Уже були сутінки, коли Дзі Хань нарешті повернувся із зали засідань.

 

У нього було похмуре обличчя й дуже поганий настрій.

 

Джао Дзяньґвей розумів у своєму серці.

 

Секта Демонів завжди просто сліпо слідувала за лідером. Хоча закони не повинні бути такими суворими, як у праведників, але Дзі Хань все-таки молодий, і старійшини в секті неминуче будуть трохи більше дисциплінувати його.

 

Його, мабуть, лаяли через сьогоднішній інцидент.

 

Як тільки Дзі Хань увійшов у двері, служниці принесли гарячу їжу й попросили його прополоскати рот і вимити руки, перш ніж подати йому вечерю.

 

Раніше Джао Дзяньґвей їв під наглядом Сяо Ліня, але в цей час він міг лише скористатися випавшим шансом і спробувати повечеряти з Дзі Ханєм.

 

Дзі Хань був дуже здивований побачивши, що Джао Дзяньґвей не пішов.

 

Йому дуже не хотілося розмовляти з Джао Дзяньґвеєм, тож він змушений був багатозначно подивитися на служницю поруч.

 

Старша служниця – прониклива дівчина, тому природно зрозуміла значення погляду лідера.

 

Вона підійшла до Джао Дзяньґвея й сказала: 

 

— Джао-ґондзи, тобі час повертатися.

 

Джао Дзяньґвей був трохи заплутаний і нарешті вирішив піти за порадами в книзі.

 

Старша служниця повторила: 

 

— Джао-ґондзи, тобі час повертатися.

 

Джао Дзяньґвей запитав: 

 

— Куди повертатися?

 

Старша служниця: 

 

— До твоєї кімнати, звичайно.

 

Джао Дзяньґвей: 

 

— Я не повернуся.

 

Старша служниця:

 

— Вже пізно, Джао-ґондзи, будь ласка, повернись до себе.

 

— Ні. – Джао Дзяньґвей зробив невелику паузу, з усіх сил намагаючись зробити вигляд ображеного. – Я відчуваю слабкість у ногах, я не можу повернутися.

 

Старша служниця:

 

— ...

 

Дзі Хань:

 

— …