Я збираюся втекти.

 

Минуло десять днів відтоді, як мене врятував цей божевільний після падіння зі скелі, і тепер я повільно оговтуюсь у печері. 

 

Мої руки були повністю паралізовані, а ліва нога зламана. Єдиною частиною тіла, яка залишилася рухомою, була моя права нога. 

 

Для мене було неможливе одужання на дні долини, і сховатися в печері було кращим виходом, ніж бути виявленим тими праведними заклиначами, які полювали на мене. Якщо вони мене зловлять, то шансів вижити не буде.

 

Але... мій рятівник був божевільним із тяжкими психічними захворюваннями. Якщо я скоро не втечу, то, здається, зійду з розуму разом з ним.

 

Говорячи про нього, почувся шум біля входу в печеру, який кидав мої нерви в безлад. Маніяк повернувся!

 

Надворі яскраво світило сонце, а в печері було прохолодно. Світла, випромінюваного від входу, мені вистачило, щоб розрізнити чоловіка, який зайшов у печеру.

 

Це був дуже високий чоловік, одягнений у солом'яний одяг і одяг з тварин. Волосся в нього було скуйовджене, як пучок бур'янів. Його риси обличчя перекривала така ж безладна борода. Крізь неї виднілася лише пара яскравих очей фенікса.

 

Я кинув погляд на здобич, яку він скинув зі свого плеча на землю. То був товстий олень.

 

— Брате, ти такий талановитий, що вмієш полювати навіть на такого великого оленя, – я хотів ще трохи підлестити йому, але інша сторона нетерпляче підійшла й зірвала з мене одяг. 

 

Повністю ігноруючи мої травми, він розсунув мені ноги і витягнув свого члена.

 

Мені пощастило найгірше: не тільки зламати і руку, і ногу, а й зустріти божевільного, який любить користуватись заднім ходом і не може відрізнити чоловіка від жінки, а потім бути приниженим.

 

— Ти... Ах... Не... Боляче!

 

Чоловік абсолютно не контролював себе. Кожного разу, коли він входив, було відчуття, ніби він намагається прибити мене до землі.

 

Обидві мої руки були слабкими, і я міг рухати лише однією ногою, тому міг лише спробувати відштовхнути його від себе цією ж ногою.

 

— Нан-Нан, будь доброю. Народи мені дітей. 

 

Він ніби прозрів мої наміри, одразу ж притис мою ногу, відсунувши її вбік, і почав ще енергійніше штовхатися в мене.

 

— Ах, ах! 

 

Раптом мої ноги стали м'якими. Більше не було сил боротися.

 

Хто хоче подарувати тобі дитину?! Відкрий свої бісові очі, цей лао-дзі* чоловік! Чоловік з членом! 

 

*老子 (Ла́о-дзі) (з кит. 老子 – Старе Немовля, Мудрий Старець) (604 до н. е. – 531 до н. е.) – китайський філософ, що вважається засновником даосизму, автор трактату «Дао де цзін» (Канон Шляху і благодаті, інша назва «Три вози» – написаний на бамбуку, що займав три вози). Відомий також як Лі Ер (кит. 李耳).

 

Але я можу сказати ці слова лише в душі, бо як тільки я відкривав рота, від мене лунали тільки збентежені ганебні стогони, які я несвідомо видавав.

 

— Завагітніти... Хочу дітей... – промовив божевільний дивним, хрипким голосом, таким, наче він не говорив багато років, насідаючи на мене, дико штовхаючись, як собака в спеку.

 

— Не...

 

Я безсило похитав головою, моє довге волосся стало вологим від поту. Поступово, навіть під час такого шаленого статевого акту, хворобливі відчуття вщухли, а на зміну прийшло задоволення.

 

Я не міг не ахнути, намагаючись заглушити крики, які намагалися вирватися з мого горла.

 

З того самого дня, коли я прокинувся, мене, як жінку, трахав цей психопат.

 

Я не знаю, чи він прийняв мене за жінку, чи його розум був настільки пошкоджений, що він забув, що чоловік не може народжувати. Кожен день він або полював, або трахав мене в печері. І кожен раз він говорив пару фраз. Наприклад, «подаруй мені дитину» або «цього разу ти обов'язково народиш дитину».

 

Якщо я зможу відновитися, нехай тільки на 40%, ні, навіть на 30% своєї сили, перше, що я зроблю, це каструю його. Інакше я б не зміг вилити свою ненависть.

 

Нарешті чоловік зупинився після сильного поштовху, і я відчув, як в моє тіло вливали теплу рідину, що викликало спазм.

 

— Ах, ах...

 

Неприємне напруження в моєму тілі зробило мене дуже нещасним, і нарешті його випустили з болісним, але освіжаючим співом, який здався мені дуже жалюгідним.

 

— Будь хорошим. Народити мені дитину... 

 

Божевільна спроба поцілувати мене в обличчя, чого я з огидою уникав. Хто знав, скільки часу чоловік обходився без гоління. Його борода була довга й колюча.

 

— Ти божевільний! Я чоловік! Я не можу народжувати дітей! 

 

Не знаю, скільки разів я йому казав ці слова, але всі вони були сказані даремно.

 

Я посунув нижню частину тіла і виявив, що він все ще в мені. Поскреготів зубами від гніву і відчув спокусу відкусити йому зуби.

 

— Забирайся! – стиснув я зуби.

 

Він ніби зрозумів цю фразу, але не встав. Натомість він притиснувся до мене ближче, викликаючи біль у ранах.

 

— Витікає... Не вагітна.

 

До біса твою маму! Я, звичайно, не зможу завагітніти. Ти можеш спробувати хоч тисячу разів, але я все одно не завагітнію.

 

Заплющивши очі, я стримував свій гнів і викрикував: 

 

— Я голодний, голодний... Ось-ось помру з голоду.

 

Він послухав, що я сказав, і повільно витягнув. Після чого почав витирати мене сухою травою. Допомігши мені одягнутися, він підійшов до входу в печеру і приготував оленя до нашої трапези.

 

Я більше не можу цього робити. Мені потрібно знайти спосіб впоратися з цим божевільним. Але я не можу впоратися з ним звичайними засобами.

 

Я глянув у бік входу в печеру. Божевільний був топлес, демонструючи свої опуклі м'язи, коли він розбивав товстого оленя кам'яною сокирою, через що кров бризнула йому на обличчя, роблячи чоловіка жахливим.

 

Мій зір повільно втягнувся і впав на мій власний живіт. Він був дуже твердим і все ще рівномірно плоским...

 

Наступного дня, коли маніяк хотів знову притиснутися до мене, я раптом повернувся обличчям набік і сухо затягнувся.

 

Якщо я не можу обдурити цього напів дурного ідіота, то я, Хань Цін Янь, дійсно змарнував ці двадцять років життя.

 

Коли прийде час «народжувати» через 9 місяців, я вже одужаю, а потім...

 

Я подивлюся на здивований вираз обличчя божевільного, а потім здеру з нього шкуру заживо і четвертую.

***

Коментар від перекладачки: Це був один із найперших романів, який я перекладала, тож я наробила в ньому багато помилок. Пізніше я відредагую його, але поки можете ознайомитися з тим, що є.