Подивившись у дзеркало, Мо Фей побачив молодого чоловіка з рожевими губами, красивими білими зубами та блискучими очима. Він перевернув зображення додолу. Було шкода, що він переродився в пестунчика.
– Юний пане, Лінь запросив вас зустрітися в його ресторані, – сказав Мо Ї.
Мо Фей примружився на нього: – Ресторан Ліня? Цей неймовірно дорогий ресторан?
– Так, юний пане, – Мо Ї кивнув.
Хлопець підвівся й промовив: – Ця стерво хоче видати мене заміж за власника гангстерського магазину.
Слуга опустив голову і нічого не сказав.
– Ходімо.
Мо Фей зайшов до ресторану, де вже чекав Лінь Чжун. Раніше, коли він бачив його фотографію, йому й на думку не спадало, що той виявиться настільки товстим. Тепер же, коли чоловік сидів займаючи майже половину столу, Мо Фей був шокований.
Але Лінь Чжун був щасливий його побачити.
Він підійшов та присів на іншому кінці столу. Глянувши на Ліня, Мо Фей відчув себе милим кроликом, на якого полює мамонт.
– Замовляй все, що хочеш, – сказав Лінь.
Мо Фей взявся за меню, перебуваючи у ступорі від цін. Шляхом незаконного заробітку, ресторан виростив доволі товсту дитину.
Тремтячими руками він замовив п'ять відносно дешевих страв.
Лінь, спершись на стілець і похитуючи ногами, сказав: – Тобі не потрібно берегти мої гроші. Я багатий.
– Припини качатися! Ти ламаєш стілець, – Мо Фей злегка посміхнувся і замислився.
Лінь подивився на нього з ніг до голови: – Ти неймовірно чарівний!
Губи Фея здригнулися. Трясця. Він чоловік. Було б краще, якби той сказав, що він красивий, а не чарівний.
– Дякую.
Хоча їжа була дорогою, її подавали швидко. Після того як офіціанти виставили всі страви на стіл, Лінь нахмурився і поскаржився: – Чому ти замовив лише овочі?
Мо Фей непомітно закотив очі. Він замовив овочі та м'ясо.
– Корисно їсти більше овочів.
Лінь кивнув: – Ти правий. Я згоден. Більше овочів.
Подали п'ять страв. Мо Фей спершу прикрив рота, але потім викинув їжу на тарілку.
– Тьфу, тьфу.
Лінь Чжун поглянув на нього.
– Ти в порядку? Щось із їжею?
Хлопець похитав головою.
– Я в порядку. Зі мною все добре.
Лінь кивнув, але поглянув на нього з підозрою: – Тоді гаразд! Почнемо їсти.
Тим часом Мо Фей взяв шматок м'яса та поклав собі в рот, але його знову вирвало.
– Ти впевнений, що з тобою все гаразд? – перепитав Лінь Чжун.
– Зі мною все гаразд. Зі мною все гаразд. Останнім часом у мене не було особливого апетиту, – він вимушено посміхнувся.
Мо Ї понизив голос: – Юний пане, вам слід перекусити. Це не задля вас, а заради вашої дитини...
Мо Фей витріщився на Мо Ї, щоб той замовкнув. Слуга зціпився й сховався позаду.
Чоловік навпроти подивився з підозрою, а тому Фей ніяковіло посміхнувся.
– Лінь, ти їж.
Але той подивився на його живіт і навіть перестав трясти ногами. Після ще одного укусу Мо Фей раптово заблював, відчувся сильний кислий запах.
– Мені дуже шкода. Дуже шкода. Я не можу це втримати, – перепросив він за свою нестримність.
Лінь раптово підвівся й промовив: – Вибач, я згадав, що в мене сьогодні ще є справи. Я краще піду.
Чоловік розвернувся і швидко втік.
Юнак послав сигнал Мо Ї, який негайно вигукнув: – Пане Лінь, перш ніж йти, сплатіть рахунок!
Почувши це, Лінь Чжун побіг ще швидше.
Мо Фей і Мо Ї переглянулися й одночасно вигукнули: – Сука!
Далі
Розділ 3 - Ціль в житті
– Юний пане, тепер, коли Лінь втік, що нам робити? – стурбовано запитав Мо Ї. – Пакуй їжу та йди, – невдоволено сказав Фей. Мо Ї нахилився: – Молодий пане, ми в ресторані Ліня, а він в себе вдома. То чи варто нам просто... піти, не заплативши? Мо Фей закотив очі. – Думаєш, що ти розумніший за мене? Це гангстерський ресторан. Подивись на цих міцних та високих охоронців. Вони знесуть нас за секунду. Якщо не заплатимо, ми опинимося в лікарні, дурень. Медична плата була набагато вищою вартості їжі. Мо Ї кивнув: – Ви такий розважливий. – Сучий син! Як він посмів втекти?! Принаймні ми повинні були розділити рахунок, – Мо Фей був обурений. Його серце обливалося кров'ю, коли на касі прийшлось залишити три тисячі зіркових монет. Коли вони вийшли із ресторану, Мо Фей обернувся й пильно поглянув на вивіску. – Проклятий, клятий ресторан. Колись ти втратиш кожну копійку. – Юний пане, скільки у вас залишилося зіркових монет? — з цікавістю запитав Мо Ї. – 250, — відповів похмуро. Слуга безглуздо кліпнув очима. – 250 зіркових монет? Юний пане, ви зараз не можете дозволити собі навіть пляшку води. Мо Фей тупнув по підлозі: – Ти скажи мені! Думаєш, я не знаю, що зараз бідний? Ходімо додому. Коли вони повернулися додому, то сіли за стіл і поїли. – Юний пане, як ви думаєте, Лінь скасує заручини? – запитав Мо Ї. Мо Фей кивнув і сказав: – Я думаю, що так і буде. Жоден чоловік не любить, коли його обманюють. – Блискуча ідея! – улесливо промовив Мо Ї. – Звичайно! – Юний пане, здається, вам ось-ось відмовлять в сімнадцятий раз. Чи справді це добре, коли знову і знову відмовляють? – невпевнено запитав Мо Ї. – Це не моя вина. Вони не мій тип, – він знизав плечима. – Пане, а який ваш тип? – Мені подобаються ті, у кого пишна фігура, рожеві щічки, круглі очі, рожеві губи... – Юний пане, ви говорите про жінку, – Мо Ї був розгублений. – Так! Мені подобаються жінки, – Мо Фей кивнув. – Але, юний пане... Вам зробили ін'єкцію гена S, – Мо Ї нахмурився. Хлопець помахав рукою та мав жалобний вираз: – Що пропало, те пропало. Ніколи більше не згадуй про це. Найбільше він шкодує, що не потрапив сюди раніше. Коли він перевтілився, початковий власник тіла вже як місяць отримав ін'єкцію настойки гена S. На Світанковій зорі чоловіків було більше ніж жінок. Задля репродуктивності дослідники успішно розробили ген S, який допомог би чоловікам завагітніти. – Юний пане! Змініть свій тип. На сьогодні так мало жінок. Більшість з них худі й з плоскими грудьми. Не дуже легко знайти сексуальну жінку типу «пісочний годинник», – промовив Мо Ї. Фей закотив очі: – Я дуже рішучий. І не зміню свій тип так легко. Я обов'язково реалізую свою ціль в житті – знайти красиву дружину. – Тоді ви можете залишитися неодруженим на все життя, – пробурмотів слуга. – Що ти кажеш? – перепитав. – Я кажу, ви рано чи пізно досягнете своєї цілі, – відповів той. – Будь певен, так і буде, – він посміхнувся. – Юний пане, перш ніж реалізувати свою життєву мету, чи не варто нам подумати про те, що ми спочатку їстимемо завтра? – запитав Мо Ї. Хлопець знову закотив очі: – Зараз ми говоримо про ідеал життя. Чому ти згадуєш їжу? Ідіот!
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!