Післямова

Післямова

Привіт усім, приємно з вами зустрітися. Це Цутому Сато. Дуже дякую, що взяли цю книгу до рук.

Це моя дебютна робота «Бездарний учень школи магії», відредагована та опублікована робота, що була викладена на сайті письменників новелістів у жовтні дві тисячі восьмого року. Мені пощастило публікувати цю роботу, яку я написав як хобі, тригером став електронний лист, який я отримав від адміністратора сайту.

Цей лист був надісланий ASCII MediaWorks, воно містило запрошення на переговори, щодо публікації.

Чесно кажучи, я не повірив своїм очам.

Розважальні романи - моє найбільше захоплення. Я люблю і писати й читати їх. Тож, як у письменника розважальної наукової фантастики, в мене було бажання опублікувати свою роботу у вигляді книги. Працюючи офісним службовцем я подав роботу, написану у вільний час, на премію «Новачок року» однієї відомої компанії, яка так і не побачила світ. Проте «Бездарний учень школи магії» - робота, яку я сам оцінював, як аматорську, яку можна опублікувати лише на безплатному вебсайті. Чи є розумним для відомих видавництв нею займатися? Пам’ятаю, я думав, що це проблема когось іншого.

Насправді вище згаданою премією була шістнадцята премія Dengeki Novel, видавця ASCII Media Works, моя конкурсна робота була переможена. Якщо дозволите виправдатися, це сталося через те, що мені довелося стиснути текст в п’ятдесят відсотків, через обмеження, я і сам вважав це «неможливим», тому був впевнений у програші. Це один з небагатьох пізнавальних уроків, у житті найманого працівника, світ не таке солодке місце.

Проте, іноді відбуваються несподівані, приємні події. Після звичайного привітання з редактором Dengeki Bunko (ім’я якого може не варто приховувати, але я слідуватиму традиції, і називатиму її пані «М»), я був здивований, коли мене запитали, чи я був паном «××××», який написав «××××». Робота яку я подавав на Grand Prize Dengeki Novel, науково фантастичний роман в схожому сетингу34, хоча сюжет відрізняється, до того ж псевдонім був англійсько-американським ім’ям, фонетично записаний японською мовою. Мабуть, йому довелося згадати мою невдалу роботу і коли він прочитав цю роботу в Інтернеті, він спіймав себе на думці «цей сетинг я вже десь бачив», здається це була причина запрошення.

Схоже, пані «М» вагалася, чи варто робити безплатний контент платним і сильно хвилювався, як на це відреагують Інтернет-користувачі. Я теж про це подумував. Проте через економічний спад, зниження прибутків компанії та обмеження понаднормовим працівникам, вітер в офісі дув у несприятливому напрямку, «Буде важко якщо я не знайду підробіток». Але тоді я не зможу писати романи», обдумуючи ці обставини, я не міг сподіватися продовжити писати цю роботу.

Світ воістину не солодке місце, іноді солодкою подією є саме очікування удачі. І звичайно, щастя що пані «М» підтримала публікацію цієї книги, ми створили місце для рекламування книги в Інтернеті, отримавши різноманітну допомогу від адміністраторів сайту «стань новелістом (Let’s Become a Novelist)», дякую всім хто підтримував цю книгу до цього часу. Я хотів би скористатися цією можливістю, щоб висловити щиру подяку.

Зокрема, Ковахарі-сенсею, який допоміг порадами, пані Ішіді за чудові ілюстрації, що значно збільшили цінність цієї книги, пану Стоуну, що займався дизайном, пану Суєнагу, за кольорову корекцію тощо; крім того, я хотів би висловити вдячність усім співробітникам, які доклали сил до цієї книги.

І перш за все, з усього серця, хочу подякувати тим хто вперше узяв цю книгу до своїх рук і розповів про цю роботу. На щастя на цьому усе не закінчується, оскільки я постараюся, щоб усі отримали наступний том, дякую за майбутню підтримку.

Цутому Сато