Війна Імперії (2)

Розділ 140. Війна Імперії (2)
 

Бум!~
Гігантська вогняна куля опускалася на місто Блан. Разом з гігантськими палаючими каменями й хвилями пилу, що накочувалися на місто, вогонь поширювався.
Частина орків, які не встигли ухилитися від каміння, були миттєво розчавлені на фарш. Ці камені, вкриті палаючою нафтою, спричинили численні ревучі пожежі, від яких загорілися навколишні споруди.
Багато воїнів, які потрапили під гарячу нафту, загорілися. Вони боролися в агонії, перш ніж згоріти до смерті. Тим часом орки з обох боків відчайдушно кидалися, намагаючись загасити пожежу.
В той час, як палаюче каміння продовжувало падати, зверху безперервно сипалися вогняні шлейфи, приземляючись в межах міста. Слідом за вогняними шлейфами за межами міста стояли ряди катапульт, які безперервно обстрілювали міську стіну.
Також за містом стояла величезна армія орків. Під сонцем шари їхніх обладунків сліпуче виблискували. Вони здавалися нескінченним морем воїнів, якщо окинути їх одним поглядом.
З десятками тисяч воїнів їхні ряди здавалися безмежними, особливо зважаючи на те, що вдалині стояла ще одна велика армія з п'ятдесяти тисяч воїнів. Насправді, армії, що оточували Блан, простягалися аж за пагорби.
З численними списами й щитами, що сяяли, густі, як ліс, всі воїни дивилися на Блан з хижим голодом в очах. Поки катапульти продовжували бити по місту, всі вони відчували тиск чорного диму, що здіймався в результаті атаки.
Цей вид війни вперше з'явився в людських королівствах. Здавалося, що його джерелом була зброя людських чарівників.
Вперше такі методи увійшли в масштабну битву під час знищення королівства Менкауре. Вдруге ця тактика була застосована під час битви за престол між Вертенді та Божевільним Королем Лемегетоном Нарандо.
За підтримки Віри Сонця Вертенді взяла креслення катапульт і доручила їх виготовлення великій кількості майстрів. Лише після цього вона здобула блискучу перемогу в усіх облогових битвах, змусивши Лемегетона віддати трон королівства Енгідо.
Ставши свідком тієї битви, всі визнали силу цих катапульт. Як наслідок, багато сусідніх королівств почали купувати катапульти у людських королівств.
Ці орки з півдня Енгідо придбали велику кількість катапульт, які вони використовували для обстрілу Блана. На щастя, Блан був оборонною фортецею з більш ніж столітньою історією. Його стіни були високими, міцними, і, безумовно, їх було важко проломити.
Форма міської стіни також відрізнялася від традиційних квадратів і кіл, натомість мала форму поліграми. Таким чином, незалежно від того, з якого боку на місто нападали, його мешканці могли відкривати вогонь у відповідь. Таким чином, споруда була міцнішою, справжньою фортецею. Саме тому Ланто міг спробувати утримати місто лише з трьома тисячами лицарів, разом з розсіяними солдатами та свіжими рекрутами з самого міста.
— Пане!
— Пане!
Ланто крокував каналом всередині міського муру. Під кольчугою він був одягнений у пурпурову мантію з вишитим на ній знаком сонця, що означало його статус Святого Лицаря.
Де б він не проходив, навколишні солдати й лучники зупинялися і віддавали Ланто честь. Він злегка кивав головою, в той час як на задньому плані продовжувався нескінченний шквал катапульт. Кілька його помічників не могли більше стримуватися, щоб не втрутитися в цю ситуацію.
— Сер, може, нам озброїтися власними катапультами й відповісти на їхній обстріл? Так ми зможемо порушити їхній ритм. Можливо, нам навіть вдасться знищити кілька їхніх катапульт! — Молодий генерал-пес, одягнений у кольчугу, нетерпляче промовив, стоячи перед Ланто.
Ланто не відповів йому, але піднявся на міську стіну, щоб подивитися на ворожу армію. Одного лише вигляду величі великої, щільної маси було достатньо, щоб налякати воїна до слабкості в колінах, не кажучи вже про цятки вогняних куль, які свистіли над головою. Навіть деякі солдати тремтіли.
У цей момент на міську стіну, неподалік від групи, впав камінь. Негайно вся ділянка стіни почала сильно трястися, оскільки група відчула, що їхні опори стають нестійкими.
Нарешті, Ланто схопив генерала-собаку і поплескав його по плечу. Тільки тоді той відповів на його запитання. — Ще не час. Зараз вони лише випробовують нас. Їхні катапульти — великі моделі, з дальністю польоту чотириста метрів. У нас є лише середні катапульти, з максимальною дальністю польоту двісті шістдесят метрів. На додаток, виходячи з поточного напрямку і швидкості вітру, вони мають перевагу, оскільки ми стрілятимемо проти зустрічного вітру.
Ланто продовжив своє пояснення. — Якщо ми почнемо стріляти зараз, то потрапимо прямо в їхню пастку. Вони знайдуть місця розташування наших катапульт і негайно знищать їх. Тоді ми справді опинимося в безвихідному становищі.
Ланто воював під час битви з Вертенді, тому був добре знайомий з використанням катапульт на полі бою. Цей досвід дозволив йому говорити зараз з таким авторитетом і впевненістю.
Безперервний шквал катапульт був катастрофічним для морального духу солдатів у місті. Тому Ланто і генерали постійно ходили по місту, підіймаючи бойовий дух солдатів і заохочуючи їх утримувати оборону.
Як і очікувалося, противники випробували їх серією притискних пострілів, перш ніж перейти до облогових дій. Маси солдатів кинулися на міську стіну з усіма видами зброї. Людська тактика облогової війни повільно поширювалася серед народів орків після знищення Королівства Менкауре. Ці знання також революціонізували війну і стратегію серед народів орків.
В цей час катапульти в місті негайно почали контратакувати. Три тисячі лицарів, яких привів Ланто, були елітою, яка пройшла через війну за престол. На щастя, серед них були солдати, які вміли збирати й керувати катапультами.
Точність катапульт залишала бажати кращого, але контроль часу і відстані до ворогів був чудовим. Порівняно з їхніми супротивниками, їхній контроль над відстанню та вітром був набагато точнішим. Після кількох раундів на полі бою за містом панував повний хаос.
Після кількох раундів пробних пострілів противники спочатку думали, що в місті немає катапульт. Таким чином, опоненти були абсолютно беззахисними перед раптовою активацією міських катапульт!
Величезні частини армії супротивника були розчавлені величезним камінням, а їхня кров забарвила поле битви в багряно-червоний колір. Багато облогових машин і драбин також були повністю знищені, одна за одною.
Однак, оскільки інша сторона мала п'ятдесятитисячне військо, вони продовжували просуватися вперед, застосовуючи грубу силу. Коли до стіни підкотили ще більше драбин, битва застопорилася, зайшовши в певний тимчасовий глухий кут.
Проте на ворогів безперервно сипалося каміння, дерево, олія та окріп. Солдати орків жалібно кричали, падаючи з драбин.
Міські лучники випускали нескінченний потік стріл вниз, але інша сторона продовжувала наступати на міську стіну. Вони мчали вперед, не зважаючи ні на життя, ні на смерть, наче бурхлива хвиля.
Під міськими мурами вже товстим шаром лежали тіла загиблих. Кілька загарбників прорвалися на міський мур, і в міру того, як сутички переміщалися на міський мур, захисники міста намагалися продовжувати відбивати загарбників. Так тривало, хвиля за хвилею.
Ланто очолював своє військо з власним Мечем Святого Лицаря, який світився білим кольором. Гордо розмахуючи ним, він продирався крізь воїнів на стіні, збиваючи загарбників з ніг.
Святі лицарі отримали таку ж божественну спадщину, як і святі. Однак святі лицарі не зміцнювали свої тіла, а зміцнювали свою зброю, яка була перетворена на обожествлені металеві клітини. Таким чином, вони володіли силою, яка називалася Кі. По суті, це було те ж саме, що й Судний Промінь Святих, лише з деякими відмінностями в масштабі.
По всьому муру точилися бої, ворожі солдати безперервно вдиралися на стіну. Звуки різанини лунали на всю округу. Щохвилини хтось помирав. Запах крові, що стояв, був достатнім, щоб викликати у воїнів блювоту.
Ланто купався у крові, коли він зіштовхнув зі стіни ведмедя-орка з молотом після того, як заколов його до смерті. Нарешті вороги почали відступати.
Однак Ланто знав, що це була лише перша хвиля битви на виснаження. Загарбники продовжуватимуть штурмувати міські стіни, а він пообіцяв своєму королю захищати Блан цілих десять днів.
Він знав, що це буде надзвичайно важка облога. Але він не збирався поступатися ворогам ні на сантиметр!
 
 >> кінець 144 розділу