Як тільки він закінчив говорити, хтось увірвався до корчми.
Зрештою, героїв-близнюків Мобей було лише двоє, тому вони нічого не могли вдіяти з таким великим натовпом.
До корчми раптово набігло багато людей, і місце, в якому і так було мало простору, раптом стало ще тіснішим.
Гості поспішно розійшлися, й навіть власник сховався на задньому дворі зі своїми робітниками.
Джао Дзяньґвей глянув на натовп. Більшість людей, які прийшли, були для нього знайомими обличчями. Усі вони були героями Дзянху, й багато з них були навіть його друзями.
Дзінь Бейґво виступив уперед:
— Я думаю, тут якесь непорозуміння. Джао-сьон точно не така людина...
Перш ніж він встиг закінчити говорити, троє чи четверо людей уже напали.
Джао Дзяньґвей думав, що вони не знають правди, тому напали на нього з благородних побажань. Він не повинен завдати їм шкоди, тому йому залишається лише ухилятися. Він навіть не витягнув довгого меча на своїй спині.
Але таке зволікання врешті решт не вихід. Він думав про те, як вибратися, як раптом зброя в руках кількох людей повалилася на землю.
Джао Дзяньґвей повернув голову, щоб поглянути.
Те, що вибило зброю кількох людей, насправді було чашою.
Чашою Дзі Ханя.
Кілька людей злякано перезирнулися, мабуть, тому, що вони не очікували, що молодий чоловік, який сидить біля Джао Дзяньґвея, буде настільки вправним.
Один з них запитав:
— Хто ти й чому не даєш нам вбити цього негідника?
Дзі Хань усе ще сидів із похмурим виразом обличчя й холодно відповів:
— Я не задоволений.
Чоловік продовжив:
— Ти знаєш, що він зробив?
Дзі Хань сказав:
— Мене не хвилює, що він зробив. Якщо я не захочу цього, тобі не дозволено його торкатися.
Джао Дзяньґвей:
— ...
Що? Невже йому вдалося його спокусити, перш ніж він це усвідомив?!
Чоловік втратив дар мови. Через деякий час він знову заговорив:
— Чому ти хочеш його захистити?
Дзі Хань глянув на нього та сказав:
— Я вже домовився про двобій з Джао Дзяньґвеєм на вершині гори. До цієї битви я не дозволю йому померти.
Джао Дзяньґвей:
— ...
Ох.
Він забагато надумав.
Далі
Розділ 12
Чоловік нахмурився: — Хоча твій вуґон високий, все ж ти один і з одним мечем... Дзі Хань: — Ви можете всі підійти й перевірити. Ще кілька людей дістали свою зброю та оточили Дзі Ханя та Джао Дзяньґвея. Дзінь Бейґво все ще поспішно спробував пояснити: — Це все якесь непорозуміння! Дзі Хань сказав: — Раджу не змушувати мене витягати меча. Хоча він все ще сидів, його права рука повільно торкнулася довгого меча на талії. Раптом хтось відкрив рота й запитав: — Хто ти насправді? Дзі Хань холодно поглянув на нього та гордо відповів: — Я Дзі Хань. Раптом запала тиша. Вони боялися не імені лідера секти Демонів, яке він нещодавно отримав, а меча в його руці. Довжина меча більше трьох футів*, піхви – синьо-сірі, просте оформлення без будь-яких зайвих прикрас. *1 фут=30,48 см, 3 фута = 91,44 см. Він виглядав, як мотлох, який можна купити за кілька срібних монет. Але завдяки імені Дзі Ханя цей непомітний довгий меч став однією з найстрашніших видів зброї у Дзянху, без будь-якого аналогу. Ще до того, як Дзі Хань став лідером, його прославляли як першого майстра секти Демонів і найгострішого меча в секті Демонів. Якщо він вихопить меч, обов'язково буде кров. Джао Дзяньґвей витягав меч, заради праведності у власному серці, але Дзі Хань – щоб убити. Джао Дзяньґвей проявив би до них милосердя, але Дзі Хань – ніколи. Дзі Хань холодно промовив: — Ви все ще хочете перевірити? Частина натовпу відступила. Тут зібралися два найкращі фехтувальники світу. Хто наважиться зробити ще півкроку?! Більше того, хто знає, чи немає поблизу засідки секти Демонів. Дзі Хань підвівся, й деякі люди злякано витягнули зброю. Але Дзі Хань просто поправив рукава й вийшов. Натовп навіть розходився з власної ініціативи, відкривши шлях до виходу. Дзі Хань зробив кілька кроків, раптово зупинився, обернувся, подивився на Джао Дзяньґвея й безвиразно сказав: — Ходімо. Джао Дзяньґвей: — ... Дзінь Бейґво взяв Джао Дзяньґвея за руку: — Джао-сьоне, ця людина – демонічний лідер секти Демонів, ти не повинен... Джао Дзяньґвей знав це в своєму серці. Якщо він піде слідом за Дзі Ханєм, то отримає мерзенне тавро товариша по секті Демонів, і праведні заклиначі в майбутньому більше ніколи його не відпустять. Він відштовхнув руку Дзінь Бейґво й почав згадувати підходящі слова, написані старішинами, в своєму розумі. *** — Дзінь-сьону не потрібно більше говорити, я вже все вирішив, – він повільно сказав, слово за словом. — Оскільки я слідую за ним – це життя неминуче належатиме йому. Я супроводжуватиму його в житті і в смерті. Дзінь Бейґво: — ... Дзі Хань: — …
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!