Регрес культивації, спричинений побічним ефектом демонізації, змусив Мо Фаня відставати від інших.
Та він не збирався більше марнувати часу, тож вирішив кинути виклик студентам з топ-десятки.
Цей виклик приголомшив увесь вогняний факультет. Новина блискавично поширилася, і незабаром Мо Фань отримав гучне прізвисько — «Демонічний Король Підкорювач Рангів»!
Серед новеньких найшвидше піднялася в рейтингу Му Нуцзяо. Вона була єдиною в топ-50, та навіть попри це — відставала від Демона-Короля аж на сорок позицій!
— Мо Фань, серйозно? Обов’язково аж так перегинати? Я ще на двохсотому місці! І як мені тоді на людей дивитись, коли ти проб’єшся до топ-10?! — у відчаї вигукнув Чжао Ман’янь.
— Забий на той рейтинг, — гмикнув Мо Фань.
Які там у нього були стихії?
Світло і Вода! Мо Фань добре знав: більшість, хто пробуджував одну з цих двох стихій, потім ішли... на балкон!
(ПП: у китайському сленгу «піти на балкон» — означає перебувати в глибокій депресії, іноді з натяком на суїцидальні думки.)
Та що не кажи, а перемогти Чжао Ман’яня у бою для Мо Фаня було б нелегко. Але... так само складно було б й усім іншим!
Він же був справжньою черепахою з панциром: єдиний спосіб його здолати — вичекати, доки противник вичерпає всі сили!
Мо Фаню навіть здавалося дивом, що той досі втримував своє місце в рейтингу. Йому вже кортіло побачити обличчя студентів, яким він кине виклик.
— Я ціллюсь у Світовий Турнір Коледжів. Мені на цей рейтинг начхати, — з гордістю заявив Чжао Ман’янь.
— Світовий Турнір Коледжів, кажеш? Воно того варте? — поцікавився Мо Фань.
— Та це ж не просто круто! Як тільки проходиш відбір, Університет спонсорує тобі поїздку за кордон на тренування. Подумай: у твоїй команді точно будуть красуні, а ще й дівчата з інших країн... Навіть якщо програєш усі бої у Венеції, Місті Води — все одно станеш легендою, що розсіє своє сім'я по всьому світу! — Чжао Ман’янь мріяв уголос.
(ПП: if u know what he mean)
— Розсію своє сім'я по всьому світу! — Мо Фань аж засяяв при цих словах.
Чжао Ман’янь мислив глобально. Просто полювати на красунь у власній країні — замало. Адже десь там, у світі, їх значно більше... М-м-м, Світовий Турнір Коледжів — це справді звучало захопливо!
— Усе, вирішено! Здобудемо своє місце на Турнірі! — Мо Фань тут же потиснув руку Чжао Ман’яню.
Бо що таке чоловік без мети? Просто солона риба!
(ПП: це відомий рядок з фільму Стівена Чоу.)
Щойно дізнавшись про переваги Світового Турніру, Мо Фань відчув, ніби знайшов нову мету в житті!
— Відбір на Турнір не з легких. Навіть наш Університет Перлини має лише обмежену кількість місць. Та тобі хвилюватися нема про що — ти вже в списку резервних кандидатів. А от мені доведеться добре попрацювати. Якщо не пройду — прощавай, яскравий світ і всі його спокуси, — зітхнув Чжао Ман’янь.
— Ой, точно. Декан Сяо ж колись згадував про це... — Мо Фань нарешті згадав, що його вже й так занесли до списку. Він фактично був затвердженим учасником Турніру.
— Ти ж герой тієї епідемії в Ханчжоу. Чому я не був таким щасливчиком?..
— Щасливчиком? — Мо Фань аж здивувався. — Один удар того Срібного Повелителя Неба або Чорного Тотемного Змія — і від мене не залишилось би й сліду! Якби довелося все пережити знову — я б і близько туди не наближався б!
Настала та особлива пора року, коли люди носять футболки, светри, шльопанці та чоботи — і кожен думає, що інші з глузду з’їхали.
У такі дні головне — впевненість. Незважаючи на сніг, що падає під яскравим сонцем, і нічну холоднечу, ти просто маєш йти з прямою спиною. І тоді вже інші почнуть сумніватися у власному вбранні… і в усьому житті загалом!
Мо Фань був саме з таких впевнених. Не тому, що мав Вогняну Стихію, а тому, що Полум’яна Белль була як портативна пічка. Справжня турботлива ковдрочка тата… Але іноді її турбота була аж занадто великою — вона не лише спалила чийсь сніданковий кіоск, а ще й спалила до попелу гроші, якими той намагався відшкодувати збитки — чим остаточно залишила Мо Фаня в повному нокауті!!
«Іди вже, я тебе запам’ятаю», — суворо сказала жінка-власниця ятки з сніданками.
«Обіцяю, завтра розрахуюсь!» — Мо Фань схопив маленьку Полум’яну Белль і вибачився.
«Мабуть, сьогодні візьму вихідний. Чула, що ти викликаєш когось із топ-десятки вогняного факультету. Візьми мого сина з собою на дуель, нехай навчиться чомусь у битві між двома талановитими магами і я прощаю тобі сьогоднішню пожежу», — сказала власниця, тримаючи в руці лопатку.
«Без проблем... е-е-е, навіть ви про це знаєте?» — очі Мо Фаня округлились.
Та він же просто викликав когось із топ-десятки! Звідки про це знає власниця ятки зі сніданками? Це вже занадто...
«У моїй ятці новини будь-якого штибу — як на долоні. Переважно з перших вуст — студенти ж сюди щоранку снідати ходять...» — гордо промовила власниця.
Останнім часом Мо Фань постійно снідав у цій ятці, тож поступово й подружився з нею.
Але сьогодні він перегнув палицю. Полум’яна Белль останнім часом поводилася якось неспокійно, не могла контролювати своє полум’я й підпалювала все, що бачила, включно з банківською картою Мо Фаня. Йому довелось іти до банку за новою.
А найгірше те, що в Полум’яної Белль був поганий настрій. Він її навіть не сварив, просто згадав про її витівки, а вона вже погрожувала втекти з дому. Тож Мо Фань, утішаючи свою маленьку розлючену Полум’яну Белль, яка щойно спалила ятку, лише й сказав: «Цього місяця ти вже маєш прогрес — спалила на одну ятку менше, ніж минулого».
Почувши це, маленька Полум’яна Белль нарешті повернулася у контрактний простір й щасливо пішла спати.
Мо Фань важко зітхнув з полегшенням. Що з нею таке останнім часом? Невже в неї вселився дух Альянсу Восьми Націй?!
(ПП: Автор натякає на підпал Старого Літнього Палацу. Насправді його знищили англійці й французи під час Другої опіумної війни, а не альянс восьми націй)
Коли Мо Фань прийшов до вогняного факультету, він одразу відчув на собі дивні погляди студентів.
Було очевидно: всі вже навісили на нього ярлик «самогубець». І якби ці ярлики могли матеріалізуватися, вони вкрили б усе тіло Мо Фаня, немов мумію...
Проте він, як і завжди, тримався впевнено і спокійно. У його думках крутилися тільки дивацтва Полум’яної Белль і скільки ще часу лишилося до наступного входу у Пагоду Трьох Кроків.
«Ти вже дослідив усе?» — зненацька пролунав голос Ай Туту, й Мо Фань мало не подумав, що помилився класом.
«А ти що тут робиш?» — здивовано глянув він на Ай Туту та Му Нуцзяо.
«Чекаю, поки тебе винесуть... Але не змінюй тему — ти вже дізнався, яке вроджене вміння у твого суперника?» — спитала Ай Туту.
«Яке ще вроджене вміння?» — Мо Фань виглядав розгубленим.
Му Нуцзяо лише закотила очі й суворо сказала:
«Ми ж казали тобі, що більшість у топ-десятці мають вроджені здібності!»
«Я ж казала, цей псих нічого не підготує. Я вже все дослідила замість тебе. Вроджена здібність Дін Юмянь — це...»
«Дін Юмянь — мій суперник?!» — з подивом перебив Мо Фань.
Му Нуцзяо й Ай Туту ледь не збожеволіли від його вигуку. Цей ідіот досі навіть не знав, з ким битиметься?!
