Дзі Хань був здивований, а потім раптом зрозумів, що, можливо, Джао Дзяньґвей промовив це до нього.

 

Того дня він сказав Джао Дзяньґвею, що хоча в його техніці меча небуло захисних рухів, але вона сповнена цілковитого наміру вбивства. Крім того в Дзянху ходили чутки, що його меч – меч вбивства, а меч Джао Дзяньґвея – меч справедливості.

 

Він ніколи не думав, що Джао Дзяньґвей виправдовуватиметься цією фразою перед ним, який, ймовірно, мав змагатися з ним за титул «найкращого фехтувальника». Йому було трохи смішно, але також він трохи напружено спостерігав за боєм Джао Дзяньґвея з Янь Дайфу. Раптом Дзі Хань виявив, що їх почали оточувати.

 

Він взагалі не знав цих людей. Все, що він міг сказати, – це те, що вони добре навчені та чудово оснащені. Він був трохи насторожений, поки не побачив серед них голови Сяо Ліна, який визирнув, щоб озирнутися навколо, після чого він полегшено зітхнув, знову зосередившись на спостереженні за Джао Дзяньґвеєм.

 

Янь Дайфу використовував травму Дзі Ханя та його стиль меча, щоб отримати трохи дешевої переваги. Тож через деякий час боротьби з Джао Дзяньґвеєм він опинився у невигідному становищі. Янь Бухво, відчуваючи несприятливі зміни, наказав решті підготуватися до нападу в унісон.

 

Люди, які спочатку просто стояли, почали оточувати їх.

 

Хоча їхні бойові мистецтва не могли зрівнятися з майстрами в Дзянху, але вони пройшли гарну підготовку та безмовно співпрацювали. Молодий чоловік у довгому чорному, наче ворон, вбранні, що стояв поруч із Сяо Лінем, виявився їхнім лідером. Він вигукнув ще декілька наказів, після чого його військо полетіло так швидко, мов вітер.

 

Він смутно здогадувався, ким були ці люди.

 

Поступово дві сторони застрягли в глухому куті. Дзі Хань обернувся, дивлячись на Вей Ці та інших, які все ще приголомшено спостерігали за ситуацією, нахмурившись, він голосно закричав: 

 

— Вей Ці!

 

Вей Ці та Хва Хуфа слухняно пішли вперед, ведучи своїх людей, щоб приєднатися до бою.

 

Загальна ситуація була визначена.

 

Коли група Янь Бухво зазнала поразки, Джао Дзяньґвей поклав свій меч і підійшов, щоб зупинити кровотечу Дзі Ханя. У той же час, молодий чоловік у чорному підійшов, щоб розблокувати акупунктурні точки для лідера альянсу Хаожан та решти. Нескінченно вдячний Менджу одразу промовив: 

 

— Це благо, що молодий герой прийшов нам на допомогу, але я не знаю шанованого імені цього героя.

 

Молодий чоловік ледь помітно усміхнувся, промовляючи: 

 

— Я не заслуговую на вашу похвалу. Цей скромний воїн – Вень Дзіншань.

 

Побачивши, що лідер та інші, очевидно, не знали, хто такий «Вень Дзіншань», він додав ще одне речення: 

 

— Джао Дзяньґвей – мій шисьон.

 

Менджу на мить був приголомшений, його вираз трохи змінився.

 

Дзі Хань також нахмурився і запитавши: 

 

— Це твій ер-шиді?

 

Джао Дзяньґвей запитав: 

 

— Ти його знаєш?

 

Дзі Хань: 

 

— Ти якось згадував... він судовий розпорядник з імперської гвардії?

 

Джао Дзяньґвей кивнув.

 

— Так.

 

Дзі Хань мовчав.

 

Люди в Дзянху найбільше не люблять втручатися в судові справи. Якщо в Дзянху все ж знайдуться ті, хто добровільно будуть готові доєднатися до імператорського двору на все життя, їх неминуче, при розмові про цю людину, прозвуть лакеєм та головорізом. Ті, хто змушені покладатися на імператорський двір – просто безсоромні та підвладні люди. Вень Дзіншань належав до суду, і це не було величезною проблемою, але тепер, коли він врятував альянс Хаожан, це було досить шкідливо для їх обличчя.

 

Такого роду речі можуть бути великими або другорядними. Якщо з цим не впоратися належним чином, Джао Дзяньґвей також буде задіяний.

 

Вень Дзіншань добре про це знав, тому не був надто ввічливим до лідера альянсу. Натомість він пішов до Джао Дзяньґвея, м'яко усміхнувся Дзі Ханю і запитав старшого: 

 

— Шисьоне, як слід подбати про цих двох?

 

Природно, він говорив про Янь Бухво та Янь Дайфу.

 

У цей момент були присутні три партії. Незалежно від того, кому вони будуть передані і як з ними поводитимуться, це викличе невдоволення. Тож це була досить складна проблема.

 

Менджу сказав: 

 

— Ця купа лиходіїв повинна бути страчена на місці, з їхніми злочинами, переліченими для всіх!

 

Дзі Хань все ще мовчав.

 

Вень Дзіншань лише усміхнувся і подивився на Джао Дзяньґвея, ніби чекаючи його рішення.

 

Почувши слова Менджу альянсу Хаожан, Янь Бухво трохи запанікував і поспіхом закричав: 

 

— Хань-ере! Я твій їфу!

 

Джао Дзяньґвей холодно промовив: 

 

— Після того, як ви влаштували пастку, щоб його вбити, ви більше ніколи не можете вважати себе його їфу.

 

Тепер здається, що Янь Бухво почав плести інтриги ще з юних років Дзі Ханя. Він навчав його фехтуванню меча, однак він хотів зробити його сокирою, яка відрізатиме терни, щоб очистити шлях своєму біологічному синові.

 

Янь Бухво втратив мову.

 

Незважаючи на те, що Дзі Хань ненавидів його, він однаково не мав духу зробити це самостійно. Джао Дзяньґвей знав його почуття, а також знав, що якщо Янь Бухво потрапить до секти Демонів, це лише спричинить зайві проблеми для Дзі Ханя, але, якщо він потрапить в руки праведних заклиначів – це погано вплине на обличчя їх секти. Оскільки Янь Бухво, безперечно, помре, після міркувань він відкрив рота і був змушений сказати: 

 

— Шиді, у такому випадку їх слід передати тобі.

 

Вень Дзіншань засміявся: 

 

— Шисьоне, це чудовий подарунок для мене.

 

Суд вже давно хотів привести в порядок Дзянху, а колишній лідер секти Демонів справді був хорошим подарунком.

 

Дзі Хань трохи нахмурився, але нічого не сказав.

 

Менджу альянсу Хаожан став ще більш нещасним.

 

Він прошепотів: 

 

— Джао-сянджи, не забувай про свою особистість!

 

Навколо було багато дискусій.

 

Всі вони також пам’ятали, що Джао Дзяньґвей вбив головного учня лідера альянсу і став зрадником, перейшовши у секту Демонів, тож в цей час він не міг просто так повернутися до праведного шляху.

 

Дзі Хань поглянув на нього і сказав: 

 

— Тепер, коли я став лідером, наша секта ніколи не зазіхатиме на альянс Хаожан знову.

 

Менджу на мить приголомшений, і він на деякий час задумався, а після, заїкаючись, сказав: 

 

— Оскільки це так, Джао-сянджи, тобі більше не потрібно ховатися у секті. 

 

Всі раптом зрозуміли.

 

Дзі Хань сказав: 

 

— У секті відбулися величезні зміни, тож я не знаю, скільки ще раптових інцидентів може трапитися. Боюся, мені доведеться кинутися до неї назад цієї ж ночі…

 

Він підвів очі й подивився на Джао Дзяньґвея, що означало, що він сподівався, що той повернеться разом з ним.

 

Джао Дзяньґвей подивився на нього і безпорадно відповів: 

 

— Мій шифу дізнався про все, що трапилося, і він... Він карає мене трьома місяцями роздумів на горі.

 

Дзі Хань нахмурився.

 

Джао Дзяньґвей раптом опустив голос, усміхаючись, коли практично прошепотів йому на вухо: 

 

— Він також запросив тебе на чашку чаю через ці три місяці.