Кілька днів тому я повернувся раніше додому, він не працював понаднормово і я теж.

Ми разом повечеряли, а потім подивилися фільм.

Він вибрав фільм, і, на мій подив, це був невимовний фільм.

Чорт забирай, фригідний хлопець дивиться невимовно романтичний фільм, що мені робити? Я трохи схвильований.

Тож поки він завантажував фільм, я так розхвилювався, що навіть не домив посуд, швидко побігши в душ.

Я ніколи раніше не бачив цього фільму. Я вже був настільки зайнятий, що не мав часу на перегляд фільмів.

Перша сцена відбувалася в сутінковому лісі, в якому стояв моторошний старий замок.

Головними героями були людина, яка потрапила до замку, та вампір, що мешкав у ньому.

О, о, о, тут є елементи жаху! Мені подобається!

Фільм жахів! Під час перегляду я можу прикинутися переляканим і притулитися до грудей мого хлопця, потім потертися, і за сприятливих умов успіх прийде сам собою! Як це добре!

І все ж я був надто наївним.

Більшість людей у ​​моїй сфері роботи досить сміливі та серйозні.

А ті, хто працюють у сфері роботи мого хлопця, крім того, що досить сміливі і серйозні, також будуть особливо уважними.

Приблизно на середині фільму ми почали глибоку і дружню дискусію щодо того, чи здатен вампір зробити комусь мінет, навіть розмірковуючи про серйозність ран і рівень пошкодження невимовних частин тіла хлопця, якому він його зробив. Ми не могли не нарікати на те, яким героєм був цей хлопець, але після цього більше нічого не було.

Ми не стали продовжувати перегляд фільму, і, обговоривши спільну думку, я домив посуд і ліг спати.

Я зрозумів, що щось не так, коли мив посуд.

Йоб твою пересити, чому я так серйозно поставився до романтичного фільму!?

Я дивився на засмальцьовані тарілки в своїх руках, безмовно проливаючи сльози.