягнувся, а кожна кістка наповнилася силою. Раптом він відчув бадьорість, все його тіло розслабилося й оновилося. Дзюнь Ю зняв печать з його культивації. Їнь Біюе на мить був приголомшений, відчуття власної сили було занадто гарним, щоб бути правдою. Тоді він почув, як чоловік байдуже промовив: «Це не відхилення ці». Наступне речення було адресоване іншим двом: «Відправте шиді відпочити». Двань Чонсюань засміявся і сказав: «Четвертий шисьон пережив стільки неприємностей, йому справді варто добре відпочити». Льов Цішван сказала: «Я попрошу старійшину Ніна ретельно його перевірити». Вони вдвох майже винесли Їнь Біюе із залу палацу Цінхе. Інші господарі вершин також вставали і один за одним попрощалися. Лво Мінчвань спостерігав, як спина підлітка віддаляється, але раптом йому закрила огляд висока фігура. Дзюнь Ю йшов до нього крок за кроком, зупинився за три кроки й подивився йому в очі. Лво Мінчвань миттєво застиг на місці, не в змозі поворухнутися, і небесно-руйнівний холод миттєво охопив його, наче перед безоднею, наче меч, що звисає з вершини! Він майже очікував, що наступної миті дерев'яна скринька трісне, а меч, здатний розсікти гору навпіл і зрівняти Кан Я з землею, злетить з неба, пробивши йому груди. Здавалося, що він мучився в холодному льоду десять років, але, очевидно, це був лише подих. Дзюнь Ю розвернувся і пішов. Лво Мінчвань впав і важко дихав. Лише тоді він зрозумів, що холодний піт просочив його одяг. Хе Яньюнь, яка приголомшено застигла на відстані, наважилася кинутися до нього, і після кількох спроб підняти його, не змігши допомогти, стурбовано сказала: «Лво шисьон, як ти? Ти в порядку?» Цього разу Джен Яндзи не поворухнувся. Він знав, що не зможе зупинити Дзюнь Ю. Лво Мінчвань буде в порядку, це було лише маленьке покарання та велике попередження. Він завжди милосердний. Джен Яндзи не міг не зітхнути з полегшенням, на щастя, цього разу безлад нарешті закінчився... Він збирався відвести свого учня додому і відлупцювати його. А тоді побачив, як цей невірний учень несподівано підвівся і кинувся за чоловіком, що пішов: «Дозвольте мені побачитися з Їнь шиді! Я маю дещо йому сказати!» Він заб'є до смерті цю наволоч, яка шукає смерті!
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!