Що стосується того, як я познайомився зі своїм хлопцем, то це був абсолютно випадковий збіг обставин.

Одна з моїх клієнток попросила мене провести розслідування щодо її чоловіка-зрадника, а потім передати інформацію її адвокату. Вона хотіла розлучення.

Так, її адвокатом був мій нинішній хлопець.

При першій зустрічі він справив на мене непогане враження: звичайний юрист з педантичною зовнішністю.

Але він виглядав досить симпатичним і дійсно відповідав моєму смаку.

Віддавши документи, я пішов, особливо не запам'ятовуючи цю справу, але чого я не очікував, так це того, що інший мій клієнт попросить мене передати матеріали розслідування щодо його дружини-зрадниці його адвокату... Так, адвокатом того клієнта теж був він.

Цього разу він взяв на себе ініціативу привітатися зі мною.

Втретє... Ну, я сказав би, що це також збіг, втретє – все той же знайомий сюжет і все той же знайомий адвокат.

Я запитав його, чи спеціалізується він на такому типі шлюборозлучних справ.

Потім він запитав мене, чи спеціалізуюся я на допомозі в розслідуванні позашлюбних зв'язків.

Говорячи це, він не міг втриматися від сміху, простягаючи мені візитку.

Я сказав йому: «Я не збираюся подавати позов на розлучення».

Він усміхнувся і відповів: «Ти можеш зателефонувати мені, навіть без позову».

Серйозно, коли він усміхається, він виглядає дуже провокаційно привабливим.

Що ж мені робити!? Як подумаю про цю усмішку! Мені аж хочеться на нього накинутися!