Том 1. Розділ 10

(В минулому розділі йшла мова про профілі в соцмережах, якщо хтось міг забути) [Сезам: Мені це не потрібно] Я зупинив пальці, рефлекторно відмовивши йому. Я подумав, що його приватний особистий обліковий запис може містити набагато більше інформації, ніж я мав зараз. Зокрема, це могло бути його обличчя, яке він досі тримав у таємниці. «Він, мабуть, досить потворний, але…» Коли я згадав про дуже потворного Шін Хідже, який робить селфі позуючи на камеру, я підсвідомо посміхнувся. Думка про можливість побачити докази потворного обличчя цього хлопця покращила мій настрій. «Я думаю, що його обличчя буде пухким, і він буде носити окуляри... і матиме шию, як у черепахи». Навіть якби мені не вдалося це побачити, я міг би отримати оцінку, але це буде така розвага, яку неможливо порівняти з руйнівною силою побачити це в реальності. [Сезам: добре] Отже, я згодився. Шін Хідже опублікував посилання у вікні чату. Я поспішно відкрив SNS і подав заявку «слідувати». Через кілька секунд пролунав сигнал, що мене прийняли. Я почав прокручувати одну за одною щоденні фотографії хлопця, який завантажив їх досить багато. І... – «Чому нуна не каже мені, який у неї обліковий запис?» «…» – «Так ретельно дивишся. нуна, ти свинка?» «…» – «Просто жартую. Мені подобаються пухкенькі » «…» – «Ну, це добре... Але нуна, ти дивишся мій профіль? Чому ти нічого не говориш? – Чорт... [Сезам: це крадіжка фото??] – «А? Пуха-ха-ха! Чому? Тому що я гарний?» Усміхнений голос виявив ледь помітну впевненість на його власному обличчі. Мені було неприємно визнавати це, але це було обличчя, гідне цього звання. Я збирався розлютитися. [Сезам: Ні? ти виглядаєш потворно лол] Звичайно, я не мав наміру передавати свої справжні враження, тому, природно, заперечив це. Проте Шін Хідже, здавалося, уже помітив мою збентежену поведінку. Він дражнив мене таким тоном, який показав, що його це явно не турбує. – «Нуна, ти справді далекозора?» [Сезам: лол] [Сезам: це не брехня, таке обличчя, як твоє, часто зустрічається на вулиці, лол] Я відповів в чаті, але я лаявся собі під носа, дивлячись на фотографію, на якій він стоїть біля парасольки на пляжі в плавках. Бля... Порівнюючи зріст із парасолькою, здається, що він більше 185. До того ж, ці плечі, вибачте? Незалежно від того, наскільки добре ростуть діти в наші дні, між нами була різниця лише три роки... Це було чесно переступити межу, що Шін Хідже був таким високим з таким обличчям. Саме ставлення Шін Хідже розлютило мене ще більше. Скільки я на нього не нападав, він був непохитний без вагань. Було видно, що він дуже добре знав, якого гатунку в нього обличчя. – «Моє обличчя звичайне? Де працює нуна?» [Сезам: ні. Це не поширене явище, це просто некрасиво ㅎㅎ] – « Ха... Розумію. Тоді я буду потворною людиною нуни, га?» При цьому він змінив свій псевдонім на [Гидкий♥] і гучно бігав навколо мого персонажа. Це освіжаюче ставлення було чимось, що може мати лише справді гарна людина, тому я не витримав і випустив водяну бомбу над головою персонажа Хідже. Звичайно, я не міг його вбити, тому що це був не PVP. Шін Хідже погнався за водяною бомбою і захихікав, ніби був в аквапарку. Ах, бл*дь. я роздратований... [Я: ей, Хайджін] Того дня, щойно я вимкнув гру, я написав Хайджін. Дивлячись на обличчя Шін Хідже, я дійшов висновку: «Я не можу цього цілком зрозуміти». Я почав підозрювати, що він міг вкрасти світлину. Однак, оскільки я був людиною, яка лише ходила туди-сюди між роботою та домом, і я не користувався соціальними мережами, я не впевнений у розпізнаванні крадіжки фотографій. Я не знав знаменитостей, якщо вони не були національними айдолами чи національними виконавцями. Але Хайджін була іншою. Вона досить часто користувалася соціальними мережами, безперервно слухала k-pop, навіть граючи в ігри, і добре знала чоловічих айдолів і моделей. Я вірив, що Хайджін зможе визначити, чи вкрав Шін Хідже фото чи ні. Я завантажив одну з фотографій Шін Хідже та надіслав її подрузі. [Хайджін: о боже] [Хайджін: хто це??] [Я: ти не здогадуєшся?] [Хайджін: хм? де ти це знайшов?] [Хайджін: я не знаю... але вау, він гарний] « Це зводить мене з розуму...» Я пожував губи і знову запитав Хайджін. [Я: ей, це не фотошоп чи щось таке?] [Я: коли ти робиш фотографію, і вона раптом виглядає так красиво?] [Хайджін: додаток для камери? не зовсім? Цей тон...] [Хайджін: це як камера телефону Apple] [Хайджін: справді, хто це?? модель??] [Я: я запитав, бо думав, що це крадіжка] [Хайджін: крадіжка? Я не знаю ㅠㅠ Це не те обличчя, яке я пам’ятаю...] [Хайджін: як його звати?] «... Блін.» Я схилив голову в розпачі, але Хайджін продовжувала запитувати, чи є ще якісь фотографії, тому я надіслав їй ще кілька його світлин. Про всяк випадок. Проте, вона проігнорувала мої слова про те, що це крадіжка, і просто милувалася. [Хайджін: вау] [Хайджін: оппа, де ти знайшов цей обліковий запис? Я теж хочу це побачити] [Я: ей] [Хайджін: так] [Я: це... Шін Хідже] [Хайджін: га?] Я сказав, що Шін Хідже… бляха.. [Я: він так стверджує] [Хайджін: га??] Хайджін також була збентежена моїми словами, тому деякий час вона нічого не говорила. Проте... [Хайджін: ха... вибач мені...] [Я: ти жартуєш?] [Хеджін: лолололоооооооооооол я серйозно] Хайджін не розсердилася, а просто поцікавилася. Вона назвала ймовірність крадіжки рівною нулю, сказавши, що це не пройшло пошук зображень в Інтернеті. Крім того, вона стверджувала, що він не був змінений за допомогою програми, і ймовірність його фотошопу була низькою. [Хайджін: кут прямий і спрямований вперед...] [Я: чи це сімейне фото? він міг вкрасти у своєї сім'ї] [Хайджін: лолололол] [Хайджін: ні, але що, якщо він гарний, лололол, він гарний виродок] [Я: ха ... цей виродок виглядає так, тому його особистість так дратує...] [Хайджін: він відповідає своїй зовнішності тц] Хайджін похвалила його, вдаючи, що проклинає, і вона сказала ще щось, але моя мотивація зникла, і я закінчив розмову без будь-якої користі. Мені було погано. Чому? Чому на Землі?.. Чому Шін Хідже був високим, красивим і вправним у іграх? А у цієї сволоти 300 000 підписників на YouTube. Цього достатньо, щоб заробити сміхотворні 10 мільйонів вон* на місяць. *Трохи менше 300 тис грн на 16 липня 2024 року Спочатку я його ненавидів, але тепер тремтів від усього, що пов’язано з ним. Тому що це дратувало. Чому я мав почуватися неповноцінним перед цим?  [Хідже: Нуна, ти спиш o_0?] Тим часом надійшло повідомлення від Шін Хідже. Фактично, він почав надсилати мені подібні повідомлення щовечора з того часу, як прокинувся в лікарні. Зазвичай я б проігнорував це та заснув, але сьогодні все було інакше. Я натиснув сповіщення про повідомлення, і незабаром воно було позначене як прочитане. Шін Хідже також підтвердив би, що я прочитав його повідомлення. Хлопець продовжував балакати, наче чекав. [Хідже: ти не ігноруєш це чомусь, лол] [Хідже: тобі нудно?] [Хідже: Якщо тобі нудно, мені набрати?] Я дивився на це повідомлення, і якщо це сьогодні, якось... Я відчув, що можу зробити щось справді схоже на дії нетками. Отже, я відповів. [Я: ок, але я не буду говорити] [Я: зроби це, якщо ти не проти говорити сам] Щойно я відповів на повідомлення, за секунду мені подзвонив Шін Хідже. Одного разу я відхилив дзвінок, а потім поспілкувався у вікні чату. [Я: сволота, ти занадто швидкий] [Хідже: о, що –] [Я: зроби це ще раз] Але цього разу надійшов запит на відеодзвінок. У будь-якому випадку, цей виродок, здавалося, мав більш злісну особистість, ніж очікувалося. Я одразу натиснув [Відхилити]. [Хідже: ти не повелася на це] [Я: заблоковано] [Хідже: о, почекай хвилинку, лололололол, ти все одно б не підняла] [Хідже: ще раз, хм??] — запитав він із дратівливими смайлами aegyo*. Втомлений, я просто ліг на ліжко з опущеним телефоном.  *милі корейські смайлики Незабаром, як і очікувалося, задзвонив мій рингтон. Цього разу це був правильний запит на дзвінок. – «Привіт?» – «…» Я імпульсивно відповів на дзвінок і активував функцію «відключення звуку» зі свого боку. Навіть помилково, мій голос не повинен просочитися. Я лежав там на спині. – «Нуна, ти сказала мені подзвонити тобі. Чому ти не розмовляєш?» Голос Шін Хідже, який відрізнявся від того, коли я чув його на Discord, сильно лунав у моєму вусі. Мене це трохи залоскотало, тож я відмахнувся від вух і знову приклався щокою до телефону. Шін Хідже скаржився стурбованим голосом, тому що я не відповідав. – «Ти робиш це заради розваги?» – «…» – «Нуна, ти справді не збираєшся говорити?» – «…» Так минуло близько 10 секунд. Звичайний тихий шум продовжувався, і я мимоволі відкрив рота, коли слухав ту сторону. «Позіхання-..» – « Сейончик..»* *в оригіналі написано «Seyoung-ah.» якщо ви не знайомі з культурою, додавання «-а» після чийогось імені є досить ласкавим/невимушеним, але це виглядає дивно для наших пестливих форм. Потім раптом він назвав моє ім'я. Я широко розплющив очі, відчувши раптовий вихід зі сну.

Читати