Старий чоловік підняв голову, щоб подивитися на нього.

 

Він був уже поважного віку, але його очі все ще демонстрували велику силу, на його суворому обличчі не було видно ані натяку на посмішку, – це був колишній лідер секти Демонів, Янь Бухво, який мав бути мертвим. Дивлячись прямо на Дзі Ханя, він повільно розтулив рота й запитав:   

 

— Вони вже спіймані?

 

Дзі Хань відповів: 

 

— Так.

 

Янь Бухво знову запитав: 

 

— Зрадник надіслав новини?

 

Дзі Хань кивнув: 

 

— Так.

 

Нарешті на обличчі Янь Бухво з’явилася усмішка: 

 

— Ти добре попрацював.

 

Дзі Хань: 

 

— Дякую за вашу похвалу, їфу.

 

Янь Бухво підвівся.

 

— До дня конференції бойових мистецтв залишилося мало часу. – сказав він, — Відправляйся на гору Байцан і обережно все там облаштуй, після чого повернешся.

 

Дзі Хань на мить здивувався і не міг не сказати:

 

— Їфу, мої рани…

 

Хоча його травма була не такою серйозною, як думав Джао Дзяньґвей, він все ще був травмований. Лікар сказав, що йому потрібен відпочинок, і довга, важка подорож не покращить ситуації.

 

— Що з твоїми ранами? – холодно запитав Янь Бухво.

 

Голос Дзі Ханя раптом став тихішим: 

 

— Вони... не будуть великою перешкодою.

 

Янь Бухво:

 

— Це просто незначні рани. Якщо ти такий делікатний, як я можу довірити тобі нашу секту?

 

Джі Хан прошепотів: 

 

— ...Я визнаю свою помилку.

 

Янь Бухво кивнув з похмурим виразом обличчя і сказав: 

 

— Тобі не потрібно хвилюватися, коли ти вирушиш, я відправлю когось тобі на допомогу.

 

Дзі Хань відповів: 

 

— Так.

 

Янь Бухво запитав:

 

— Куди ти відправив цього Джао Дзяньґвея?

 

Дзі Хань:

 

— До Сяо Ліня у підземну в'язницю.

 

Янь Бухво:

 

— Джао Дзяньґвей – не простий чоловік. Навіть якщо він зараз зачинений у в'язниці, ти не повинен бути недбалим.

 

Дзі Хань кивнув і відповів: 

 

— Я пошлю людей, щоб за ним слідкували.

 

— Слідкувати? – Янь Бухво холодно засміявся. — Тільки мертві нічого не можуть зіпсувати.

 

Джі Хань шоковано на нього подивився.

 

Янь Бухво:

 

— Йди туди.

 

Дзі Хань:

 

— Я…

 

Янь Бухво суворо запитав:

 

— Тобі зрозуміло?

 

Після хвилини приголомшення Дзі Хань опустив голову й приглушено відповів: 

 

— Так.