Сповнений підозр, Джао Дзяньґвей пішов за Дзі Ханєм назад до секти Демонів.

 

Коли вони вийшли, була пізня ніч, але зараз був полудень. 

 

Після роботи на протязі цілої ночі без сну, всі були трохи втомлені, і навіть Дзі Хань планував подрімати перед тим, як зайнятися іншими справами. Не спав лише Джао Дзяньґвей, який був заклопотаний думками про те, як після повернення знайти Хва Хуфу й розпитати її про деякі речі.

 

Він пішов за Дзі Ханєм до входу в спальню іншого. Навколо все ще було кілька служниць, і він повинен був пам'ятати, що він обслуговуючий персонал, тому він сказав:

 

— Дзяоджу, цей підлеглий має деякі особисті справи.

 

Дзі Хань подивився на нього. 

 

— Що за справи?

 

Джао Дзяньґвей завагався. 

 

— Я…

 

Те, про що він збирався попросити Хва Хуфу, було таємницею. 

 

Навколо було стільки пліткарів, що він не міг сказати це прямо.

 

— Я маю знайти Хва Хуфу для однієї важливої справи.

 

Дзі Хань лише недбало запитав, але чим більше він думав про це, тим більше відчував, що Джао Дзяньґвей поводиться підозріло і щось знає, але не може сказати. Він автоматично нахмурився.

 

— Тобі не можна зараз йти.

 

Джао Дзяньґвей був заскочений зненацька. 

 

— Чому?

 

Дзі Хань блиснув очима.

 

— Я – Дзяоджу. Я не дозволяю тобі піти, тому ти не можеш піти.

 

— Але я…

 

Дзі Хань штовхнув двері своєї спальні. Джао Дзяньґвей бездумно наздогнав його.

 

— Я дійсно маю дещо, для чого мені потрібно її знайти!

 

Він також увійшов. Подумавши, Дзі Хань втягнув Джао Дзяньґвея за руку і зачинив двері.

 

— Ні! – крикнув він.

 

— Чому ти ніколи не прислухаєшся до розуму?!

 

Розлючений Дзі Хань штовхнув його. 

 

— Я просто не хочу!

 

Ніколи не очікуючи, що інший штовхне його, Джао Дзяньґвей спіткнувся і впав на ліжко.

 

Відчуваючи, що щось не так, він повернув голову і побачив дуже знайоме обличчя людини, яка лежала на ліжку і дивилася на нього лагідними очима.

 

Він так злякався, що відступив на кілька кроків назад, ледь не збивши з ніг Дзі Ханя, коли наштовхнувся на нього, від чого той теж злякано підскочив.

 

— Що ти робиш?! – Дзі Хань розлютився.

 

Джао Дзяньґвей нічого не сказав, лише підняв руку, щоб вказати на людину на ліжку.

 

Дзі Хань озирнувся.

 

Красень, якого прислав Свень Джанлао, сидів на ліжку, вкритий парчовою ковдрою, виставляючи напоказ світле плече, коли він ніжно дивився на Дзі Ханя. 

 

— Ґвейґвей чекав на вас усю ніч, Дзяоджу.

 

Дзі Хань:

 

— …

 

Джао Дзяньґвей:

 

— …