Розділ 61

По дорозі додому Цю Сін тримав очі закритими. Се Ян також не сварився і не мстився, зосередився на розмові з Цінь Ченом.

Цінь Чен був високоефективним, він завершив передачу справ з Ху Бяо і робив аналітику кар’єри Се Яна у WeChat.

Цінь Чен: Якщо артист не зберігає безперервно свою появу, популярність скоро впаде. Оскільки ви не хочете йти шляхом популярності, ви плануєте покладатися лише на роботу, щоб міцно стояти в колі, то ваш новий альбом має бути створений швидко.

Цінь Чен: Крім того, оскільки ви хочете покладатися лише на планування кар’єри в роботі та особу боса, я готовий дозволити вам піти висококласним шляхом «вийти з дороги та піднятися на вершину», зменшивши ваші низькоякісні появи на публіці та надавши вам лише високоякісну роботу та підтримку. Таким чином ви зможете уникнути конкуренції за ресурси з іншими співаками в компанії. Як вам це?

Се Ян був чесним: Якщо це може зменшити моє навантаження, то моя відповідь ОК.

Цінь Чен деякий час мовчав, перш ніж знову продовжити.

Цінь Чен: Заздалегідь зазначу, що якщо маршрут буде добре пройдений, ви дійсно можете піднятися в небо. Але якщо ви хочете йти таким чином, ваша власна сила і ваші роботи повинні бути достатньо сильними і якісними.

Цінь Чен: Лише якщо це достатньо добре, публіка визнає, що ви «вийшли з дороги та досягли вершини». Інвестори та партнери також надішлють вам якісне запрошення на роботу, навіть якщо ви ще нова людина. Я можу вам багато чого допомогти, але в цьому аспекті ви можете покладатися тільки на себе.

Цінь Чен: То ви впевнені, що хочете піти ось так?

Се Ян ніколи сліпо не вірив у власні сили, але: Якщо роботи про які ви говорите – будуть музикою, тоді я впевнений, ви можете керуватись цим шляхом.

Цінь Чена одразу влаштувало це: Є в індустрії приказка, що створення іміджу починається з гардеробу. З сьогоднішнього дня вам не можна одягатися безладно. Завтра я візьму стиліста до вас додому, щоб подивитися, очистити гардероб та розширити. Спершу скажіть мені, який стиль ви любите носити та чи є якісь бренди, яким ви віддаєте перевагу. Попрошу стиліста придбати вам одяг на ваш смак.

Яка марка одягу?

Се Ян подивився на темно-сіре пальто на своєму тілі, друкуючи: Раніше я носив одяг марки Х, тепер мій одяг надсилає Цю Сін.

Цінь Чен: Хоча одяг марки X дуже хороший за ціною, ви намагайтеся носити його якомога менше в майбутньому. Якщо ви хочете рекламувати одяг високого класу, ви повинні мати відчуття стилю в одязі. Якої марки одяг ваш чоловік зазвичай вам дає?

Се Ян торкнувся Цю Сіна ліктем, підніс свій мобільний телефон до обличчя Цю Сіна і сказав: Мій агент запитав, яку марку одягу ти мені зазвичай надсилаєш.

Відкривши очі, Цю Сін побачив на екрані три символи «ваш чоловік». Його серце забилося швидше. Він рефлекторно підняв руку, схопив руку Се Яна і натиснув, щоб заблокувати мобільний телефон.

«……»

Се Ян подивився на свою руку, яку тримали і підняв брови.

Цю Сін оговтався та швидко відпустив руку Се Яна, сів прямо, поправив свій одяг і манжети та сказав: «Не розмовляй про такі брудні речі зі своїм агентом. Який бренд? Твій одяг був виготовлений спеціально для тебе. Тобі двадцять років, а молоді й старі люди мусять змінювати одяг через зміну росту, тільки марнуючи тканину».

«Можливо мені не пити більше молоко кожен день? Якщо у мене буде дефіцит кальцію, я не буду більше рости та не змарную тканину».

«……»

«Спробуй», – Цю Сін пригрозив.

Се Ян посміхнувся і схилив голову, щоб відповісти Цінь Чену.

Цю Сін побачив усмішку Се Яна і відчув себе незручно. Він хотів спитати, чому він сміявся і стримав своє бажання відкрити рота. Його обличчя похмурніло все більше і більше.

Се Ян знову торкнувся Цю Сіна і сказав: «Цінь Чен запитав, де ти шив для мене одяг».

Тіло Цю Сін стало жорстким: «Що ти робиш з рукою та ногою?»

Се Ян вирячився на Цю Сіна.

«……»

Цю Сін знову поправив свій одяг і манжети рукавів, повідомив про іноземне ім’я та сказав: «Увесь твій одяг із його приватної студії».

Се Ян мало знав про люксові бренди та відомих дизайнерів. Отримавши відповідь, він безпосередньо надіслав ім’я Цінь Чену .

Цінь Чен відповів трьома точками.

Се Ян: В чому справа?

Цінь Чен: Нема необхідності переглядати гардероб. Вам можна носити тільки той одяг, який прислав вам чоловік. До речі, я хочу якось зробити для вас колекцію фото в вашому особистому одязі.

Се Ян сказав, що з цим ніяких проблем не буде та поклав трубку.

«Ти дозволив своєму агенту...»

Се Ян повернув голову до Цю Сіна.

В той момент, коли Се Ян подивися на нього, Цю Сін закрив рота, він відхилився назад, заплющив очі, замовк і припинив говорити.

***

Повернувшись додому, Цю Сін негайно піднявся нагору і не спускався до вечері.

За столом було дуже тихо, Цю Сін сидів з виразом обличчя «не заважай мені, я хочу зосередитися на їжі». Се Ян не говорив. Цю Сін дивився на суп перед собою і пив його.

Після вечері Цю Сін швидко піднявся нагору і не затримався ні секунди.

Увечері перед сном Се Ян постукав у двері Цю Сіна.

Цю Сін відкрив двері, побачивши Се Яна, вираз обличчя на мить стало неприродним, потім він підняв руку, щоб привести в порядок комір халату, пригладив напів-сухе волосся, з холодним обличчям запитав: «Що сталось?»

«Артист, під моїм керівництвом, буде зніматись в короткометражці в місті С, я як сценарист цього проекту поїду з ними. Якщо все пройде швидко – я повернусь завтра, якщо ні–це може зайняти тиждень».

Брови Цю Сіна зморщилися і незабаром розслабились. З холодним виразом обличчя він відступив і сказав: «Мені про це не потрібно розповідати спеціально, в майбутньому. Лягай спати раніше, а пізніше…»

Се Ян схопив Цю Сіна за руку, якою той намагався закрити двері.

Цю Сін зупинився, відчув температуру на тильній стороні долоні, сильно заплющив очі та сказав: «Се Ян можливо, це моя поведінка...»

«Доброї ночі», – Се Ян відпустив руку, повернувся та пішов.

«……»

Цю Сін з силою заштовхав, слова, що готові були вирватись, назад в горло і подивився на спину Се Яна, який зник на сходах, він не міг цього витримати, заставивши себе все-таки закрити двері.

Знову поїздка, чому він завжди кудись їде!?

***

Наступного дня, коли Се Ян ніс свою валізу вниз, він виявив, що Цю Сін не вийшов з дому заздалегідь, а все ще сидів за столом, снідавши.

Він поставив свою валізу, сів навпроти Цю Сіна і запитав: «Ти відвезеш мене в аеропорт?»

«Немає часу», –після того, як він закінчив їсти свою кашу, Цю Сін витер рота серветкою, підвівся і пішов.

Се Ян пішов за ним.

Цю Сін змінив взуття, одягнув пальто й був готовий взяти рукавички й шарф. Він протягнув руки за ними. Він подивився боком на Се Яна, взяв рукавички й шарф, сказав: «Я пішов».

Се Ян стиснув плече Цю Сіна.

Цю Сін зупинився, міцно вхопившись в ручку дверей, не повертаючись до Се Яна, запитав холодним і відчуженим тоном: «Се Яне, ти....ти дійсно відносишся до мене, як до свого чоловіка?»

Се Ян вичерпав всі здібності, залишивши дві силові кулі, що повільно вичерпувались би з часом, окремо в серці та мозку Цю Сіна, через одяг. Потім він забрав руку і подивився на спину Цю Сіна. Він мовчки посміхнувся і сказав: «Ні, я ставлюсь до тебе, як до орендодавця».

«......»

Цю Сін обернувся, нахмуривши брови, вираз обличчя він мав похмурий і злобний.

«І як до важливої людини. Я перебуваю під твоєю опікою та добротою, відколи я прийшов сюди і я тобі дуже вдячний, – додав Се Ян, дивлячись прямо в очі Цю Сіну. – Цю Сін, якщо наш термін співпраці буде обмежений, виходячи з тривалості твого життя, я сподіваюся, що ми зможемо продовжити співпрацювати весь цей час».

Цю Сін був трохи приголомшений і відвів очі, від погляду Се Яна. Його губи ворухнулися, але врешті він нічого не сказав. Він відкрив двері і вийшов.

***

Сценарій, підготовлений Се Яном для короткометражки «Реінкарнація», був дуже детальний і вичерпний. Від сюжету, сцен, реплік та до гриму зачіски кожного, предметів, які він були в головного персонажу і його мовного акценту, він зробив детальні налаштування та навіть намалював багато сцен і фігур.

Завдяки його скрупульозності короткометражку, яку нарешті назвали «Реінкарнація судного дня», було знято дуже плавно, а зображення вийшло дуже реалістичними. Наче дійсно була група людей, що намагалася вижити в апокаліпсисі.

Уроки акторської майстерності для Ке Лана не були марними за останні місяці. Він добре попрацював і передав почуття, які просив Се Ян.

Сюжет, тривав менш ніж 20 хвилин, але їм знадобилося сім днів, щоб завершити зйомки. Вони багато переїжджали в різні місця міста С з усіма людьми команди.

Коли останній кадр був знятий, Дун Чжун майже став на коліна перед Се Яном і сказав: «Хіба ти насправді не на акторському в університеті? Цей сюжет можна продовжити як офіційний сценарій для фільму на великому екрані».

Се Ян посміхнувся, не відповівши Дун Чжуну.

Тієї ночі Се Ян попрощався з знімальною групою і спершу повернувся до міста B. Була десята година, коли таксі прибуло до саду Цзінхе. Се Ян з Ву Шуєм вийшли з машини і несподівано виявили, що на віллі ще не відключили електроенергію.

Він дістав мобільний телефон і подивився на нього. Він переконався, що сьогодні не вихідні, насупився, передав свій багаж Ву Шую і швидко пішов до вілли.

Біля дверей вілли стояв незнайомий автомобіль. Він пройшов з іншого боку, піднявся по сходах і відкрив двері безпосередньо ключем.

У вітальні Цю Сін сидів на дивані, тримаючи чашку чаю у руці і на його обличчі не було жодного виразу. Навпроти Цю Сіна старий і молодий чоловіки сиділи пліч-о-пліч, старий говорив з гіркотою, а молодий чоловік байдуже грав на своєму мобільному телефоні: «А-Сін, твоя мати не в своєму глузді. Ти теж не в глузді? Так, ти хворий, але це не заважає тобі залишити нащадків для сім’ї Цю. Той Фен Цінлін уже покинув тебе і справді не вартий твого добра до його. Ти маєш послухати дядька. Поки з твоїм тілом все гаразд, швидше знайди жінку, заведи дитину, залиш свою кров».

«Дядьку, я не планую нічого залишати».

«Ти не можеш здатися! Як ти думаєш, що після того, як тебе не стане, сім’я Цю підкориться Фен Цінліну? В сім’ї Цю так багато родичів, особливо Цю Цзінбан, який вороже налаштований. Як Фен Цінлін зможе боротись проти них?»

Старий раптом зітхнув і сказав: «Я знаю, ти не хочеш затягувати в це хорошу дівчину. Я допоможу тобі знайти сурогатну матір. Твій батько відчув би полегшення, якщо знав би що ти залишив спадкоємця».