Як теперішній особистий помічник Дзі Ханя, якщо Дзі Хань був незадоволений, він мав практично необмежені можливості мучити його.

 

Дзі Хань наказав Джао Дзяньґвею принести чаю, після чого той насилу досидів у кабінеті до ночі, згадавши, що Дзі Хань казав, що запросить його подивитися на гарну виставу. Саме тоді, коли він обмірковував, як запитати, він побачив, що Дзі Хань кличе його до себе, незважаючи на те, що його затяжний гнів робив його дещо холодним.

 

— Вирушиш зі мною в подорож, Джао Дзяньґвею?

 

Джао Дзяньґвей легко погодився.

 

По правді кажучи, Джао Дзяньґвей вже про все здогадався. Дзі Хань сказав, що «відпустить тигрів на гору» – іншими словами, він планував зробити вигляд, що відпустив Ши Ґе та Сю Дзін'їн, які, швидше за все, повернуться і знайдуть лідера Ханьї, щойно втечуть з секти Демонів. Поки вони могли за ними стежити, могли з'ясовувати, хто був головою.

 

Тому Джао Дзяньґвей переодягнувся у свій одяг для нічних прогулянок, пішов з Дзі Ханєм до потаємного місця за межами підземної в'язниці і став чекати, хоча все ще мав певні сумніви.

 

— Як можна бути впевненим, що вони підуть до лідера?

 

— Я і не впевнений.

 

— Тоді…

 

— Але лідер обов'язково прийде за ними.

 

Згідно з правилами Ханьї, ті, хто провалював свої місії, були приречені на смерть. Ши Ґе і Сю Дзін'їн не змогли вбити Дзі Ханя, після чого були схоплені; Навіть якби їм вдалося безперешкодно втекти з секти Демонів, вони не втекли б від переслідування Ханьї. Їхні смерті неминучі.

 

— Всі три наставники Ханьї програли. Я вважаю, що не повинно залишитися нікого, крім лідера. Якщо вони все ще хочуть мене вбити, він може зробити це тільки сам.

 

Джао Дзяньґвей також раніше чув про вуґон керівника Ханьї.

 

Одного разу Ханьї прийняв замовлення на вбивство багатого купця із Західних регіонів, але на півдорозі до нього дійшли чутки про це, тож купець заплатив чималі гроші, щоб запросити кілька десятків найкращих експертів з Дзянху, які б його охороняли. На той час Сю Дзін'їн ще не зрадила Емея, а Ґвайдзі ще не приєднався до Ханьї, тобто Ши Ґе був єдиним з трьох наставників. Тож лідер сам виїжджав на завдання, а потім виконував його.

 

Джао Дзяньґвей зустрівся з цими експертами після події і розпитав їх про силу керівника Ханьї.

 

Всі вони говорили, що він був рідкісним знавцем дивних стратегій бойових мистецтв, з яким було досить важко впоратися.

 

Тепер, коли трьом наставникам зірвали план, було б цілком нормально, якби він особисто взявся за завершення вбивства Дзі Ханя.

 

— Вони знають глибоко всередині, що помруть, але не кожен не боїться смерті, – продовжував Дзі Хань. — Цей вбивця на прізвище Ши явно хоче жити.

 

Джао Дзяньґвей здивувався.  

 

— Невже ти…?

 

Дзі Хань кивнув. 

 

— Я з ним домовився. Я дозволю їм піти, а він відведе мене до керівника Ханьї.

 

— То ти його захистиш?

 

Дзі Хань не відповів, лише раптово присів навпочіпки, палаючим поглядом втупившись у вихід з в'язниці. 

 

— Вони вийшли.