Столиця Мана-віль (частина 3).

- Бій?

- Правильно.

Лорен, маг середньої категорії з Синьої Вежі, йшов попереду них, все докладно роз'яснюючи.

На відміну від його підозрілого виразу обличчя, який він мав при зустрічі, його пояснення звучало докладним і вкрай доброзичливим. Завдяки цьому Теодор, який нічого не знав про Турнір Учнів, зумів зрозуміти всі деталі.

- Учасники отримали запрошення і, водночас, один із символічних жетонів. Тебе звати Теодор, вірно? Ти теж мав отримати його на реєстраційній стійці.

- Ах...!

Тео витягнув якийсь предмет.

Це була золота медаль, яка була схожа на монету, але закріплена на мотузці, у зв'язку з чим її можна було повісити на шию. На ній було вигравірувано "132", що означало реєстраційний номер Теодора Міллера.

Побачивши її, Лорен кивнув.

- Так, учасники демонструють свою перевагу, не даючи забрати це противнику. Той, хто програє, буде позбавлений усіх жетонів, які в нього є, і кількість жетонів, що належать останньому з учасників, стане офіційним рекордом.

- У минулому такий метод не використовували, - зауважив Вінс.

- Ну, відбулися деякі зміни.

Вінсу дивно було все це чути, хоч він і покинув Мана-віль сім років тому. Попри те, що він періодично чув новини від своїх друзів у столиці, Вінс ніколи не довідувався про Турнір Учнів.

Лорен помітив, що його співрозмовник зацікавився цим фактом і швидко проговорив:

- Основна причина полягає в тому, що занадто багато учасників.

Саме так все і було. Зі збільшенням кількості учасників, які побажали взяти участь у магічному конкурсі, виникли певні проблеми. Оскільки збільшилася кількість магів, то зросла і кількість їхніх учнів.

Для високопоставлених магів прямі дуелі були занадто важким, а тому суперництво несвідомо переходило і на Турнір Учнів. Крім того, ще більше полум'я роздмухувала наявність призів із самого Палацу Мелтор.

- Як ви напевно знаєте, спочатку конкурс являв собою круговий турнір, але така система занадто затягувала час його проведення. Конкурс учнів мав бути закінчений до початку основного магічного конкурсу.

- ... Отже, це стало боєм один на один.

- Є люди, які вважають цю систему варварською, але я не думаю, що подібні зміни не такі вже й погані. Ви можете кинути виклик супротивникові і програти в першому ж раунді, бо вам просто не пощастило.

Його слова не були позбавлені сумнівів. Подібний формат було затверджено лише наприкінці довгого і раціонального обговорення. Порівняно з круговим, у нього були переваги і майже не було недоліків.

Компетентний учасник міг швидко піднятися в рейтингу, вибивши інших претендентів із більшою кількістю жетонів, тоді як недостатньо компетентні учасники мали вилетіти першими. Очевидно, такі "вовчі закони" були затверджені, оскільки вони цілком відповідали неписаним правилам веж магії.

Однак Вінс не проґавив якихось лазівок у правилах подібного формату.

- А що станеться, якщо людина атакує втомленого супротивника, або учасник отримає потрібну кількість жетонів, а потім буде просто уникати боїв? Що робити в такому разі?

- Хо-хо, це Ви добре підмітили, - захопився Лорен магом із Червоної Вежі.

Він ніколи раніше не бачив Вінса, а тому вирішив, що маг у червоному - приїжджий з якоїсь провінції. Лорен ніколи б не подумав, що його співрозмовник досить знаменитий у Червоній Вежі. Однак було вже надто пізно. Посміюючись, він вказав на стадіон, до стін якого вони прибули.

- Дозвольте дещо пояснити. Цього року Турнір Учнів відбувається на мульти-стадіоні Пентаріумі. Він складається з п'яти незалежних стадіонів, причому основний простір відкриється лише у фіналі.

- Хм, виглядає більш-менш міцним.

- Ха-ха-ха! Та навіть якби ми обидва використовували всю нашу силу, ми б не змогли подряпати навіть зовнішню обшивку стадіону!

Без належного рівня міцності життя глядачів було б у небезпеці. Маги 4-го Кола володіли сильними атакуючими заклинаннями, які зачіпали широку область. Як і сказав Лорен, Пентаріум був не менш міцний, ніж брама великого міста.

Звичайно ж, Вінс не погодився з його словами.

- Ну, на цьому моє пояснення закінчується. Не знаю щоправда, наскільки воно вам допомогло... - знову заговорив Лорен, дивлячись на Вінса й Тео.

- Воно було дуже доречним. Дякую.

Роз'яснення Лорена і справді було дуже інформативним. Вінсу довелося відмовитися від усіх стратегій, які він запланував для кругового змагання. Дратувало лише те, що Лорен був надмірно доброзичливий.

Як і очікувалося, це питання було вирішено найнесподіванішим чином.

- Хе-хе-хе, немає за що. Тепер ваша черга допомогти мені, - усміхнувся Лорен, лукаво опустивши погляд.

А потім він вказав на хлопчика, що стояв поруч, розкриваючи причину, через яку витратив так багато свого особистого часу. Усе це було тісно пов'язано з лазівками, які кількома хвилинами раніше помітив Вінс.

- Познайомтеся, це мій учень і син віконта Галлока, Філіп Галлок.

- Приємно познайомитися.

Однак Вінс просто промовчав.

Лорен ніяково пом'явся, а потім, прокашлявшись, вимовив:

- Кхм, кхм. Минулого року було помічено, що деякі учасники не поспішають битися. Отже, цього року було введено кілька нововведень, покликаних прискорити процес.

- Занадто багато слів. 

- Так, так от... Як гадаєте, чи може людина, яка має лише один жетон, відхилити виклик іншого учасника? - поставив риторичне запитання Лорен і повернувся до свого учня, який усміхнувся й одразу ж подав заявку на матч із Тео.

Якщо це правило справді існувало, то не було жодного способу уникнути бою. Лорен привів Теодора до стадіону в якості обіду для свого учня. Це був боягузливий трюк, що використовує лазівки в правилах.

- Уху-ху-ху, не думайте, що це боягузливо. Хіба маги з Червоної Вежі самі так не роблять? Ви самі винні в тому, що прогледіли це.

Однак, замість того, щоб засмучуватися, Вінс просто поцокав язиком. Лорен, який ще нічого не знав про проникливість, імовірно, тільки нещодавно досяг середнього статусу. Таким чином, він намагався підняти свою кар'єру за допомогою власного учня.

- Синя Вежа все ще користується такими дріб'язковими трюками? Ви дієте так, навіть незважаючи на те, що знаєте про вплив подібних речей на репутацію?

- Що?

- Що скажеш, Теодоре? Гадаю, час матчу має обиратися людиною, якій кинули виклик, - звернувся Вінс до Тео, при цьому повністю ігноруючи Лорена.

Але Тео й не збирався уникати цієї битви. Учень цього дурня не здавався таким вже страшним, і, перш за все, він і сам не любив відкладати на потім настільки дратівливі речі.

- Професоре, а на сьогодні ще що-небудь заплановано? - запитав Тео Вінса.

- Ух... Я замовив вечерю в ресторані на сьогоднішній вечір.

Очі Теодора засяяли, коли він почув ці слова. Останніми роками він набивав шлунок найпростішою їжею з їдальні академії. Їжа в Академії Бергена була непоганою, але її не можна було порівнювати з рестораном Мана-віля.

Тео відчув прилив мотивації і з ентузіазмом кивнув.

- Я закінчу це якомога швидше.

Саме так склалися обставини, що привели Теодора до його першого турнірного бою.

***

Можливо тому, що змагання ще не розпочалися, у Пентаріумі, де було відкрито аж чотири стадіони, матч Тео і Філіпа розпочався невідкладно.

Кожен із двох учасників отримав від організаторів мантії з трьома підвісними кристалами. Згідно з поясненням судді, ці кристали могли блокувати заклинання 4-го Кола і нижче.

Це було щось на кшталт здоров'я учасника.

Коли всі три кристали будуть знищені, учасника вважатимуть переможеним.

- Хіба це не надто дорогі артефакти? - поставив запитання Тео судді.

- Вони одноразові, а тому не такі дорогі. Їхня ціна коливається в районі кількох золотих.

- Декілька золотих... - заїкаючись, пробурмотів Тео.

- Як і очікувалося від селюка. Всього лише кілька золотих, а ти вже так розхвилювався, - усміхнувся Філіп.

- Готовий посперечатися, ти ніколи не заробив жодної золотої монети.

- ... А ти, схоже, навіть у школі не вчився.

Атмосфера між двома учасниками почала загострюватися, але тут підійшов суддя і підштовхнув кожного з них до протилежних боків входу на арену стадіону.

Готові будь-коли вистрілити заготовленими заклинаннями, вони поглянули в бік глядацьких місць, які були захищені прозорим щитом. Тео і Філіп були ніким, а тому людей на трибунах не було. Лише Вінс і Лорен сиділи один навпроти одного.

Оскільки чекати їм було нічого, можна було починати просто зараз.

Суддя впевнився, що обидва суперники готові, і тут же подав сигнал до початку матчу.

Пен-н!

Це було заклинання 1-го кола, Світло.

Коли в центрі арени з'явилася маленька кулька, що світиться, чарівники-початківці одразу ж звернулися до своєї магічної сили. Філіп, який пишався своєю чудовою магічною силою, вирішив діяти першим.

- Крижаний Удар!

Від магії льоду температура навколишнього середовища швидко впала. У холодному повітрі утворилися справжнісінькі бурульки, нагадуючи собою крижані стріли.

Міць крижаних заклинань прирівнювалася до заліза. Твердість цих снарядів означала, що крижані стріли могли бути значно смертоноснішими за Удар Блискавки або Вогняну Кулю.

- Вперед!

Сині стріли полетіли вперед, підкоряючись наказу. Їхня швидкість була нижчою, ніж у стріл, випущених лучником, але рани, які вони могли викликати, були смертельними. Якщо Тео пропустить хоч один такий удар, то його швидкість знизиться, а друге влучання і зовсім відправить його на той світ. У цьому й полягав весь жах магії льоду.

Проте Теодор протистояв цій атаці, не відчуваючи жодного дискомфорту.

- Ударна Хвиля!

Стріли відрізнялися від атак хобгобліна. Снаряди, що летіли прямо, тут же втрачали свою силу, коли з чимось стикалися. Ось чому він трошки вдосконалив існуючу формулу Ударної Хвилі, збільшивши її площу і поліпшивши її властивості. Таким чином, магічна сила Тео вибухнула, стикнувшись із крижаними снарядами.

Фту-фту-фту-фту-фту!

Незважаючи на те, що вибухова хвиля не повністю нівелювала імпульс крижаних стріл, бурульки втратили свою силу і впали на землю. Удар пройшов повз ціль, а отже, був витрачений даремно. Вражений Філіп забарився, і взяв на себе ініціативу вже сам Теодор.

Тео швидко спрямував вперед палець, викликавши магічну формулу, яка вже була розрахована.

Тжак!

Раптово перед Філіпом у повітрі з'явилося Займання. Навіть якщо шкоди воно й не завдавало, мало хто міг би залишатися хоробрим, коли перед носом горіло саме повітря. Тому не дивно, що Філіп спробував зробити крок назад.

- У-у-а-ах?!

А потім Філіп послизнувся на Мастилі, яке Тео начаклував разом із Займанням.

У таких ситуаціях люди зазвичай повертали голову, щоб побачити місце падіння, але Філіп навіть зреагувати не встиг, як раптом щось вдарило його в шию.

Це була магічна атака 2-го Кола, Вітряний Різак.

Фу-тух!

Увібравши в себе шкоду, один із кристалів, що звисали з халата Філіпа, тріснув.

Син віконта з порожнім виразом обличчя подивився на Тео.

Сам же Тео прийняв його погляд із цілком задоволеним обличчям.

- Що? Це відпиреться, - вимовив він.

____________________________________________________

Автор надав нам зображення. Знайомтеся, це Мітра.