Джао Дзяньґвею довелося знову увійти.
Дзі Хань уже повернувся до своєї кімнати й тепер оціпеніло сидів за столом, дивлячись на низку зацукрованих яблук у своїй руці.
Джао Дзяньґвей запитав його:
— Ти не збираєшся їх їсти?
Дзі Хань злякано підстрибує.
— Коли ти прийшов? – сказав Дзі Хань. — Як же я не почув...
Джао Дзяньґвей злегка насупився:
— Про що ти думаєш? Чому ти навіть не почув кроків?
Для тих, хто займається бойовими мистецтвами, це дійсно трохи незвично.
Дзі Хань:
— Я...
Він опустив голову, наче не хотів говорити.
Джао Дзяньґвей боявся, що Дзі Хань знову розізлиться, тому він став навпроти дверей і сказав:
— Хва Хуфа попросила мене переказати тобі, що прибув Вей Танджу і чекає тебе біля підніжжя гори.
Дзі Хань:
— Чому вона не зайшла і не сказала мені особисто?
Джао Дзяньґвей:
— Вона боялась твого гніву.
Дзі Хань:
— ...
Джао Дзяньґвей обережно запитав:
— Ти... ти справді сердишся?
Дзі Хань довго мовчав, але раптом роздратовано сказав:
— Ти завжди псуєш мені обличчя*!
*В даному випадку обличчя означає репутацію.
Джао Дзяньґвей:
— Га?
Дзі Хань:
— Роти цих людей великі, якщо це пошириться на Дзянху...
Джао Дзяньґвей:
— ...
Він раптом згадав вигадану ним історію про Башань Дася та двох героїв Мобей.
Дзі Хань:
— Я боюся, що через декілька днів усі дізнаються про нас з тобою...
Він не міг продовжувати.
Джао Дзяньґвей розмірковував. Ці люди, здається, не знали, хто він такий, і він ніколи не чув, щоб хтось називав його ім’я.
Джао Дзяньґвей поспішно втішив Дзі Ханя:
— Не хвилюйся, насправді вони не знають, хто я.
Обличчя Дзі Ханя стало ще гіршим.
Дзі Хань:
— Це ще гірше! Я боюся, що через кілька днів інформація пошириться по всьому Дзянху.
Джао Дзяньґвей був спантеличений:
— Що?
— Новий лідер секти ще молодий, – Дзі Хань скрипнув зубами, — а у нього вже є коханець!
Джао Дзяньґвей:
— ...
Джао Дзяньґвей все ще спантеличений.
Ці дві речі, здається, не мають спільного, але чому реакція Дзі Ханя така сильна?
Він не міг не запитати.
Дзі Хань відповів:
— Звичайно, ні.
Джао Дзяньґвей:
— І в чому різниця?
— ...Це все одно інше, – Дзі Хань завагався й раптом підвищив голос. — Ти... ти щойно сказав... Хто чекає біля підніжжя гори?
Джао Дзяньґвей сказав:
— Я чув, що це головний охоронець Вей Сань-ер.
Дзі Хань викликав охоронців за дверима і послав їх запросити Вей Ці.
Потім вони вдвох сиділи в заціпенінні. Справді було ніяково.
На щастя, Вей Ці прийшов дуже швидко.
Він довго чекав біля підніжжя гори й не міг дочекатися, щоб піднятися.
Побачивши Дзі Ханя, Вей Ці зробив крок уперед і деякий час уважно дивився на нього, перш ніж заговорити.
Вей Ці:
— То ти такий, Дзяоджу.
Дзі Хань здригнувся:
— ...Що?
— Я не очікував, що тобі подобаються чоловіки, – Вей Ці виглядав засмученим. — Тобі слід було спочатку подумати про своїх підлеглих!
Дзі Хань:
— ...
Джао Дзяньґвей:
— …
Вей Ці сказав:
— Ми були друзями протягом багатьох років, але таке відчуття, наче пройшло лише кілька днів після зустрічі...
Перш ніж він встиг закінчити слова, Дзі Хань перебив його.
— Вей Ці, – сказав Дзі Хань. — Не забувай про свою справу.
Вей Ці все ще був дуже ображений:
— Виявляється, тобі подобається бути таким загадковим.
Дзі Хань сердито сказав:
— Вей Ці!
Вей Ці поспішно сказав з усмішкою:
— Не хвилюйся, Дзяоджу, цього разу цей підлеглий також повернувся зі своєю коханою людиною.
Джао Дзяньґвей:
— ...
Дзі Хань все ще холодно на нього дивився.
Вей Ці сказав:
— Дзяоджу, поговорімо про справи.
Дзі Хань пирхнув. Вони продовжили балакати про якісь дрібниці пов'язані з сектою. Побачивши, що Джао Дзяньґвею було дуже нудно, Дзі Хань раптом до нього звернувся:
— Я повинен прийняти ліки.
Джао Дзяньґвей на мить був приголомшений, але незабаром відчув полегшення.
Дзі Хань хотів відпустити його.
Адже він не був членом секти Демонів, і коли вони говорять про якісь таємні справи, вони не можуть дозволити йому сидіти збоку й слухати.
Джао Дзяньґвей кивнув і погодився:
— Я принесу ліки.
Він вийшов за двері й подумав про можливі інтриги.
Більшість таємних справ секти Демонів якось пов’язані з праведними сектами.
Він хвилювався, що щось трапилось в альянсі Хаожан, або що секта Демонів хоче нашкодити альянсу Хаожан. Тож він вийшов з дому, тихо повернувся назад і сховався на кроні великого дерева біля будинку.
Оскільки бойові мистецтва Дзі Ханя трохи поступаються його, то якщо він ретельно приховає дихання, Дзі Хань точно не зможе його виявити.
Він справді почув, як вони згадали про альянс Хаожан.
Людина, яка говорила, була Вей Ці.
— Конференція з бойових мистецтв відбудеться через два місяці, – сказав Вей Ці. — В місті Білий Кан.
Дзі Хань нічого не відповів.
Вей Ці додав:
— У цей час там будуть важливі люди в колі праведних бойових мистецтв. Майстер міста вже закінчив усі приготування. Вони зберуться біля підніжжя й підуть таємною стежкою, якою можна буде дійти прямо на вершину скелі.
Дзі Хань легковажно відповів:
— Я знаю.
Вей Ці:
— Коли вони почнуть цю конференцію, ми можемо влаштувати пастку...
За дверима почулися кроки.
Хтось йшов.
Джао Дзяньґвею нічого не залишалося, окрім як кинутися з двору. Коли він вийшов із двору, він озирнувся й побачив старшу служницю, яка принесла чай.
Джао Дзяньґвей згадав, що Дзі Хань попросив його принести ліки. Якщо він піде надовго й не повернеться, це може викликати у нього підозри.
Він поспішно вийшов, але на серці вже був хаос.
Секта Демонів дійсно збирається зашкодити альянсу Хаожан.
Незалежно від того, наскільки добре Дзі Хань ставиться до нього, він все одно залишається лідером секти Демонів.
Хоча він з самого початку знав, що все буде так розвиватися, він не міг не відчути розчарування в цей момент.
Далі
Розділ 57
Янь Дайфу готував ліки. Йому не подобалося, коли хтось спостерігав за його роботою і коли інші допомагали йому готувати ліки. Він розпалив вогонь, розмахнувши віялом. У цей момент він почув, як заходить Джао Дзяньґвей. Він лише злегка підвів очі, ніби навіть не бажаючи з ним вітатися. Джао Дзяньґвей сказав: — Я прийшов за ліками. Янь Дайфу: — Вони ще не готові. Джао Дзяньґвей запитав: — Скільки часу це займе? Янь Дайфу: — Скоро. Джао Дзяньґвею довелося чекати. Він думав про те, щоб якнайшвидше повідомить Сяо Ліню про цю новину, а потім змусити його надіслати листа до альянсу Хаожан. Він абсолютно не може дозволити секті Демонів взяти верх у своєму плані. Але ліки ще не готові. Джао Дзяньґвей уже був дратівливим і хотів з кимось поговорити. Він пам’ятав, що Дзі Хань сказав, що Янь Дайфу був із долини Безсмертних Ліків, і міг бути братом чоловіком третьої сестри, тому він запитав: — Янь Дайфу, ти з долини Безсмертних Ліків? Янь Дайфу глянув на нього й нічого не відповів. Джао Дзяньґвей запитав: — У якого шифу ти навчався? Янь Дайфу розлив ліки по баночках. Джао Дзяньґвей: — Ти знаєш Мо Цінфена, геніального лікаря цієї долини? Янь Дайфу підняв голову і, з лютим виразом обличчя, холодно на нього поглянув: — Мої справи тебе не стосуються. Джао Дзяньґвей: — ... Янь Дайфу раптом зробив крок назад, знову опустив очі й тихо сказав: — Ліки готові. Джао Дзяньґвей: — ... Джао Дзяньґвей був змушений взяти ліки і піти. Він вирушив назад. Прийшовши, він дізнався, що Вей Ці вже пішов, а Сяо Лінь охороняв двері із старшою служницею. Він не наважився заговорити з Сяо Лінєм про інформацію відкрито, тому йому довелося одразу зайти в двері. Дзі Хань сидів за столом, чоловік нахмурився і запитав його, чому той повернувся так пізно. Джао Дзяньґвей сказав: — Ліки готувалися трохи повільно. Оскільки пройшов час, відколи він почув їхню розмову, його серце вже майже охололо. У цей момент він не знав, що сказати Дзі Ханю, тому мовчки підніс миску з ліками і сів спостерігати за тим, як Дзі Хань їх п'є. Дзі Хань зробив маленький ковток, нахмурившись, він міцно стиснув губи і, через деякий час, жалібно пробурмотів тихим голосом: — Так гірко. Джао Дзяньґвей зітхнув. — Ти повинен прийняти ліки, – із суворим обличчям сказав Джао Дзяньґвей. — Не виливай їх. Дзі Хань тихенько пирхнув, зробив ще один ковток ліків і прошепотів: — Я не ненавиджу гіркоту і не хочу їх виливати. Джао Дзяньґвей знову зітхнув і сказав: — Якщо вип'єш ліки, я куплю тобі зацукровані яблука. Дзі Хань зробив більший ковток, після чого почав кашляти. Після тривалого кашлю він сердито сказав: — Тобі більше не дозволено спускатися з гори! Джао Дзяньґвей: — ... Дзі Хань, здавалося, відчув, що щось не так, і поспішно сказав: — Я не ненавиджу гіркоту! Джао Дзяньґвей сказав: — Спочатку випий ліки. Дзі Хань замовк, втупився в миску з ліками, скрипнув зубами й випив ліки. Джао Дзяньґвей не зміг стримати легку усмішку і тихо сказав: — Ти справді не боїшся труднощів, маленький герой... ох, демон. Дзі Хань: — ... З-за дверей пролунав тихий сміх Сяо Ліня та старшої служниці. — Чого ви смієтеся! – Дзі Хань був надзвичайно роздратований. — Якщо знову засмієтеся, я відправлю вас до залу тортур і заставлю вирвати язика! Після цих слів, за дверима замовкли. Дзі Хань повернув голову і побачив, що Джао Дзяньґвей теж сміявся. Усмішка була неглибокою і дещо непомітною, Дзі Хань на мить злякався, а потім зиркнув на нього. Дзі Хань сказав: — І тебе відправлю до залу тортур! Джао Дзяньґвей перестав сміятися, він був трохи схвильований. Нарешті, знову! Скільки днів не було реплік з риторики! Сяо Лінь не спішив йому віддавати новий збірник риторики, написаний його старшими, тому він почав хвилюватися, що не зможе виконати свою місію! — Немає потреби йти до зали тортур секти. – повільно сказав Джао Дзяньґвей. — Я хочу піти до твоєї «зали тортур», Дзяоджу.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!