Ю Сянь-ер зрозумів, що щось сталося. Він ковтнув і відступив у куток.
— Джао Дася, не потрібно гніватися…
Джао Дзяньґвей посміхнувся.
— Це просто моє захоплення…
— Захоплення?
— І... і трохи заробітку…
— …
— Найкращий фехтувальник і лідер секти в історії – це точно не ти і не Дзі Дзяоджу!
— …
Джао Дзяньґвей мовчки витягнув свого меча.
Побачивши це, Ю Сянь-ер злякано відскочив назад і закричав.
— Я припиню, припиню! Я більше не буду писати!
— Чому ти вибрав собі таке ім'я?
— …Ім'я?
— «Хіхікаючий вчений з альянсу Вулінь». – зціпивши зуби, сказав Джао Дзяньґвей.
— …
Ю Сянь-ер кинувся вперед і схопив його за руку.
— Джао Дася! Моє... моє тіло в таборі цао, але моє серце – ханьське! Моє тіло в темряві, але моє серце звернене до світла!
— …
Далі
Розділ 105
Джао Дзяньґвей знав, що як воїн праведного шляху, він, безумовно, не може через це вбити Ю Сянь-ера. Після того, як він побачив, як той крізь зуби пообіцяв, що більше ніколи не буде писати такі огидні речі, Джао Дзяньґвей був змушений проковтнути свій гнів, і хотів змусити Ю Сянь-ера дати письмові свідчення, а потім піти і розшукати Дзі Ханя, щоб все прояснити. Однак Ю Сянь-ер жалісно стискав поділ своєї мантії. — Джао Дася, пообіцяй мені дещо! – сказав він, плачучи. — Ніколи не розповідай про це Дзяоджу! — … – Якщо він не скаже Дзі Ханю, то як йому відвести підозри від альянсу Хаожан? — Якщо ти йому скажеш, він обов'язково поб'є нас, качок-мандаринок*, дубиною!! *Качки-мандаринки символізують закоханих. — … — Спочатку він вб'є Сяо Вея… — … — А потім вб'є мене! Уууууууу, ми такі нещасні качки… — ...Я обіцяю, що не скажу. Він відчував себе занадто м'якосердим, адже пообіцяв, як тільки інший заплакав. Тепер, коли він дав обіцянку, але все ще хотів прояснити ситуацію з Дзі Ханєм, він опинився в певній халепі. Набравшись духу, він пішов до кімнати Дзі Ханя. Коли він зібрався постукати у двері, то побачив старшу служницю, яка стояла надворі, зніяковіло дивлячись на нього очима, сповненими вибачень. — Джао Дася, ти постраждав через мене, – тихо сказала вона. — Ніколи не кажи Дзяоджу, що знайшов цю книгу у мене. — … Джао Дзяньґвей глибоко вдихнув, а потім штовхнув двері. Дзі Хань розмовляв з Вей Ці всередині. Його гнів, очевидно, ще не вщух. Щойно Джао Дзяньґвей увійшов, він побачив, як Дзі Хань злісно жбурнув у нього чайником. Він знав, що Дзі Хань мав би почути його наближення; коли Джао Дзяньґвей готувався ухилитися, він раптом подумав про те, що це ще більше розлютить Дзі Ханя, тому просто залишився на місці і прийняв удар. Незважаючи на те, що Дзі Хань доклав чимало зусиль, удар був не дуже болючим. Дзі Хань був вражений і, явно не такий божевільний, як ще секунду тому, примружившись і зціпивши зуби.. — Я не посилав тобі звісток. Навіщо ти сюди прийшов? — Я прийшов вибачитися. — Вибачитися? – Дзі Хань посміхнувся. — Яких помилок ти припустився? — … Дзі Хань сердито розбив чашку об землю. — Єдина помилка тут – це твій праведний шлях! Він побачив, що Вей Ці, не змигнувши оком, продовжував сидіти осторонь і пити чай. Очевидно, що він знав повну картину, але не встав, щоб виступити від імені Джао Дзяньґвея, лише спостерігав за їхньою сваркою. — … Джао Дзяньґвей не знав, як це пояснити. — Я не дурна людина, – сказав Дзі Хань. — Навіть якщо цю книгу тобі дав не альянс Хаожан, навіщо ти її читав? Джао Дзяньґвей задихнувся. — Я… — Незалежно від того, що ти думаєш, я скажу тобі, що твої здогадки помилкові. У нас з тобою ніколи не буде таких стосунків. — … – Джао Дзяньґвей опустив голову, похнюпившись. — Добре. Дзі Хань покликав старшу служницю, а потім наказав їй відвести Джао Дзяньґвея геть. Той розвернувся й пішов за нею, але коли він підійшов до дверей, то почув, як Дзі Хань похмуро промовив. — Якщо я відтепер коли-небудь почую, що хтось заговорить про це, я здеру з нього шкіру живцем, здеру плоть і переламаю кістки!
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!