Том 5. Розділ 43

「Ех......」

「Атака. Це якась інформаційна чи психологічна війна? Це несмак.」

Шірое принюхується.

Окрім поганого смаку, вони ще й погано поводяться.

Це ж так очевидно.

Цього разу атака інфільтраційних сил, схоже, має на меті дискредитувати Конференцію Круглого Столу і послабити зв'язки, які існують у місті Акіба. Однак їхні методи занадто грубі.

Можливо, «ворог», який здійснює напади, є некомпетентним, а можливо, це просто зарозумілість.

「......зарозумілість?」

Акацукі нахиляє голову на бурмотіння Шіро.

Побачивши це, Шіро злегка помахав рукою.

「Неважливо, прибери кунай.」

「Але ж мій лорд.」

「Цього разу йому тут не місце.」

Акацукі неохоче ховає клинок назад під спідницю. Шірое відводить погляд від блиску її литки і повертається до Хенріецу.

「На місто Акіба напали.」

「Так.」

Хенріецу киває з напруженим виразом обличчя.

Тоді Шіро зрозумів, що Хенріецу вже здогадалася про це. У такому випадку я вирішив, що було б краще до певної міри розповісти про ситуацію Хенріецу.

「Засобом було б проникнути, а потім використати помірний саботаж і чутки. Метою було б знищити довіру до Конференції Круглого Столу.」

「......Ми повинні вжити негайних заходів. У деяких випадках, можливо, нам навіть доведеться скасувати фестиваль.」

「Це не найкращий крок.」

Шіро відповів Хенріецу, яка поспішала робити висновок.

「Якщо фестиваль буде скасовано, репутація Конференції Круглого Столу буде втрачена через сумніви щодо його практичної спроможності, тому їх мета буде досягнута. Тут, мінімізуючи проблеми, найкраще, що можна зробити, це пройти через це, тому фестиваль має продовжуватися таким, яким він є.」

「Тож нехай буде так, як є.」

Вираз обличчя Хенріецу недобрий.

Той факт, що вас атакують таким чином, що ви не бачите прямо невідомого опонента, сильно тисне на вас. Навіть Шіро не застрахований від такого тиску. Він трохи більше «бачив», ніж Хенріецу, тому він просто спокійніший.

Шірое здогадується, що цей напад походить від «землян». На це є багато причин, але найбільша з них - дискомфорт від ключової фрази «дискредитація керівної структури».

Майже всі авантюристи Ямато, включно з Шіро, є японцями в реальному світі.

Це не те, чим можна пишатися, але для японців не існує довіри до керівної структури до такої міри, щоб дискредитувати її. Ні, тобто, звичайно, в реальних адміністративних і поліцейських структурах Японія, мабуть, надавала найкращий сервіс у світі. Очевидно, що якби ці інституції припинили свою діяльність, у них були б негайні проблеми.

Однак, у «розумінні» багатьох японців, ці кінцеві послуги та управлінські структури, здається, існували незалежно одна від одної. Іншими словами, сама ідея «підриву довіри до управлінської структури» є не-японською, а в цьому Ямато - не-авантюрною.

Грубість цієї атаки також говорить нам про дещо інше.

Принаймні, землянин не вважає, що цей напад завдасть нищівного удару по місту Акіба або по самих «Шукачах пригод». Звичайно, провал фестивалю і погіршення громадського порядку в місті, а також звинувачення в некомпетентності з боку Конференції Круглого Столу, не послаблять миттєво самих «Шукачів пригод».

Оскільки ця атака не є самодостатньою, то навіть безпосередню мету «дискредитації Круглого столу» слід розглядати як сходинку до справжньої мети.

То якою ж у цьому випадку є справжня мета, інтереси нападників?

Можливо, це проведення переговорів з містом Акіба на вигідних для себе умовах.

Ймовірно, приблизно такою є мета «західних торговців», згаданих у розмові з Мінорі. Оскільки Круглий стіл уклав договір з Альянсом вільних міст Істару, то для того, щоб їхні прибутки не були монополізовані, західним торговцям необхідно укласти договір з містом Акіба. Для того, щоб покращити умови цього договору, вони втрутилися в ситуацію, щоб завдати превентивного удару.

Той факт, що купці такого розміру були мобілізовані, свідчить про те, що ними командує або великий купець зі значним капіталом, або знатний вельможа.

Це також підтвердив Ісаак, який повідомив нам, що тільки одна велика група людей увійшла в місто сьогодні вранці, щоб залишитися в місті.

Я можу зрозуміти.

У деяких випадках це стратегія, яка може мати певний ефект.

Але вона настільки груба і неестетична, що Шірое засудив її.

Зрозуміло, чому вони намагалися отримати перевагу в переговорах, використовуючи залякування, чутки, мобілізуючи стільки людей.

「На захід, так?」

「Будь ласка, полежте трохи.」

Закінчивши своє пояснення в задній частині кабінки Альянсу Півмісяця, Шіро звертається з проханням до Хенріецу.

「Я не проти, але що тепер робитиме Шірое-сама?」

「Ну...」

Він збирався продовжити, коли заїкнувся.

Шіро є членом Конференції Круглого Столу та одним з 11 майстрів гільдії. Однак Конференція Круглого Столу є автономною організацією і користується довірою лише міста Акіба. Правильно чи неправильно з його боку вживати заходів для захисту самостійно?

Він змирився з думкою, що відповідь буде не так легко знайти.

(До того ж, цього разу мені не доведеться дивитися на кров....... Вони прийшли розворушити ситуацію силовими методами, тож мають принаймні думати про можливість отримати догану.)

Існувало також дещо безвідповідальне уявлення про це.

Якщо ти б'єш, то тебе вдарять, це само собою зрозуміло. Цей світ набагато серйозніше ставиться до провидіння відплати, ніж Земля.

Але так чи інакше, цього разу у нас немає іншого вибору, окрім оборонної тактики.

「Так, звичайно. Саме так.」

「Мілорде, це війна......?」

Точка, в якій «ворог» концентрує свою атаку, є точкою, в якій він концентрує свою атаку.

В якій точці «ворог» концентрує свої атаки?

Наразі це місце, де Комітет зв’язку Гільдій виробників займатиметься деякою документацією. Патрульний огляд в'їзду в місто, складських приміщень та "Номіїчі". Потужність обробки для цього типу роботи скорочується через навмисні шахрайські декларації або багаторазові подання.

Варто також враховувати, що точки взаємодії між авантюристами та місцевими жителями також піддаються атакам. Порушення комунікації погіршує атмосферу на фестивалі та в місті.

В обох випадках рішенням є «збільшення кількості працівників на місцях». Ключовим моментом є створення ефективної та гнучкої організації.

Усі органи самоврядування Акіби, включно з Конференцією Круглого Столу, складаються з волонтерів. Вони демонструють незвичну для волонтерів здатність вирішувати проблеми, але це можливо лише за умови достатньої кількості людей і морального духу.

Недостатня кількість може призвести до глибокої втоми в польових умовах, а недостатній моральний дух може призвести до браку енергії для роботи. Крім того, без належного розгортання і відчуття мети буде втрачено навіть напрямок, в якому потрібно рухатися.

Загальновизнано, що ланцюг командування потребує вдосконалення і розгортання особового складу.

Також неможливо зупинити «наступну» атаку самотужки. Звичайно, «ворог» не обов'язково зробить цей крок, але на його місці я б принаймні був готовий до несподіваного нападу, вважає Шіро. Це хід, щоб перевірити практичну здатність Круглого столу.

Шірое спокійно розігрує карти в голові.

(Поле бою велике. Кожна з цих інфільтраційних атак незначна. Це не велика біда. Навіть...... полем бою є все місто Акіба. Масштаб занадто великий, щоб я міг впоратися сам. Ні, це неможливо, навіть якщо я розгорну «Лог Горизонт».

Але при цьому було б поганою ідеєю діяти разом з Конференцією Круглого Столу як єдиним цілим. На даний момент, якщо ми зробимо цю історію настільки великою, це може посіяти паніку.)

(Звичайно, необхідно було б зв'язатися з відповідними джерелами і попросити їх про співпрацю, але давати вказівки щодо оборонних приготувань до кінця Круглого столу створило б величезне навантаження на субординацію. Оскільки ця атака є атакою на пропускну здатність Круглого столу і Комітету зв'язку Гільдій виробників, бездумне підняття бойової готовності фактично сприятиме досягненню цілей ворога.)

(Ідеальним варіантом, зрештою, є усунення самого інциденту.......)

Перш за все, Шіро думає про ідеальний результат.

За таких умов він розгортає наявні сили і моделює їх. Невдалий план відкидається, і симуляція проводиться знову за інших умов. Коли він перестає дихати, навколишній шум зникає і його огортає світ тиші. У прискореній симуляції бою Шіро шукає точку рівноваги, яка має десь існувати.

Але нічого не можна вдіяти.

Атаки ворога надто несумісні з Шірое.

Ворог майже не має уявлення про те, що він робить. Загальна мета може бути розпливчастою, але кожна їхня атака майже бездоганно виконана на кожній «ділянці». Це не атака в упор, заснована на чіткій стратегії, а більше схожа на випадкове килимове бомбардування.

Більше того, фактичний характер атаки не був передбачений до тих пір, поки «ворог» не завершив своє формування і не розпочав превентивну атаку. Справедливо буде сказати, що це найгірший з можливих варіантів для стратега Шірое, чиєю зброєю є попередня підготовка.

(Ненавиджу таких ворогів.)

Я сказав Акацукі та іншим, що буду «битися», але ситуація виявилася гіршою, ніж я очікував. Стратегія включає в себе той факт, що «ворог» є випадковим, іншими словами, незнайомим. Я не можу робити прогнози. Крім того, не вистачає особового складу, щоб прикріпити їх до всіх фронтів.

(Треба здатися раз і назавжди.)

Шірое перемкнув передачу в своєму мисленні.

Перестаньте реагувати на все.

Чого ти не можеш зробити, того ти не можеш зробити. Виходячи з цього, ми будемо робити те, що можемо.

У нас немає часу. Якщо ми не вживемо заходів протягом години, ситуація погіршиться настільки, що навіть жителі Акіби відчують, що щось не так.

А поки що давайте з'ясуємо, що ми можемо зробити, щоб протистояти цьому «ворогу»:.......

「Гей, а це не... Хіба це не Шірое-сенпай? Ви були на стенді Альянсу Півмісяця, чи не так? Так, це він.」

Коли він обернувся, на задньому плані серед натовпу стояв старий друг Шіро, Соджиро, який очолював Бригаду Західного Вітру. Сьогодні Соджиро носить вуличний або японський одяг. Він одягнений в кімоно касурі, темно-синю хакаму, його волосся заплетене в хвіст, а не в пучок, і, звісно, ​​носить велику та малу учігатана на талії.

「Давно не бачилися.」 「Привіт!」「 Приємно познайомитися. А ви хто?」 「Ви з «Лог Горизонту»?」

Жовті голоси за його спиною - це були дівчата, які були подругами Соджиро.

「Я пішов у кондитерську, про яку мені розповів мій старший. Обслуговування було неймовірне! Мені дали 16 цілих тортів. Я не зміг закінчити всі, тож сказав своїм товаришам по гільдії, що вони дадуть мені безкоштовні торти, подзвонив їм, і чим більше в них було членів, тим більше вони дали мені тортів. Це була дуже добра гільдія!」

Шірое відчуває, як його коліна розслабляються, і йому хочеться впасти. Це не послуга, це просто додаткове меню, яке залежить від кількості людей, але Соджиро, здається, нічого про це не знає.

「Схоже, вони закінчилися після того, як було продано близько 30 цілих тортів. Усі їх їли, і вони були дуже смачними. Мені подобається апельсиновий мус.」

Хоча Шіро відчував слабкість, він поклав руку на плече Соджиро, доповідаючи йому.

「Що не так? Шіро-сенпай?」

「Ні, ви прийшли в потрібне місце. У мене є для вас справа. 」

«Ворог» застосовує стратегію випадкового насичення, яка також включає випадковість.

Отже, якщо це так, було б доцільно застосувати випадковість і до цього оборонного фронту.

Найбільш підходяща людина для цієї мети була прямо перед Шіро.

◆

Відключивши свою телепатію, Мінорі стиснула кулаки.

Мої побоювання були слушними.

Місто Акіхабара піддається нападу.

「Ви впевнені?」— враженим голосом запитав Карасін. Мінорі киває на це.

「Шіро-сан такої ж думки.」

Карасін покусав нігті, суворо подивився на купу документів, а потім знову замислився.

Минуло вже вісім годин, як Мінорі зайшла в цей кабінет. Завдяки безперервній обробці з самого ранку майже без перерв більшість вежі документів зникла. Тепер вони спресовані та зберігаються в дерев’яній коробці для документів у кутку кімнати.

Але тому ситуація прояснилася.

Я цього не зрозумів, тому що звіти роздавали, але торговці із заходу становили понад 15% від загальної кількості учасників.

Незважаючи на велику кількість людей, це не проблема. Зростає понад 60% бід від 15% припливу населення.

Ця кімната є відділом, відповідальним за фестиваль Терезів. Іншими словами, це командна кімната.

Інформація збирається у формі звітів, будь то заздалегідь або постфактум.

Підсумовуючи, формат цього «звіту» вже був джерелом помилок. Різноманітність «звітів» ускладнює обробку.

Звичайно, документи важливі.

Ведення записів — це залізне правило офісної роботи, а в цьому світі це можна зробити лише на папері.

Однак Комітету зв’язків з Гільдіями виробників надзвичайно бракувало можливостей для обробки. Нам не вдалося створити організацію для запису з точністю, яку ми спочатку планували, і нам бракувало рівня кваліфікації, необхідного для роботи з системою. Перш за все, чисельність особового складу була вкрай недостатньою.

І ось тут вони по нас і вдарили.

Наприклад, простий інтерв'ю огляд вантажу перед в'їздом в місто. Порядок видачі квитків під час експонування в "Номіїчі". Порядок сповіщення про предмет продажу. Порядок використання складів загального користування в управлінні Конференції Круглого Столу. На всіх цих об’єктах відчувається нестача робочої сили.

Запізнення призводять до стресу, а стрес – до біди.

Спочатку вважалося, що хаос неминуче був спричинений несподіваним збільшенням кількості торговців «Землян». Іншими словами, він відчував, що відповідальність за надто легковажне ставлення до речей лежить на комітеті зв’язку.

Однак, коли ми впорядковували звіти, з’ясувалося, що одні й ті ж західні комерсанти навмисно подають заявки на багатоетапне або дублююче оформлення документів.

Хтось намагається перевантажити систему. Карасін підтвердив, що Гільдія авантюристів "D.D.D." і "Орден Чорного Меча" також були перегріті через стрімке збільшення кількості шумів і суперечок. Водночас по місту лунають слова про некомпетентність Круглого Столу.

Перебуваючи тут, Мінорі зв’язалася з Шіро з дозволу Карасіна. Це пов’язано з тим, що вони бояться негативних наслідків нерозповсюдження інформації.

І тепер, після порівняння інформації, Шіро робить висновок, що на них хтось нападає, і, на жаль, прогноз Мінорі підтримує Шіро.

「Мінорі-тян повернеться до Шірое-доно, так?」

Питання Карасіна було очікуваним. Тому Мінорі похитала головою, як і планувала.

「Я не повернуся до Шіро-сан.」

「Не повернешся?」

「Я залишусь тут.」— повторила Мінорі.

Природно було бачити вражений вираз обличчя Карасіна.

У разі нападу рій збирається навколо свого ватажка. Це захисний інстинкт, який існує з тих пір, як люди були тваринами. Те ж саме стосується і гільдій.

У цій ситуації реакція здорового глузду полягає в тому, щоб члени зібралися разом з лідером гільдії та виконували його вказівки як група. Це більше схоже на стандарт, ніж на групову дисципліну. Вони в односторонньому порядку піддаються таємничому соціальному вторгненню. Власне, Карасін почав збирати навколо гільдії вільних членів.

До того ж Мінорі ще молода. Навіть Мінорі могла зрозуміти, що Карасін вважав «природним» повернення Шіро під крило свого опікуна.

Однак Мінорі вирішив залишитися тут.

Уміння Мінорі впорядковувати документи вже на тому рівні, який дозволив би їй бути повноцінним канцелярським працівником. Звичайно, це було завдяки співпраці кількох молодих людей з Восьмої торгової вулиці, але це правда, що Мінорі змогла «викорінити» документи, які були завалені в офісі. Карасін не скаже ні.

Що стосується Мінорі, вона не вважає, що це «важлива справа», яка заслуговує похвали. Вона вважає, що зроблене нею є не що інше, як стиснення документа. Стиснення полягає в ігноруванні інформації, яка в даний момент не потрібна. Іншими словами, я просто проігнорувала частину роботи і прискорила її.

Якщо ви плануєте використовувати інформацію з цього фестивалю для реалізації подібних проектів у майбутньому, вам доведеться ще раз уважно вивчити документи та статистику.

Те, що зробила Мінорі, було лише грубою перевіркою створення необхідної статистики управління та виявлення проблем. У цьому сенсі ви просто виконуєте роботу двічі.

Однак це також є ефективним заходом, щоб подолати скрутне становище з нинішньою невеликою кількістю персоналу. Це було навіть більше, якщо факти, виведені з цієї справи, впливали на майбутнє Акіби.

Мінорі вдала, що не помічає стурбованого погляду Карасіна, і глибоко вдихнула.

(Іншими словами, це те ж саме.)

Проблема в «низькій» обчислювальній потужності.

Це поняття, схоже на «відсутність здатності до відновлення».

Те, що я пам’ятаю, — це вбивчий намір, від якого мені холодно по спині, і напруга, від якої я задихалася. Повільно розслабте долоні і стисніть їх, свідомо циркулюючи кров. Так, те, що Мінорі зараз передбачала, — це масштабний бойовий рейд.

Одна лише думка про це викликає спрагу, і моє тіло охолоджується.

Все, що вам потрібно зробити, це зробити те саме, що було зроблено в Рагланда, Чоуші та Зантлієві. Так само, як робив Шіро, імітуйте його зовнішність.

「Я залишуся тут і працюватиму на складі. Чи буде добре, якщо я змушу вас нести всі документи на склад?」

「Га? Ах, я розумію. Звичайно, я був би вдячний, якби ви могли це зробити для мене.」

Карасін дав вказівки молодому Таро, який був поруч.

Склад — це склад для запасів підконтрольний Круглому столу. Ця група складів, які малі та середні гільдії можуть орендувати за місячним контрактом, була споруджена відносно швидко після створення Конференції Круглого Столу.

У світі, який змінився після Апокаліпсису, якість матеріалів впливатиме на якість предмета після його створення. З цієї причини для виробників стало важливим купувати кожен матеріал з проникливістю.

Якщо використовувати пошкоджені помідори, салат з помідорів буде тільки поганий на смак. Раніше можна було покладатися на назву товару «помідор» і купувати через систему консигнаційних продажів або оптових закупівель у землян, але зараз є необхідність побачити товар особисто та перевірити якість перед покупкою.

З цієї причини потрібен був великий склад для зберігання та проведення великих операцій. Багато великих гільдій мають власні склади, але малим і середнім гільдіям не вистачає для цього витривалості.

У відповідь на запити таких малих і середніх гільдій Конференція Круглого Столу створила та керувала кількома великими складами.

Під час Свята Осені цей склад відкритий і для землян.

Сама послуга необхідна, наприклад, для торговців-землян, які прибувають возами. Деякі товари занадто громіздкі або такі, які не можна залишати в стайнях корчмаря. Якщо склади охолодити, викликавши духів льоду вищого рівня, свіжість товарів можна до певної міри зберегти.

Однак це правда, що сама процедура ускладнилася, оскільки вона була відкрита для «Людей Землі». Ми не несемо відповідальності, якщо ми не запишемо деталі переданих нами предметів. Крім того, ці склади були розроблені для використання шляхом зняття певної суми щоранку та розміщення непроданих товарів увечері, але вони не призначені для частих депозитів, таких як зняття кожного разу, коли здійснюється продаж.

Простіше кажучи, навантаження значно перевищує обчислювальну здатність лічильника. Це типовий приклад нападу на місто Акіба.

「Мінорі, ти знову мене підвела.」

「Так, Тоуя.」

Мінорі киває на Тоую, який заходить до кабінету, не привітавшись.

Контактна інформація, зареєстрована у верхній частині списку друзів, була унікальною для близнюків. Оскільки це було повторено стільки разів, телепатія, якою можна спілкуватися навіть за допомогою несвідомих маніпуляцій, перевершила прямі дзвінки та досягла рівня спілкування від серця до серця.

「Карасін-сан. Я тут, щоб підтримати вас. Це мій брат-близнюк Тоуя.」

「Так, давно не бачилися. Вибач, але мені потрібна твоя допомога.」

「Зрозумів. Ну, Мінорі, я піду.」

Тоуя не сказав ні слова привітання, просто поклав сумку та вийшов з офісу. Мінорі також не питає: "Де?"

В іншому офісі на цьому поверсі мали бути квитанції на посилки з кількох громадських складів. Як я раніше говорила з Карасіном, Тоуя мав піти забрати багаж.

Невдовзі різноманітні документи почнуть надходити до цього кабінету вдвічі швидше, ніж раніше. На додаток до звітів, отриманих від "Номіїчі", до цього офісу приносять навіть депозитні квитанції зі складів.

У цьому кабінеті, який звільнив місце після впорядкування поточних документів, я паралельно обробляю величезну кількість документів.

Саме це поле битви вибрала Мінорі цього разу.

「Пане Карасін, дайте мені, будь ласка, і це.」

Мінорі передає Карасіну надзвичайно важливий звіт, який вона підготувала. На правому плечі у нього червоним був напис «Терміново». Карасін розгубився, але кивнув і швидко почав озиратися.

Був лідер гільдії, практичні здібності якого високо цінував Шіро. Навіть якщо це була гаряча тема, з якою Мінорі не могла впоратися, як-от купу картоплі, яку «подвійно витягнули», вона могла б поговорити зі страховою компанією за допомогою короткої телепатії.

Побачивши це, Мінорі переконана.

У цей момент біг назад до Шіро був би «слабким кроком».

У цей момент, коли лінії фронту завалені, ми повинні про них подбати і не дати їм розвалитися.

(Я не знаю, чи мені це допоможе...)

Однак на даний момент в цьому кабінеті нікого немає. Це був лише Карасін і кілька волонтерів з Восьмої торгової вулиці. Навіть якщо ви додасте саму Мінорі та Тоую, буде лише близько 5 осіб.

Незважаючи на те, що це центр фестивалю Терезів, тут працює лише п'ять співробітників.

Все, що було доручено зробити Шіро, це «зустрітися з Тоуєю».

Мінорі думає про намір, що стоїть за цим.

Перше, що мене вразило, це повідомлення про те, що «ситуація, яка зараз наближається до Акіби, не є небезпекою, яка безпосередньо спричинить фізичну шкоду». Якби ситуація становила таку небезпеку, Шіро дав би вказівку приєднатися до них за всяку ціну. Якщо потрібно, він би приїхав за мною.

Однак далі я відчула, що мені дарували свободу.

Це виходить за рамки простої свободи дій. Мінорі витлумачила, що той факт, що вони отримали свободу після того, як поділилися інформацією про те, що на них напали, означав, що від них очікується діяти як підкріплення.

Маленьке очікування від далекого Шіро.

Душа Мінорі горить від можливості, що це могло бути непорозуміння.

(Але якщо це так...якщо Шіро-сан це мав на увазі, навіть трохи. Для мене...)

У цьому офісі я намагаюся наслідувати Шіро.

Так вирішила Мінорі.

Ми відтворюємо контрольну битву Шіро.

Немає сенсу мати двох Шіро в одному місці, але якщо це в цьому місці без Шіро, можливо, ви зможете знайти сенс у імітації.

Відповідальна особа на рецепції складу, яка продовжує отримувати скарги від «землян», є «стіною авангарду». Час, який вони зароблять, буде використаний для вирішення проблем авангарду.

Якщо це так, "найкраще'', що Мінорі може зробити прямо зараз, це розібратися в розмірі проблеми, передбачити наступний крок і відформатувати інформацію так, щоб усе відбувалося гладко.

Я не можу бути ні авангардом, ні цілителем.

Я маю звичку мати високі ідеали, але все, що я роблю, це систематизую документи, переписую вміст на окремі аркуші та розповсюджую їх. Вона відчуває нудотне відчуття безпорадності та роздратування при вигляді себе, але Мінорі робить усе можливе, щоб заморозити це.

Цілком природно, що я бездарна молодша школярка.

Крім того, Шіро навчив, що роздратування та самоприниження марніші за будь-що інше на полі бою. Я не можу зрадити Шірое-сана.

Хід бою - це не те, що ви можете "прочитати". Це просто плисти за течією.

Я запам’ятала ніжний голос Шіро, коли він жартівливо сміявся.

(Плисти за течією, «стати»...)

Зараз для Мінорі потік битви був серією документів, які надходили один за одним, і повідомлень, які чекали інструкцій, щоб надійти через телепатію, "стати'' цими речами самій.

Нема про що хвилюватися.

Я ні про що не думаю.

Сам документ і саме рішення можна «трансформувати».

Після цього легкого дотику Мінорі люто приступила до завдання.

◆

Зал святкової вечері був наповнений шикарною атмосферою.

Це «Будинок з водяного клена», де проживає Райнесія. Це великий зал, розташований на першому поверсі. «Будинок з водяного клена» — це будівля, яку придбала родина герцога Ковена з Майхами, коли Райнесію перевели до міста Акіба, і була відреставрована з однієї з багатьох зруйнованих будівель у Акібі.

Будівлю, яка здебільшого була в руїнах, було перероблено у проект, який нагадував аристократичну резиденцію для «Землянина», залишивши позаду свою основну структуру.

Цей особняк служить офіційною резиденцією, де іноді проживають гості, а також часто проводяться зустрічі та оцінюються спеціальні продукти, тому, хоча він і є резиденцією Райнесії, він побудований у досить великому масштабі. Всього 3 зали та 80 кімнат. Кількість працівників зазвичай перевищує 30 осіб.

Однак із наближенням обідньої вечері, великої події в офіційній резиденції, кількість співробітників збільшилася до такого рівня, що звичайна кількість у 30 осіб не може вмістити. Кухарів, менестрелів і прислуг, привезених з Майхами, було недостатньо, тому вони мобілізували кухонний персонал і різних майстрів, яких поспішно набрали з міста Акіба, щоб забезпечити великомасштабне святкування.

Власне, на вербування відгукнулися не лише земляни.

Авантюристи також беруть участь, хоча й не у великій кількості, як кухарі, сервери, музиканти та персонал за лаштунками. Рівень доходу «Авантюристів» високий. Заробітна плата, запропонована стороною Райнесії, базувалася на стандартах «Ландсмана», і я не очікувала, що «Авантюристи» будуть застосовуватися, але це місто Акіхабара. Іноді «авантюристам», які були зацікавлені лише наполовину, це було цікаво і подавали заявку.

Мабуть, більше половини з них - волонтери. Поки ці шукачі пригод напружено працюють за лаштунками гламурного бенкету, вони також зближуються з протилежною статтю «землян», з якими працюють, і навіть заводять з ними досить милі стосунки, але це вже інша історія.

「Дуже дякую.」

Райнесія посміхається і киває шукачеві пригод перед собою. Молодий «авантюрист» прямо відвів погляд, але пробурмотів: 「Ні, звичайно.」

Схоже, молодий чоловік брав участь у матеріально-технічному забезпеченні та облогових операціях під час кампанії Зантлієва. Як Райнесія, все, що я можу зробити, це сказати спасибі, і сьогоднішня вечеря саме для цього.

「Завдяки вам усім Майхама та Міська ліга були врятовані. Я висловлюю свою нескінченну вдячність.」

Трохи піднімаю спідницю і опускаю голову.

Молодий чоловік махнув йому рукою і сказав: 「Ви не повинні мені так дякувати. Ми шукачі пригод, це природно, і нам за це платять. Це була не така вже й важка робота」, - швидко перебив він.

Молодий чоловік, щоки якого тоді були в рум'янці, ніяково сказав: 「Я не хочу, щоб ви про це хвилювалися!」, і швидко пішов.

「Вони всі трохи новачки в цьому.」

「Так… Справді.」

Райнесія відповіла Еліссі, яка стояла позаду неї.

«Авантюрист» Я думаю, що є багато сором'язливих людей, особливо молодих. Лицарі часто романтичні, але вони настільки поглинені «лицарством», що в деяких місцях намагаються нав’язати вам свої власні манери.

У цьому моменті молоді шукачі пригод часто заплутуються і тікають, навіть якщо Райнесія їм дякує.

Спочатку Райнесія підозрювала, що він її ненавидить, але тепер знала, що це не так. У Альянсі вільних міст її називали «Прекрасною принцесою, сповненою скорботи», до неї ставилися як до прикраси та захоплювалися її красою, але в місті Акіхабара вона отримала подібне, але інше захоплення здається, що так.

Якщо подумати, авантюристи були сором’язливими.

Елісса та інші сміялися і говорили щось на кшталт: «О, ви всі виглядаєте такими сором’язливими, як діти». Але я не думаю, що Райнесія винна. Це приємніше, за незграбний флірт, який змушує вас посміхатися.

У залі мало бути близько 300 запрошених гостей.

2/3 — «Шукачі пригод», а 1/3 — «Землян». Серед «Землян» є власники магазинів, які ведуть у цьому місті великий бізнес, а також є молодий глава клану Куніє, який керує банківськими операціями. Був також торговий представник великої компанії, який прибув зі східної території на сьогоднішній фестиваль.

Зал наповнюється духмяним ароматом.

Незважаючи на те, що метою званої вечері було поспілкуватися, не було жодного пропуску в темі приготування їжі. Схоже, що кухарі, які прийшли з Майхами, використовували свої вміння для Райнесії. Вони створюють розкішні та вишукані страви, щоб похвалитися авантюристам Акіхабари.

Рибний суп і телятина з малиновим соусом – страви, які «відкрили заново». Це традиційні страви, які походять із Зантлієва, але до революції їх готували за допомогою меню створення предметів.

Я лише смутно пам’ятаю смак тодішньої їжі, але, звичайно, меню було м’яким і справляло похмуре враження. У кращому випадку це змушує мене дивуватися, як їжа такого смаку зберегла мене в живих.

Однак після революції залишилося багато страв, які вже не можна було готувати. У меню створення предмета, якщо ви подивіться на рецепт із переліком необхідних матеріалів, ви дізнаєтесь, з яких матеріалів його зробити, але які кроки зробити та як приготувати матеріал, просто подивившись на це в пункті меню створення, не знаю, чи воно буде таким же, як я приготувала.

Можна сказати, що «Велика катастрофа» оголила світові невігластво «народу землі». Те, що я дізналася там, це той факт, що я не могла створити нічого вручну, ніж я могла створити за допомогою меню елементів.

Однак шеф-кухарі Майхами сміливо зіткнулися з цією ситуацією. Щоб якось створити «місцеву кухню», для якої фактичний спосіб приготування був невідомий, вони намагалися провести деякі аналогії зі списку використовуваних інгредієнтів.

Цей процес завершення кулінарних процедур називається «повторним відкриттям».

Це завдання, яке вимагає великого розуму, як-от читання старих кулінарних книг і вивчення стародавніх знань або повторення методів приготування їжі з вільними ідеями. Звичайно, на цей процес також вплинули нові знання та поради, принесені авантюристами.

Незважаючи на всі ці зусилля, сьогоднішні гості були загалом задоволені. Райнесія ходить по майданчику, представляючи «Людей Землі» «Авантюристам», або представляючи «Авантюристів» «Людям Землі».

Поки що вечеря була добре сприйнята і, здається, проходить дуже добре. Дід Райнесії, Сергіат, сказав, що зв'язок між шукачами пригод і землянами стає скарбом в Істарі.

Райнесія також думала, що це може бути так.

Однак це результат, який приходить лише тоді, коли обидві сторони цінують свій зв’язок і щодня вдосконалюють його. Райнесія вважає, що її роль полягає в тому, щоб влити любов у цей зв’язок. Мабуть, це була мета мого дідуся, коли він відправив мене до Акіхабари.

Райнесія, як особистість, просто хоче ліниво, неквапливо чи втомлено жити своїм повсякденним життям.

「Принцеса...」

「Що не так, Елісса?」

Коли натовп розійшовся, служниця, що стояла позаду неї, окликнула Райнесію. Ймовірно, це якось пов’язано з повідомленням від покоївки, яка раніше прибігла до Елісси, але її колір обличчя не виглядає добре.

Райнесія приготувалася до поганих новин.

Я готувалася з тих пір, як почув, що приїде Лундстад.

На цій вечері Райнесія не привітала Лундстада. Хоча він ще не був на місці, але можна сказати, що чекав візиту.

「Погані новини.」

「...Я не хочу цього чути, але я повинна.」

「Це лорд Лундстад, але він зараз у дорозі, і я думаю, що він буде в залі приблизно через 10 хвилин.」

「Так.」

Це було очікувано.

Незважаючи на те, що ця інформація важка і викликає тиск, це не погана новина.

「Отже...」

「Що сталося?」

Райнесія попросила його продовжувати відсторонено.

「Насправді лорд Лундстад був на кораблі біля узбережжя Акіби, і він мав із собою значну кількість припасів. Він сказав, що хоче віднести вантаж на склад. Однак...」

「Є проблема?」

「Так, це трохи несподівано, і тут багато речей. А послуга зберігання на складі спочатку була розроблена для шукачів пригод, тож...」

Елісса каже в біді.

Звичайно, це було б так. Якщо виникнуть проблеми, я проконсультуюся з Лундстадом. Завдання Райнесії — виступати мостом між «землянами» та «шукачами пригод».

Шум голосів у залі посилювався.

Мабуть, прибула велика делегація. Здається, Лундстад прибув.

Райнесія разом з Еліссою перетнули оркестрову залу, поспішаючи до «Шукачів пригод». Через великі подвійні двері увійшов старий вельможа.

Райнесія його не знала, але це точно був Лундстад, дворянин із Священної імперії Вестланд.

「Ласкаво просимо.」

Райнесія обережно піднімає спідницю елегантним жестом і благоговійно схиляє голову.

В аристократичному суспільстві землян становище Райнесії надзвичайно делікатне. Як дочка родини Ковен, найбільшого аристократа на Сході, вона користується великою повагою. Крім того, через її красу багато хто вважав її принцесою троянд.

Однак вона жінка, і в аристократичному суспільстві жінці неможливо виконувати державні службові обов'язки.

Райнесія, звичайно, живе в місті Акіхабара, як посередник між землянами і шукачами пригод, і її офіційні обов'язки полягають у закладанні основи для різних переговорів, але на перший погляд в її обов'язки входить «Свобода», також заявили, що їм слід утримуватися від запитів про підкріплення у Шукачів пригод без дозволу Альянсу вільних міст Істару.

Райнесія фактично проживає в місті Акіхабара як представник народу Східної Землі, але вона не має офіційного статусу. Там просто написано: «Дочка родини Ковен, яка перебуває на віллі».

Природно, коли вона зіткнулася з Лундстадом, великим аристократом із Священної імперії Вестланд, у неї не було іншого вибору, як глибоко вклонитися.

「О, це прекрасно. Якщо я правильно пам’ятаю, це принцеса Райнесія, донька сім’ї Ковен.」

「Так, містере Лундстад. Дякую, що прийшли сьогодні на сімейний бенкет, щоб відсвяткувати Свято Осені.」

Райнесія повністю приховала свої внутрішні почуття і граціозно опустила очі.

Чесно кажучи, перше враження було погане.

Можна сказати, що це найгірше. Лундстад був аристократом з обличчям, як біла глина. Як супутниця свого діда, Райнесія кілька разів зустрічалася з аристократами Священної імперії Вестланде, і щоразу відчувала той самий фізіологічний дисбаланс у Лундстаді.

Коли йдеться про успадкування старої аристократичної культури, Священна імперія Вестленд набагато консервативніша за Схід, і навіть чоловіки часто бризкають духами та носять рум’яна. Звичайно, є люди, які добре виглядають з ними, але, враховуючи звичаї Альянсу вільних міст Істар, цей макіяж застарілий і дивний.

Райнесія не має хобі коментувати красу чи потворність інших людей. Однак у випадку Лундстада це здавалося результатом певного типу внутрішнього «я», а не просто питанням зовнішнього вигляду.

「Це чудова вечірка, і, схоже, вона матиме великий успіх.」

「Так, дякую.」

Однак, як донька дворянина, Райнесія має досвід обміну словами з різними дипломатами та посланцями. Як би вам хтось не подобався, все-таки ви підете менш ніж за годину. Немає сенсу показувати це на обличчі.

Райнесія знала, що якщо вона опустить очі й злегка стурбовано посміхнеться, проблем не буде.

「Але що ви думаєте? Мені здається, що це занадто хаотично.」

「Що ти маєш на увазі?」

Райнесія злегка підвела погляд, почувши голос вельможі, в якому було чутно хрипіти сміх.

「Ні, як міг шляхтич піти на той самий бенкет, що й простолюдин? Це галантність Сходу, кров варвара Ебісу, чи не так? Ха-ха-ха....... Це, це, це, це, від чого я казав тобі триматися подалі. Ху-ху-ху.」

「Я не можу з цим допомогти. Східний регіон не знайомий з елегантністю місцевості, тому ми влаштували подібне свято. Не знаю, чи припаде воно до смаку, але як щодо Азумазаке, виготовленого з саке Азума ?」

Цю зневажливу фразу я не звикла чути, але я також не могла проігнорувати її. Багато з Альянсу вільних міст є місцевими містами-державами, які були завойовані під час створення імперії Вестленд. Через це з часів Вестлендської імперії до нього легковажно ставилися як до варварського регіону, нижчого за метрополії з палацами на заході.

І все ж таки Істар є кращим прикладом. Еццо, наприклад, має історію, в якій його зневажали як варварську землю, яку ніколи не досліджувала людина, а також як варварське Ебісу. Недарма після здобуття незалежності Еццо отримав назву «Імперія» і посилив свою антипатію до центру Ямато.

Райнесія злегка нахиляє голову і наливає саке в чашку, яку тримає Лундстад, який носить одяг, який важко зрозуміти через численні прикраси. Лундстад звузив очі на Райнесію й грубо торкнувся її сріблястого волосся.

Навколо Райнесії спалахнув гнів.

Вони шукають пригод поблизу Райнесії та Лундстаду. На мене уважно дивляться молодий воїн в обладунках з чаркою в руці і стильний фехтувальник з довгим мечем на поясі.

Значення цього погляду було: «Позбудемося цієї неповажної білої свині?» Райнесія внутрішньо трохи посміхнулася їм.

«Авантюристи» — це справді вільні люди, як птахи. Райнесія була щаслива, що змогла так зрозуміти їхні думки.

Однак Райнесія одним поглядом відхилила їх мовчазну пропозицію. Незважаючи на те, що вони добрі, є пропозиції, які вам не варто приймати. Якби вона зашкодила великим вельможам Заходу, їй би це зійшло з рук, і такого рівня нав'язливих розмов слід було очікувати.

Якщо вона буде надто залежною від «Шукачів пригод», цього дворянина можуть у кращому випадку вигнати, а в гіршому — зарубати. Це був би нещасливий результат як для Заходу, так і для Сходу, а також як для землян, так і для шукачів пригод.

Якщо ти просто хочеш сказати щось глузливе, я готовий гуляти з тобою скільки завгодно.

Так думає Райнесія.

Я лінива людина. Вона впевнена у своїй здатності слухати, що говорять справа наліво. Райнесія навіть практикувала спати з розплющеними очима, хоча їй це поки що не вдається.

「Ну, це добре, принцесо. Я хотів би, щоб ви підготували склад. Серед речей, які ми привезли, є морепродукти. Ми не хочемо, щоб вони втратили свою свіжість.」

「Так. Зараз ми робимо запити. Зачекайте трохи.」

Райнесія граціозно схиляє голову.

Однак лорд Лундстад перервав слова Райнесії з явною зневагою на обличчі.

「Ха! Про що ти говориш, принцесо? Я впевнений, що прохання про це вже було зроблено в письмовій формі, чи не так? Я навіть надіслав той самий документ лорду Сергіату з Майхами й отримав відповідь.」

「В листі?」

「Я впевнений, що ви підготувалися, щоб прийняти його, чи не так? Продукти найвищої якості і навіть доставляються сім’ї Сайку Священної імперії. Я не хочу, щоб ви ставилися легковажно до них. розумієш?」