Поєдинок ще не завершено!

"Му Чжуоюнь, двоє молодих людей із міста Бо продемонстрували свою неймовірну силу, тож давайте закінчимо на цьому. Ти, як одна з провідних постатей міста Бо, повинен бути в змозі сприйняти юнацьку нерозважливу балаканину як жарт", — врешті-решт, промовив директор Чжу.

Присутні гості чудово знали про конфлікт між Мо Фанем та Му Чжуоюнем. Вони також розуміли, що якщо Мо Фань програє цей поєдинок, йому доведеться стати на коліна і вибачатися, доки Му Чжуоюнь не залишиться задоволеним.

Виступ Мо Фаня вразив усіх. Геній, що самостійно зміг досягти третього рівня "Вогняного Вибуху", безперечно, заслуговував на захоплення та похвалу.

У цей момент Му Нінсюе також перевела свій погляд на Му Чжуоюня; вона сподівалася, що її батько відмовиться від цієї ідеї.

Якби Юй Ан не мав переваги у вигляді магічного обладнання під час цього поєдинку, він би безперечно програв Мо Фаню, який перевершив усі очікування. Му Нінсюе вважала, що ця перемога не мала жодного значення.

"Просто забути? Як це можливо!?" — холодно відповів Му Чжуоюнь.

Якщо якийсь дрібний сміливець наважився підійти до нього і прямо в обличчя ображати його, то як він, Му Чжуоюнь, може залишитися поважною фігурою в місті Бо? Перемога є перемогою, і обіцяне повинно бути виконане!

"Мо Цзясін, чого ти радієш? Невже ти не знаєш, що твій син має стати на коліна перед усіма?" — запитав старий садівник з трибуни.

"Що? Кланятися?" — розгублено перепитав Мо Цзясін. Він радів, бо не очікував, що його син зможе так вразити важливих людей міста.

"Ти що, не знаєш про його парі з паном Му Чжуоюнем? Якщо Юй Ан програє, то Му Чжуоюнь особисто вибачиться перед вами за все, що сталося в минулому. Але якщо твій син програє, він мусить стати на коліна перед Му Чжуоюнем і вибачатися, доки той не буде задоволений! Наші діти навіть боялися подумати щось погане про Му Чжуоюня, а твій син не раз прямо в обличчя його ображав! Для такої важливої постаті, як він, навіть якби він хотів проявити терпіння, він усе одно був би розлючений. Сьогодні він точно не збирається пробачати Мо Фаня!" — сказав садівник.

Мо Цзясін не знав про це парі і був приголомшений.

Він чудово знав, наскільки впертий та гордий його син. Як можна змусити його стати на коліна і вибачатися перед усіма: перед однокласниками, вчителями, сусідами, перед Му Нінсюе?

У сучасному поколінні є такі діти, що навіть після ляпасу можуть зважитися на самогубство. Якщо змусити Мо Фаня стати на коліна у такій ситуації, він більше ніколи не зможе підняти голову!

Мо Цзясін стрімко піднявся і кинувся до почесних місць.

"Пане Му, пане Му..." — закликав він Му Чжуоюня.

"О, це ж Мо Цзясін?" — примружився Му Чжуоюнь, впізнавши свого колишнього водія.

"Минуло вже багато років, тож не робіть це важким для дитини. Подумайте самі, тут так багато людей, його однокласники, вчителі, друзі..." — Мо Цзясін благально попросив.

"Не треба мені тут про роки розповідати. Ти говориш так, ніби я не платив тобі зарплату. Тоді я вже проявив до тебе поблажливість. А цього разу, що б ти не казав, я не залишу це без покарання!" — суворо відповів Му Чжуоюнь.

Мо Цзясін запанікував. Він і гадки не мав, що справа дійшла до такого.

Як його син переживе приниження, якщо доведеться схилити голову перед усіма?

"Тоді... тоді я зроблю це замість нього. Якщо син припустився помилки, відповідальність лягає на батька. Я схилюся перед вами і вибачуся, а ви скажете, коли мені піднятися!" — вигукнув Мо Цзясін у відчаї.

Слова — це лише слова. Цей старий водій дійсно впав на коліна перед численним натовпом, піднявши своє зморшкувате обличчя до Му Чжуоюня.

Усі погляди негайно прикувалися до Мо Цзясіна.

Відчуваючи ці погляди, Мо Цзясін відчув нестерпне приниження.

Проте, якщо добре подумати, змусити Мо Фана, який розвинув свою магію значно вище рівня своїх однолітків, зробити щось подібне — це було б значно більшим приниженням.

Він уже здобув визнання важливих людей міста Бо і майже переміг Юй Ана, якого сім’я Му ретельно виховувала. За ці три роки він, без сумніву, дуже наполегливо тренувався... Він був надзвичайно кмітливим юнаком. Причина, чому він уклав таке парі з Му Цзюйюнем, полягала в тому, що він хотів повернути своєму батькові, якого вважали повним невдахою, гідність, втоптану в бруд, коли його вигнали, наче собаку.

Ця дитина була набагато сильнішою за нього самого. У майбутньому він неодмінно стане надзвичайно видатним магом. Якщо змусити його схилитися перед кимось, це стане травмою, яка залишиться з ним на все життя. А він, Мо Цзясін, був лише старим шофером, людиною без жодних перспектив. Втратити обличчя перед усіма для нього вже не мало значення.

Дивлячись на Му Чжуоюня, Мо Цзясін зрозумів, що той не збирається охолонути. Він стиснув зуби й вклонився.

На арені для дуелі Мо Фан раптом побачив цю сцену. Його серце стислося від болю, якого він ніколи раніше не відчував, наче в нього влучила стріла.

Високі й пихаті залишаться такими від початку й до кінця.

Нікчемні люди завжди залишатимуться нікчемними.

Чи дійсно в цьому суспільстві всі рівні?

Якби рівність справді існувала, то його не вигнали б лише через те, що він був близький із Му Нінсюе.

Якби рівність справді існувала, їхній дім не забрали б. Для нього це був дім, що захищав від вітру й дощу, а для Му Хе — лише крапля в морі!

Якби рівність справді існувала, то в магічному поєдинку, за яким спостерігала така кількість людей, не було б усього цього магічного спорядження, купленого за гроші. Це була наче величезна гора, що змушувала такого, як він, простолюдина, відчувати, що її просто неможливо подолати!

У давнину соціальні ранги були чітко визначені, змушуючи людей усвідомлювати своє місце в суспільстві. У сучасному світі найстрашніше полягало в тому, що, навіть якщо ти знаходишся на тому ж рівні, що й вони, ніхто не скаже тобі, що після закінчення школи на тебе обов'язково чекає світле майбутнє. Це застане тебе зненацька й завдасть такого болю, що ти забажаєш смерті.

«Батьку, вставай!» – Мо Фан повернувся в бік, де знаходилися Мо Цзясін і Му Чжуоюнь.

Мо Цзясін повернув голову, але його коліна не наважилися підвестися. Він надто боявся, що Му Чжуоюнь змусить Мо Фана особисто вибачитися.

Му Чжуоюнь і далі сидів із байдужим виразом обличчя.

Мо Фан поглянув на свого батька, який знову зробив заради нього величезну жертву, а потім на Му Чжуоюня, який навіть не думав припиняти це.

«Батьку, не поспішай просити вибачення (1) у Му Чжуоюня, дуель ще не закінчилася», – очі Мо Фана спалахнули крижаним гнівом.

«Просити вибачення?» – Мо Цзясін не зрозумів, про що говорить його син.

Му Чжуоюнь також не збагнув сенс його слів.

Просити вибачення? Ти хочеш сказати, що я, Му Чжуоюнь, теж маю стати на коліна й вибачитися перед тобою!?

ПП: 1 - в оригіналі звучить як don’t return the gift back. якщо хтось знає як це краще локалізувати - пишіть.