Спершу краще врятуємо людей?

Тан Юе, Чжан Цзяньґо та Чень Вейлян застигли в подиві.

Головний інструктор Джанкун щойно влетів у печеру. Навіть якщо він був дуже швидким, все одно не міг убити вовка за такий короткий проміжок часу. В такому разі, як саме помер Духовний Вовк?

— Після смерті призваного звіра, його призивальник отримує пошкодження духу та душі. Здається, Духовний Вовк дійсно загинув, — прокоментувала Тан Юе.

Те, що сталося з Бай Яном, було явною ознакою смерті призваного звіра. Таке не можна було підробити.

— Хіба не Духовний Вовк погнався за Мо Фанем у печеру?

— Так, то чому він раптом помер?

— Можливо, Духовний Вовк врізався в камінь у темряві й загинув? — припустив Чень Вейлян.

Бай Ян обернувся до нього з очима, що палали люттю:

— Та це ти, сука, врізався в камінь і здох! Вся твоя блядська родина врізалася в камінь і здохла!
(ПП: якщо мати заборонені, пишіть, приберу)

Мій Духовний Вовк — не якийсь дурний кролик, що вріжеться у дерев'яний стовп і загине. Він мав нічний зір, а його тіло було неймовірно міцним. Як він міг врізатися у камінь і загинути?

Навіть якби всі сорок студентів використали свою магію одночасно, вони не обов’язково змогли б убити мого Духовного Вовка!

— Давайте перевіримо, — сказала Тан Юе.

— Так, так, треба швидше розібратися.

— Незабаром прибудуть підкріплення і заберуть цих студентів.

---

Усередині печери…

Головний інструктор Джанкун стояв приголомшений, не вірячи своїм очам.

Студент на ім’я Мо Фань не помер, хоча його тіло було вкрите ранами.

А Духовний Вовк, якого мав би знищити Джанкун, зараз стояв… або, точніше, був пронизаний сталактитом і прибитий до кам’яної підлоги печери.

Жодних ознак життя.

Духовний Вовк мертвий!

Бойова міць цього Духовного Вовка жодним чином не поступалася справжньому Магічному Звірові. Джанкун випустив його зовсім не для того, щоб студенти зазнали поразки, а щоб цей фальшивий Магічний Звір дав їм справжню бойову практику.

Перемогти Духовного Вовка??

Це було неможливо. Навіть справжній загін Мисливців зазнав би поразки від Магічного Звіра, що вже казати про цих студентів, які впадали в ступор, щойно бачили такого звіра.

Саме тому, коли Джанкун увірвався в печеру, він лише сподівався, що до його прибуття загине якомога менше студентів.

Але побачене було неймовірним навіть для нього.

Духовний Вовк був мертвий!

Він був проштрикнутий сталактитом.

У цьому світі не може бути таких випадковостей. Сталактит не міг просто так впасти і влучити просто в божевільного Духовного Вовка. Тим більше, з його рефлексами — він точно би ухилився.

— Це… це зробив ти? — Головний інструктор Джанкун довго не міг отямитися. Нарешті він зосередив погляд на Мо Фані.

Цей студент не виглядав особливим. Коротко підстрижене волосся, досить привабливе обличчя, на якому читалася втома. Його руки міцно тримали іншого юнака, худорлявого і вкритого кривавими плямами, ніби він збирався винести його з печери.

Мо Фань підняв голову, його очі були сповнені здивування.

Крила! У Головного Інструктора є крила!

Вітряні Крила, Мо Фань одразу впізнав їх. Але він і уявити не міг, що побачивши їх на власні очі, відчує такий шок.

Силует, що ширяв у повітрі, Вітряні Крила за спиною, схожі на ангельські… Чорт забирай, це ж просто неймовірно круто!

— Як ти це зробив? — Джанкун усе ще не вірив у побачене. Але, поставивши це питання, він сам відчув, що воно безглузде.

З точки зору слідів на місці події, студент, ймовірно, використав Вогняний Вибух, щоб зламати сталактит і змусити його впасти на Духовного Вовка.

Але в серці Джанкуна все ще було безліч підозр та здивування.

По-перше, якою ж треба володіти витримкою, щоб додуматися заманити Духовного Вовка в печеру й використати сталактит як зброю? По-друге, як він змусив Вовка залишатися на місці досить довго, щоб той не втік, перш ніж його проштрикнуло?

Коротше кажучи, він просто не міг повірити, що учень другого року старшої школи самотужки здолав Духовного Вовка, який був навіть сильнішим за справжнього Магічного Звіра!

— Головний інструкторе, я натрапив у печері на цей блакитний браслет. Це означає, що я виконав завдання? Де моя Магічна Екіпіровка? — Мо Фань підійшов до Джанкуна з усмішкою.

Джанкун швидко згадав щось і раптом усвідомив.

Чорт забирай!!

Він же з самого початку не підготував жодного Магічного Артефакту!

Складність цього завдання була надзвичайно високою. Оскільки печеру охороняв Духовний Вовк, блакитний браслет був там лише як символ. Вони взагалі не розраховували, що студенти зможуть його здобути.

За прогнозами Джанкуна, половина студентів мала вибути ще на попередньому етапі, а решта — повністю зазнати поразки від Духовного Вовка.

Він навіть уявити не міг, що цей хлопець, що кидає виклик небесам візьме та й прикінчить Духовного Вовка! Та що це за демон такий!?

Навіть інструктори не обов’язково змогли б протистояти Духовному Вовкові, а цей студент його вбив!

А щодо Магічної Екіпіровки?..

Магічна Екіпіровка була надзвичайно цінною. Як Джанкун міг просто так подарувати її?

Але тепер… Цей студент явно виконав завдання.

Мо Фань уважно спостерігав за Головним Інструктором, чия міміка стала вкрай дивною, і простягнув руку, вимагаючи обіцяний артефакт.

Кхм…

— Спершу рятуємо людей, спершу рятуємо!! — нарешті, зніяковіло пробурмотів Джанкун.

— О, так, точно… Я пам’ятаю, ви казали, що це буде захисний Магічний Артефакт вартістю в десятки тисяч! — Мо Фань кивнув, цілком задоволений.

Джанкун від цього аж застиг на секунду, мало не врізавшись в сталактит, що впав.

Студенте, спершу рятуємо людей!