За межами академії (частина 2).

Тео тут же закивав головою, і Вінс негайно вручив йому заявку на участь.

Це був захід, на якому не могли бути присутніми люди, які не підтвердили свою особистість. З цієї причини Тео довгий час намагався згадати ім'я свого прадіда з боку матері. Однак зрештою йому все-таки вдалося заповнити всі порожні графи.

Забравши заповнену заявку, Вінс кивнув.

- Що ж, усе гаразд. Минулого року маг помилився в імені одного з членів своєї сім'ї і його затримала варта. Тож краще відразу все перевірити.

- Як строго там все у них.

- Магічний конкурс - це символ королівства. Подібний рівень безпеки цілком виправданий для такої події.

Були й іноземні шпигуни, й інші маги, які хотіли потрапити на цей захід, а тому потрібно дотримуватися максимальної обережності. Тео знову перевірив форму заявки. Начебто, все було правильно.

Тео неабияк втомився від двогодинного заповнення, але на цьому розмова ще не закінчилася.

- Теодоре, ти знаєш, чому я запропонував узяти тебе з собою на магічний конкурс? - усміхнувся і запитав Вінс.

Тео хотів було щось відповісти, але замовк. Професор Вінс не питав про очевидні речі. Можливо, й справді було щось, про що Тео не знав, або не здогадувався. Напевно, реакція студента була правильною, оскільки професор знову посміхнувся і пояснив:

- Важливо розрізняти такі поняття як "знання" і "незнання", але розуміння того, що ти не знаєш, куди важливіше за все інше. Я вже казав, що в тебе є талант на шляху мага.

- Дякую.

- Що ж, тоді дивись.

Потім пролунав гучний ляск від книжки, що впала на стіл. Тео подивився на знайому обкладинку і невдовзі зрозумів, що це таке. Це був посібник, у якому описувалися всі правила Академії Бергена. Перед вступом до академії Тео разок прочитав цю книгу, після чого залишив її припадати пилом у книжковій шафі своєї кімнати. За цією книгою не було іспитів, тож разового ознайомлення з нею було цілком достатньо.

Побачивши здивування Тео, професор Вінс розсміявся.

- Мабуть, ти задаєшся питанням, навіщо я дістав цю стару книгу. Не переживай, я не збираюся читати лекцію з правил поведінки в академії.

Потім Вінс відкрив книгу і вказав у кут однієї зі сторінок. Погляд Тео прослідував у вказаному напрямку. Це була нещодавно переглянута стаття 38, пункт 12. З огляду на дату правки, зміни були внесені близько 10 років тому.

[Розділ 38.12.: Студенти даної академії мають право на випуск після успішного закінчення трьох з половиною років навчання. Однак є виняток, якщо учень виграє приз 3-го рівня (і вище) на конкурсі, організованому Магічним Співтовариством. Такі переможці можуть у будь-який час отримати диплом академії].

Тео прочитав статтю, але так поки що нічого й не зрозумів.

- Професоре, це...?

- Можливо, ти вже здогадався. Не думаю, що від цієї академії ти можеш отримати що-небудь ще.

- Ну...

Тео не міг цього заперечувати. Слова Вінса нагадали йому про ту нудьгу, яку він відчував останнім часом. Фактично, теоретичні знання Теодора були вже співставні з професорами. Він уже втретє проходив програму третього курсу, а тому вона неабияк його втомила.

Він міг лише трохи полегшити свою нудьгу за допомогою бібліотечних книг. Однак рівень книг в академії був не дуже високим, і він не зміг знайти жодної магічної книги з 4-го Кола.

- Крім того, твоя присутність в академії - вельми спірне питання.

Згідно зі словами професора Вінса, Тео був уже не студентом, а дорослою людиною.

- Ти пам'ятаєш, як професори намагалися домогтися твого виключення? Це люди, які живуть заради своєї гордості й авторитету. Ці ідіоти ніколи не розкаються у своїх вчинках. Вони просто звалять усе на іншу людину.

- Е-ех...

Тео не міг не згадати професора Бернарда. Це був чоловік середнього віку, який ніколи не дивився в бік Тео, а іноді й зовсім вдавав, що не знає його. Можливо, за цією маскою він приховував свою образу і злість. Але якщо зараз усе було тихо, то Тео не міг гарантувати, що в майбутньому Бернард що-небудь не викине.

- Так чи інакше, краще тобі дотримуватися дистанції з такими людьми, і в жодному разі не вплутуватися в щось брудне. У будь-якому разі, я скоро поїду до столиці. І якщо ти закінчиш зі своїми справами, то зможеш попрактикуватися в середовищі значно сприятливішому, ніж це місце.

- Я розумію, про що Ви говорите.

Столиця Королівства Мелтор, Мана-віль...

Це було місце з чотирма магічними вежами і центральним магічним університетом. На континенті не було жодного мага, який не чув би про Мана-віль, і нікого, хто наважився б його не поважати. Мана-віль був переповнений усіма видами артефактів, магічними книгами й талановитими чарівниками...

Однак Теодор не міг не запитати:

- Але чи зможу я виграти цей конкурс? Може в мене і є гримуар, але я все ще звичайний маг 3-го Кола.

- Ну, як правило, це неможливо, - погодився Вінс, - Але у твоєму випадку історія трохи відрізняється. Гарсія б їм і в підметки не годився, але навіть тобі доведеться зіткнутися з тими, хто вже осягнув 4-те Коло.

- Дивізіон бойових магів?

- Правильно. У магічному конкурсі є дивізіон, у якому можуть брати участь тільки помічники запрошених магів. Такі ж, як ти.

У той момент у Тео з'явилися здогадки.

"Справді варто спробувати".

Хоча різниця між 3-м і 4-м Колами і була досить значною, ситуація Тео була трохи нестандартною.

У нього була здатність Запам'ятовування, а завдяки досвіду Альфреда Беллонтеса він отримав можливість відчувати потоки магії. Це було сенсорне сприйняття, для досягнення якого іншим магам довелося б провести на полі бою роки або навіть десятиліття. І якщо в простому спарингу зі своїми однокурсниками йому і було досить легко, то він просто не міг собі уявити, що на нього чекає на конкурсі.

Вінс, який колись був бойовим магом, мав би це усвідомлювати. Професор припускав, що якщо Тео володітиме експертними знаннями в тій чи іншій галузі, то зможе подолати брак магічних сил.

Правду кажучи, якби Теодор міг використовувати магічні ракети в стилі Альфреда, то в нього не було б причин боятися магів 4-го Кола.

- Я спробую.

- Що ж, а я, своєю чергою, можу заповнити деякі прогалини, - відповів Вінс, відчинивши комод, - 50 років тому Магічна Спільнота скасувала відмінність між оригіналом і копією. Тому різниця між ними не може бути визначена звичайними і загальнодоступними методами. Але завжди є ті, які шукають нові шляхи. Ти знаєш, що це?

З цими словами професор усміхнувся і передав Тео книжку.

- Не можна зробити оригінал з оригіналу. Ти зрозумієш це, коли випробуєш заклинання дублювання. Проте є люди, які люблять збирати оригінальні книги. Для довідки, цей екземпляр коштує 50 золотих.

Ціна звичайної чарівної книги становила близько 1 срібної монети, тож вартість цього посібника була просто астрономічною. Це зайвий раз доводило, що люди відчувають сильну пристрасть до колекцій. Однак Вінса це все одно не хвилювало. Він ніколи б не купив цю книжку, якби вона не була потрібна Теодору.

Однак реакція Тео виявилася інтенсивнішою, ніж очікував Вінс.

- Я-я можу її оцінити?

- Звичайно. Ми ж про це й домовлялися.

Тео обережно потягнувся вперед і підняв книгу. Якби це був оригінал, у нього, ймовірно, була б особлива здатність на кшталт "Балістичної Магії" Альфреда. Зробивши кілька глибоких вдихів, він торкнувся книги лівою рукою.

- Оцінка.

Язик, що тут же з'явився, облизав обкладинку книги.

"Введення в магію духів".

У цій книжці набагато докладніше описано характеристики чотирьох духів, ніж у будь-якій іншій.

Книга оповідає про взаємини магів і духів, про те, як їх викликати і укладати контракти, а також основну концепцію магії духів.

Автор цього посібника, Мірдаль, вважався найбільшим елементалістом століття. Він єдиний, хто просунувся в заклику короля духів.

* Ваше розуміння цієї книги дуже високе (95,4%).

* Клас книги: рідкісний.

* Після її поглинання, істотно збільшиться ефективність магії духів.

* Це оригінальна копія, написана безпосередньо самим автором. Існує невелика ймовірність того, що Ви зможете укласти контракт з духом.

"Оригінал!"

Коли Теодор виявив те, на що сподівався, у нього відвисла щелепа. Він з рахунку збився, скільки книжок з цієї тематики прочитав у бібліотеці. Зокрема, один лише "Вступ до магії духів" він прочитав кілька разів.

Однак у бібліотеці це була не оригінальна книжка, і він відмовився від її споживання через відсутність близькості з духами. Але ось, професор Вінс вирішив надати йому такий дорогий подарунок.

- Власне, ось. І який у неї рейтинг? - тихо поцікавився Вінс.

Тео нарешті зрозумів сенс цього дару.

Тиждень тому Тео довірив свою таємницю Вінсу і підписав із ним угоду. Інтерес Вінса полягав у тому, щоб здобути нескінченну мудрість, доступну власникові Глаттоні.

1. Вінс Гайдель надасть Теодору Міллеру чарівні книги або артефакти.

2. Теодор Міллер дасть Вінсу Гайделю право поставити запитання й отримати відповідь.

- Вона рідкісна.

- Що ж, залишилося ще дві книги, і скоро я тобі їх дам.

Це буде або три рідкісні предмети, або один, але дорогоцінного класу. Такої згоди дійшли Тео і Вінс. Знайти щось із дорогоцінним рейтингом було непросто навіть для професора, але ось рідкісні предмети з деякими зусиллями все ж можна було отримати.

Проте першу книгу він отримав уже через тиждень, що було справді дуже швидко.

- На сьогодні все.

Це означало, що розмову закінчено.

Вінс узяв пергамент, який відклав убік і, піднімаючи перо, наостанок сказав:

- Ми вирушаємо до столиці за три дні, тож готуйся до відбуття.