— Союзником? — здивовано спитав Чон Ґунам.
На обличчі Док Ґоджуна була весела усмішка.
— Так. Ти, схоже, близький до того, щоб стати головним героєм.
Головний герой. Після цих слів вираз обличчя Чон Ґунама став розгубленим.
«Док Ґоджун, може й має дивну особистість, але він сильний пробуджений. Він пройшов цей етап другим.»
Хоча Чон Ґунам не розумів, що мав на увазі Док Ґоджун, він міг зрозуміти, що Док Ґоджун дуже його поважав, тому він неусвідомлено відповів трохи гордим тоном:
— Ну, не те щоб я був з цим повністю не згоден.
— Поговоримо? Оскільки ми тепер союзники, нам варто познайомитися.
— Звучить добре. Спочатку дозволь мені перевірити свої нагороди…
Чон Ґунам перевірив нагороди з захопленим обличчям. Однак незабаром його обличчя напружилося, коли він побачив нагороду. Предметом, який він отримав, була «Оцінка долі». Предмет, який пробуджує вікно Долі.
«Цей предмет для мене має користі».
«Оцінка долі» був предметом, який дозволяв пробудженим особам продовжувати свою діяльність навіть за межами цього місця. Це не стосується Чон Ґунама, який володів «хіромантією». Він міг продати його назовні, але зараз цей предмет не мав жодної користі.
Побачивши напружене обличчя Чон Ґунама, Док Ґоджун запитав:
— Що таке? Щось не так?
— А, ні. Все гаразд.
— Тоді поговоримо. Я хочу знати про твоє минуле, а також про твої вміння.
Док Ґоджун відтягнув його геть зі збудженим виглядом.
***
Со Канрім спостерігав за тими двома з другого поверху. Справи йшли гладко, як і було заплановано.
«Тепер Чон Ґунам головний герой?»
Він не мав наміру вигравати чи програвати у парі з Док Ґоджуном. Бо якби він переміг, Док Ґоджун міг би стати ще наполегливішим.
«Навіть якби Док Ґоджун виграв, він все одно дошкуляв би мені».
Ось чому виникла потреба третій стороні яка першою зачистить етап, і людиною, яку він призначив на цю роль, був Чон Ґунам.
Со Канрім зробив це, помістивши льодовий кристал у жабу. Також він помістив їх у кількох інших жаб на випадок, якщо одну не знайдуть, щоб допомогти Чон Ґунаму стати першою людиною, яка пройшла другий етап.
«Вираз обличчя Док Ґоджуна був безцінним».
Коли Чон Ґунам став першим пробудженим, який пройшов другий етап, Док Ґоджун був надзвичайно збентежений. А потім, коли він побачив пораненого Со Канріма, в його очах спалахнуло розчарування.
«Чон Ґунам не зміг дізнатись про всі мої здібності. Щастя, я зміг дістати потрібний предмет».
До внутрішньої сторони одягу Со Канріма був прикріплений амулет.
═══════════════
[Предмет] Амулет захисту Долі
[Ранг] Перший демонічний
[Опис] Цей амулет захищає частину вікна Долі користувача, роблячи його нечитабельним для інших.
═══════════════
Тепер Чон Ґунам не зможе зазирнути у вікно Долі Со Канріма. І Док Ґоджун візьме на себе завдання розібратися з Чон Ґунамом.
[Перевірка сумісності Долі Чон Ґунама і Док Ґоджуна.]
[Вони несумісні, в їхніх стосунках очікується серйозний конфлікт. Аура Док Ґоджуна впливає на Чон Ґунама, спричиняючи негативні наслідки для Чон Ґунама.]
[Доля Чон Ґунама та Док Ґоджуна переплітається з лихом.]
Подібно до того, як Сін Суа підсилює Долю Со Канріма, існували стосунки, які були прямо протилежними, як от Чон Ґунам і Док Ґоджун.
«Док Ґоджун, ймовірно, втратить до мене інтерес, поки водиться з Чон Ґунамом».
Поки Со Канрім думав про це, Чон Гунам відчув незрозумілий страх. Він обернувся, але нікого не побачив.
***
Аннабі сиділа в офісі другого сеульського відділу і займалася розсиланням повідомлень. До Дня Пробудження було багато роботи, але після її стало ще більше.
— Робота ніколи не буває мало.
Аннабі, наймолодша членкиня Команди 2, відповідала за різноманітні завдання, а також за навчання новопробуджених осіб.
Коли було видано наказ про знищення демонів, їх перегрупували, а також видали додаткові вказівки від керівника групи Кон Джу.
[Стежте за Со Канрімом і негайно повідомляйте, якщо помітите щось підозріле.]
Через це в Аннабі не було часу на відпочинок, бо вона постійно стежила за Со Канрімом. На щастя, Со Канрім проходив тренування без особливих інцидентів після проходження першого етапу.
Однак проблема полягала в іншому.
«Сьогодні була екстрена нарада».
Вчора етап Вогненне пекло зачистили… Набагато швидше, ніж очікувалося, що спонукало Бюро до екстреної наради.
Поки Аннабі йшла до конференц-залу, вона побачила, як хтось б’ється головою об стіну. Це був Джу Сонте. Аннабі обережно звернулася до нього:
— Гм, Джу Сонте сонбе-нім...?
У відповідь Джу Сонте повернув голову й подивився на Аннабі. За ніч його обличчя потускніло, він був виснаженим.
— З вами все гаразд?
— Не зовсім.
Тим на кого перекладали найбільшу відповідальність за все що сталось, був Джу Сонте, учасник відділу планування. Звісно, якщо звинуватять Джу Сонте, провина ляже і на Аннабі також. У попередньому інциденті Аннабі працювала до світанку, щоб зібрати до купи броню Воєначальників, чим повинен був займатись Джу Сонте.
Джу Сонте злісно вигукнув:
— Ось чому я ненавиджу корейців! Якщо я створюю щось, що потрібно проходити тиждень, вони проходять це за день!
— Ви теж кореєць, сонбе-нім.
— Я все одно їх ненавиджу!
Певною мірою Аннабі розуміла, чому Джу Сонте так поводився. З дозволу керівника групи Джу Сонте провів цілу ніч, переробляючи другий етап. Але його все ж зачистили за день.
— Ходімо на зустріч.
Аннабі заспокоїла схвильованого Джу Сонте та попрямувала до конференц-залу. Єдиними двома людьми, яких запросили на сьогоднішню зустріч, були Аннабі, відповідальна за навчання, і Джу Сонте, відповідальний за планування. Через мить, коли годинник показав запланований час, двері автоматично відчинилися.
Кон Джу, лідер групи, увійшов досередини та, не сказавши ні слова, повільно пішов і сів за стіл. Атмосфера стала важкою. Він не сказав жодного слова, але з його обличчя можна було зрозуміти, наскільки він розлючений, через що кімната для нарад більше нагадувала зал в якому проводились похорон..
— Я чув повідомлення, що другий етап було зачищено з першої спроби. Це був Со Канрім?
У відповідь на його запитання Аннабі швидко викликала файл і сказала:
— Ні, це був Чон Ґунам.
У повітрі з’явився профіль Чон Ґунама, але Кон Джу лише коротко глянув на нього й більше не звертав уваги. Його погляд був прикутий до Джу Сонте.
— Якби Со Канрім пройшов і цей етап першим, я б подумав, що він має якісь екстраординарні здібності.
Джу Сонте мовчав, ніби вчинив гріх, який неможливо пробачити.
Кон Джу запитав Аннабі:
— Чон Ґунам має принаймі Демонічний ранг?
— Ні, він Людського рангу.
У задушливій атмосфері Джу Сонте спостерігав за їхньою реакцією. Було відчуття, ніби він ходив по тонкому льоду.
— А здібності та атрибут?
— Він має водний атрибут і використовує здібність під назвою «Водяна куля».
— Тоді у нього, мабуть, були всі умови, щоб з легкістю пройти Вогненне Пекло.
Існувала ймовірність, що Чон Ґунам зачистив етап своїми силами. Обличчя Джу Сонте трохи проясніло від такої можливості.
Керівник продовжив запитувати:
— Ви запитували, як Чон Ґунам пройшов етап?
— Так. Але... він сказав дещо дивне.
— Дивне?
Аннабі кивнула на знак згоди та відповіла:
— Здається, він дещо не так зрозумів. Він згадував, що, вбиваючи Вогняних жаб, він зіткнувся з однією, яка проковтнула льодовий кристал.
— Що?
І Кон Джу і Джу Сонте були збентежені цією заявою. Вогняні жаби могли проковтнути льодовий кристал. Зрештою, Вогняні жаби були створені, щоб переслідувати тих хто мав цей кристал.
— Вогняні жаби не можуть заходити до крижаної печери, чи не так? Ми встановили бар’єр.
Завдяки захисному ефекту бар’єрів Вогняні жаби не змогли б знайти та з’їсти льодові кристали в печері.
Керівник групи збентежено пробурмотів:
— У такому випадку це означає, що хтось інший, а не Чон Ґунам, знайшов і дістав льодові кристали…
Він замислився на мить і запитав Аннабі:
— Хто був з Чон Ґунамом?
— Ну, з ним був Со Канрім.
— Со Канрім...?
При згадці імені Со Канріма брови Кон Джу здригнулися. Джу Сонте очікував, що Кон Джу знову розсердиться, але на його обличчі був лише стурбований вираз.
— Со Канрім знайшов печеру? Якщо він має здібність читати долю…
Очі Кон Джу люто сяяли. Адже здібності, пов'язані з читанням Долі, були вкрай рідкісними. Якщо Со Канрім справді мав таку здібність, Бюро захисту Долі повинно завербувати його за будь-яку ціну.
Джу Сонте обережно запитав, спостерігаючи за його реакцією:
— Чи повинні ми попросити у начальника підтвердження його Долі?
— Ні, не зараз. Якщо Со Канрім не має таких здібностей, це лише ускладнить ситуацію.
Сон Ґакджа був начальником Бюро захисту Долі.
— Зараз навіть у начальника нема вільного часу, оскільки він таємно веде переговори з урядом.
Посеред цього, якби вони зателефонували Сон Ґакджа, щоб підтвердити долю Со Канріма, і дізналися, що вона не така й особлива, що б тоді сталося? Було зрозуміло, що становище керівника команди буде тільки погіршуватися.
Аннабі обережно сказала, відчувши атмосферу:
— Схоже, це не так. Під час перевірки було виявлено, що бар’єри були пошкоджені з самого початку, що дозволило демонам наблизитися до входу.
Якщо бар’єри були пошкоджені, це означало помилку відділу планувань. Керівник команди зітхнув, ніби цього очікував.
Джу Сонте вигукнув, відчуваючи несправедливість:
— Ні, це неправда! Бар’єри були ідеальними.
— Спочатку віднови бар’єри, а потім напишеш звіт.
— Керівник команди! Етап було завершено швидше, ніж очікувалося, тому що у нас багато компетентних новопробуджених...
«Гуп!»
Кон Джу сильно вдарив по столу, змусивши Джу Сонте здригнутися і замовкнути. Однак несправедливість, яку відчував Джу Сонте, досі відображалася на його обличчі.
Кон Джу зиркнув на нього і сказав:
— Джу Сонте, чи можеш ти взяти на себе відповідальність за свою заяву? Чи справді в нас немає проблем із плануванням і чи справді у нас достатньо компетентних новопробуджених, щоб перейти до третього етапу?
— Ну, гм...
— Якщо ми будемо так діяти й всі вони загинуть, чи візьмеш ти на себе відповідальність?
Голос у нього був пронизливий, наче він колов ножем. Гострота очей Кон Джу виблискувала крізь його окуляри.
— Починаючи з третього етапу починаються випробування в справжніх Демонічних вимірах. Чи можеш ти взяти на себе відповідальність, якщо вони почнуть проходження етапу з недостатніми навичками та в кінцевому підсумку помруть?
Перший і другий етапи були штучно створеними «тренувальними майданчиками» Бюро захисту Долі. Тут було багато місць для відпочинку та заходів безпеки. Однак, починаючи з третього, пробудженим доводиться покладатися виключно на свої здібності.
— Мало того, це також може вплинути на мою кар'єру.
Керівник команди був більше стурбований тим, що його оцінка впаде, а не смертю пробуджених.
— Поки ми втрачаємо недостатньо кваліфікованих гравців, інші команди старанно виховують своїх учнів. Якщо ми відстанемо від Команди 1...
Окрім Команди 2, яка наразі була під командування Кон Джу, були інші команди, відповідальні за навчання пробуджених. Лідери кожної команди мали своєрідні конкурентні стосунки, бо досягнення кращих результатів підвищувало їхні оцінки. У результаті недостатньо підготовлених учасників з різних причин не могли відправити на наступний етап.
Він стиснув скроні, намагаючись послабити біль в голові.
— Якщо ми будемо так продовжувати, то вибуде занадто багато учасників. По-перше, подовжимо період очікування перед третім етапом.
— Справді?
— У нас немає вибору. Я поговорю про це з начальством.
Керівник групи встав зі свого місця, наче обговорення підійшло до кінця. Йдучи до виходу, він повернувся і сказав:
— І уважно стежте за Со Канрімом.
Він нарешті залишив конференц-зал.
Джу Сонте зціпив зуби від розчарування та сказав:
— З бар’єрами точно немає проблем. Я перевіряв кілька разів…!
З поглядом, повним образи, він відкрив папку. Дивлячись на фотографію Со Канріма, Джу Сонте прискіпливо проглянув профіль.
— Со Канрім, він підозрілий...!
Далі
Розділ 20
Частина 5. Третій етап Було чути шум дощу, а по вікну текли краплинки води. Кілька людей стояли біля вікна і здивовано прокоментували: — Тут йде дощ. — Я гадки не маю де ми. — Так, і тут є садок, але він повністю перегороджений і… Демонічний світ був повністю відокремлений від світу людей. Місце, де ми зараз перебували, існувало в нашому — людському світі. Вони просто трохи заплутали виходи, щоб ми не втекли. В результаті ми могли бачити схід і захід сонця, а також страждати від дощу. Однак, на мій погляд, було б краще, якби це місце було частиною демонічного світу, але... — От? То дивився на мене здивовано. Потім він вказав на моє обличчя та почав стукати по панелі меню, намагаючись залучити мене до своїх делікатесів. Мабуть, він має на увазі мій паршивий зовнішній вигляд. Я побачив темні кола під очима коли заглянув у своєї відображення на склі. Я мав вигляд напівмертвий, але нічого не міг з цим вдіяти. Змалку я завжди проводив дощові дні в похмурому настрої. Багато людей похилого віку скаржилися на біль під час дощу, а я коли йшов дощ, почувався ходячим трупом. Було відчуття, що незліченна кількість каменів лягають на мої плечі. Я не міг нормально дихати, ніби хтось тягнув мене до землі. [Енергія води навколо вас посилюється.] [Енергія води сильно впливає на вашу долю.] [Ваші здібності зменшуються на 10%.] Ясна річ, що природним ворогом вогню була вода. Таким чином, особливо в дощові дні, мій фізичний стан погіршується незалежно від того, скільки вогню я мав... Я не розумів, чому я єдиний, хто відчуває це, коли у світі було багато людей з атрибутом вогню. — От? — Я в порядку. Я не голодний. — От... — Просто дайте мені пайок і цілющі зілля. Я забрав їжу та вийшов із кафетерію. По дорозі до лобі я зустрів кількох людей, але атмосфера відрізнялася від звичайної. Зазвичай вони підходили до мене, часто з наміром запросити до своєї групи, але сьогодні вони просто мельком глянули на мене. Мабуть, тому, що кілька днів тому з’явився першопроходець етапу Вогненне Пекло. — Як Чон Ґунам це зробив? — Ага. І з першої спроби… Тепер увага людей була зосереджена на Чон Ґунамі, а не на мені, що мені дуже подобалось, оскільки надмірна увага була неприємною. Крім того, я любив працювати наодинці. Коли я увійшов до лобі, я побачив людей, які як зазвичай метушилися навколо. Також я помітив групу людей в опіках, які зібралися перед статуєю для лікування. Тепер більшість людей, здавалося, пройшли етап Гори Мечів та перейшли до етапу Вогненного Пекла. Група, яка, схоже, вже пройшла один етап, відпочивала і спілкувалася. — Коли відкриються треті двері? — Я не знаю. Вони сказали, що повідомлять, коли це станеться... Перед третіми дверима були золоті мотузки та талісмани, розташовані, як поліцейська стрічка. Це вперше, коли я бачив таким чином запечатані двері. Але я міг приблизно зрозуміти, чому Бюро захисту Долі прийняло таке рішення. Причина полягала в тому, що Другий етап було зачищено надто швидко, а поспіх в нашому випадку успіху не принесе. Головне – достатньо розвинути здібності учасників. Зрештою, треті двері вели до справжнього демонічного виміру. Бюро захисту долі давало людям час підготуватися до цього. Вони хотіли, щоб учасники вбили багато жаб на другому етапі та підвищили свої рівні, а не увійшли на третій етап непідготовленими та померли. — Гадаю, я продовжу вбивати жаб. — Я теж. Деякі люди вже підкорили етап «Вогненне пекло»... Оскільки люди почали зачищати етап Вогняного Пекла, Третій етап, ймовірно, незабаром відкриється. Наразі я вирішив залишитися сьогодні на етапі Вогненне Пекло, який здавався кращим, оскільки зараз йде дощ. — Со Канрім-ссі, доброго ранку, — почувся жалібний голос. Я обернувся, а Чон Ґунам стояв біля мене. З моменту проходження етапу Вогненне Пекло він був у дуже гарному настрої. Хоча я не відповів, на його обличчі була весела посмішка. — Я дуже хочу потрапити на третій етап. Цікаво, коли він відкриється... Тобі теж варто пройти третій етап, Со Канрім-ссі. О, ти досі на етапі Вогняного Пекла! Він захихотів, бажаючи подражнити мене, що надавало йому жалюгідного вигляду. Потім він поплескав мене по плечу з покровительським виглядом і сказав: — О, можливо, ти ще не знайшов кристал? Розповісти тобі свою стратегію? — Ні, дякую. Обличчя Чон Ґунама трохи скривилося, коли я так швидко відмовив йому. Потім він швидко змінив вираз обличчя на насмішкуватий, сказавши: — Ну добре. Не знаю, коли ти пройдеш цей етап без моєї стратегії… Сказавши це, Чон Ґунам швидко розвернувся та підійшов до інших людей. Вони були членами групи, з якими він часто тусувався. — Привіт! Ви пройшли? — Ні, ще ні... — Це дуже погано. Але скоро ви зможете! Працюйте! Він підбадьорив їх і пішов у бік їдальні. Поки Чон Ґунам яскраво посміхався, люди, які залишилися позаду, мали вирази, сповнені незадоволення. — Чи правильна стратегія, про яку згадав Чон Ґунам? — Не знаю, скільки жаб я вже вбив... — Він збрехав? Чон Ґунам поділився з деякими людьми стратегією сцени «Вогненне пекло». Про те що у жабах були льодові кристали. Звісно, скільки б жаб вони не вбили, кристалів вони не знайдуть. За іронією долі, саме люди, які не були близькі до Чон Ґунама, успішно пройшли другий етап. Сін Суа та Док Ґоджун також досягли успіху, але Док Ґоджун проходив повільніше, ніж у попередньому житті. Я аж схвилювався коли задумався про те, як Док Ґоджун відреагує, коли зрозуміє, що його обдурили. Тим часом від Аннабі надійшло повідомлення. [Прохання зібратися в залі сьогодні о 18:00.] Нарешті повідомлення від Аннабі. Схоже, що сьогодні відкриється третій етап. До зустрічі залишалося ще п'ять годин, чого було достатньо, щоб подолати етап Вогненне Пекло ще раз. Я внутрішньо заспокоївся та відчинив другі двері. *** Накрапав дощ, небо за вікном потемніло. Перш ніж Со Канрім це зрозумів, наближалася шоста година. Приблизно в той самий час він зачистив другий етап і вийшов. Коли Со Канрім вийшов у вестибюль, то помітив, що люди зібралися, чекаючи оголошення Аннабі. — Чому вона знову нас покликала? — Чи може бути, що відкривається третій етап? Люди не звернули уваги на прихід Со Канріма. Якби вони дізналися, що він пройшов етап за рекордний проміжок часу, усі б відреагували по-різному. Трохи пізніше маятниковий годинник у лобі пробив шосту. «Дінь-Дінь-Дінь.» Раптом Аннабі мовчки зайшла у вестибюль і зупинилася в центрі залу. Люди, які колись метушилися в перший день, тепер були досить спокійні й просто мовчки дивилися на неї. Аннабі злегка кивнула головою на знак привітання і почала говорити: — Вітаю, у мене є оголошення щодо третього етапу, тому я зібрала вас сьогодні. По-перше, з цього моменту вхід до третіх дверей дозволено. Коли Аннабі зробила жест, золота мотузка спалахнула і швидко перетворилася на попіл. Потім вона продовжила: — І перш ніж увійти, я надам інформацію про цей етап. Перший і другий етапи були тренувальними майданчиками, створеними Бюро захисту Долі для навчальних цілей. Аннабі на мить замовкла й суворим тоном продовжила: — Однак, починаючи з третього етапу, це не тренувальний майданчик, а справжній демонічний вимір. Будьте обережні. Людей почали дещо бентежити її слова. Якщо тренувальні майданчики вже були складними, справжній демонічний світ буде ще складнішим. Аннабі продовжувала пояснювати тихим тоном: — Але є й користь. Починаючи з цього етапу, якщо ви переможете демона, ви зможете знайти в ньому духовні перлини. Аннабі вийняла з кишені маленькі перлини й показала їх усім. Були різні кольори, такі як зелений, червоний і фіолетовий. — Коли ви вперше отримаєте ці перлини, то відкриється вікно магазину, і ви зможете придбати в ньому предмети. Поки Со Канрім безтурботно слухав пояснення, люди були дуже здивовані відкриттям, і тут і там можна було почути шепіт серед натовпу. — Отже, чи означає це, що ми можемо купити кращу зброю? — Зазвичай так буває в іграх... Поки люди гомоніли, Аннабі легенько сплеснула в долоні, миттєво змусивши натовп замовкнути. Вона коротко кашлянула й продовжила своє пояснення: — Оскільки це справжній демонічний вимір, усі діятимуть в одній зоні. І боги спостерігатимуть за всіма вами. — Боги? — запитав хтось дуже спантеличено. Аннабі промовила невимушеним голосом, наче в цьому не було нічого незвичайного: — Якщо ви почуєте голос бога, будь ласка, не відповідайте їм одразу, а перевірте наданий вам мануал. — Мануал? — Так, він містить інформацію про те, як діяти в такій ситуації. Рекомендуємо ознайомитися з ним заздалегідь. Сказавши кілька підозрілих слів, Аннабі легенько кивнула головою та сказала: — Це всі поради, які я можу вам дати. Будь ласка, не помирайте. Після останнього слова вона отримала кілька запитань від деяких людей, перш ніж залишити сцену. Людей дуже здивувала порада «не вмирати». — Справжній світ? З’являться сильніші демони, ніж ті, з якими ми зараз стикаємося? — Якщо кількість людей не обмежена, краще йти з якомога більшою кількістю учасників... Серед шуму одна людина зробила крок уперед. Це був Док Ґоджун, і він, не вагаючись, відчинив треті двері й увійшов. «Він не змінюється». Навіть у своєму минулому житті Док Ґоджун завжди йшов власним шляхом, попри реакцію інших, тому Со Канрім не хотів з ним зв’язуватися. «На третьому етапі вже є чим зайнятися, тож це ще більше причин не зв’язуватися з Док Ґоджуном». Со Канрім озирнувся й підійшов до когось. Це була молода жінка, яка здавалася трохи наївною, їй було років двадцять. Вони разом полювали на етапі Гори Мечів, а тепер час від часу розмовляли. Побачивши наближення Со Канріма, інша особа широко посміхнулася та привітала його: — О, привіт! Канрім-оппа! — Так. Гм, значить... ти Кьоиль, так? — О, ні. Я Бом, а це Кьоиль. Юн Бом вказала на людину, що стояла позаду неї. Це був хлопець, схожий на неї, зі стрункою фігурою, що нагадувала дівочу. Юн Бом і Юн Кьоиль були різнояйцевими близнюками. Вони були близнюками різної статі, але було нелегко розрізнити їх, оскільки вони були майже ідентичні. У них була однакова зовнішність і однаковий день народження, але в їхній долі були відмінності. В астрології вважається, що різнояйцеві близнюки мають різні долі через різну стать. У випадку однояйцевих близнюків вважається, що вони народжуються з однаковими чотирма стовпами долі, але це також може бути інтерпретовано по-різному залежно від методів. Долю молодшого та старшого іноді тлумачили, застосовуючи ворожіння навпаки або зсуваючи дату або час народження молодшого брата або сестри на один крок. Навіть якщо вони народилися в один і той самий день, їхні долі можуть бути різними. Наприклад, на третьому етапі Юн Бом вижила, а Юн Кьоиль помер.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!