Контратака трійці (частина 1).

Зрозуміло, що першого удару мали завдати найманці, а не нежить.

Люди відступили за стіни і дещо відв'язали від своїх поясів. Потім вони завантажили в це щось каміння, складене поблизу, і почали обертати. Це була праща - далекобійна зброя, яка використовувала відцентрову силу для метання каміння зі швидкістю випущених стріл.

Пращі були легшими в перенесенні, ніж луки і, на відміну від стріл, каміння можна було зустріти на кожному кроці. Такі переваги були вельми привабливими для найманців, які не могли собі дозволити дороге обладнання.

- Вогонь!

Замість Рендольфа наказ віддав віце-командир Хенк, і сотня каменів злетіла вгору.

Фух! Фух! Фух! Фух!

Черепи дрібної нежиті, такої як кобольди і гобліни, були розтрощені лише від одного влучення каменем. Орки вистоювали трохи довше, але після трьох-чотирьох кидків на них чекав той самий результат. Десятки вбитих мерців в одну мить впали на землю.

Однак ця шкода була нічим порівняно з тисячами наступаючих мерців.

- Вони схожі на рій мурах.

Тео, Сільвія і Рендольф спостерігали за тим, що відбувається, зі свого укриття за стіною. Одного тільки погляду на натовп гнилої нежиті, що наближалася, було достатньо, щоб викликати в людини нудоту. Незважаючи на те, що один зомбі сам по собі був вельми безпечний, історія була іншою, коли справа доходила до тисяч ожилих трупів. Це було можна порівняти з катастрофою, коли сарана знищує гектари пшениці.

Рендольф витаращився на цю сцену.

Згідно з планом, придуманим його роботодавцем, Теодором, вони втрьох мали вирушити в тил до цих хвиль нежиті. Однак неможливо було відкрити шлях посеред подібного смертоносного моря навіть за допомогою вогневої потужності мага. Так, якби вони використовували заклинання 4-го і 5-го Кіл, то шанс прорватися був, але на той час, як вони дісталися б притулку чорнокнижника, то вже втратили б всю свою ману.

Отже, Тео довелося подумати над тим, як подолати цю перешкоду.

- Зменшення ваги.

Заклинання Тео було завершене на крок попереду Сільвії й обернулося навколо них обох.

Це була магія легкості, яку часто застосовували до об'єктів, а не до людей. Завдяки її використанню, вага Тео і Сільвії зменшилася вдвічі. Потім було завершено заклинання, яким займалася Сільвія.

- Прихована Сила Мани.

З її посоха з'явилася магічна сила і цього разу обернулася вже навколо всіх трьох людей.

Ця магія приховувала ману, що ллється з їхніх тіл. Заклинання абсолютно не працювало проти ворогів, які використовували всі п'ять почуттів, проте не було нічого кращого проти нежиті, яку приманювала мана.

Тео переконався, що заклинання спрацювали правильно, і кивнув.

- Готово. Можемо починати.

- Юна леді?

- Я готова.

- ... Що ж, тоді йдіть сюди.

Почувши їхні відповіді, Рендольф приклацнув язиком і міцніше прив'язав свій меч до пояса. Потім його міцні руки схопили хлопчика і дівчинку і підняли їх на плечі. Оскільки величезна сила Рендольфа поєднувалася з магією легкості, він взагалі не відчував ваги двох магів. Подібна картина була вельми непристойною, але з цим уже нічого не можна було вдіяти.

А наступного моменту Рендольф безстрашно кинувся до хвиль нежиті, несучи на своїх плечах двох людей.

- Не роззявляй рота, роботодавцю, а то прикусиш язика!

Будучи першокласним мечником, Рендольф мав силу, яка вже виходила за межі звичайної людини.

Кожен його стрибок дорівнював десяти метрам у висоту, а відстань, на яку він стрибав, покривала 50 метрів. Цей стрибок кидав виклик самому існуванню такого поняття, як "гравітація". Однак в нього не було крил, а тому він, врешті-решт, мав би впасти, навіть якщо підстрибнув би на 100 метрів вгору.

І ось, досить скоро Рендольф почав з жахливою швидкістю падати вниз.

- Кхе-кхе, прокладати собі шлях таким чином... - посміхнувся найманець, концентруючи ауру в підошвах своїх ніг.

Подумавши про це, він зрозумів, що все це не так вже й складно. З огляду на те, що нежить була гнилою, йому було навіть легше стрибати по їхніх головах!

Нога Рендольфа приземлилася на голову зомбі-орка.

Бум!

Сила, накопичена інерцією від падіння, і аура Рендольфа змусили голову зомбі просто вибухнути. Скориставшись віддачею від вибуху, Рендольф знову стрибнув.

Потім найманець злегка змінив свою тактику. Попереду з'явилися голови дрібніших істот - гоблінів і кобольдів, які Рендольф став використовувати як сходинки. Це була техніка, яку на сході називають "політ травою", однак щоб її відтворити, Рендольфу довелося використати ауру (п/п: техніка передбачає настільки швидкий біг, що це більше нагадує собою політ травою).

В результаті троє людей змогли пройти через стіну трупів, немов риби, що стрибнули крізь водоспад.

"Дивно...! Ці рухи залежать від аури? Подумати тільки, що людина може так рухатися абсолютно без магії..." - дивувався Теодор, спостерігаючи за рухами Рендольфа. Він вивчав концепцію аури ще коли навчався в академії, але ніколи не бачив її на такому рівні, якою вона була в Рендольфа.

На відміну від магії, яка керувала маною в тілі людини, аура являла собою спосіб зміцнення людського тіла. Це був один із трюків для тих, хто був позбавлений магічної сили, а також національна особливість імперії Андрас, що змагалася з Королівством Мелтор, - Імперії Андрас.

Аура кардинально відрізнялася від магії, яка передбачала управління маною шляхом різних способів. Аура - це кристалізація чистої енергії. Це спосіб, розроблений під час глибокого вивчення бойових мистецтв. Людина, досвідчена у використанні аури, могла скласти конкуренцію навіть такому передовому монстрові, як огр, і розрубати стіну всього одним ударом свого меча.

- Це... останній!

Бу-дух!

Рендольф розчавив голову зомбі-троля і стрибнув вперед. Тепер він міг для стрибків використовувати гілки дерев, а не голови мерців.

Рендольф обернувся в бік свого правого плеча, де сидів Тео, і вимовив:

- З цього місця я буду слідувати вказівкам свого роботодавця. Направляй мене найкоротшим шляхом, навіть якщо місцевість буде трохи крутою.

- Добре, - погодився Тео.

В цих місцях він часто грався в дитинстві. Рослинність стала трохи іншою, але він добре собі уявляв місце розташування печери, про яку йшлося у звіті. Ігноруючи важко прохідні ділянки місцевості, в голові Тео з'явилася карта з прямим маршрутом до печери.

- 40 градусів ліворуч, поки не побачите невеличку скелю!

Дотримуючись інструкцій Теодора, Рендольф знову вистрілив вперед, ніби справжня стріла. Нежить, що проходила під ними, ніколи в житті б не помітила присутності групи. А навіть якби в них це вийшло, вони нічого не змогли б зробити з трьома людьми, що стрибають по деревах.

Під покровом темряви тріо почало свою контратаку.

***

Лідер Бродячих Вовків, Рендольф, безперечно коштував своїх трьохсот золотих. Він стрибав по нежиті та гілках дерев, і навіть піднімався на невеликі кручі, оминаючи водоспади. Завдяки цьому запланований час скоротився з однієї години до двадцяти хвилин. Однак обличчя Теодора все одно було похмурим.

Починаючи з того місця, де вони ввійшли до лісу і до їхнього теперішнього місця розташування, Тео прикинув, що кількість нежиті наближається до 10,000.

"Це просто якісь немислимі числа. Що зробив цей чорнокнижник, щоб викликати таку велику кількість нежиті? Невже цей гримуар спеціалізується на виклику нежиті?"

Зокрема, чаклун зміг викликати віверн і огрів, які не мешкали в цих краях. Швидше за все, він якимось чином зміг закликати тіла з іншого місця, замість того, щоб зробити їх особисто. Або, можливо, випустив нежить із "Негативного Виміру", доступного лише для найвидатніших некромантів. Щоправда, в цьому не було нічого особливого, якщо такий чорнокнижник володів гримуаром.

Точно так само, як Тео розблокував печатки Ненажерливості, можливо, цей чаклун роздрукував функцію, яка надавала йому доступ до Негативного Виміру.

- Гей, роботодавцю, - зупинився Рендольф і махнув рукою вбік, - Ми біля цілі. Які подальші вказівки?

- ... Для початку поставте мене на землю.

- Опа, ти такий легкий, що я про тебе навіть забув, - усміхнувся найманець, що йшло абсолютно врозріз із серйозним виразом обличчя Теодора.

Хоч Тео і Сільвія і були істотно полегшені, Рендольф довгий час біг пересіченою місцевістю, і незважаючи на це не виявив жодних ознак задишки. Радше навіть навпаки, коли Сільвію опустили вниз, вона похитнулася, наче від морської хвороби.

Тео спокійно підійшов до печери.

- Видіння Мани.

В очах Тео спалахнули сині вогники.

Магія 2-го Кола дозволяла йому візуалізувати ману в просторі, а тому він міг визначити, чи був в печері чаклун. І справді, результат виявився досить непоганим.

- А-акх!?

Раптово перед очима Тео з'явилася непроникна темрява.

Темна мана поширювалася по окрузі, немов отруйний газ, вливаючись в його очі. Тео не постраждав, проте настільки раптова втрата зору була просто жахливою. Щільність темної мани, з якою він зіткнувся, була на тому рівні, про який Тео не міг навіть здогадуватися.

Він вимкнув "Вид Мани" і витер з чола піт.

- Цей хлопець сто відсотків там. Мана, що оточує печеру, наповнена такою темрявою, що це місце цілком можна назвати пеклом.

Проте, якщо чорнокнижника не виявиться в цій печері, то група Тео буде схожа на собаку, що бігає за курчатами. План контратаки зазнає невдачі, і їм доведеться негайно повернутися в село, щоб підготуватися до евакуації.

200 золотих, отриманих як застава за мечі, також повинні будуть повернуті Рендольфу.

- Сільвіє, як ти почуваєшся?

- Так, все гаразд. В мене просто трохи запаморочилося в голові.

- Рендольфе, твої ноги в порядку?

- Звісно. Якщо я втомлюся - я більше не зможу називатися найманцем.

Переконавшись, що з його компаньйонами все гаразд, Тео глибоко занурився в свої думки. Досі все йшло за планом, але він не міг бути впевненим, що все так і продовжиться. Ця похмура печера була притулком чорнокнижника, і він не знав, що в ній коїться.

І ось, стоячи на цьому перехресті перемоги чи поразки, Тео зробив крок вперед.

- Що ж, будемо заходити.

Їм знадобилося досить багато часу, щоб дістатися до цього місця. Якщо чорнокнижник дізнався про їхній рейд, то він міг сховатися, щоб привести сюди нежить і заблокувати товаришів у печері. А отже, вони не могли собі дозволити гаяти час через один лише страх чи напругу.

- Рендольф піде попереду, я буду посередині, і Сільвія - в тилу. Дотримуйтеся цієї побудови якомога довше. Якщо ми зустрінемося з чорнокнижником, то діятимемо виходячи з ситуації.

- Все зрозуміло.

- Зрозуміло.

Тео не розбирався в особливостях бойових побудов, але спогади, отримані від Альфреда Беллонтеса, пробудили його командирські здібності. Природно, що обидва компаньйони погодилися з його пропозицією і, вишикувавшись навколо Тео, рушили вперед.

Магам не потрібно було брати з собою такі освітлювальні прилади, як смолоскипи.

- Світло.

Темряву печери одночасно осяяли дві кулі, виткані зі світла. Тіні розступилися, і зовнішній вигляд трійці було розкрито.

І справді, не вся нежить була відправлена на штурм села. Але щойно тріо приготувалося прориватися вперед...

- Жалюгідні щури...! Ви наважилися... Вторгнутися в мою резиденцію...!

Печерою луною прокотився спотворений і моторошний голос!

Здавалося, він виходив із глибин пекла, а не з людської гортані. Темна мана зреагувала на ці слова, і групу Теодора огорнуло холодом.

- Можливо, ви й знайшли мій притулок, але...! Ви ніколи не виберетеся звідси живими...!

Жахливий голос наповнився гнівом, і нежить прийшла в рух.

Труп згорілого орка-воїна підняв свою сокиру, а зомбі-вовк вишкірився, оголивши свої ікла. Некроманта залишилося захищати вельми чимала кількість нежиті.

- Вбити... Помріть!

Цей смертоносний наказ був відданий не чим іншим, як гримуаром!

Однак Теодор лише посміхнувся, почувши його.

- Гадаю, ми встигли в самий раз.

- Так. Невже він вважає, що ми почнемо благати його про пощаду? - теж помітив це Рендольф і широко посміхнувся.

Лев не стане гавкати. Людина, переконана в своїй перемозі, ніколи не погрожуватиме своєму супротивникові. Таким чином, якщо, почувши цю погрозу, вони надумають втекти, то просто втратять свою здобич. Тільки той, хто відчував поразку, буде голосно гавкати, намагаючись змусити свого супротивника не підходити.

- Поїхали.

Набравшись впевненості, Теодор запалив у своїй руці малиновий вогонь.