Романтика і Треворі були раді з присутності Дезіра. Простолюдин, навіть за суперника не вважався.
«Якщо він простолюдин, то сумніваюся, що в нього була відповідна освіта, — зазначила Романтика. — Немає чого жалітися, одним суперником менше. Я трохи переживаю за магічного мечника в нашій групі, але цей хлопець спрощує завдання.»
Треворі лиш посміхнувся у відповідь: «Дивлюся хто проти нас і чомусь мені здається, що справжня боротьба буде лиш між нами. Що скажеш, Романтико?»
Романтика кивнула: «Ймовірно, ти правий. Давай, добре позмагаємося.»
Вони з ентузіазмом потиснули руки, так ніби цей тест був лише грою між двома приятелями. Тоді коли Романтика і Треворі безтурботно балакали, Дезір з Аджест мовчки оглядалися навколо.
Окрім них у залі очікування було повно студентів, котрі чекали своєї черги на здачу вступного. Пройшло трохи часу, аж поки не пролунало оголошення.
Умови вступного екзамену затверджено. Подробиці тесту в інформації нижче.
Тіньовий Світ 10-го класу: Перегони на Рівнині Ернст
Умови очищення Тіньового Світу — перетнути фініш першим. Фініш розташовано за 8 кілометрів від точки старту. Дозволене використання магії, дозволено атакувати інших учасників. Активовано Систему Захисту Студентів, больові відчуття зменшені на 80 %. Якщо студент хоче відмовитися від подальшої участі, він має вголос оголосити про свою відмову. Після усної відмови він буде вилучений із Тіньового Світу. У випадку отримання смертельних ран студента вилучають із Тіньового Світу. Рейтинг місць із першого по четверте оголосять після закінчення екзамену.
Романтика і Треворі ознайомились з інформацією про свій екзамен.
«Клас, я радий, що це просто біг, — сказав Треворі. — Кажуть, що група 8 має справу з тролями.»
«Що, це просто біг? Нам взагалі треба між собою битись, чи як?» — спитала Романтика.
Дезір і Аджест усе ще мовчки стояли, як і перед цим. Навколо них, ніби сформувалася бульбашка відчуження. Аджест сиділа і гладила пальцем піхви меча, а Дезір стояв трохи поодаль, притулившись до стіни. Знову озвався глухий механічний голос:
Незабаром відчиниться брама. Учасники, прошу вишикуватися перед брамою і підготуватися до реєстрації.
Усі в групі Д стали перед брамою. Невдовзі після цього брама прочинилась і крізь неї ринуло яскраве світло. Студенти ввійли в це світло, а коли воно згасло на платформі вже нікого не було.
Вхід у Тіньовий Світ — Перегони на Рівнині Ернст.
Ввійшовши в Браму Дезіра перенесло в штучний Тіньовий Світ. Перевіривши оточення він зрозумів, що вся їхня четвірка стоїть посеред великої рівнини. Перед ними простягалась панорама зеленої трави і яскраво блакитного неба. Навколо росли трави, а крізь рівнину протікала величезна річка. Це все надавало Тіньовому світу атмосери пасторального прекрасного весняного полудня. Лагідний вітерець грався волоссям, а сонячні промені ласкаво гріли шкіру. Це місце було втіленням спокою.
Перегони розпочнуться через три хвилини. Учасники, прошу вишикуватись вздовж лінії.
Після оголошення Дезір глянув під ноги й переконався, що там була намальована стартова лінія. Четвірка по списку зайняла свої позиції.
Дезір і Аджест випадково стали поряд. На відміну від своєї попередньої спокійної поведінки він поряд із нею почувався дуже ніяково. Дезір допитливо дивився на неї, аж поки Аждест не повернула голови й не глянула йому ввічі.
«П-Привіт?» — невпевнено привітався Дезір не знаючи що би тут сказати.
Аджест анітрохи на це не відреагувала, її обличчя ні на йоту не змінилося, так ніби це була маска. Вона мимохідь оглянула Дезіра байдужим поглядом і відвернулась назад
Дезір знічев’я опустив голову й помітив незвичну, а водночас дуже знайому зброю на її поясі. Це був одноручник, який здавався сумішшю палаша та довгого дворучника. Підвівши погляд він побачив, як сотні яскраво золотих волосин розвіваються від легенького вітерця. Глянувши на її, як завжди холодний вираз обличчя Дезір подумав, що вона була раче живим уособленням холодного леза, а не сором’язливою.
‘Якщо подумати, вона тоді теж була такою?’
Маг льоду шостого кола й одна з найсильніших чарівних мечниць, фехтувальниця рангу Королева — Аджест Зедґа Ф. Кінґскроун. Вона вела всіх уперед. Богиня поля бою. Учасниця експедиції в Тіньовий Лабіринт і одна із шести останніх її учасників. Вона безсумнівно була холодною жінкою.
«Ти». — сказала Аджест.
Серце в Дезіра завмерло, а сам він несвідомо зіщулився. Але та двійка так захопилася розмовою, що не почула, як вона заговорила.
«Ти слабкий». — продовжила вона.
Попри образу, Дезір недбало відповів: «Я знаю».
«Ні, ти не знаєш, — сказала вона так, як могла сказати тільки Аджест. — Ти слабкий. Найнижчий із можливих рангів. Фізичні можливості нижче середніх. Немає значення наскільки далеко ти зайдеш, твій максимум це шостий клас Тіньового Світу.»
Він це знав. Звісно, що й вона могла на це вказати.
Їхні погляди зустрілися.
Між ними проскочила дивна іскра наелктризовуючи все навколо себе. Дезір дуже добре знав це відчуття. У минулому житті він кілька разів мав дещо схоже. Це було чимось на кшталт затишшя перед бурею. Іскра, яка торкається пороху за мить до вибуху.
«Хочеш уже битися?»— напружився Дезір.
«Розслабся, — сказала Аджест. — Я не збираюся нападати на тебе, хоч мій ментор і наказав мені».
Дезір лиш підняв брову: «Чого б це?»
Довгі вії Аджест тріпотіли на вітрі. Уся її увага зосередилася в невідомій точці десь далеко попереду, непрозоро натякаючи про кінець розмови.
«Серед моїх хобі немає нападу на таких слабких, як ти». — владно сказала вона.
Дезір тільки гірко посміхнувся. Це так на неї схоже.
Пролунав сигнальний дзвінок.
Початок перегонів через десять секунд. Учасникам приготуватися.
Дезір глибоко і спокійно вдихнув, а потім повільно видихнув.
Старт!
Учасники екзамену одночасно рвонули вперед. На цих перегонах фізичні здібності мали велике значення. Тому не було ніякої несподіванки в тому, що Аджест Кінґскроун і Треворі Тіґус вирвалися вперед.
Очевидно, що маги не могли зрівнятися ними у фізичній силі, тому, очікувано, що Дезір і Романтика ковтали за фехтувальниками пилюку.
Завдяки фізичній силі та майстерності не знадобилося і п’яти хвилин, щоби побачити різницю між цими двома групами. Дезір та Романитика пленталися далеко позаду. Настільки позаду, що все та ж пилюка встигла влягтися.
Неочікувано, але якщо говорити про швидкість, то між Дезіром і Романтикою не було жодної різниці.
«А ти непогано прикидаєшся, — сказав Дезір важко дихаючи. — Це ж ти, врешті решт».
«Може зосередишся на ділі? — скривилася Романтика. Вона відмовлялася визнавати, що її почуття гордості було хоч трохи зачеплене.
«Навіть якщо я і зосереджусь на ділі, — видихнув Дезір — Таким темпом. Нас двох. Дискваліфікують.» Він знову зачерпнув повні легені повітря: «Ось що я маю на увазі».
Через те, що це було влучне зауваження Романтика не мала навіть що сказати. А що гірше, так це те, що вона вже почала вибиватися із сил. Якщо так продовжиться, то про те щоб догнати лідерів і мови не йшло.
«Хе, але й ти не в кращому становищі.» — сказала Романтика.
«Прошу тебе, — прохрипів Дезір, — просто… помовч. Будь ласка.»
Романтика зиркнула на Дезіра сподіваючись, що він якимось магічним чином зникне. Так ніби він був проклятим предметом на невдачу. Але щоразу коли вона на нього дивилася, він був на місці і витріщався у відповідь. Це все більше й більше дратувало Романтику.
Аж поки вона вже не змогла цього витерпіти: «Чорт!» ‘Як це все мене дратує.’ подумала вона. Романтика не витримала й накричала на Дезіра: «Чому, чорт забирай, у тебе така дратуюча пика?»
«Ну, — іронічно сказав Дезір, — я просто подумав, що для мага другого кола це не така вже і проблема».
Романтика вигнула брову. Він щойно сміявся з її навиків… цей простолюдин щойно її образив!
‘Як ця сволота посміла?!’ Хвиля гніву накрила Романику.
«Гаразд! — викрикнула вона. — Сам напросився. Я просто чекала слушного моменту.» Романтика виставила перед собою руку. Повітряні потоки почали потрохи змінюватися. «Розплющ очі й насолоджуйся краєвидом. Такий простолюдин, як ти ніколи не досягне другого магічного кола».
Романтика вивільнила свою магічну силу й зосередилась на лісі попереду.
З її вуст зірвалося швидкісне заклинання:
[Повітряний Розріз!]
Заклинання проявилося і полетіло в ліс, де переганялися між собою Аджест Кінґскроун і Треворі Тіґус.
***
‘Хіба це не легка перемога?’ Треворі Тіґус, фехтувальник рангу Пішак був переконаний у своїй перемозі. Врешті решт, Романтика й Дезір уже давно відстали настільки далеко, то не програєш навіть якщо прилягти подрімати.
Кутики його губ піднялися. ‘Ті двоє позаду звичайні маги. якщо мова заходить про фізичні здібності, ми безперечно сильніші. Цей екзамен із самого початку був нам на руку.’
Треворі глянув на Аджест, яка бігла в одному з ним темпі. Його вразили такі здібності. У своєму віці він уже досягнув фехтувального рангу Пішак і справедливо вважався генієм серед ровесників. Тому Треворі й був здивований, адже мало хто в його віці міг зрівнятися з ним у швидкості.
‘Не думав, що тут буде хтось мого рівня’. Треворі докоряв собі за те, що трохи недооцінив своїх суперників.
Він озирнувся назад роздумуючи, де ж зараз інші учасники екзамену.
У ту ж мить повітряні потоки змінили свій напрямок і почали дути йому в обличчя. Вітер був настільки сильним, що просто ревів у вухах.
Неймовірно сильний шторм затьмарив блакитне небо, а дерева в лісі гнулися і тріщали від сильних поривів вітру.
«За-чекай!» — застогнав Треворі.
Вітер дужчав і навіть відкидав його назад. Для того, щоб його не здуло Треворі швидко вийняв меча та ввігнав його в землю. Сила вітру була настільки великою, що, здавалося, ось-ось відірве йому кінцівки.
‘Це що, магія? Але така сила. Це точно Романтика!’ Треворі з усіх сил чіплявся за своє життя.
‘Моя броня важить близько сотні кілограмів. Ти не відправиш мене в політ. Я просто міцніше вхоплюся за свого меча й не зрушуся з місця!’
Попри такі думки він усе ще напружував усі свої сили для боротьби з магічним вітром. Треворі використовував усе що міг, лиш би протриматися ще трішки. Й ось, нарешті. Після всіх борикань із вітром, йому вдалося знайти точку опори. Переборовши початкове збентеження він почав думати про ситуацію в якій опинився.
Треворі мав рацію, було практично неможливо відправити його в політ. Якщо в Романтики й були наміри одним лиш вітром здійняти його в небо, то вони остаточно провалились.
‘Що ти там хотіла мені зробити з такою жалюгідною магією?’ Посміхнувся Треворі. ‘Це нікчемне заклинання не личить магу другого кола.’ Він підвів голову й рішуче глянув уперед.
Але те, що він побачив змусило його вирячитися від здивування.
«Що-що за чорт!»
Аджест, яка й так вела в перегонах зараз просунулася ще далі. Вона вийняла меча з піхов і виставивши його перед собою розсікала шторм. Її швидкі й майже відчайдушні рухи показували бажання якнайшвидше вирватися із цієї зони.
Вигляд того, як Аджест проривається крізь штормовий вітер здивував Треворі. Фехтувальниця розрізала повітря так наче простирадло на шворці. Вона беззаперечно заслуговувала на похвалу.
Але Треворі не міг зрозуміти, чому вона так старається: «Чому? Ти ж так стомишся… краще продовжити біг після того, як вітер…»
Його увагу привернули великі дерева попереду, вони небезпечно розгойдувалися, а їхнє коріння здавалося не таким уже і глибоким. Від лютого вітру вони хилилися все нижче й нижче.
«За-зачекай!»
З оглушливим тріском величезні дерева вирвало із землі.
Далі
Розділ 5 - Вступний екзамен поверненця (4)
"Вони продумали це з самого початку! " — Треворі безрезультатно крутив навсібіч головою в пошуках поряткунку. Аджест уже давно зникла з виду. Дерева в лісі з оглушливим тріском виривало з землі. Груди землі летіли навсібіч, а розлогі дерева носило в повітрі, немов тріски. Але найгірше — на Треворі летіло одне з цих дерев. "Чорт! " Дерева летіли вперед застилаючи Треворі весь кругозір. Ба гірше, не було жодних сумнівів, якщо він відпустить меча щоб ухилитися, то його відразу знесе сильний вітер. "Щоб тобі! РОМААААНТИИИИ…!! — прокричав він на весь голос. Околицями рознісся глухий удар і відчайдушний крик обірвався на півслові “Треворі Тіґус зазнав смертельних ушкоджень і був видалений із Тіньового Світу. Залишилося троє учасників.” Над колись залісненою місциною пролунав механічний голос. Романтика самовдоволено озирнулася: "Хм, магічна мечниця, здається вижила. Шкода ". Вона повернулася до Дезіра. "Ось така сила в мага другого кола, — кожне її слово було сповнене гордості — Відчуваєш цю честь? " Дезір лиш посміхнувся: "Це було дуже винахідливо, головного удару завдав не вітер, а викорчувані дерева. Над точністю варто ще попрацювати, але потужність доволі велика ". Романтика посміхнулася, очевидно, задоволена компліментом. "А зараз, — гордо сказала вона, — твоя черга ". "Моя? " — спантеличено перепитав Дезір. Романтика вперла руки в боки: "Твоя черга на вибування. Це ж змагання, як не крути, а від конкурентів краще позбавлятися. Знай мою доброту, пане Простолюдине. Я змолосерджуся і дам тобі можливість відмовитися від змагань. Ти ж не хочеш страждати, скажи? " Сказавши це Романтика радісно глянула на Дезіра. Нормальна людина проявила б повагу, але, як не дивно, Дезіра нібито зовсім не хвилювала ця велика різниця в силі. "Вибач, але я відмовляюся, " — спокійно відповів Дезір. Його голос звучав на диво розслаблено. Настрій Романтики зіпсувався. Помилки не було, він насміхався з неї. "Гм. Ти сам напросився. — Зневажливо відповіла Романтика. — Не звинувачуй мене, коли тобі болітиме. Пам’ятай, що в тебе був шанс ". Вона простягла руки до Дезіра, а в повітрі сконденсувалася магія. Навколо Романтики спалахнули десятки магічних кіл різних розмірів і запаморочливих формул. Вітер почав закручуватися в тугий клубок, а потік мани контролював атмосферу. На Дезіра ринув жорстокий шторм. Романтика вклала в це закляття стільки ж сили, скільки в попереднє. "Нам говорили, — перекрикуючи шум вітру промовила вона, — що ти не можеш померти в цьому Тіньовому Світі, правда? Як тут чаклую справжню магію, викладися на повну, щоб це витримати! " [Удар Вітру!] Удар Вітру — атакуюче закляття другого кола. Воно стискує повітря в кулю і вистрілює нею в ціль, де вибухає і спричиняє руйнування. Ця куля була достатньо сильною, щоб розбити камінь. Романтика націлилась просто на Дезіра. Куля мчала до нього здіймаючи за собою хмари бруду обмежуючи видимість. Від ударної хвилі волосся Романтики відкинуло назад. На її лиці заграла посмішка. Вона виграла, однозначно. "Це вистрілене впритул закляття другого кола. Навіть якби ти мав на одне коло більше, то й так не зміг би його заблокувати ". Але варто їй було почути за собою шум кроків, як задоволена реакція швидко переросла в шок. Вона крутонулася назад і відкрила від здивування рота. З густої хмари пилюки вибрався майже неушкоджений Дезір і рушив прямо на неї. "С-стривай! " — від збентеження їй не вдавалося підібрати потрібних слів. Тим часом, не звертаючи на це уваги, Дезір бубнів щось собі під ніс, не звертаючись ні до кого конкретно: "Постріл відразу після компресії. Здається, ти пожертвувала контролем над магічною кулею заради збільшення вибухової сили. Що ж, це та попереднє закляття не такі вже й слабкі, як на мага другого кола ". ‘Як на мага другого кола? Я недочула цього хлопця? Що він там собі бурмоче?’ Спантеличено подумала Романтика. "Але через те, що ти надала пріоритет швидкості, — продовжував Дезір, — ти занадто втратила в контролі потоку повітря. Якщо ти й далі так робитимеш, точність сильно впаде. Я всього лиш трішки змістив траєкторію, а куля повністю схибила ". Дезір усе ще продовжував бурмотіти під ніс. Романтика врешті пришла до тями і невпевнено запитала: "Агов. Ти, що ти щойно зробив? " В голові стояв шум. Вона не могла зрозуміти, що оце щойно сталося. "Магічне Перехоплення ". "Що? " "Я перехопив твоє закляття ". ‘Моє закляття перехопили? Простолюдин? Як так?’ Романтика злобно звузила очі й закричала: "Не дури мені голову! " Вона змахнула рукою, розставляючи перед собою сяючі магічні формули. "Я не можу програти такому як ти! Ти не можеш мати більше ніж перше магічне коло! " — закричала вона. Магічні формули сформувалися, небезпечно сильна магія почала концентруватсия ще раз. Вітер посилився, аж поки не почав лютувати навколо. Остаточно сформувавшись, закляття почало пронизливо свистіти. [Веном Вітру!] Венорм Вітру — атакуюче закляття другого кола. Це була найсильніша атака Романтики спрямована на одну ціль. Магічний вітер сформував гарпун з довгим ланцюгом і вистрілив з її рук. "Дивись уважно і вчись ". — вайлувато відповів Дезір. Він ліниво махнув рукою на спрямоване на нього закляття. В ту ж мить Романтика відчула, як контроль над потоком повітря вислизає з її рук. Вона здивувалася, але не більше. Може кілька потоків не контролювалися, але загалом, це було дрібязком. "Я визнаю, вражає, що ти можеш перешкодити моїй мані маючи тільки перше коло. Але навіть так, це просто безглуздо ". — промовила Романтика. "Дивись уважно. Якщо я візьму і трохи зміщу ці точки у твоєму потоці вітру, тоді…. " Невеличка зміна в потоці вітру призвела до значних наслідків. Повітрям розійшлася неймовірна ударна хвиля. Повітря скрутилося і траєкторію вітру розірвало на шмаття. Її магія безпорадно поцілила в землю так і не долетівши до Дезіра. "Неможливо! " — зблідла Романтика, побачивши, що її магію скасували. Її закляття мало в сотні разів більше магії ніж Дезір витратив на його аналіз. Це була різниця в майстерності. Навички Дезіра в рази перевершували Романтику. Вона вже програла. "На цьому місці можна закінчити, — сказав Дезір, — я б хотів перемогти декого, навіть більше ніж тебе ". Дезір почав бігти до Романтики набираючи темп. Побачивши його наближення вона врешті прийшла до тями. "Ти. Ти все ще не можеш виграти проти мене! " — розпачливо закричала Романтика, здригаючись. "Врешті решт, ти не можеш використовувати магію, чи не так? Але я можу! Якщо я продовжу атакувати, то зможу в тебе поцілити! " — Це була її остання надія. Це ще не кінець. Дезір посміхнувся. "Романтико, ти пропустила три речі, " — він розкрив долоню. "Перше, — загнув він один палець, — хоч я і безпорадно слабкий, але магію таки використовую ". Перед ним одна за одною почали з’являтися формули. Його магія, під стать його нестабільному магічному колу, була слабкою і нечіткою. Але все таки це була магія. "Друге, — загнув він ще одного пальця, — з самого початку не я мав бути твоєю ціллю ". Як тільки активувалася магія перед ними виникли завершені магічні формули. Дезір почав активацію. [Льодяні сани][Сила, що може ковзати вперед безперервно] [Мастило] Звичайне закляття першого кола. Мастило. Воно просто усувало тертя і було одним з найпростіших базових заклять. Витрата мани на його активацію була настільки мізерною, що навіть такий маг першого кола, як Дезір міг спокійно його використовувати. "Чорт забирай! " — вилаялася Романтика. У нього весь час був план! Якщо вона впаде, тоді точно відстане. Романтика змістила свій центр ваги розпачливо намагаючись не впасти. "Що… не слизько? "- На диво нічого не сталося. Дезір загнув третього пальця: "Третє — здається, ти забула, але цей Тіньовий Світ не змагання з магії. Це перегони ". Після чого він активува ще одне закляття. [Вогняна Куля] Атакуюче закляття першого рівня. Просте базове закляття, яке створює перед заклиначем кулю вогню. ‘Не може бути! Множинні закляття. Він мультикастер?’ Романтика розгубилася. Вважалося, що мультикастинг притаманний магам найвищого класу. Чаклування двох заклять водночас вимагає високої концентрації і точних розрахунків. "Неймовірно. Та цього замало. Ти не зможеш мене перемогти чимось на кшталт Вогняної кулі. Ти ж розумієш? " — спантеличено сказала Романтика. "Ось тобі питання. — сказав Дезір. — На що я наклав мастило, своє перше закляття? " "… " Це було риторичне питання. "Я наклав його на себе, — відповів Дезір, — і тепер моє тіло не має тертя ". Романтика й далі не розуміла. "І шо? " — приголомшено спитала вона. Дезір похитав головою: "Романтико, ти вчила про закон дії і протидії? " "Ну звісно! " — Вигукнула вона. Це був базовий закон фізики. Якщо ти штовхаєш уперед, то тебе відштовхує назад. Проста концепція. "Якщо мене ззаду щось штовхне, що тоді станеться? " — Спитав Дезір. "Це очевидно, ти стрімголов полетиш вперед ". "А що станеться, якщо мене ззаду щось дуже сильно штовхне? Настільки сильне, як ударна хвиля від вибуху бомби, наприклад? " Романтика уважно роздивилася Дезіра і побачила біля нього вогняну кулю завбільшки з баскетбольний м’яч: "Та ти, бляха, жартуєш… " Затнулася вона не вірячи своїм очам. Дезір кивнув і спокійно продовжив: "Я використаю вибухову силу Вогняної Кулі ". "Ти ненормальний! " — крикнула Романтика. Це була дурна і скажена ідея! "Згідно з підрахунками, реакція тіла на вибухову силу Вогняної Кулі буде достатньою, щоб максимальна швидкість сягнула десь 327 кілометрів на годину. Якщо мені вдасться її зберегти до самого кінця, то я завиграшки наздожену Аджест ". Кров відлинула від обличчя Романтики: "Це небезпечно! Якщо з такою швидкістю ти в щось вріжешся, то помреш навіть цього не збагнувши! " Дезір відповів, з тим же неперевершеним спокоєм, що й раніше: "Але ж, Романтико, ти сама говорила, — тихо розсміявся він, — ми не можемо померти в цьому Тіньовому Світі. Тому можна використовувати нашу силу на повну. І саме це я збираюся зараз зробити ". Романтика вирячила очі. Вогняна Куля вибухнула. З гучним звуком Дезіра вистрілило вперед, немов ядром. Його швидкість була настільки вискою, що очі не поспівали за рухом тіла. Романтика тепер стояла самісінька посеред поля. Коли Дезір зник за обрієм вона перестала бігти. Продовжувати намагання втратило всякий сенс. "Що… — Роматика дивилися вслід туди, де зник Дезір і не вірила своїм очам. — Звідки взагалі з’явився цей псих? "
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!