[2]

Том 1. Розділ 3 - [3]

[3] Вивіска на станції оголошувала «Перша старша школа» і, для учнів школи, вона була кінцевою. Від станції до школи була практично одна дорога. Через зміну форми поїздів, традиційна поїздка з друзями на потязі до школи, перетворилася на прогулянку від станції до школи. ЇЇ можна було не одноразово помітити вчора, на другий день після зарахування, і цього ранку теж було багато прикладів. Тацуя думав, що це не дивно. – Пан Тацуя... Ви знайомі з президентом? В день вступної церемонії, позавчора, в перше зустрілися... Тож певно, так. Відповідаючи на запитання Мідзукі, Тацуя, як і вона, прийняв задумливий вираз. – Я цього не помітив. – Більше було схоже що вона навмисно прийшла до воріт. Тацуя, що був упевнений у своїй пам’яті, міг точно сказати що позавчора в перше зустрів Саєгусу Маюмі. Однак, як вже зауважили Лео та Еріка, вони не виглядали як мало знайомі. – ...Вона не шукала Міюкі? – ...Хоча назвала ім’я старшого брата. Те що навколо нього, були Мідзукі, Еріка і Лео, цілком можна було назвати «нормою», це не викликало жодного дискомфорту. Як і вчора, Тацуя і Міюкі йшли до школи у двох, і на станції, як тільки вони зійшли з потягу, відразу, привітавшись, один за одним, як ніби їх чекаючи, приєдналась решта. І це було не погано. Непогано, як для початку дня. Однак, позаду неквапливого, як і не довгого шляху до воріт цієї п’ятірки, разом з непристойним для стороннього спостерігача, вигуком «Тацуя-кун» з’явилася не велика тінь, що злегка підбігла й у Тацуї виникло не обґрунтоване переконання, що і сьогодні буде день повний турбот. – Тацуя-кун, привітики. Пані Міюкі доброго ранку. «У порівнянні з Міюкі звернення до мене було досить безцеремонним», хоч Тацуя так подумав, та опонентом була трирічка і президент. – Доброго ранку, президент. Слід було бути ввічливим наскільки це можливо. В слід за Тацуєю обережно вклонилась Міюкі. Інші троє теж ввічливо привіталися і неминуче трохи нервували. Нервувати в цій ситуації було нормально. – Ви одна, президент? Це питання мало на меті запросити її пройтися разом до школи. – Угу. Зазвичай з ранку мені не має з ким йти. Це була позитивна відповідь на приховане питання. Та все ж... Вона була досить дружньо. особистістю. – Я б хотіла трохи поговорити з пані Міюкі... Ви не проти якщо я приєднаюся до вас? Ці слова були адресовані Міюкі. Хоч вона говорила настільки ж ввічливо, та тон був значно дружнім. Схоже, цього разу причина була не в Тацуї. – Так, я не проти, але... – О, ми не будемо говорити про щось секретне. Чи ми зробимо це пізніше? Сказавши це вона посміхнулася трьом іншим людям, від чого ті трохи завмерли, і відступила на крок на зад. – Президент, здається ваше відношення до однієї людини відрізняється від ставлення до інших, чи я помиляюся? На відміну від Маюмі, що кивнула трійці з посмішками, які усілякими жестами демонстрували, що вони зовсім не проти, Тацуя не зміг приховати вираз розчарування. – Е? Щось не так? Зараз, його мова змінилася, не було потреби розігрувати невинність, його тон і вигляд зрадили йому. – Мова про студентську раду? Тацуя не став відступати, але це не означає що він не відчував напруги. Міюкі поспішно перетягла потік розмови на себе. – Так. Я збиралася усе роз’яснити. Які у вас плани на обід? – Я думаю, пообідати в кафетерії. – З Тацуєю-куном? – Ні, ми зі старшим братом у різних класах... Схоже вона згадала про те, що сталося вчора. Міюкі відповіла з помітною депресією, на що Маюмі, розуміючи, декілька разів кивнула. – Є багато учнів, що хвилюються про дивні речі. Тацуя скосив догляд у бік. Як і очікувалося, Мідзукі закивала зі звуками «угу-угу». Схоже, вчорашній інцидент ще триватиме. – Хоча, президент, ви так кажете, та чи не стане це проблемою? – Пробурмотів собі під ніс Тацуя. – Добре, тоді ми пообідаємо разом в кімнаті студентської ради? Якщо вам не подобаються бенто18, у нас є автомат подачі їжі. – ...У вас в приміщені студентської ради є система подачі обідів? Запитала, зазвичай стримана Міюкі, не в змозі стримати здивування. До того ж злегка відчувалось її збентеження. Що система, яку зазвичай використовували в літаках чи потягах дальнього слідування, робить в кімнаті шкільної ради. – Я не хотіла розповідати про це доки ми туди не потрапимо, але так можна залишатися для роботи допізна. Зніяковіла Маюмі, продовжуючи вговорювати Міюкі, з похмурою посмішкою на обличчі. – До того ж в кімнаті студентської ради не виникне проблем, якщо з вами буде Тацуя-кун. У той момент, Тацуя сподівався, що хитра, чи навіть зловісна посмішка на вустах Маюмі, яку він бачив лише мить, йому просто привиділась. Навіть якщо це було всього лише непорозуміння, та навіть просте розмірковування на цю тему викликало головний біль. – ...Є одна проблемка. Мені шкода, та я не подобаюсь віцепрезиденту. Тацуя не мав наміру втручатися у справи сестри та шкільної ради, тому спробував зупинити їх обговорення. Хлопець, другокурсник, що дивився на нього за спини Маюмі в день вступної церемонії, схоже, був віцепрезидентом. Його погляд було важко не правильно зрозуміти. Майже не виключно, що якщо він недбало прийде пообідати в кімнаті шкільної ради, може виникнути сутичка. Однак, здається, що сказане Тацуєю, Маюмі зрозуміла не відразу. – Віцепрезидент?.. Злегка схилила голову Маюмі й тут же відразу плеснула у долоні. – Якщо мова про Ханзо-куна, проблем не буде, усе добре. ...Це можливо, якщо ви маєте на увазі віцепрезидента Хаторі? – Це так? Тацуя вирішив, щоб не сталося уникнути обставин, що можуть хоч якось нашкодити імені сестри. – Оскільки, Ханзо-кун завжди обідає в клубній кімнаті. Не звернувши увагу на думку Тацуї, хоча вона і була раціональною, продовжувала наполягати на своєму Маюмі, не знімаючи посмішку. – Якщо і так, кожен може прийти й побачити нашу роботу. Оскільки обов’язок членів, надати інформацію учням про діяльність шкільної ради. Однак, знайшлися учні, що з вибаченням відмовилися навіть від такої соціальної пропозиції Маюмі. – Це дуже цікаво, але ми утримаємось. «Утримаємось», схоже, можна було розуміти як «відмовляємось». Несподівана реакція Еріки зробила ситуацію незручною. Але, оскільки її істині наміри були не зрозумілі, було не можливо згладити ситуацію, або роз’яснити її. – Ось як. Лише одна людина незмінно зберігала посмішку, Маюмі. Замість того, щоб сумувати вона просто прийняла невідомі обставини... Тацуя відчував, що причини їй і не потрібні. – Ну, тоді, пані Міюкі, ви одні. «Що мені робити», запитала поглядом Міюкі. Не зважаючи на те що пару хвилин тому вони могли ще якось відмовитись, враховуючи реакцію Еріки, це не можливо, не загостривши кути. – ...Зрозумів. Ми з Міюкі відвідаємо вас. – Прийнято. Домовились. Добре, тож тоді все й обговоримо детальніше. Я буду чекати. Чомусь зрадівши, Маюмі розвернулась і залишила їх майже прискоком. Навіть незважаючи, що вони прямували до тієї ж школи, спостерігаючи за її ходою, кроки п’ятірки стали важчі. Тацуя зітхнув. ◇ ◇ ◇ Настав час обідньої перерви. Його хода була важкою. Піднявшись на другий поверх, він був неймовірно стомленим і справа була не в його фізичній формі. Важкість в ногах відчувалася лише через його настрій, лише тільки через те, що не було бажання туди йти. На відміну від Тацуї, хода Міюкі була легкою. Ну, оскільки він не був настільки твердолобим, щоб не розуміти причину її радості, тому і не став питати Пункт призначення, знаходився в кінці коридору четвертого поверху. Зовні він виглядав так само як і решта аудиторій, звичайні фанерні двері. Різниця була лише в різьбленій табличці та вбудованому в центрі домофоні, а також в групі замаскованих охоронних сенсорів. На табличці було вирізьблено, «кімната учнівської ради». Запрошеною була Міюкі, Тацуя ж був додатком19. Тож роль постукати у двері належала Міюкі. (Звичайно, в переносному сенсі, оскільки був домофон, в стукові не було необхідності). Коли Міюкі запитала дозвіл увійти, у відповідь з вбудованого динаміка пролунало радісне вітання. Зі звуком спрацьовування, що заледве помітний вуху, замок відчинився. Тацуя поклав пальці на ручку і відсунувши двері, злегка нахилив тіло, для захисту сестри. Звісно, він розумів, що тут не має від чого захищати. Це була звичка, що виникла в житті брата і сестри. Звичайно нічого не сталося. – Ласкаво просимо. Проходьте, не соромтесь. Прозвучав голосний голос з переду стола в глибині кімнати. Маюмі манила їх з посмішкою, відразу захотілося запитати «чому їй так весело». Першою увійшла Міюкі, Тацуя рушив за нею. Він зупинився в одному крокові від дверей, а Міюкі у двох кроках. Склавши руки перед собою, на рівні очей Міюкі вклонилась, відповідно до етикету. Тацуя не міг наслідувати таких витончених жестів. Манери й жести вона перейняла у покійної матері, яка мало спілкувалася з Тацуєю. – Ом... Будь ласка, не так формально. Побачивши манери, як на імперському банкеті, Маюмі трохи знітилась. Були присутні ще два члени ради, та вони також були під впливом такої атмосфери. Також в кімнаті була присутня людина, що не входила до ради, обличчя голови дисциплінарного комітету зберігало спокійний вираз, та будь-хто, не кажучи вже про Тацую, міг би сказати, що це маска. Схоже, молодша сестра досить войовнича, подумав Тацуя. Але він не міг зрозуміти, чому Міюкі така агресивна. – Прошу, сідайте. Поговорімо за їжею. Можливо через поведінку Міюкі, тон Маюмі змінився, хоч тембр залишався настільки ж гармонічним, та з нього зникла награна приязність. Вона вказувала на довгий стіл для нарад. Той факт, що в нього не вбудовано термінал, дав можливість використовувати його як обідній. Не зважаючи на це, Міюкі відсунула стілець і сіла за незвичайний для шкільних меблів, важкий стіл, брат сів відразу за нею Зазвичай його молодша сестра рішуче наполягала на тому, щоб головне місце займав старший брат, але, здаються, сьогодні вона терпляче стримувалась, розуміючи що це зараз не головне. – М’ясний, рибний, вегетаріанський, якому віддасте перевагу? На велике здивування, тут були не лише автомати видачі їжі, але й ряд меню. Тацуя обрав вегетаріанський обід, Міюкі наслідувала його приклад, і у відповідь на запит, другорічка (секретар учнівської ради, Накайдзьо Азуса) активувала машину, що нагадувала шафу в японському стилі, яка стояла під стіною. Треба було лише зачекати. На чільному місці сиділа Маюмі, поруч з нею, прямо перед Маюмі, сиділа трирічка, наступною, за нею, на місці навпроти Тацуї, сиділа голова дисциплінарного комітету, а далі за нею сиділа Азуса; відновивши свій тон, Маюмі почала говорити. – Вам переставили їх на вступній церемонії, але, про всяк випадок, я зроблю це ще раз. Поряд зі мною сидить скарбник, Ічіхара Сузуне, більш відома як Рін-чан. – Це лише президент мене так називає. Сузуне мала високий зріст, витончені кінцівки, обличчя хоч було серйозним, та мало правильні риси, одним словом цю дівчину можна назвати лише одним словом «красуня». Також можна сказати, що «Рін-чан» їй краще підходить, ніж «Сузуне». – З її сусідкою ви вже знайомі, так же? Голова Дисциплінарного комітету, Ватанабе Марі. Та нічого не відповіла, та це нікого не схвилювало. Далі наш секретар, Накайдзьо Азуса, всі звуть її А-чан. – Президент... Будь ласка, не називайте мене «А-чан» перед учнями молодших класів. Враховуйте мою думку. Ще мініатюрніша ніж Маюмі, з дитячим обличчям, від чого, коли в її очах з’являлася сльоза, складалося враження, що дитина от-от розплачеться. «Зрозуміло чому її називають «А-чан»», подумав Тацуя. Хоч її й шкода. – Разом з віцепрезидентом, Ханзо-куном, це всі члени ради, цього скликання. – Хоч я, ні. – Вірно. Марі не член ради. О, здається їжа готова. Кришка обіднього модуля відкрилася і всім показалися страви в лотках. Всього п’ять. «Одному не вистачає», подумав Тацуя і вже було почав розмірковувати над рішенням, та Марі звичним рухом дістала свій бенто. Побачивши, що Азуса встала, Міюкі теж піднялася. Як видно з назви, автоматичні сервісні машини мали функцію автоматичної роздачі, та якщо вони не вмонтовані в сам стіл, зручніше це зробити в ручному режимі. Азуса спочатку принесла свій лоток, потім страви Маюмі та Сузуне. Відповідно Міюкі принесла обід собі й братові, та почався цей дивний обід. На початку теми розмов не обмежувалися. Однак, спільної теми для Тацуї та Маюмі майже не знайшлося. Звісно, окрім мови про їжу. Сучасні фастфуди, приготовані автоматикою, практично не відрізнялися від результатів роботи на кухні. Та що не кажіть, оте «практично», не дасть можливості відмовитися від ручного приготування. – Ви самі готували свій бенто, Ватанабе? Міюкі просто намагалася знайти тему для розмови, не маючи жодних прихованих намірів. – Вірно... Здивовані? Проте, на питання Міюкі Марі кивнула і відповіла провокаційним питанням. Хоча це була не провокація, а лише спроба пожартувати над надмірно серйозною дівчиною. – Ні, хіба що трохи. Відповідь прозвучала не впевнено і повна заперечення. – ...Зрозуміло. Очі Тацуї слідкували за руками Марі, точніше пальцями. Їх стан чітко вказував, що їжа приготовлена в ручну на кухні, а не машиною... Їй здалося що від нього нічого не приховаєш, що її дуже збентежило. – Може й нам завтра принести свій бенто. Після слів Міюкі, Тацуя відвів свій погляд. – Бенто Міюкі дуже смачні, та де ми зможемо їх поїсти... – Ох, вірно... спочатку потрібно знайти місце... Їх розмова, не слова, а атмосфера не зовсім відповідала розмові однолітків різної статі. – ...Це схоже на розмову закоханих. Сузуне посміхалася, якщо це можна було вважати посмішкою, коли видала цей вибуховий коментар. – Ось як? Думаю, якби ми не були кровними родичами, то я хотів би бути її коханим. Спокійно відбив Тацуя, розрядивши атмосферу. Хоч, у цьому випадку навпаки підірвав її. – ...Звісно, це жарт. Побачивши зовсім червону, серйозну Азусу, зовсім байдужим тоном сказав Тацуя. В ньому не відчувалося жодного співчуття. – Ти зовсім не цікава людина. Засмучено пробурмотіла Марі. – Я це знаю. Тим же тоном відповів Тацуя. – Так, давайте припинено це, Марі. Мені, шкода, та, здається, Тацую-куна не підловиш звичайними методами. Розуміючи, до чого все йде, з гіркою посмішкою втрутилася Маюмі. – ...Бачу. Беру свої слова назад. Ти цікава людина, Тацуя-кун. Посміхаючись - як для красивої студентки досить мужньою посмішкою - Марі змінила свою думку. Спочатку президент, тепер голова дисциплінарного комітету. Здається, треба звикати, що мене зватимуть на ім’я. – Чи не час переходити до справ? Хоч це прозвучало трохи неочікувано, та час обідньої перерви був обмежений, його залишилося не багато. Вже закінчивши свої трапези, Тацуя і Міюкі, просто кивнули, підкресливши офіційний тон Маюмі. – Наша школа орієнтується на автономію учнів, а шкільна рада має широкі повноваження в її межах. Така ситуація не тільки в нашій школі, але й в більшості державних старших шкіл. Тацуя кивнув, оскільки погоджувався з цим принципом. Принципи адміністрування та автономії, немов вогонь і вода, що постійно протистоять один одному. Після перемоги на Акінаві, три роки тому і зростання міжнародного напруження, стало зрозуміло, що надмірна адміністративна система викликає надмірні внутрішні потрясіння і не ефективне в дипломатичному середовищі, тому виникла соціальна тенденція переходу до автономії. На противагу цьому, деякі приватні школи запровадили сувору адміністративну філософію, що приваблювала деяких батьків, тому кінцевого рішення ще не знайшли. – Відповідно до традиційних підходів, влада нашої студентської ради зосереджена в руках президента. Можна сказати, що жорстко централізований тип розподілення влади. Ці слова викликали деяке хвилювання, хоч це було дещо грубим, стосовно Маюмі У Тацуї з’явилися важкі думки. – Президент учнівської ради обирається на виборах, та всі інші члени обираються президентом. Звільнення також в компетенції президента. Президенти комітетів, за винятком декількох, також призначаються і знімаються рішенням президента. – Голова дисциплінарного комітету, яким я є, один з таких винятків. Шкільна рада, клубний комітет і вчителі висувають свої кандидатури. – Тож, в певному розумінні, Марі має ті ж повноваження, що і я. До речі, в цій структурі лише президент має часові рамки своїх повноважень, інші члені ні. Термін повноважень президента з першого жовтня по тридцяте вересня наступного року. В цей період президент може вільно призначати та звільняти своїх підлеглих. «Час переходити до суті», Тацуя не втручався, а лише кивав, як знак того що розуміє. – Існує щорічна традиція, запрошувати представника першокурсників приєднатися до шкільної ради. З метою підготовки наступника. Хоч не всі представники першокурсників можуть стати президентом, але ця тенденція зберігається протягом останніх п’яти років. – Президент теж, свого часу, була представником? Вражає. – А, ем, так і є. Розгублено і трохи почервонівши, відповіла Маюмі. Питання Тацуї було свого роду люб’язністю. Відповідь була очевидною, та Маюмі схоже не звикла, що її запитують про подібне, тому показала таку відверту реакцію. Було не схоже що вона зробила так навмисно... Вона виглядала як звичайна дівчина приблизно їх нього віку. Чи вона все ж здатна відігравати настільки складні ролі. – Кх... Пані Міюкі, я сподіваюся ви вступите до студентської ради. В контексті, це означало стати членом студентської ради. – Чи приймеш ти мою пропозицію? Зітхнувши, Міюкі поглянула на свої руки, а потім допитливо подивилася на Тацую. Він знизав плечима, приховуючи свої емоції та злегка кивнув. Міюкі знову опустила очі, а коли підняла, з якоїсь причини вони палали. – Президент, вам відомі результати вступного іспиту старшого брата? – ...Е? Не глядячи на абсолютно несподіваний розвиток ситуації, єдине що міг зробити Тацуя, то тільки стримати викрик. «Моя молодша сестричка, що ти намагаєшся сказати, так раптово.» – Так, відомі. Вони неймовірні... Чесно кажучи, я втратила впевненість, коли мій вчитель, таємно, показала мені результати. – …Якщо студентській раді потрібні студенти з відмінними оцінками та неперевершеними талантами, я думаю, мій старший брат краще підходить. – Зажди, Мі... – Я вважаю, що в паперовій роботі, оцінки та практичні навички не мають великого значення. Знання і судження, навпаки, більш важливі. Перебивати когось і говорити замість іншого, для Міюкі було рідкістю. А особливо коли цей «інший» Тацуя. – Я дуже вдячна за можливість приєднатися до шкільної ради. Я була б рада навіть більш не значній посаді, але не могли б ви прийняти мого брата? Тацуя відчув, що хоче закрити лице і поглянув на стелю. «Коли мій поганий вплив на молодшу сестру досяг такого рівня?» Невже ця дівчинка не розуміє, що подібний прояв родинності спричинить зайвих незручностей оточенню. Ніхто не закриє очі на таку злочинну поведінку. – На жаль ми не можемо цього зробити. Відповіла не президент студради, а той хто сидів поряд з нею. – Члени студентської ради обираються з учнів першого потоку. Це правило, а не писаний закон. Воно було встановлено як єдине обмеження на призначення і знаття з посад, що здійснює президент; для того, щоб змінити його, потрібно, щоб студенти, на загальношкільних зборах, погодилися на зміну системи. Оскільки кількість голосів, необхідних для прийняття рішення, складає дві третини учнів усієї школи, це практично не можливо, бо кількість студентів першого і другого потоків практично рівна. В тихому голосі Сузуне звучало певне вибачення. Було зрозуміло, що вона запеклий противник нинішнього розподілення учнів на «блум» і «від». – ...Вибачте. Пробачте мою нахабну поведінку, я не правильно оцінила ситуацію. Відверто вибачилася Міюкі. Вона встала і низько поклонилася, хоч її ніхто не звинувачував. – То ж чи можу сподіватися, що пані Міюкі приєднається до студентської ради, як секретар? – Так, я зроблю все можливе, щоб найкраще виконувати свої обов’язки. Знову усміхнена Маюмі кивнула, а Міюкі знову опустила голову. – Деталі щодо обов’язків уточніть в А-чан. – Президент... Я ж просила не називайте мене А-чан... – Якщо не складно, не могла б ти повернутися сюди після уроків? Повністю проігнорувавши протести, Маюмі продовжила у своєму темпі. – Міюкі. Трохи сильнішим тоном, звернувся Тацуя, щоб зупинити молодшу сестру, яка збиралася обернутися. Міюкі кивнула поглядом і знову поглянула на Маюмі. – Зрозуміла. Якщо ви не заперечуєте, я прийду після уроків. – Так, я чекатиму вас, пані Міюкі. – Еее, чому мене звуть «А-чан», а пані Шіба - «пані Міюкі»?.. У певному сенсі, питання справедливе, та воно знову було проігнороване. ...Тацуї було навіть трохи шкода Азусу. – ...До кінця обіду є ще трохи часу. Можна ще дещо обговорити. Хоча, напевне, її проігнорували не через неприязнь, або зневагу, просто всі перемкнули увагу на Марі, що підняла руку. – Студентська рада, ще не представила свого кандидата в члени дисциплінарного комітету. – Я ж казала, що ми ще шукаємо. Ще не минуло й тижня, як почалися заняття. Марі, не поспішай ти так. Не зважаючи на те, що Маюмі спробувала остудити поспіх Марі, та не вгамовувалася. – Звичайно до студентської ради обираються студенти першого потоку, окрім президента. – Точно. «Як же інакше», говорило обличчя Маюмі. – Отже, віцепрезидент, секретар, скарбник повинні обиратися з першого потоку? – Вірно. Оскільки віцепрезидент, секретар, скарбник його офіційні представники. Інакше кажучи, якщо ви призначите своїм кандидатом до дисциплінарного комітету, учня другого потоку, порушенням правил це не буде. – Марі, ти... Очі Маюмі широко розплющилися, в той час, коли, Сузуне та Азуса були шоковані. Ця пропозиція була не менш божевільною, ніж виступ Міюкі, до цього. Тацуя подумав, «ця трирічка, Ватанабе Марі, доволі не погана жартівниця». ...Однак. – Це чудово! – Ха? Тацуя не зміг стримати здивування після емоційної реакції Маюмі. – Точно, якщо призначити його членом дисциплінарного комітету, проблем не буде. Марі, студентська рада призначає Шибу Тацую членом дисциплінарного комітету. Лише мить і такий різкий поворот. – Будь ласка, зачекайте хвилинку! А моя думка когось цікавить? По-перше, мені ніхто не пояснив, чим займається член дисциплінарного комітету. Запротестував Тацуя, опираючись на інтуїтивне відчуття небезпеки, а не логічні роздуми. – З твоєю сестрою ми ж теж ще не обговорили роботу студентської ради. – ...Це так, але... Однак протест Тацуї несподівано перервала Сузуне. – Дійсно, Рін-чан, це не правильно. Тацуя-кун, члени дисциплінарного комітету забезпечують порядок на території школи. – ... – ... – ...Це все? – Хоча це може не приносити задоволення, тебе можуть не слухати, це досить важко... Чи тебе цікавить очікувана винагорода? Вона запитала це з посмішкою й оманою. Та більш важливим було, те, що вони говорили про різне. – Я не те мав на увазі. – Так? Здається вона не приховувала, що не розуміє. Тацуя поглянув праворуч. В очах Сузуне було співчуття. Однак, схоже, вона не збиралася йому допомагати. Поруч з нею. Марі розважалась. Поруч з нею. Коли він поглянув на Азусу в її очах була тривога. Він продовжував дивитися. В її очі, що блукали то вліво то вправо, не відриваючись від її лінії зору. – А, наш дисциплінарний комітет, це організація, що слідкує за порушеннями шкільних правил. Як і свідчила її зовнішність, вона легко піддавалася зовнішньому впливу. — Хоча, мова йде про порушення, та насправді, за такі порушення, як некоректне носіння форми або спізнення, відповідає комітет самоврядування. Навіть якщо вона говорила покірливо, можливо в цій студентській раді, повній сильних особистостей, вона єдина така особистість. Тацуя почав трохи хвилюватися, хоч і сам так вчинив. – ...Ем, якісь питання? – Ні, будь ласка, продовжуйте. – Ах, так. Головне завдання дисциплінарного комітету полягає в тому, щоб запобігати порушенню шкільних правил щодо використання магії та припиняти сутички з використанням магії. Покарання за правопорушення обирає голова, на зборах де крім членів дисциплінарного комітету, президент студентської ради, представник учнів і сам порушник висловлюють свою позицію. Таким чином, це організація, що об’єднує в собі поліцейські та судочинні функції. – Чи не чудово, старший брате! – Ні, Міюкі... Почекай поки з поглядом «все вирішено»... Я маю ще дещо перевірити. – Що? Тацуя повернувся до Марі, а не до Азуси, що проводила роз’яснення. – Згідно з вашими поясненнями, дисциплінарний комітет повинен застосовувати силу, якщо станеться битва. – Ну, це правда. Навіть якщо магія не використовується, це наш обов’язок. – А коли застосовується магія, це повинно бути зупинено. – Краще зупинити все до її застосування. – Ось і я про це! Я студент другого потоку, мої практичні досягнення бажають більшого! Нарешті підвищив голос Тацуя. Завдання полягає в протидії противнику з магією. Не має значення, що ви думаєте, це неможливо для студента другого потоку, що не вирізняється практичними навичками. Не дивлячись наскільки він був стурбований, Марі відповіла йому спокійно і коротко. – Цього достатньо. – Тобто? – Де потрібно демонструвати силу, можу втрутитися я... Обідня перерва майже закінчилася. Зустріньмось після уроків, якщо не проти? Дійсно, перерва майже закінчилася, а розмова вимагала продовження. – ...Зрозумів. Тацуя прекрасно розумів, що якщо знову сюди повернеться, то потрапить до тої ж «трясовини», але в нього не було іншого вибору. – Гаразд, я прийду знову Біля Тацуї, що придушував не обґрунтовані негативні емоції, стояла Міюкі, що чудово розуміла почуття брата, але не могла приховати свого почуття захоплення. ◇ ◇ ◇ З поширенням навчальних терміналів, стала популярною думка, що школи більше не потрібні. З поширенням навчання через мережу, похід о школи вважався зайвою тратою часу, також це вимагало затрат ресурсів. З рештою ідея відсутності шкіл стала лише модним трендом. Незалежно від того, наскільки прогресував інтерфейс, віртуальний досвід, в кінцевому випадку, не переходив у реальний. В результаті дослідів і експериментів було доведено два моменти: без застосування отриманих знань і досвіду в реальному часі не можливо досягти значного навчального ефекту; і те що навчання в групах однолітків більш ефективне. Перший «Е» був посередині свого практичного заняття. Проте, на їх практикумі не було вчителя. Яскравий приклад того, як результат навчання не обов’язково переходить в раціональний досвід. Учні класу «Е» практикувалися на навчальному CAD відповідно до інструкцій, що з’являлися на настінному екранні. Тема сьогоднішнього уроку була вступною і полягала в освоєні роботи з цим апаратом, що є основою всіх занять. Не зважаючи на те, що існували віртуальні підказки, проблеми все ж залишалися. Оскільки вчителя на занятті не було, єдиним критерієм виконання уроку було подання звіту. Сьогоднішнє завдання полягало в тому, щоб використовуючи цей CAD, здійснити три поїздки спеціальної вагонетки на тридцять сантиметрів від початку до кінця. Не варто і згадувати, що торкатися до неї не можна. – Тацуя, ну як комфортно було в кімнаті студради? Запитав Лео, поплескавши хлопця по плечу, стоячи у черзі на використання CAD. Його обличчя не виражало жодних прихованих мотивів. Схоже, йому просто було цікаво. – Усе переросло в дивну розмову... – Дивну? Оглянувшись, повернула голову Еріка, що стояла в тій же черзі перед Тацуєю. – Запросили стати членом дисциплінарного комітету. Цікаво з чого б це. Тацуя, як і Еріка, схилив голову на бік. І справі, подібне можна було описати лише словами, «з чого б це». – Дійсно, несподівано. Здається і Лео вважав це не очікуваним. – Але хіба це не дивовижно, бути запрошеним студрадою. А от, ставлення до цього Мідзукі відрізнялося, вона якраз зупинилася біля Тацуї на шляху в кінець черги, для повторної спроби (попередня провалилася). У правому і лівому рядах спостерігалось невелике хвилювання, певно, інші однокласники мали таке ж ставлення, як Мідзукі. – Дивовижно? Бути доповненням молодшої сестри? Все ж, Тацуя не міг слухняно прийняти похвалу Мідзукі. На скептичне насторожене схвалення Тацуї, Еріка посміхнулась трохи гіркуватою посмішкою. – Ну добре, не картай себе так. То, що ти робитимеш, як член дисциплінарного комітету? На запитання Еріки, Тацуя детально розповів усе, що почув від Азуси, від чого очі у всіх трьох розширилися. – Ну, це занадто важка робота... Зітхнув Лео, а обличчя враженої Мідзукі продемонструвало, що вона почала хвилюватися. – Хіба це не небезпечно, це означає... Еріка щось не так? Еріка була похмура, або можна сказати, що вона була наляканою. – ...Насправді, як свавільно... Її погляд плавав. Сказавши ці слова, вона дивилась в порожнечу, схоже вона думала про когось, кого тут не має. – Еріка? – Е, а, вибачте. Це дійсно жахливо. Тацуя-кун, відмовся від такої небезпечної роботи. Її похмурий вираз змінився на зловісну посмішку, а свою пропозицію вона висловила радісним тоном. – Ну це звучить досить цікаво! Погоджуйся, Тацуя. Я підтримуватиму тебе. Було зрозуміло, що вона жартує, намагаючись їх відволікти. – Але якщо ти зупинятимеш конфлікти, то сам станеш об’єктом магічних атак. Досить розумне зауваження, особливо враховуючи, що це сказала «свавільна людина». – Точно. Я впевнений, що з’являться і такі, що вважатимуть твої дії не справедливими. Але атмосфера не переконувала в цьому. – Але не думаєш, що якщо вже ці горді учні першого потоку будуть в центрі уваги, нехай це місце займе Тацуя? Той не збирався розвивати цю спонтанну розмову. – Ну... Може й так – Еріка, не згодна! У такому випадку, краще не вплутуватися у бійки. – Але, Мідзукі, навіть якщо ми не хочемо втручатися, іноді ж треба випускати пар. Так само як вчора. – О, це... У світі багато помилкових і фальшивих звинувачень і до чого ми прийдемо погоджуючись з сім. Тацуя відчув необхідність перервати обговорення, що швидше за все, розвивається у не сприятливому напрямку. – Твоя черга, Еріка. – О, вибач, вибач. Сказане Тацуєю було для неї неочікуваним і Еріка трохи розгубилася. Навіть по її спині було зрозуміло, що вона стала серйозною. Не було жодних проявів, що вона ще думає про безглузду розмову. Схоже вона була з тих людей, котрі вміють легко перемикаються. Навіть якщо вона виглядає легковажною, насправді вона може бути серйозною. Спина Еріки троки піднялася й опустилась, було схоже, що вона глибоко вдихнула. Через мить виникло заледве помітне для неозброєного ока світіння мисленнєвих часток, світло, що могли побачити лише маги, пройшло по спині Еріки. Це сяйво було зумовлене надлишком мисленнєвих часток, які не могли бути використані, ані в послідовності магії, а ні при активації заклинання, що слідувало за нею. Маг з кращими навичками має менший надлишок мисленнєвих часток, але, як для учня першого року старшої школи, її рівень був не такий поганий. Якщо надлишковий рівень мисленнєвих часток перевищував певне значення, виникав ефект світіння фізичного світла, викликаний інтерференцією20 фотонів, але оскільки його не було, можна сказати, що вона добре контролює свої емоції. Вагонетка що стояла перед CAD проїхала в перед і зупинилась, повернувшись на зад. Виконавши дію тричі. Тацуї позаду неї здалося, що вона задоволена результатом, ще було видно по тому, як вона стиснула кулачок в жесті «так є!». Звісно, рух вагонетки був більш вражаючий, ніж в останній раз, коли вона практикувалась. Зокрема, чудовими були прискорення і гальмування. Ця практика полягала у прискорені вагонетки до середини рейок і з цього місця сповільнити, так щоб вкінці вона зупинилась, прискорити й уповільнити в протилежному напрямку... Тричі вперед та назад. Послідовність активації, що записана в CAD являє собою магічну схему яка виконувала шість прискорень і уповільнень. Оскільки силу прискорення визначено не було, саме учень повинен був її знайти. Факт швидкого руху вагонетки означав, що заклинання пройшло добре. Еріка показала жест перемоги та без зайвого пафосу перейшла в кінець черги ставши позаду Мідзукі. Натомість місце перед CAD зайняв Тацуя. Відрегулювавши, за допомогою педалі, висоту ніжки, що підтримувала CAD, він поклав долоню на білу напівпрозору поверхню великого корпусу і почав керувати потоком Сайонів. Стримуючи бажання нахмуритись, у відповідь на сигнал про пускання в дію послідовності активації, він почав складати заклинання. Після кількох ривків, вагонетка почала рухатись рівномірно. Сьогоднішня практика була спрямована на звикання до практичного CAD, тому лімітів в часі не було. Та чомусь, окрім Тацуї, цього ніхто не знав. Вагонетка почала рухатися явно пізніше ніж в Еріки. Ні, не лише у неї. Серед двадцяти п’яти учнів класу Е, він був найповільнішим серед тих, хто вже пройшов. Швидкість самої вагонетки не поступалась іншим. Тому це не було особливо помітно. Однак, сам Тацуя усвідомлював результат, що викликав зітхання. ◇ ◇ ◇ Він був вдячний, що хоч ні хто йому не заздрив. Не дивлячись на підбадьорливі напутні слова, друзів, його настрій нітрохи не покращився. На додаток, сам Тацуя не був в цьому зацікавлений. Після уроків, він крокував до кабінету студради ще важче, ніж під час обідньої перерви. Хоч атмосфера була важкою і Міюкі розуміла почуття свого брата, але нічого не сказала. Їх студентські посвідчення вже були занесені в систему (попри те, що на цій зустрічі лиш розглядалася можливість вступу до дисциплінарного комітету, це вже сприймалося як встановлений факт і хоч існував певний опір, Маюмі та Марі його подолали), тому вони зразу зайшли в середину. Та були зустріті гострим поглядом, повним ворожості. Його джерело знаходилося навпроти консолі автомата подачі їжі. Під час обіду це місце було порожнім. – Пробачте за вторгнення Добре це чи погано, але Тацуя вже звик до тяжкої атмосфери та ворожих поглядів. Зберігаючи незворушний погляд обличчя він злегка вклонився і важка атмосфера розвіялася немов від невеликого вітерця. Хоча стосовно Тацуї ворожість нікуди не зникла, відношення змінилося лише до Міюкі, що стояла по переду, думаю причини цих змін пояснювати не потрібно. Власник гострого погляду встав і підійшов до брата і сестри. Чи точніше сказати, підійшов до Міюкі. Тацуя пригадав це обличчя. На вступній церемонії цей другокурсник стояв позаду Маюмі, віцепрезидент студентської ради. Віцепрезидент був практично тієї ж комплекції, що й Тацуя. Хіба що в плечах трохи вужчий. Обличчя гарне, хоч не примітне, без певних особливостей. Хоча він не виглядає фізично сильним, та випромінюване ним світло сайонів, що збурювало повітря навколо нього, вказувало, що у нього відмінна магічна сила. – Я, віцепрезидент, Хаторі Ґьобу. Шіба Міюкі, ласкаво просимо до студентської ради. Він був трохи нервовим, та зважаючи на його вік, він напевно намагався стримати свої емоції. Його права рука трохи сіпалася, мабуть, він намагався стримати поклик потиснути їй руку. Чому він стримувався, Тацуя не бажав навіть думати. Хаторі просто проігнорував Тацую та повернувся на своє місце. По спині Міюкі було чітко видно її емоції, але за мить вони згасли. Їх ніхто не помітив, окрім Тацуї, оскільки він стояв поряд. «Слава Богу, вона стрималася», подумав Тацуя приклавши руку до грудей. Віцепрезидент звичайно не підозрював про його переживання - цей не дивно, адже вони щойно зустрілися - не звертаючи уваги на його поведінку, прозвучали два привітання. – О, ви прийшли. – Ласкаво просимо пані Міюкі. Тацуя-кун, рада тебе бачити. Недбало махнула рукою Марі, звертаючись як до близьких друзів, поведінка Маюмі теж змінилася, ставши більш природною. Можна сказати що її нічого не хвилювало. Тацуя нарешті усвідомив, якби він не старався, цих двох зрозуміти практично не можливо. – Тоді не будемо тягнути, А-чан, будь ласка. – …Зрозуміла. Схоже вона вже змирилася. Вона засмучено опустила очі, та через мить вони вже виражали посмішку, вона підвела Міюкі до термінала під стіною. – Ну, тоді й ми підемо. Хоч відношення до нього змінилося менше ніж за день, все ж Тацуя вирішив, що грайливість, це звичайна поведінка Марі. – Куди? Все ж виховання Тацуї не дозволяло йому, поводитися настільки вільно. Короткі репліки зараз були найбільш нейтральним варіантом. – В штаб-квартиру дисциплінарного комітету. Краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Вона знаходиться під цією кімнатою. Мабуть, не варто уточнювати, що вони з’єднані. Вислухавши відповідь, Тацуя глибоко зітхнув. – ...Доволі не звична архітектура. – Я теж так думаю. Сказала вона, встаючи. Але, коли вона вже майже встала, її окликнули. – Будь ласка, зачекайте Ватанабе-семпай. Зупинив її віцепрезидент Хаторі. Марі відповіла йому звертаючись на ім’я яке ще не звучало. – Що таке, віцепрезидент, Хаторі Ґьобусьодзьо Ханзо. – Будь ласка, не звертайтесь до мене повним іменем! Тацуя поглянув на Маюмі. Помітивши його погляд, вона виразом обличчя запитала «що?». Чуттєво схиливши на бік голову. «Хочете сказати, його справжнє ім’я «Ханзо»... Доволі несподівано». – Ну тоді, віцепрезидент Хаторі Ханзо. – Хаторі Ґьобу! – Це не прізвище, а державний пост. Вашої сім’ї. – Зараз мова йде не про пост. В школі я зареєстрований як «Хаторі Ґьобу»! ... Ні, зараз не про це! – Чим можу допомогти? – Досить Марі, є речі, що дуже важливі для Ханзо. Всі відразу поглянули на Маюмі. «Не тобі про це говорити». Але здається її це не схвилювало. А може вона просто не помітила цього. І чому Хаторі нічого не сказав. Йому це теж ніби не подобалося, але якось інакше. Але ж він досить вільно висловлював свої емоції Марі, Тацуя подумав. «Цікаво спостерігати за цим зі сторони». Хоча в нього було доволі мало часу на це. – Ватанабе-семпай, я хотів би поговорити про призначення членів дисциплінарного комітету. Кров, що налила його обличчя, відхлинула. Наче в сповільненому перегляді, Хаторі відновив самовладання. – Що? – Я проти призначення цього учня першого року на посаду в дисциплінарний комітет. Спокійно, або ж стримуючи емоції, висловив свою думку Хаторі. Марі злегка наморщила брови, ніби трохи засмутившись. Було не зрозуміло, її лице виражає здивування чи незадоволення. – Ви говорите дурницю. Президент Саєгуса висунула Шибу Тацую від імені студентської ради. Навіть якщо лише на словах, факт призначення не зміниться. – Я чув, він сам на це не погоджувався. Поки сама людина не погодиться, це не вважається офіційним призначенням. – Це справа самого Тацуї. Президент вже висловила наміри студентської ради. Вирішувати йому, а не тобі. Марі почергово глянула на Тацую і Хаторі. Хаторі навіть не поглянув на Тацую. Більш того ігнорував його. За їх суперечкою Сузуне спостерігала спокійно, Азуса була схвильованою, Маюмі ж дивилася зі своєю звичною не зрозумілою посмішкою. Міюкі дивилася в термінал зі спокійним обличчям. Але на відміну від Азуси, Тацуя знав, що вона на крок від того, щоб вибухнути. – У минулому не було жодного прецеденту призначення учня другого сорту в члени дисциплінарного комітету. На зневажливий аргумент Хаторі, Марі при підняла брову. – Це заборонений термін, віцепрезидент Хаторі. Він заборонений дисциплінарним комітетом. Ви дуже сміливі, використовуючи його переді мною і президентом. На зауваження чи погрозу Марі, Хаторі не виказав жодного остраху. – Поправляйте скільки завгодно. Чи збираєтеся робити те саме третині студентів школи? Різниця між студентами першого і другого сорту визначається самою шкільною системою і визнається школою. Різниця в самих їхніх базових здібностях. Член дисциплінарного комітету повинен затримувати порушників шкільних правил. Це не під силу студенту другого потоку. На зарозумілу наполегливу заяву Хаторі, Марі відповіла холодною усмішкою. – Що до дисциплінарного комітету це правда, але існують різні здібності. Якщо потрібно силове втручання, для цього є я. Буде десять чи навіть двадцять противників, я впораюсь з ними самостійно. Єдині, хто може протистояти мені в цій школі, це президент Саєгуса і голова клубного комітету Дзюмондзі. За вашими судженнями, ті хто поступається бойовими здібностями, не потрібні. Може ви хочете викликати мене на поєдинок, віцепрезидент Хаторі. Слова Марі були підкріплені впевненістю у своїх здібностях. Однак, хоч це трохи налякало Хаторі, та він не збирався викидати білий прапор. – Мене це не хвилює. Питання в його придатності. Більш того Хаторі був переконаний, що його аргументи є правильними. Учні другого потоку, поступаючись своїми здібностями, не здатні виконувати обов’язки дисциплінарного комітету. Цей підтверджується тим фактом, що студенти другого потоку ніколи не призначалися до дисциплінарного комітету. Проте, впевненість Марі, перевершила очікування Хаторі. – Хіба я не сказала, що здібності бувають різними? Тацуя здатний побачити та розшифрувати послідовність активації, ще до її завершення. – ...Що ви сказали? Рефлекторно запитав Хаторі, почувши несподівані слова. Чи не те що не сподівані, точніше буде сказати, що він не міг повірити в це. Прочитати послідовність активації. Це просто не можливо. Це було за межами його «здорового глузду». – Іншими словами, він знає яку магію застосовуватимуть, навіть якщо магія фактично не активована. Проте відповідь Марі не змінилася. Вона безперечно говорить що це можливо і вірить в це. – За нашими правилами, покарання залежить від типу і масштабу магії, яку збиралися застосувати. Однак, якщо переривати магічну активацію до прояву заклинання, як зазвичай робить Маюмі, ми не знаємо яку магію застосовували. Але, якщо ми чекатимемо завершення розгортання, це створить зайві проблеми. Безпечніше, якщо можливо, переривати розгортання послідовності активації. А він буде потужним стримувальним фактором, проти тих осіб, що отримують легке покарання, через те що ми не змогли визначити рівень порушення. – ...Але навіть якщо він визначить фактичне порушення, він не зможе зупинити виклик магії... Хаторі як-то намагався сперечатися з тоном, який не міг приховати його шок. – З такими ситуаціями не впоратися навіть першорічці з першого потоку. Теж вірне і для другого потоку, та й скільки людей володіє навичкою, пізніше розпочати розгортання послідовності активації й при цьому зупиняти розгортання магії? Крім того, є ще одна причина, чому я хочу бачити його в комітеті. Марі не лише перебила його аргумент, але й сказала про ще одну проблему. Як і варто було очікувати, Хаторі не зміг відразу знайти чим відповісти. – Досі жодного учня другого потоку ще не призначали в члени дисциплінарного комітету. Іншими словами, учнів другого потоку, які не правомірно використовували магію затримували люди першого. Як ти сказав, між учнями першого і другого потоку існує прірва непорозуміння. Система за якої учні першого потоку можуть затримати учнів другого, а протилежне не можливе - лише поглиблює цю прірву. Я не бажаю, щоб комітет під моїм керівництвом заохочував подібну дискримінаційну свідомість. – Хм... Напрочуд, Марі. Ти подумала навіть про таке? Я думала, що тобі просто подобається Тацуя-кун. – Президент, замовкніть. Маюмі спробувала змінити панівну атмосферу, але Сузуне її зупинила. Докірливий погляд. Похитування головою. Перша дія належала Маюмі, а друга Сузуне. Дві їдкі емоції змішались і цим додали похмурості ситуації. – Президент... Як віцепрезидент, я виступаю проти призначення Шіби Тацуї на цю посаду. Хоча я визнаю думку голови Ватанабе в принципі, та головне завдання дисциплінарного комітету, виявляти й зупиняти порушників шкільних правил. Учень другого потоку, слабкий в магії, не зможе виконувати обов’язки в дисциплінарному комітеті. Це помилкове призначення, безумовно нашкодить репутації президента. Будь ласка, перегляньте рішення. – Будь ласка, зачекайте! Тацуя миттєво обернувся назад Як він і побоювався, Міюкі все-таки не витримала. Він захопився промовою Марі й не встиг вгадати час, щоб вчасно стримати її. Він поспіхом спробував її зупинити, але Міюкі виявилася швидшою і вже говорила. – Це прозвучить самовпевнено, але, Віцепрезидент, хоч практичні показники старшого брата в магії дійсно не вражають, але це лише тому, що сила брата не може бути визначена нинішніми методами оцінювання практичного тесту. У справжньому бою мій брат нікому не програє. Ці слова звучали настільки впевнено, що очі Марі злегка розширились. Незрозуміла посмішка Маюмі також зникла і вона дивилася на Міюкі й Тацую серйозним поглядом. Серйозний погляд Хаторі пом’якшав, коли він поглянув на Міюкі. – Пані Шіба. Звісно, тим до кого звертався Хаторі була Міюкі. – Маг повинен аналізувати ситуацію спокійно і логічно Особисті упередження неминучі для звичайних людей, ті ж хто прагне стати магом не повинні ними керуватися. В його тоні звучало люб’язне застереження. Мабуть, він зробив це для учня свого потоку, попри його самовпевненість він, певно буде гарним «наставником» для молодших курсів. За такого способу розмови з Міюкі досягається протилежний ефект і вона ще більше утверджується у своїй правоті. Звісно ж, Міюкі розпалилася ще більше. – Перепрошую, але мій погляд не затуманений! З його справжньою силою, старший брат... – Міюкі. Брат виставив свої руки пере Міюкі, яка вже втратила самовладання. Обличчя Міюкі виразило здивування і залишись з соромом і шкодуванням, вона замовкла й опустила голову. Тацуя, який зупинив слова сестри одним жестом, став перед Хаторі. Міюкі, звісно, сказала за багато. Вона збиралася сказати те, що не повинна була говорити. Проте, тим, хто спровокував Міюкі на це, був Хаторі. Тацуя і не думав покладати вину на Міюкі. – Віцепрезидент Хаторі, чому б нам не провести навчальний бій. – Що?.. Від несподіваної пропозиції втратив мову не лише Хаторі, якому кинули виклик. Маюмі як і Марі дивилися на них двох зі здивованими обличчями, від такої несподіваної контратаки. Під пильним поглядом оточення, тіло Хаторі почало тремтіти. – Не чекай на це, поки ти всього лише «заміна»! Від Азуси пролунав короткий зойк.. Інші троє, як і очікувалося від старшокурсників, зберігали спокій. Тоді на здивованому обличчі учня на адресу якого була спрямована образа, з’явилася легка гірка посмішка. – Що смішного! – Маг повинен зберігати самовладання, хіба ні? – Ха! Отримавши назад власні ж слова, Хаторі втратив дихання. Тацуя не зупинився на сказаному. Він не хотів зупинятися на досягнутому. – Я вважаю, що бойові навички можна з’ясувати лише в реальному бою. Крім того, я не хочу бути членом дисциплінарного комітету, але... Якщо це необхідно, щоб довести що очі моєї сестри не затьмарені, це неминуче. Останні слова він пробурмотів ніби думки в голос. Це доповнення прозвучало для Хаторі як провокація. – ...Чудово. Я повною мірою покажу різницю між нами. В його словах не було натяку на те що він гнівається. Навпаки, його стриманий тон говорив про глибину його гніву. Неочікувано, слово взяла Маюмі. – Як президент студентської ради, тренувальний бій між представником другого «B», Хаторі Ґьобу і Шіба Тацуєю з першого «Е», я визнаю офіційним поєдинком. На підставі заяви президента студентської ради, я, як голова дисциплінарного комітету, визнаю поєдинок між вами двома позашкільним заходом, що відповідає шкільним правилам. – Поєдинок відбудеться через пів години в третій тренувальній залі, це буде закритий двобій, обом сторонам дозволяється використовувати CAD. Це буде тренувальний бій, реальні битви заборонені шкільними правилами - ці заходи були потрібні, щоб уникнути цього. Якщо Маюмі та Марі оголосили свої рішення урочистим спокійним голосом, то Азуса вводила дані в термінал, виглядаючи невдоволеною. ◇ ◇ ◇ – Лише третій день, після вступу, а мене вже розкрили... Тацуя, що отримав CAD, в обмін на дозвільний лист, скріплений печаткою (такі речі все ще проводилися в паперовому вигляді), бурчав поряд з третьою тренувальною залою, коли почув позаду голос, що, схоже, плакав. – Вибачте... – Тобі не потрібно просити вибачення. – Але для старшого брата це проблема... Обернувшись і відступивши на пів кроку, Тацуя поклав руку на голову сестри. Тіло Міюкі затремтіло і вона закрила очі. Але відчувши прогладжування, вона підняла голову. Стало зрозуміло, що вона зараз заплаче. – Я ж вже казав тобі, в день вступної церемонії, вірно? Я не можу злитися сам, тож мені завжди легше, коли ти злишся замість мене. ...Будь ласка, не вибачайся. Зараз я заслуговую на інші слова. – Так... Зробіть все можливе. Витерши сльози Міюкі пальцем і кивнувши з посмішкою, Тацуя відкрив двері тренувальної зали. – Це несподівано. Ці слова пролунали, як тільки двері відкрилися. – Що саме? В тренувальному залі Тацую зустріла Марі, що була призначена суддею цього поєдинку. – Несподівано, що ти настільки рішучий у такій ситуації. Оскільки я думала що ти з тих людей, яких не хвилює те, що про них думають інші. Хоч вона говорила про своє здивування, та її очі горіли. До горла Тацуї підібралося глибоке зітхання, та він силою волі (хоч це може прозвучати як перебільшення) зумів подавити його. – Я думав що робота дисциплінарного комітету, зупиняти подібні бійки. Замість зітхання, в нього вирвалося дещо саркастичне зауваження. Та від Марі на це не було жодної реакції. – Це не бійка. Це офіційний двобій. Маюмі ж так сказала? Принцип використання сили не використовується для вирішення суперечок між першим і другим потоками. Це стосується лише студентів першого потоку. Це перший випадок, коли він застосовується для вирішення суперечки між учнями першого і другого потоків. Я прихильник силового вирішення, якщо не можливо вирішити суперечку в інший спосіб. – Чи не збільшилася кількість «офіційних двобоїв», коли ви зайняли пост глави дисциплінарного комітету. – Звісно ж, що збільшилося. Її спокійне ставлення до цього, викликало криву посмішку не лише у Тацуї, але й у Міюкі, що стояла позаду нього. І раптом лице Марі стало серйозним і вона наблизила його до його обличчя. – Тож, ти впевнений? Прошепотіла вона наблизившись на стільки, що можна було відчути її дихання. Вони були настільки близько один від одного, що Міюкі навіть підняла брови, на щастя Тацуя не помітив її реакцію, оскільки майже все його поле зору займала багато значуща посмішка Марі. Більше він нічого не міг бачити. Її злегка нахилена голова, мегдалевидні зіниці припіднятих очей і легкий аромат, що линув до Тацуї викликали у нього сексуальне збудження. У момент коли він усвідомив це явище, яку відбувалося в середині нього, він відокремив його від свого «Я». Його хвилювання було перетворено в просту інформацію в середині нього. – Хаторі входить до п’ятірки кращих цієї школи. Можу сказати, що він гарний в групових боях, про індивідуальні бої цього не скажеш, але мало хто може перемогти його в бою сам на сам. Привабливий тембр альта21 Марі, шепотів зовсім не романтичні речі. – Я не збираюся битися з ним в лоб. Але Тацуя відповів без жодних вагань, холодним механічним голосом без найменшого засоромлення.. – Ти такий спокійний... я трохи втратила впевненість. Очевидно Марі так розважалась. – Ха. Тацуя нічого не відповів, а лише не однозначно кивнув. – Я думаю, що якщо люди побачать твоє почервоніле, красиве обличчя, у тебе з’являться більше прихильників. Посміхнувшись Марі відступила і підійшла до стартової лінії в центрі кімнати. – Що за проблемна особистість... Тацуя подумав, що вона з тих людей, що прагнутиме хаосу в порядку, а в хаосі до порядку. Для людей, що живуть спокійним життям, вона - баламутка. Відкриваючи футляр свого CAD він розмірковував про свої злети й падіння у відносинах з людьми з моменту вступу. В чорному дипломаті лежало два CAD у формі пістолета. Він взяв один з них і витягнувши картридж, з місця, де у пістолета знаходиться магазин, замінивши його іншим. Усі, крім Міюкі, з цікавістю спостерігали за його діями. – Дякую за очікування. – Ти завжди носиш з собою більше одного сховища? Спеціалізований CAD містив обмежену кількість послідовностей активації, яким можна було скористатися. У той час як в універсальний CAD можна було завантажити дев’яносто дев’ять видів послідовностей активації - спеціалізований міг містити лише дев’ять послідовностей, одного типу магії. Для того, щоб компенсувати цей недолік, були розроблені CAD, які дозволяли замінювати сховища, що містять послідовності активації, але першочергово спеціалізовані CAD розроблялися для операторів, котрі добре володіють певним типом магії, тож необхідність у збільшені різноманітності була не дуже великою. Навіть якщо ви носите більше одного сховища, у більшості випадків ви будете використовувати лише один тип. Але відповідь Тацуї на запитання Марі, показала, що він належить до меншості. – Так. Для того, щоб освоїти тип загального призначення мій об’єм обробки не достатній. Хаторі, що стояв прямо перед ним, почувши відповідь ледь чутно засміявся, але це ніяк не вплинуло на стан Тацуї. – Гаразд, давайте поясню правила. Прямі й не прямі атаки, що можуть призвести до смерті заборонені. Дії, що призведуть до невиліковних травм також заборонені. Також забороняється нанесення прямих травм тілу опоненту. Однак, прямі атаки, що призведуть до не більше ніж розтягнення і вивихів дозволяються. Використання зброї заборонено. Атаки в рукопашну дозволені. Якщо ви можете використовувати бойові прийоми ногами, перезуйтесь в м’яке шкільне взуття. Перемога, або поразка визначається суддею, коли за його судженням одна зі сторін не може продовжувати бій. Супротивникам зайняти стартові позиції, не активуйте CAD до сигналу. Порушення цих правил - автоматична поразка. Майте на увазі, щоб зупинити порушника, я докладу усіх зусиль. На цьому все. Тацуя і Хаторі, обидва кивнули й стали навпроти один одного за п’ять метрів. Обидва мали зосереджені вирази облич, ніхто не всміхався, намагаючись спровокувати супротивника, проте в очах Хаторі з’явився блиск. На такій відстані рукопашні атаки були не можливі. Навіть якщо супротивник має неймовірну швидкість, на рівні з професійного футболіста, на цій відстані, магія буде швидшою. Оскільки це магічний бій, природно, що перевагу надають магічним атакам. В таких змаганнях, як правило, хто перший активує магію - переможе. Навіть якщо вас не виб’ють з першого разу, вам не вдасться уникнути серйозних пошкоджень. Мало хто здатний, отримавши магічне пошкодження, спокійно продовжити побудову магії. Після магічної атаки, побудова магії буде перервана, а контратака зупинена. Разом з тим, Хаторі був переконаний, що скоріш за все студент першого потоку не може поступитися новачку другого потоку в запуску CAD. CAD - це інструмент, який прискорює активацію магії. І навіть якщо, хтось використовуватиме таємні техніки, що не потребують використання CAD, заклинання з CAD все одно виявиться швидшим. Швидкість активації магії, за допомогою CAD є найточнішим критерієм оцінки магічної майстерності. Саме це є найбільшою різницею між студентами першого і другого потоку. У Тацуї був спеціалізований CAD у вигляді пістолета. Хаторі використовував універсальний тип у традиційній формі браслета. Спеціалізований CAD відрізнявся швидкістю, а загальний - різноманіттям. Проте якщо ви використовуєте спеціалізований тип, який перевершує загальний у швидкості, це все одно не компенсує різницю між першим і другим потоком. Не говорячи вже про те, що супротивник першокурсник. Хаторі вважав, що у нього немає жодного шансу програти і це не було зумовлено самовпевненості або легковажності. Тацуя тримав свій CAD в правій руці, націливши його в підлогу, Хаторі правою рукою охопив CAD, що був на кисті лівої руки, очікуючи сигналу Марі. Навколо панувала тиша. В момент коли вона охопила все. – Почали! «Офіційний бій» Тацуї та Хаторі розпочав свій хід. Хаторі правою рукою торкнувся CAD. Його дії полягали в натаскані трьох кнопок і усі рухи були зроблені без затримок. Він спеціалізувався на атакувальній магії широкого діапазону на середній дистанції. В бою сам на сам, на короткій дистанції він, можна сказати, був слабкий. Хоч так «можна сказати», та з часу вступу до старшої школи він не програв жодного поєдинку. Хоч він і поступався Великій Трійці: Марі, яку можна назвати спеціалістом в контактному бою, незалежно чи це груповий, або ж бій ; Маюмі, що використовувала феноменально швидку і точну магію; і главі клубів Дзюмондзі, якого називали «Залізна Стіна», та все ж пишався тим, що здатен протистояти не лише учням, але й деяким вчителям. І ця гордість походила не від його самовпевненості. Проста послідовність активації, орієнтована на швидкість, моментально розгорнулась і Хаторі блискавично перейшов до виклику магії. Відразу після цього, він ледь не закричав. Супротивник, першорічка, невідомо як, опинився безпосередньо перед ним. Він поспішив відкоригувати координати й випустити магію. Основним сигналом якої була однокомпонентна магія руху. Супротивник, який потрапив би під дію цього заклинання, відлетів би на десять метрів, від удару втратив можливість продовжувати бій. Але виклик магії виявився невдалим. І не через проблеми з послідовністю активації. Його супротивник просто зник. Хоч координати магії не потребують великої точності, та якщо об’єкт зникає з поля зору, тобто розпізнавання не можливе - помилка неминуча. Інформаційне тіло мисленнєвих часток, що повинно було змінити стан руху об’єкта, розвіялося без жодного ефекту, а на Хаторі, який інтенсивно озирався по сторонах в пошуках цілі, нахлинули інтенсивні «хвилі». Три послідовні хвилі. Всі вони зійшлись в тілі Хаторі, викликавши велике коливання, що відключило його свідомість. Перемога чи поразка, вирішення настало в мить. Це можна описати, як «моментальне вбивство», цей бій тривав до п’яти хвилин. Ствол CAD Тацуї був націлений на спину тіла Хаторі, яке впало. – ...Переможець, Шіба Тацуя. Досить скромно оголосила переможця Марі. На обличчя переможця не було задоволення. Це було звичайне обличчя того хто зробив те, що повинно було бути зроблене. Легко поклонившись він підійшов до столу де лежав кейс його CAD. З його поведінки було зрозуміло, що він взагалі не був зацікавлений у своїй перемозі. – Зачекай. Окликнула його позаду Марі. – Твої рухи... Ти заздалегідь застосував техніку прискорення? Інші троє, Маюмі, Сузуне та Азуса, відразу почали обдумувати поєдинок. Тацуя рушив на Хаторі одночасно з сигналом початку бою. І в наступний момент його тіло опинилося в кількох метрах від правого плеча Хаторі. Це було досить швидко, щоб прийняти це за моментальний рух. Здавалося що людське тіло не здатне на подібне. – Цього не було, гадаю, семпай розуміє це краще ніж хто інший. Відповів на це Тацуя. Як суддя, Марі уважно стежила чи не було активовано CAD. Вона уважно стежила за потоком сайонів не лише видимого CAD, але й припускаючи наявність прихованого. – Але це... – Це не магія. Це реальна фізична техніка. – Я також можу це підтвердити. Це тайдзюцу старшого брата. Брат навчається у майстра ніндзюцу Коконоє Якумо. Марі затримала дихання. Вона вже давно займалася рукопашним боєм і добре знала репутацію Коконоє Якумо. Маюмі та Сузуне, що не знали Якумо так само добре, як Марі, не могли приховати свого глибокого здивування від того, що є фізична техніка з якою можна досягти подібної швидкості без застосування магії. Однак вони були не лише здивовані. Як у людини, що вивчає магію, у Маюмі виникли нові сумніви. – Ну те що ти використовував, підчас цієї атаки, була магія? Мені здалося, що я бачила випущену хвилю Сайонів. Проте її голос був дерев’яний і підбір слів був дивним, схоже вона досі була приголомшена. Запитувати про внутрішні процедури, що виконує маг і механізми їх перебігу вважалося порушенням етики магів. Проте, Маюмі, яка використовувала сайонові кулі у своїй магії, здається, просто не змогла стримати цікавості, як саме атака Тацуї, що використовувала сайони, що, на перший погляд, не повинні мати фізичного впливу нашкодила Хаторі. – Вірно, це не ніндзюцу, а так звана «хвиля частинок сайонів». В основі лежить техніка з системної магії коливань, я просто створив хвилю сайонів. – Все одно не розумію, як це нашкодило Ханзо-куну... – Його захитало. – Захитало? На суходолі? Маюмі зацікавлено схилила голову, Тацуя продовжив байдуже пояснювати, не виявляючи жодних ознак роздратованості. – Маг сприймає сайони, як світлові хвилі чи звукові коливання чутливого діапазону. Вони важливий елемент для створення магії, але вони мають побічний ефект, під час несподіваних нерівномірних коливань у мага виникає ілюзія за якої тілу здається, що його похитує. Ця ілюзія мала вплив на організм. Під гіпнозом, коли навіюють, що вас спалюють, виникає той же самий ефект, коли виникають фізичні пухирі. У цьому випадку, ілюзія «похитування», викликало щось на зразок важкої морської хвороби. – Я не можу в це повірити... Маг як правило піддається впливу хвилі Сайонів і повинен звикнути до їх коливань. Не кажучи вже про несистемну магію, послідовність активації, як і магічні заклинання - це свого роду хвиля сайонів. Навіть так, є хвилі сайонів за яких маг не може встояти, як можна створити хвилі такої неймовірної сили?.. Тим хто відповів на питання Маюмі, була Сузуне. – Накладання хвиль. – Рін-чан? З такої короткої репліки навіть кмітлива Маюмі не могла здогадатися про що йде мова. Звісно, пояснення Сузуне на цьому не закінчилося. – Ви створили три послідовні хвилі сайонів, різної частоти, і вони повинні були накластися саме в тому місці де перекриють Хаторі і тим самим викликати потужний сплеск цих трьох хвиль. Ви здатні на такі тонкі розрахунки, вірно? – Блискуче, Ічіхара-семпай. Не зважаючи на те, що Сузуне була вражена його обчислювальними здібностями, Тацуя вважав що вона більш дивовижна, якщо змогла зрозуміти все побачивши лише раз. Та, схоже, насправді Сузуне хвилювало інше питання. – Навіть так, як ви активували коливання тричі підряд, за такий короткий час? Якщо для цього вистачило швидкості обробки, ваша оцінка практичних навичок не може бути низькою. На таке пряме питання, про його погані результати, Тацуя міг лише гірко посміхнутись. Натомість Азуса, що вже деякий час, схвильовано, не відривала погляд від рук Тацуї, з острахом відповіла припущенням. – Ем, припускаю, що CAD Шіби це «Сілвер Хорн22», чи не так? – Сілвер Хорн? Сілвер, той самий таємничий, геніальний магічний інженер, Таурус Сілвер? На запитання Маюмі вираз Азуси став живим і яскравим. Азуса, яку іноді називали «девайс-отаку23», радісно сказала. – Вірно! Чудотворний інженер CAD компанії Фоур Леарс Технолоджі, чиє ім’я, зовнішність, чи будь-які інші дані, залишаються загадкою! Унікальний програміст, який в перше у світі реалізував систему циклічного виклику. Ах, ця система циклічного виклику, звичайна послідовність активації стирається кожного разу, після активації магічного заклинання, навіть при використанні одного і того ж заклинання, доводиться що разу проганяти послідовність активації через CAD, додавши процес копіювання послідовності активації в магічну операційну область, на завершальній стадії послідовності активації, ця послідовність організована таким чином, що магію можна активувати безперервно стільки разів, скільки дозволяють обчислювальні можливості мага, раніше це було можливо теоретично, але виділити обчислювальні потужності, які б врівноважували магічний виклик з відтворенням послідовності активації не вдавалося... – Зупинись! Я знаю що таке циклічний виклик. – Ось як.?.. Тоді, Сілвер Хорн це модель спеціалізованого CAD, що цілковито розроблений і налаштований самим Таурус Сілвером! Звісно, він оптимізований для циклічного виклику, а також він здатний плавно використовувати магію з мінімальною магічною силою, модель отримала високу оцінку, особливо популярна вона серед співробітників поліції. Не зважаючи на те, що це поточна комерційна модель, та ціни на неї як у преміального сегмента! Більше, того це ж обмежена модель Сілвер Хорн, її ствол довший ніж у звичайної? Де ти її дістав? – А-чан, заспокойся трохи. Важко дихаючи, від чого її груди високо підіймалися і низько опускалися, Азуса невідривно дивилася на предмет в руці Тацуї, закоханим поглядом. Якби Маюмі не докорила, то вона, можливо присунула б обличчя ближче, настільки, що майже прилипла б. Тим часом Маюмі нахилила голову з новим питанням. – Але, Рін-чан. Хіба це не дивно? Хоч і використано високопродуктивний, спеціалізований для циклічного виклику CAD, та зрештою це ж циклічний виклик... Після цього питання, замість кивка Сузуне, як і Маюмі, схилила голову. – Ну це дивно. Циклічний виклик розроблений для послідовного виклику безпосередньо однакового заклинання. Навіть якщо це все та ж магія коливань, якщо довжина і частота встановлені магом зміняться, послідовність активації, також дещо зміниться. У циклі, що автоматично повторно генерує ту ж послідовність активації, для повторного використання, ви не повинні мати змогу створювати кілька хвиль, з різними частотами, щоб виникло «накладання хвиль». Якщо визначити частоту, як зміну величину, ми зможемо безперервно виробляти хвилі з різною частотою, щоб створити «накладання хвиль» тією ж послідовністю активації, але крім координат, інтенсивності й тривалості, якщо ви вирішите змінювати ще й частоту... Це значить, що ви все це прораховуєте? Під поглядом Сузуне яка від здивування втратила слова, Тацуя злегка знизав плечима. – Ні багатофункціональна швидкість обробки, ні глибина розрахунків, ні навіть сама сила втручання - жодне з цього не враховується під час оцінки здібностей. Після того, як Маюмі та Марі з серйозними поглядами витріщилися на нього, пробурмотів Тацуя все тим же глузливим тоном що й раніше. – ...Оцінка магічної сили в практичному тесті залежить від швидкості, з якою викликається магія, величиною магічного виразу та інтенсивності перезапису інформації про об’єкт. Дійсно такий тест не визначить реальних можливостей... Відповів, на цинічне зауваження Тацуї, стогнучим голосом Хаторі, наполовину піднявши голову. – Ханзо-кун, ти в порядку? – Все добре! Поквапившись швидко віддалитися від обличчя Маюмі, що схилилась над ним, Хаторі скочив на ноги. – Вірно. Тепер зрозуміло, ти з самого початку був у свідомості. Хорі не сказав би подібного, якби не чув усього з самого початку. Підвівшись Маюмі кивнула з натягнутим, розуміючим обличчям. – Ні, спочатку я не був у свідомості! З червоним обличчям, він кинувся швидко шукати виправдання. – Навіть коли я прийшов до тями, я був дезорієнтований... Тільки зараз я можу рухатися! Що сказати... Його емоції можна легко зрозуміти. – Це так.?.. Схоже, що ти добре розумієш, про що ми говорили? – ...Ну, це! Хоч я і був дезорієнтований та все чув... Очевидно, що Маюмі сама добре розуміла почуття, які Хаторі відчуває до неї. «Підступна жінка?» Було почав думати Тацуя, але перестав так думати, відчуваючи в її словах і поведінці певне відношення. Також він помітив, що те, як він зрозумів ситуацію, може виявитися не вірним. Тацуя продовжив свої справи, що були перервані запитанням Марі. ...Хоча це, певно, було сильно сказано, адже єдине що йому потрібно було зробити, це покласти CAD до кейсу. Він прикинувся що не помічає погляду Азуси, який вона не відривала від його рук. На цей раз, він проігнорував і погляд сестри, яким вона пропонувала допомогу. Не те що Міюкі не розбиралася в техніці. І про «технічний ідіотизм» чи «алергію до високих технологій», мова теж не йшла, просто його CAD піддавався різноманітним специфічним налаштуванням і в результаті він став заміною, яку не може використовувати звичайний учень старшої школи (і навпаки, Тацуя не міг продемонструвати свої вміння з CAD, які зазнали лише поверхневих налаштувань, з такими як практичний CAD). Якби він дозволив Міюкі допомогти, то можна бути впевненим, що це призведе до збільшення часу роботи. Позаду Тацуї, який знову замінив обойму, і поставив на запобіжник, почулися кроки, що наближались. Здається, що пояснення нарешті завершені. Він не був проти відкласти те чим зараз займався, та Тацуя не наважився обернутись. – Пані Шіба. – Так Незадоволено відповіла Міюкі, незадоволеному чоловічому голосу. Оскільки в цій кімнаті було лише два хлопці, включаючи Тацую, навіть, якщо його тональність трохи відрізнялася, помилитися, хто саме це говорив, було не можливо. – Раніше я неввічливо звинуватив вас не в об’єктивності. Також не було жодних сумнівів до кого говорив голос. – Це мої очі були затьмарені. Прошу мене вибачити. – Я теж була не права. Прошу вибачення. Навіть стоячи до них спиною, він точно знав, хто кому поклонився. Тацуя закрив кейс і не помітно притис кути губ, іноді було не зрозуміло, хто з них старший брат чи сестра. Він повільно обернувся. На мить не зграбний вираз Хаторі відразу ж повернувся до суворого. Ця мить, спокою вирішить чи це підготовка до примирення, або ж до матчу-реваншу. Мить минула, та жоден з варіантів не реалізувався. Врешті-решт, Хаторі обмінявся поглядами з Тацуєю і розвернувся. Поряд з ним розгоралося нове полум’я гніву, тому він ніжно поплескав її по плечу. Оскільки від сьогодні вони працюватимуть в одній студентській раді, не вирішені розбіжності нашкодять самій Міюкі. Немов би його думки передались їй - Міюкі зрештою заспокоїлася. – Може повернемося до кімнати студради. Після цих слів Маюмі, всі рушили. Обличчя Маюмі, що прямувала за Сузуне, Азусою і Хаторі, ніби говорило: «ну що з ним поробиш». Марі, що йшла за ними, спіймала погляд Тацуї, знизала плечима, так що четверо інших не помітили. ◇ ◇ ◇ Повернувши CAD до вчительської, Тацуя повернувся до кімнати студентської ради і його неочікувано схопила Марі. Міюкі, якій Азуса пояснювала роботу на робочій станції під стіною, побачивши цю сцену, підняла брову, він спробував просигналізувати їй, поглядом, що нічого надзвичайного не відбулося... Сумніваючись, чи вірно вона зрозуміла ситуацію. Хоча він змусив тіло подавити рефлекс, що б не звільнитися, при цьому помітив, що Марі має гарну фізичну підготовку – Що ж, трапилося багато несподіваного, йдемо до штабу комітету, як планувалося з самого початку. Не хвилюючись про душевний стан Тацуї (який зараз був спантеличений), Марі потягнула його за собою. Побачивши спантеличене обличчя Тацуї, Міюкі нарешті повернула свій погляд на термінал. Хоча і не охоче. Хаторі ж ні разу не підняв обличчя, з моменту як Тацуя увійшов до кімнати. Те що він почав ігнорувати його, очевидно, могло значити, що він змирився зі своїми почуттями. Тацуя був вдячний і за це Маюмі лише махнула рукою та зчепила пальці. Незрозуміло, що вона хотіла цим сказати, чи зробити... Вона була найзагадковішою людиною серед знайомих Тацуї. Наданий час це також відкладається. Поборовшись за визволення (в основному вмовляннями), Тацуя покірно попрямував за Марі. У задній частині кімнати, де зазвичай встановлювали аварійний вихід, були сходи, що вели прямо до штабу дисциплінарного комітету. «Правила пожежної безпеки ігноруємо?» Обдумавши трохи, Тацуя дійшов до висновку, будь-то студент - учень чи навіть експерти, безглуздо дотримуватися протипожежних правил на об’єктах, де використовують ввідмінну магію. Якщо скористатися магією гальмувальних коливань, вогонь зникне, а комбінацією магії концентрації та руху можна позбутися диму. Фактично, великі пожежі в хмарочосах були одним з місць де маг міг як найкраще продемонструвати свої можливості. Він подумав що дана перебудова в межах допустимого, оскільки це не ліфт. Тацуя увійшов до штаб-квартири слідом за Марі, пройшовши через задні двері, і вона вказала йому на стілець за довгим столом. – Тут трохи не прибрано, але, будь ласка, не зважай. «Трохи», це дивно звучить. Насправді тут не було де кроку ступити усі крісла були закладені речами чи просто захаращені. Однак така реакція на напрочуд «трохи» неминуча, якщо ти прийшов сюди з дуже охайної кімнати студентської ради. У штабі за довгим столом, що був завалений різними речами, такими як документи, книги, мобільні термінали, CAD тощо, стояв напівзавалений стілець, трохи звільнивши який і зайняв Тацуя. – Штаб дисциплінарного комітету, нагадував кімнату холостяка. Я вже втомилася говорити підлеглим, що потрібно прибирати кімнату, але... – Якщо тут нікого не має, не можна чекати й прибирання. На зауваження Тацуї, яке можна було розуміти як іронію чи підтримку, брови Марі зарухалися. – ...Оскільки наша основна робота це патрулювання. З тим, що кімната порожня нічого не поробиш. На цю мить, в кімнаті були лише двоє. Хоча ця кімната була призначена для дев’ятьох людей, та її площа для вдвічі більшого числа людей, на додаток до мовчазної атмосфери підсилювала враження неохайності від розкиданих речей. Хоча увагу Тацуї перевернув не загальний безлад усієї кімнати, а речі накидані на столі перед ним. — Так-так, голова, можна я приберусь в кімнаті. – Що?.. На несподівану пропозицію Тацуї, брови Марі піднялися продемонструвавши її здивування. «Несподівано від семпая, що має багато масок». – Як майбутній магічний інженер, я не можу стерпіти, що CAD розкидані як попало. Ті ж почуття викликають вимкнені, або покинуті термінали. Навіть так, відповідь Тацуї від цього не змінилася. – Збираєшся стати магічним інженером? Маючи такі бойові навички? Почувши слова Тацуї, Марі серйозно задумалась. Його дуель закінчилася передчасно, на перший погляд, здавалося що це було дуже легко, але фактично це трапилося через те, що його навички рукопашного бою були близькі до надприродних. – Єдине на що я можу сподіватися зі своїм талантом, це ліцензія класу «C». У його відповіді прозвучало стільки самозневаги, ніби він говорив не про себе, а про когось іншого, Марі була приголомшена, але не знайшла слів, щоб йому відповісти. В багатьох країнах маги працюють по системі ліцензій. В багатьох введені міжнародні стандарти ліцензування і ця країна одна з них. Не важливо, працюєте ви на себе, на приватну компанію, чи державну структуру, ліцензія визначає складність робот, яку ви можете виконувати, чим вищий рейтинг мага, тим більшу винагороду він може отримувати. Міжнародна класифікація ліцензій має п’ять рівнів - від A до E. Критеріями є швидкість побудови та виконання магічних заклинань, масштаб і сила впливу, тобто аналогічно з практичною оцінкою в школі. Чи радше навпаки, стандарти оцінювання практичних навичок в школах встановлюються відповідно до критеріїв оцінки міжнародних ліцензій. Є місця зі специфічними критеріями оцінювання, такі як поліція чи армія, але в такому випадку, оцінювання «поліцейського» чи «військового» не зовсім орієнтується на магічні здібності. – ...То ж чи можу я тут прибратися? – А? О, я теж можу допомогти. Поговоримо, працюючи руками. Вона похапцем піднялася, можливо по природі, вона більш уважна до інших, ніж здається. Або ж вона просто не могла всидіти, коли прямо перед нею Тацуя розгрібає цю гору паперів. Хоча наші бажання не завжди збігатися з реаліями цього світу. Швидкість переміщення їх рук, була приблизно однаковою, та в той час, коли простір біля Тацуї збільшувався, кипа на столі Марі ні трохи не зменшувалася. Тацуя крадькома кинув поглядом. Злегка зітхнув. Марі припинила прибирання, визнаючи поразку. – Пробач. Я не така спритна в цьому. Тацуя подумав, «вона найбільш відповідальна за поточну ситуацію у цій кімнаті». Не говорити подібне в слух, напевне вплив дорослішання. – А ти, як видно, у цьому гарний. – Тобто? – Сортування документів. Я думала, ти просто правильно її складаєш, а ти ж ще розклав за тематикою. – ...Вибачте, але сидіти за столом це трохи... Марі підійшла до вільного місця, що він щойно розчистив, нагнувшись поглянула на кипу документів. Її спідниця доторкалася до його руки. Вона делікатно приховувала стегна, облягаючи їх і спускалася до гомілки. Незалежно від того, як гарно леґінси приховували шкіру, вони чудово підкреслювали форму і подібний стан речей не дуже добре впливав на психологічне здоров’я. – О, вибач. Хоч її тон говорив протилежне, та він вирішив не вказувати на це. Будь-яка репліка з цього приводу приведе до негативного результату, тому, як каже прислів’я, мовчання - золото. Тацуя мовчки пересунув стілець і перейшов до нової ділянки. Він вибрав книги з гори паперів і розставив їх на книжковій полиці. На даний час, паперові книги та книжкові полиці це раритет. Не говорячи вже, що це книги заклинань. – Щодо причин, чому висунули тебе на цю посаду, хоча я про це говорила раніше. Для об’єктивніших покарань за порушення, також це зменшить образу студентів другого потоку. – Пам’ятаю, але думаю заходи, щодо зменшення образи, матимуть протилежний ефект... Можна я зазирну в середину? Він закінчив упорядковувати книги та почав розкладати термінали. Запитавши Марі, чи можна поглянути на дані, що зберігаються в них, у відповідь отримав кивання, після чого вмикав термінали, переводив їх в режим зберігання і складав в одному місці. – Чому ти так думаєш? – Хоча до нині подібного не траплялося, та коли студентів нижньої ланки контролюватиме студент, який, як вважається, має бути з ними на одному рівні, задоволених буде не багато. Він встав і підійшов до шафи біля стіни. Розкладаючи термінали на полиці він почув безвідповідальну відповідь «це так», в себе за спиною. – Однак, я думаю, що ті ж студенти першого року вітатимуть це. Хіба ти не розмовляв про це з однокласниками? – Вірно, але... Поскладавши термінали, він зазирнув в інші шафи. – Однак, думаю, якщо мені доведеться затримати студента першого потоку, незадоволених буде набагато більше ніж доброзичливців. Знайшовши наступну ціль, Тацуя потягнувся, розім’яв плечі, зняв блейзер і засукав рукава. – Антипатія не минуща. Однак, ті, що щойно вступили, я думаю, ще ж не зовсім отруєні ідеями дискримінації? – Хто знає? Тацуя продовжував упорядковувати речі в кімнаті й зацікавився кейсом для CAD. – Лише вчора я почув, «я тебе не визнаю». Надівши на зап’ястя захисний, антистатичний браслет він потягнувся до гори CAD. – Чудово, що ти розумієшся на цьому обладнані... Ти маєш на увазі Морісакі? – Воно дуже корисно, чи не так... Ви з ним знайомі? – Він вступить до комітету, за рекомендацією вчителів. – Що? Рука якою він перевіряв CAD злегка здригнулася. Він поспішив підняти його зі столу. – Є те що може змусити тебе нервувати. — Звісно. На посмішку Марі, Тацуя відповів зітханням. Хотілося б якось припинити це суперництво. – Вчорашній інцидент дозволяє мені відкликати рекомендацію, фактично я і збираюся це зробити, але май на увазі, цей інцидент не має до тебе жодного відношення. – Я теж причетний. – Ну, якщо ти теж замішаний, йому важче буде відмовити. – Чому б не відмовити обом? – Тобі не приємна моя пропозиція? Через неочікувано прямолінійне запитання, Тацуя знову завмер. Спокійно поклавши CAD у футляр, він підняв голову. На обличчі Марі, що дивилася на нього сидячи на столі, не було жодної посмішки. Він бачив лише гострий погляд. – ...Чесно кажучи, я думаю, що це досить проблематично. – Ну... І що? – Не зважаючи, що це проблематично, я не збираюся відступати. На обличчя Марі повернулася ніжна посмішка. Диявольський вираз обличчя тільки подвоював її красу. Семпай, ви ж теж не любите труднощів... – А ти любитель уникати гострих тем. Тацуї залишалося, з жалем, визнати що цього разу він програв. ◇ ◇ ◇ – …Це ж штаб-квартира дисциплінарного комітету, вірно? Це було перше, що промовила Маюмі, спустившись по сходах. – Що за дивне привітання, так раптом. – То це все через тебе, Марі. Не важливо скільки Рін-чан нагадувала, чи якби А-чан просила, ти ніколи не прибираєш тут. – Я рішуче протестую проти наклепу, що суперечить фактам, Маюмі! Не те, що б я не хотіла тут прибратися, просто я ніколи цього не робила. – Я думаю, як дівчина ти повинна більше приділяти подібному уваги. Коли Маюмі примружившись скоса поглянула на Марі, та швидко відвернулася. – Це інше... О, точно. Поглянувши як Тацуя відкривши кришку, розглядає внутрішній стан термінала, Маюмі розуміючи кивнула. – То ти вже знайшла йому застосування. – Ох, звісно. Відповіла вона ще стоячи до них спиною, Тацуя вже закрив кришку і поглянув на них. – Голова, інспекція закінчена. Я замінив пошкоджені елементи, тому проблем більш не виникне. – Гарна робота. Кивнула Марі, та кивок був якимсь не виразним, до того ж на скронях він помітив краплі поту. Холодний піт. – Ммм... Ти вже звеш Марі «Голова», значить вона вмовила тебе вступити. – Думаю, що у мене не було можливості відмовитися з самого початку... Незворушним тоном відповів Тацуя, не зважаючи на грайливу посмішку Маюмі. Здається його ставлення їй не сподобалося. Вона однією рукою підперла боки, а іншою вказала на Тацую пальцем підкріпивши все насупленим поглядом, вона, всім своїм виглядом, ніби, промовляла, «зараз все тобі викажу». – Тацуя, чи не занадто грубий ти зі своєю старшою сестрою? ...Тацуя хотів було сказати їй, що в нього не має старшої сестри. Та якби він сказав це вголос, його ситуація більш ускладнилася, тому він змовчав. Це була доволі не стандартна ситуація, тому він не знайшов як відреагувати. Подумки Тацуя сказав собі, що у будь-якому випадку, вона ставиться до нього доволі зневажливо. Він вже декілька разів був у подібній ситуації, та знаходив причини уникати цього питання, та не цього разу. – Президент, просто щоб упевнитися, можна дещо уточнити. – І що ж? – Президент, ми ж вперше зустрілися перед вступною церемонією, вірно? Від занадто дружнього запитання Тацуї, очі Маюмі округлилися. Однак, через мить повернулися до норми, а потім зловісно звузилися, усмішка зробила вираз ще більш лиховісним. Тацуя зрозумів, що його питання прозвучало не зовсім вдало. Тут він пригадав, що у Марі нещодавно був подібний вираз, свого роду вони одного поля ягоди і йому захотілося куди-небудь втекти. – Я думаю, що так... Хе-хе-хе. Маленька дияволиця - вираз що ідеально описує цю посмішку. – Так Тацуя думає, що ми зустрічалися раніше? А в день церемонії було доленосне возз’єднання! – Ні, стривайте, президент? Напруга просто злетіла. – Давним-давно, ми вже зустрічалися. Двоє людей, що були розділені долею, все ж попри примхи долі зустрілися! Якщо вона насолоджується цим, то просто небезпечна людина, та якщо вона грає так, щоб інші точно зрозуміли, що це лише гра, це ще гірше. – ...На жаль, та безумовно ми зустрілися вперше. – ...Як я і думав. – Ти маєш на увазі, що це була доленосна зустріч? Маюмі плеснула перед собою в долоні та наблизилась дуже близько до його лиця. «Дуже схвильована». Вона дійсно пустувала. Їй це личило... Дійсно жахлива людина. – ...Вибачте, та чому ви так радієте? Навіть якщо він відповів питанням на питання, відповіді не варто було очікувати. Єдине, що він побачив, то це неймовірні очікування. Вона точно «С24», зробив собі помітку Тацуя. У всякому разі, він повинен відповісти. Зітхнувши, замість тютюнового диму, зібравшись, Тацуя відповів. – Якщо не доля «Fate», то точно «Doom (фортуна)» безумовно. Від відповіді Тацуя, Маюмі насупила лице і відвернулися. – Ось значить як... – долинуло до його вух. За спиною він відчув депресивну ауру. Існує ймовірність, що він сказав зайвого. Та він виходив з того, що Маюмі жартувала, тому у нього не виникало жодного бажання вибачатись. Проте. На щастя чи На жаль, почуття провини мучило його не довго. Цікаво, що було б якби він попросив вибачення. – ...Тсс. Вийшло з вуст Маюмі, коли її плечі опустилися, визнаючи свою поразку. Тепер настала черга Тацуї широко відкрити очі. Хоч звук був слабким і не надто елегантним, але однозначно вульгарним? – Ем, президент? – Так, що таке? Повернулася вона до нього з тією елегантною посмішкою, якою зачаровувала всіх новачків. – ...Мені здається, я вас вже краще розумію, Президент. Вже знесилений Тацуя подумав, що розгледів справжнє обличчя Маюмі, яке вона, зазвичай, ховає за маскою. Тобто підступне, усміхнене лице. – Може припините жартувати. Тацуя, чи не багато ти відволікаєшся на розмови. А Маюмі, що виглядала самою безневинністю, сприймаючи за жарт сказане. – З ним не вийде як з Хаторі, Маюмі. Твоя зовнішність, цього хлопця, теж не вражає. Вставила своїх жорстких п’ять копійок Марі. – Будь ласка, не говори про людей погано. А то випадково подумають, що я заграю з молодшими учнями. Здається її це сильно зачепило, Маюмі відреагувала досить категорично. – Якби там не було, та я хотів дещо уточнити. Пожалкувавши, що даремно втрутився в їх розмову, Тацуя повернувся до прибирання. Подальше втручання в розмову цих двох, скоріш за все, призведе до чогось жахливого. – Маюмі ставиться до тебе по іншому, Тацуя, оскільки визнала тебе. В дечому ви навіть схожі. Позаяк ця жінка, все одно що вовк в овечій шкурі. Вона показує справжнє обличчя лиш тим кого визнає. Тацуя дізнався причину різниці у ставленні від Марі, що раптом стала серйозною. – Не вір тому, що каже Марі, Тацуя-кун. Але, що до того, що я визнаю тебе, це точно? Я не можу ставитись до тебе як до інших. Я справді відчуваю що це доля. Глядячи на чарівну посмішку Маюмі, яка не кого не залишить байдужим, його серце колотило все швидше. Так чи інакше, Тацуя вважав, що перемога мало ймовірна, коли сперечаєшся з цими двома одночасно. ◇ ◇ ◇ Маюмі прийшла, щоб повідомити, що кімната студради закривається сьогодні раніше. Також подивитися чи вступив Тацуя остаточно, але наступні обставини вибили всі її наміри з голови. Церемонія вступу пройшла не так давно і в неї було ще багато різноманітних справ. – Ну, я піду, – махнула рукою Маюмі й піднялася до кімнати студентської ради. Завтра у дисциплінарного комітету буде багато турбот через церемонію прийняття у клуби, тому розмова між Тацуєю і Марі теж на цьому закінчилася. Нинішні інформаційні системи працюють набагато швидше ніж в минулому. Навіть якщо їх вимкнути з рубильника, вони не зіпсуються, навіть якщо так робити кілька місяців, а якщо забути вимкнути вони переходять до сплячого режиму. Після того як все було ретельно прибрано та організовано, залишилося лише увімкнути систему безпеки, саме в цей невдалий, а може вдалий момент, до штаб-квартири увійшли два студенти. – Раночку25. – Доброго ранку! Прокотилося по кімнаті. – О, наша старша сестра, ви були тут. Тацуя подумав, «де вони знаходяться і в якій епосі». Той, що звертався до старшої сестри» був не високим, але міцно складеним тілом, коротко стрижкою, яка йому дужу личила. «Це вони, мабуть, до Ватанабе-семпай...» Сама Голова, здається, трохи засоромилися опинившись в цій ситуації. Тацуя навіть відчув певне полегшення, помітивши, що в ній залишилися деякі риси делікатності (хоч і трохи). – Голова, сьогоднішнє патрулювання завершене! Арештів немає! Інший виглядав досить звичайною, але потужно і висловлювався більш звично, у всякому разі більш серйозно. Не рухома стійка, в якій він доповідав, надавала йому вигляд чи то солдата, чи поліцейського, та більше атлета. – ...Невже старша сестра прибрала в кімнаті? Така разюча зміна. Міцніший хлопець оглядав кімнату, наче заблукав, поки йшов до Тацуї. Особливої різниці у їх вазі не було, але ходьба відповідала статурі. Його дорогу перекрила Марі, що з’явилася наче повітря і як тільки він її помітив... – Ай! Бдш! Після страшного звуку, хлопець присів і тримався за голову. В руці виявився зошит, скручений в трубочку. Звідки вона його дістала? – Не називай мене «старшою сестрою». Скільки разів я тобі казала! Котаро, твоя голова для прикраси! Тацуя ще був розгублений, а Марі відчитувала хлопчину який тримався за голову. – Будь ласка, не бийте так часто, ой... Ні, Голова. До речі хто це? Новобранець? Жалівся студент, якого назвали Котаро, та більш було схоже, що йому не дуже боляче. Проте під впливом згорнутого зошита, що в його очах виглядав як блискавичний камінь, він змінив своє звертання. Стоячи перед знервованим Котаро, Марі зітхнула й опустила плечі. – ...Цей хлопець новобранець, як ти й сказав. Клас 1-Е, Шіба Тацуя. Вступив по рекомендації студентської ради. – Вау... Беземблемник. Котаро з цікавістю поглянув на блейзер Тацуя, потім на його фізичну форму. – Тацумі-семпай ви порушуєте правила, на вживання певних слів! В цьому випадку краще говорити «студент другого потоку»! Інший хлопець хоч говорив відсторонено, та не міг приховати оцінювального погляду. – Хлопці, не зважаючи на його простецький вигляд, він може легко вас вкласти. Кажу це лише тут, Нещодавно він вирубив Хаторі. Але не зважаючи на той факт, це було сказано з посмішкою, щоб подражнити, обличчя обох відразу стали досить серйозними. – ...Що означає, він переміг Хаторі? – О, це був офіційний бій. – Як! Непереможний Хаторі, програв першокурснику. – Не потрібно про це горланити, Савакі. Я ж казала, говорю про це тільки тут. Було досить не зручно, коли тебе так довго розглядають, та це були старшокласники, семпаї з дисциплінарного комітету. Не було іншого виходу, як терпіти. – Він доволі впертий. – Це талант, Голова. Достатньо швидко, погляд цих двох змінився. Точніше, можна сказати що зміна відбулася блискавично. – Здивований? – Ха? Питання було дуже не однозначним, він не міг зрозуміти про що питають, та схоже Марі й не очікувала відповіді. – В цій школі ярлик «блум» і «від» використовують лише ті, хто бажає підкреслити свою перевагу, чи хто потопає в комплексі неповноцінності. Чесно кажучи, я втомилася від цього. Ось чому сьогоднішній бій настільки дивовижний. На щастя, Маюмі та Дзюмондзі поділяють мою думку. Тому студентська рада і клубний комітет рекомендують людей з відносно такою ж системою цінностей. Це означає що їх відчуття зверхності прямує до нуля, а оцінюють всіх лише за здібностями. На жаль троє членів, рекомендованих вчителями, скоріш за все не погоджуються з цим, та я думаю, тобі у нас сподобається. – Третій – «С» Тацумі Котаро. Радий зустрічі, Шіба. Талановиті люди нам потрібні. – Другий – «D» Савакі Мідорі. Радий вітати тебе, Шіба. Котаро і Савакі почергово потисли йому руку. Як і казала Марі в їх поглядах не було зневаги чи зверхності. Попередня їх поведінка, була спробою зрозуміти чи є в нього здібності, їх зовсім не турбувало, що він студент другого потоку. Звичайно це було трохи дивно. І звісно це було не погано. Він відповів на рукостискання і привітання Савакі. Але чомусь руку не відпустили. – Пан Дзюмондзі голова комітету позакласної діяльності, більш відомого як «клубний комітет», можеш звати його «Президент Дзюмондзі». «Навіщо він це сказав? Краще б руку відпустив». – І ще одне, звертайся до мене на прізвище - Савакі. Міцний потиск повернув Тацую з його роздумів до реальності. Сила хвату збільшилась на стільки, що навіть здавалося, що почулося скрипіння, Тацую це здивувало. Схоже в цій школі є повно видатних студентів, що вирізняються не лише в магії. – Не клич на ім’я. Очевидно це було попередження. Йому не потрібно було на цьому наголошувати, Тацуя не мав звички кликати старшорічок на ім’я, але він повинен був щось відповісти. – Буду мати на увазі. Говорячи це, він з легкістю звільнився від захвату. Майстерність Тацуї здивувала Котаро навіть більше ніж Савакі. – Неймовірно. Сила хвату Савакі майже сто кіло. – ...Це неймовірні здібності для мага. Спокійно відповів Тацуя, перевівши все в жарт. «Думаю, принаймні з цими двома, ми порозуміємося».