Прощання

З усіх боків наближалося все більше людей.

І кожний з них тримав меч в руці.

Їнь Біюе, не змінившись в обличчі, нишком подивився на людей поруч з собою, але побачив, що ці двоє, здавалося, не звертали уваги на те, що відбувається, і продовжували спокійно крокувати. Двань Чонсюань навіть був у піднесеному настрої.

Коли вони були на відстані приблизно одного джана від Зали зобов'язань, перед ними зібрався натовп учнів Кан Я.

У Їнь Біюе стислося серце.

Коли вони троє наблизилися, ці учні раптом розійшлися по обидві сторони дороги, залишивши шлях, щоб вони пройшли.

Всі дивилися на них зосередженими та палкими поглядами, але ніхто нічого не говорив, атмосфера була настільки тихою, що було чути дихання кожного з натовпу.

Їнь Біюе вже пристосував свій темп до найбільш зручного для того, щоб витягти меч, і навіть подумки прорахував понад три напрямки, щоб прорвати облогу.

Але він був упевнений в успіху менш ніж на 50%, тому що людей було надто багато. Він навіть не знав, чи були серед цього натовпу майстри, які стримували ауру і приховувалися.

У цей момент хтось у натовпі з гучним криком підняв меч:

«Шишу Їнь! Перемога на Фестивалі збирання квітів буде ваша!!--»

Їнь Біюе раптово здригнувся, шукаючи джерело голосу, хіба це не той маленький учень, який супроводжував його того дня?

...і який потрапив під вплив його ореолу ненависті.

Він не встиг це обміркувати, бо незабаром пролунали інші крики, які швидко розлилися, як приливна хвиля!

«Шишу Лво! Ви здобудете перемогу на горі Чонмін!!--»

«Шисьон Їнь переможе в кожній битві!--»

«Шисьон Лво непереможний!--»

«Шисьон Їнь найкращий фехтувальник!--»

Обабіч дороги зібралися учні, хоча їх ранги були різними і вони по-різному зверталися до них, кожен підняв меч та енергійно махав ним. Здалеку це було схоже на плавне море мечів.

Двань Чонсюань зітхнув: «Це перший раз, коли я насолоджуюсь "Прощанням мечами"».

Їнь Біюе відчув, що відбувається щось, про що він не знає.

Його здогад виявився правильним.

«Шишу Їнь хороша людина. Якби ти особисто побачився з ним, то не був би введений в оману чутками!»

Якби Чен Сі був єдиним, хто сказав це, то, звісно, це не викликало б ніякого резонансу.

Але того дня було четверо учнів, які супроводжували Їнь Біюе.

У світі чуток три людини можуть бути тигром, а слова чотирьох людей можуть розплавити золото.

*sān rén shi hǔ(三人市虎) означає, що якщо троє людей скажуть, що в місті є тигр, інші в це повірять.
**zhòng kǒu shuò jīn(众口烁金) означає, що сили громадської думки достатньо, щоб сплутати правильне й неправильне.

Вони підтвердили, що стосунки між Лво Мінчванем та Їнь Біюе були безперечно незвичайними, але не ворожими. І, несподівано, винуватцем виявився Лво Мінчвань.

Послідовники Кан Я є першокласними у культивації і їхня здатність пліткувати також є першокласною.

Щось на кшталт «Дочка шишу Льов і син шишу Джана закохані та вже разом» врешті перетворюється на «Шишу Льов і шишу Джан разом, вони одружаться наприкінці місяця, а голова секти буде свідком», і це насправді не перебільшення.

Решта учнів, які перебували в небезпеці в таємному царстві, зібралися разом, ретельно пригадали та зіставили деталі, і з'ясували, що навіть якби вбивча формація була активована, вони б не постраждали, оскільки всі атаки були зосереджені лише на Лво Мінчвані.

Однак Лво Мінчвань вирішив прийняти покарання за Їнь Біюе. Це справді було надто дивно.

Додайте до цього реакцію Лво Мінчваня в залі Цінхе та те, що Чен Сі та інші четверо людей бачили на власні очі. Усі припускали не менше десяти версій «таємних справ між головним учнем Кан Я та генієм вершини Сі Хва, які не можна обговорювати», але теорій переплетення кохання й ненависті чи ненависті, що народжена з кохання, було небагато.

Врешті поява Хе Яньюнь остаточно підштовхнула до розмови про те, "що ми маємо на увазі, коли говоримо про кохання?".

Багато зацікавлених людей запитували її, що сталося всередині зали після того, як зачинили ворота. Але вона нічого не сказала.

Кульмінацією стала сьогоднішня сцена.

У Кан Я існує традиція "Прощання мечами, щоб підбадьорити людей перед подорожжю".

Учні були тими, хто спонтанно влаштовував і організував це, супровід простягався від Зали зобов'язань аж до зовнішньої сторони гірських воріт, поки вони не виходили за межі секти. Багато років тому картина бойових культиваторів, що розмахують різними мечами, і духовних культиваторів, що тримають всілякі магічні артефакти, була надто приголомшлива. Таким чином поступово традиція перетворилася на звичайне розмахування мечами й нічим іншим.

Серед учнів, які прийшли цього разу, багато тих, хто тимчасово позичив меч.

Але це не вплинуло на їхній ентузіазм, гучні звуки криків, які вони здійняли, рознеслися по всій горі, сколихнувши Кан Я.

Коли троє, враховуючи Їнь Біюе, пройшли приблизно сотню метрів, натовп все ще слідував за ними, вигуки перетворилися з безладних та неорганізованих на акуратні та однорідні. Дві сторони, здавалося, дійшли консенсусу, і група людей разом вигукнула: «Шисьон Лво, здобудь перше місце на горі Чонмін!», інша група людей вигукнула: «Шисьон Їнь, здобудь перемогу на Фестивалі збирання квітів!»

Раптом у лісі здійнявся вітерець, що приніс приємний аромат.

Їнь Біюе підвів очі й побачив, як до них наближається більше десятка жінок у білих сукнях. Дві лідерки групи відштовхнулися від землі та опустилися на верхівки дерев, одна на півдні, а інша на півночі, і помахом руки струснули вниз два великих стяги з великими, витонченими та плавними літерами: «Блискуча перлина» на південній стороні і «Бездоганна моральна чесність» на північній.

*míng zhū huá cǎi(明珠华彩), перший ієрогліф співпадає з ієрогліфом в імені Лво Мінчвань.
**bái bì wú xiá(白璧无瑕), другий ієрогліф співпадає з ієрогліфом в імені Їнь Біюе.

Побачивши це, Двань Чонсюань дістав своє складане віяло і змахнув ним, його посмішка ставала все більш люб'язною: «Спроба підтримати мене від шидзє і шимей дійсно оригінальна».

Кутики рота Їнь Біюе злегка здригнулися.

Любий хлопче, ти занадто самовпевнений, принаймні сестриця Хе Яньюнь, яка є лідеркою, абсолютно точно прибула, щоб підтримати свого шисьона Лво.

Двань Чонсюань емоційно зітхнув: «Ах, вони прославляють мою зовнішність, порівнюючи її з блискучою перлиною, і захоплюються моїм характером як бездоганно моральним!»

Їнь Біюе втратив дар мови.

Якби він скористався знаннями з романів про шоу-бізнес, то незабаром зміг би чітко зрозуміти поточну ситуацію.

Дорога розділяла дві сторони.

На півдні знаходиться фан-клуб Лво Мінчваня, а на півночі — фан-клуб Їнь Біюе. Мечі, які вони тримають в долонях, еквівалентні сучасним світловим паличкам.

Фан-клуб Лво Мінчваня перемагає за кількістю людей.

Величезний натовп, що розмахує мечами з надзвичайно рівномірною швидкістю, утворює густе море.

Фан-клуб Їнь Біюе перемагає за якістю.

Окрім чотирьох учнів супроводу та учнів Залу правопорядку, які йшли попереду, були також затяті шанувальники «Святого Меча» та Дзюнь Ю. Це перший раз, коли вершина Сі Хва бере участь у Фестивалі збирання квітів, тому, природно, вони представляють репутацію Святого Меча.

Хоча кількість людей не була такою великою, як на іншій стороні, рівень їхньої культивації не був слабким, вони виразно кричали і їх даньтяні сповнені ці.

За рівнем гучності обидві сторони йдуть нога в ногу.

Однак, на жаль, сцени з Їнь Біюе займали лише два з половиною рядки в романах про шоу-бізнес, тож, природно, він цього не зрозумів.

Інакше він міг би підняти руки й гукнути до своїх друзів, що стояли позаду, щоб вони підняли мечі! Дайте мені побачити ваші руки!!!

Хе Яньюнь стояла на верхівці дерева та тримала прапор, спостерігаючи, як її сестри змішалися з обох боків, роздаючи хустинки з вишитими словами «Блискуча перлина, бездоганна моральність», і злегка усміхалася.

Жвань Сяолянь, що була на дереві з протилежної сторони, підняла на неї брову.

-- Чи це спрацює?

Хе Яньюнь кивнула.

-- Безсумнівно!

Ці вишиті хустинки Хе Яньюнь разом із сестрами зробила за одну ніч, подбавши про те, щоб використані матеріали були вишуканими, робота витонченою, а стібки ретельними та тонкими, це мають бути хустинки, від яких неможливо відмовитися, потримавши їх в руках. Щобільше, на горі Кан Я мати хустинку, вишиту дівчиною, дійсно було тим, чим хизувалися та пишалися.

Хустинки незабаром закінчилися, Хе Яньюнь задоволено посміхнулася і вдячно глянула на Жвань Сяолянь.

-- Дякую вам всім.

Жвань Сяолянь кинула на неї швидкий погляд.

-- Пусте!

Тож Хе Яньюнь більше нічого не сказала, ні, вона і не «говорила» жодних слів від початку і до кінця.

Вони виросли разом і могли зрозуміти одна одну з півслова, з одного погляду чи виразу обличчя.

За словами Хе Яньюнь, це дружба на все життя.

Раніше вони разом спускалися з гори, щоб відвідати ринок і поласувати смаженою куркою, але їх ловили та били по долонях... Дружба на все життя.

Щоразу, коли сестер з гори Кан Я ловили, саме Хе Яньюнь брала на себе ініціативу взяти всю провину, і її репутація «захисниці з чорним горщиком» залишалася з нею до тринадцяти років. Пізніше, коли вони подорослішали, то поступово змінили свою грайливу натуру і почали старанно займатися, тому довго не збиралися разом.

*чорний горщик означає несправедливе звинувачення у злочині.

Тому, коли Хе Яньюнь запропонувала цього разу "план подружньої пари", це було як введення курячої крові, наче заклик до дії.

Їнь Біюе нічого не знав про все це.

Тримаючи в руці хустинку, яку йому передали, він відчував... в усьому цьому є щось дивне і бентежне.

Натовп зупинився біля високих та широких гірських воріт і затих.

Вони троє розвернулися і вклонилися натовпу, який їх проводжав, а Лво Мінчвань виразно сказав: «Дякую, що провели нас».

Натовп знову вибухнув радісними криками.

Юнаки, затуляючись рукавами від вітру, рушили на південь.

Позаду сонце, що сходить, величні зелені гори, море мечів і криків.

Попереду невідома дорога терну й багнюки.