Як тільки він закінчив говорити, хтось увірвався до корчми.

 

Зрештою, героїв-близнюків Мобей було лише двоє, тому вони нічого не могли вдіяти з таким великим натовпом.

 

До корчми раптово набігло багато людей, і місце, в якому і так було мало простору, раптом стало ще тіснішим.

 

Гості поспішно розійшлися, й навіть власник сховався на задньому дворі зі своїми робітниками.

 

Джао Дзяньґвей глянув на натовп. Більшість людей, які прийшли, були для нього знайомими обличчями. Усі вони були героями Дзянху, й багато з них були навіть його друзями.

 

Дзінь Бейґво виступив уперед: 

 

— Я думаю, тут якесь непорозуміння. Джао-сьон точно не така людина...

 

Перш ніж він встиг закінчити говорити, троє чи четверо людей уже напали.

 

Джао Дзяньґвей думав, що вони не знають правди, тому напали на нього з благородних побажань. Він не повинен завдати їм шкоди, тому йому залишається лише ухилятися. Він навіть не витягнув довгого меча на своїй спині.

 

Але таке зволікання врешті решт не вихід. Він думав про те, як вибратися, як раптом зброя в руках кількох людей повалилася на землю.

 

Джао Дзяньґвей повернув голову, щоб поглянути.

 

Те, що вибило зброю кількох людей, насправді було чашою.

 

Чашою Дзі Ханя.

 

Кілька людей злякано перезирнулися, мабуть, тому, що вони не очікували, що молодий чоловік, який сидить біля Джао Дзяньґвея, буде настільки вправним.

 

Один з них запитав:

 

— Хто ти й чому не даєш нам вбити цього негідника?

 

Дзі Хань усе ще сидів із похмурим виразом обличчя й холодно відповів: 

 

— Я не задоволений.

 

Чоловік продовжив: 

 

— Ти знаєш, що він зробив?

 

Дзі Хань сказав: 

 

— Мене не хвилює, що він зробив. Якщо я не захочу цього, тобі не дозволено його торкатися.

 

Джао Дзяньґвей: 

 

— ...

 

Що? Невже йому вдалося його спокусити, перш ніж він це усвідомив?!

 

Чоловік втратив дар мови. Через деякий час він знову заговорив: 

 

— Чому ти хочеш його захистити?

 

Дзі Хань глянув на нього та сказав: 

 

— Я вже домовився про двобій з Джао Дзяньґвеєм на вершині гори. До цієї битви я не дозволю йому померти.

 

Джао Дзяньґвей: 

 

— ...

 

Ох.

 

Він забагато надумав.