Заради сьогоднішнього плану допит цих двох був відкладений на кілька місяців, щоб вони могли як слід відновитися після поранень. Але навіть після цього їхні поранення однаково були не з легких, і вони ледве могли допомогти один одному знайти вихід з потаємного проходу. Вийшовши на вулицю, Сю Дзін'їн раптом запитала:

 

— Як ти дізнався, що тут є таємний тунель?

 

Ши Ґе підморгнув їй.

 

— Чи знаєш ти, що дехто знає місцевість цієї секти як свої п'ять пальців?

 

Вона підняла брову. 

 

— Здається, він тоді говорив з лідером.

 

— Мало того, коли ми проникли у секту, ми пішли шляхом, який він підготував. – легковажно відповів Ши Ґе. — Враховуючи мої стосунки з керівником, дістатися до цієї карти було не важко.

 

Сю Дзін'їн не могла втриматись, щоб не закотити очі. 

 

— Клятий обрізаний рукав.

 

Злякавшись, Джао Дзяньґвей обернувся і подивився на Дзі Ханя, що стояв поруч із ним.

 

Судячи з цієї розмови, Ши Ґе, очевидно, мав близькі стосунки з головою Ханьї. Якщо це дійсно правда, то чи захотів би голова вбити його за невдачу? Він відчував, що в плані Дзі Ханя є величезна лазівка, але оскільки двоє інших зараз були зовсім поруч з ними, він не наважувався вимовити ані звуку, лиш доторкнувся до руки Дзі Ханя в надії, що той помітив натяк в словах.

 

Дзі Хань не виглядав схвильованим, натомість він лиш кивнув йому, наче заспокоюючи.

 

Не маючи іншого вибору, окрім як відкинути свою настороженість, Джао Дзяньґвей замислився над словами цих двох, а потім помітив ще дещо – Ши Ґе сказав, що «дехто» знає цю місцевість. 

Дехто? Хто? Він говорив про людину за лаштунками, яка найняла Ханьї вбити Янь Бухво та Дзі Ханя?

 

Настільки добре знає місцевість... здавалося, що ця людина мала значний зв'язок із сектою Демонів. Він, скоріш за все, був її членом від самого початку.

 

Ши Ґе та Сю Дзін'їн знову почали рухатися, намацуючи шлях по стежці секти Демонів та ухиляючись від охоронців під час втечі. Джао Дзяньґвей і Дзі Хань йшли слідом за ними; їхні ціґони були високого рівня, тому вони зовсім не хвилювалися про те, що їх помітять. 

 

Пройшовши весь шлях секти, вони (ШҐ і СД) зупинилися, ніби відпочиваючи.

 

Джао Дзяньґвей використав цей час, щоб пояснити Дзі Ханю те, що він щойно помітив.

 

Дзі Хань спокійно вислухав його до кінця, але у відповідь лише сказав: 

 

— Якщо це правда, то лідер обов'язково приїде сюди.

 

— Не боїшся, що це може мати зворотні наслідки? – Джао Дзяньґвей насупився.

 

Щойно Дзі Хань зібрався відповісти, як двоє інших підвелися, щоб знову рушити з місця, тому він замовк, розвернувшись, і рушив слідом за ними. Джао Дзяньґвей міг діяти лише разом з ним.

 

Коли ніч майже скінчилася, і на небі ледь-ледь проступила сонячні промені, Ши Ґе і Сю Дзін'їн нарешті зупинилися, прибувши до густого лісу.

 

Там на них уже дехто чекав.

 

Це був чоловік років тридцяти, який був щільно закутаний у чорну тканину, що не було видно його обличчя. Здавалося, він уже давно там чекав.

 

Побачивши, що вони підійшли, він лише повернувся і лагідно сказав: 

 

— Я чекав тут, з того моменту, як тільки почув звістку, але ви двоє припізнилися.

 

Сю Дзін'їн шоковано подивилася на Ши Ґе.

 

— Коли ти познайомився з керівником?

 

Їхні здогадки виявилися правильними: лідер прибув особисто.

 

Ши Ґе сухо розсміявся. 

 

— Я…

 

Перш ніж він встиг пояснити, лідер підняв руку.

 

— Йдіть, – холодно сказав він. — Убийте Дзі Ханя.

 

Джао Дзяньґвей стривожився, вчасно озирнувшись і побачивши багато підлеглих Ханьї, що ховалися в темряві густого лісу.

 

Оскільки вони заробляли на життя вбивствами, їхня техніка маскування була винятковою – він взагалі не помітив, що тут хтось ховався. Це також підтвердило його здогад, що Ши Ґе зовсім не мав наміру довіряти їм, а просто хотів використати цю можливість, щоб вивести Дзі Ханя за межі секти.

 

Йому було важко не нервувати. Він подивився вбік і побачив, що Дзі Хань був цілком спокійним, і насправді виглядав трохи схвильованим і нетерплячим.

 

— Тут зібралися два найкращі фехтувальники світу, – прошепотів йому інший, — чи дійсно нам потрібно боятися цих маленьких злодіїв, які вміють лише ховатися в темряві?

 

Джао Дзяньґвей насупив брови.

 

— Не будь таким самовпевненим.

 

— Самовпевненим? Якщо у людини є реальна сила, то це не самовпевненість.

 

Спокійно спостерігаючи за найближчим до нього вбивцею Ханьї, Дзі Хань повільно витягнув меча з піхов на поясі. 

 

— Це скромність.