Монстр у їдальні!

– Ти щось знайшов? – запитала Го Цайтан у Мо Фаня.

– Я поговорив із тією, хто востаннє бачила зниклу дівчину. Вона сказала, що чула запах гнилі біля їдальні. Я практично впевнений, що в їдальні або завівся збоченець, який краде білизну, або там оселився Магічний Звір, – Мо Фань відсунув уявні окуляри в стилі детектива Конана й додав із мудрим виглядом: – Як там кажуть? О, точно, правда завжди одна!

– Ось як. Тоді сьогодні вночі ти чергуватимеш біля їдальні. Решта з нас піде оглядати навчальні корпуси, парк Мінвень, гуртожиток і шкільний стадіон, – відповіла Го Цайтан з деякою зверхністю.

– А чому я не можу чергувати біля гуртожитків? Я чув, що кілька студенток залишилися на території. Дайте мені подбати про їхню безпеку… – почав Мо Фань.

– Там і так є Фейші.

Мо Фань важко зітхнув. Фейші нагадував якогось дивного дядечка, який би тільки й робив, що крав дівочі речі. Якщо він стежитиме за гуртожитком, то дівчата опиняться в ще більшій небезпеці!

---

Цього вечора Мо Фаню дійсно доручили чергування в їдальні.

Їдальня середньої школи для дівчат Мінвень була величезною, немов великий конференц-зал. Як елітний заклад, школа цілком могла дозволити собі таку розкішну й простору їдальню. Це була не їдальня школи Тянь Лань, де тебе миттєво вичистять працівниці, якщо ти щось забудеш.

У темній їдальні лише декілька місць освітлювалися далекими лампами. Стільці й столи були ідеально впорядковані. Мо Фань сидів у кутку, розмірковуючи про дівчат у літніх коротких спідницях, про солодкі аромати й нескінченне весняне пробудження…

Бух!

Бух! Бух! Бух!

Зненацька залунали дивні звуки.

Залишена на столі ложка хиталася, повільно наближаючись до краю. Врешті-решт вона впала й ударила Мо Фаня по голові. Він швидко схопив ложку, яка мало не видала його місце розташування.

– Що за біда, хто міг настільки нудьгувати, щоб залишити ложку після нічного морозива? Ледь мене не підставили… – пробурмотів він.

– У цій їдальні явно щось дивне. Що це за вібрація? Відчуття таке, ніби піды мною працює будівельна бригада. Що це вони, будують підземну в'язницю? У наш час такі речі стали популярними, – Мо Фань обережно виглянув зі свого укриття.

Рррр…

Раптом із глибини кухні пролунав дивний, низький звук.

Одразу за ним Мо Фань відчув запах гнилої їжі – цибулі, риби й квашених овочів.

– Чорт, тут дійсно Магічний Звір?! – Мо Фань відчув, як його тіло напружилося.

До того, як він приєднався до Міського загону мисливців, Мо Фань думав, що місто – це спокійне й безпечне місце. Йому здавалося, що Магічні Звірі – це просто вигадки дорослих, щоб налякати дітей. Хто ж знав, що у місті справді можуть ховатися ці створіння! Розповіді тітки Мо Цінь могли бути не такими вже й перебільшеними.

Здається, це мало сенс. Місто таке велике, з безліччю невідомих місць. Якби з’явився Магічний Звір, а людські жертви були неминучі, поліція, ймовірно, спробувала б приховати інформацію, щоб запобігти паніці, і лише потім вирішила б проблему. Паніка завдала б набагато більше шкоди, ніж самі інциденти.

Мо Фань витягнув пристрій зв’язку й непомітно натиснув на нього в кишені.

Цей пристрій був простим – він лише повідомляв членів команди про його місцезнаходження й те, що виникла ситуація.

Раптом почувся звук, схожий на бурчання в животі.

Коли Мо Фань натиснув на пристрій зв’язку, створіння за кухнею їдальні, здавалося, відчуло сигнал. Пара глибоких, синіх очей дивно з'явилася за склом кухні, і вони миттєво вп’ялися в того, хто подав сигнал.

Зіниці цих очей були величезними, як баскетбольний м’яч, а м’язи навколо них почали нервово здригатися, змушуючи серце стискатися від жаху.

За допомогою віддзеркалення Мо Фань зміг приблизно роздивитися силует.

Це була шия.

Шия, товста, як дерево. Важко було сказати, де закінчувалася шия і починалася голова, адже на місці, де мала бути голова, булт лише величезні баскетбольні очі і рот, наповнений гнилою їжею.

Чорт, це що, магічні звірі тепер із вбудованими приймачами сигналу? Воно навіть помітило, коли я подав сигнал! – Мо Фань мовчки вилаявся.

Як тільки він подав сигнал, великооке створіння одразу націлилося на нього. Та навіть голлівудські прибульці не мають таких здібностей!

Гу-гу!

Раптом зіниця великоокого створіння почала стискатися, ніби концентруючи щось. Мо Фань ясно бачив, як це око, розміром із баскетбольний м’яч, починає світитися.

Коли енергія досягла піку, з ока монстра миттєво вилетів червоний промінь!

Промінь прорвав скляне вікно, яке розділяло студентів та кухонний персонал, потім пробив ряд обідніх столів і полетів прямо до Мо Фаня!

Мо Фань ледь не обмочився.

Це створіння навіть не попередило перед атакою! Такий холоднокровний погляд нагадує тітку з їдальні, яка дивиться на тебе, коли ти просиш додати ще м’яса…

На щастя, це був не перший раз, коли Мо Фань мав справу з магічними звірами. Завдяки своїм рефлексам він скотився в напрямку виходу з їдальні.

Наступної миті місце, де він ховався, перетворилося на обвуглену чорну діру. Якби він не відскочив, то цієї миті дірка була б у його грудях!

Чим сильнішим ставав зоряний пил у магів, тим більше змінювалося їхнє фізичне тіло. Хоча ці зміни не були надто очевидними, їх вистачало, щоб уникати помітних атак.

Мо Фань також був неймовірно кмітливим. З самого початку він обрав місце поблизу виходу, тож йому вдалося втекти з їдальні одним перекатом.

Однак усе було не так просто, як йому хотілося. Великооке створіння голосно заверещало, вибігло з-за кухні та знову почало концентрувати червоне світло у своїх очах.

Мо Фань поглянув через плече й відчув, як серце завмерло.

Ця штука атакує занадто часто, я більше не встигаю ухилятися!

Мо Фань почав концентрувати свої думки, щоб активувати магічний артефакт, що був відмічений у його душі. Він хотів викликати Кістяний Щит-Косу, щоб захиститися.

– Водяна Зона, Розклад!

Тільки-но Мо Фань завершував заклинання, як із далекого баскетбольного майданчика пролунав дзвінкий голос.

Після цього Мо Фань побачив, як у повітрі формується потік води. Вода була м’яка, як стрічка, і плавно з’явилася перед ним. Однак вона швидко сформувала ввігнутий щит.

Коли червоний промінь влучив у водяний щит, він повністю розсіявся. Червона енергія одразу перетворилася на безліч крапель, які обсипалися біля ніг Мо Фаня.

Мо Фань негайно скасував активацію Кістяного Щита-Коси. Він обернувся й встиг побачити, як дівчина на ім'я Сяоке мило усміхається йому, демонструючи два кумедні ікла.

Сяоке? Пані, ваш таймінг – просто бездоганний!