— Ти можеш виростити Полум’яну Белль. Щоразу, коли ти годуєш її уламком Насіння Душі в юному віці, зростає шанс, що в майбутньому її полум’я стане рангу Душі. І тоді твій Контрактний Звір буде по-справжньому страшним — навіть просунуті маги остерігатимуться битися з нею! — Чжао Ман’янь говорив з усе більшим захватом. Було очевидно, що й він сам не очікував знайти в Секретному Сувої Навідок Мо Фаня інформацію про Полум’яну Белль!
Ці Секретні Сувої й справді були скарбницею удачі!
Якщо говорити відверто, Мо Фаню ніколи не були цікаві ті Контрактні Звірі, що продавались на ринку. Вони не здавались йому настільки корисними, як його Стрімкий Зоряний Вовк. Було б марною тратою сорока мільйонів юанів, якби він отримав істоту, що не значно сильніша за ту, що вже є.
А от Полум’яна Белль, про яку говорив Чжао Ман’янь, — це була зовсім інша справа! Якщо вже витрачатися, то заради чогось справді вартісного.
Мо Фань остаточно вирішив витратити гроші. Він повинен зібрати всю можливу інформацію про Полум’яну Белль!
У спільноті Мисливців щодня ширились різні чутки. Більшість з них передавалися через Союз Мисливців, та існували й особливі місця, де можна було дістати справді цінну інформацію. Подібно до заїздів у світі жанру уся, де завжди збиралися культиватори, аби обговорити почуті чутки, Мисливці мали свої власні точки зустрічі...
Чжао Ман’янь, здавалося, добре розумівся на таких речах. Він швидко відправив своїх людей на пошуки в таких місцях, а Мо Фаню доручив купувати Секретні Сувої Навідок з певних регіонів — можливо, серед них трапиться щось, пов’язане з Полум’яною Беллою.
— Мої запаси тануть на очах… і це всього за кілька рядків тексту… — Мо Фань сидів у кімнаті, і йому аж боліло серце, коли він поглядав на сувої, що вже купкою лежали перед ним на столі.
Це справді було схоже на лотерею. Різниця була лише в тому, що тут можна було дізнатись, чи ти виграв джекпот — але для цього доведеться витратити шалені гроші…
— Ось, це цінна навідка. Група Мисливців проникла на територію Полум’яної Белль під час пошуків Насіння Душі й зазнала лютого нападу. Це означає, що Белль дуже насторожена й запальна — і це цілком логічно, якщо вона от-от має народити, — сказав Чжао Ман’янь.
Мо Фань завдяки сувоям уже багато дізнався про Північну Палаючу Долину, зокрема про ділянки, де зазвичай з’являлася Полум’яна Белль. Мало хто з Мисливців наважувався полювати в тих краях — не кожен витримував надмірну спеку.
Проте, Дуньхуан лишався одним з улюблених напрямків для Мисливців, охочих до скарбів: там було повно стародавніх артефактів, хоч і демонічних звірів там теж не бракувало.
— Тепер ми маємо координати, маршрут, рівень небезпеки й очікувану нагороду. Єдине, чого бракує — це розвідки на місці, — промовив Мо Фань.
Сувої містили багато додаткової інформації. Якщо й справді вирушати до Палаючої Долини, то вона врятує їх від купи неприємностей. Та зрештою, це була територія демонічних звірів, і без особливих хитрощів людям там не вижити.
— Тобто ти вирішив іти — тільки на основі цих сувоїв? — із цікавістю запитав Чжао Ман’янь.
— Просто як польовий виїзд. Нам це не зашкодить. Можна вважати тренуванням… — відповів Мо Фань.
— Тільки не вживай це слово… «тренування»… — скривився Чжао Ман’янь.
— ХАХА, я пам’ятаю, що Північна Палаюча Долина недалеко. Якщо полетіти до провінції Ганьсу й оминути місто Дуньхуан, ми досить швидко досягнемо Долини. Уся подорож займе не більше півмісяця. Тож я ще встигну гарненько відпочити перед другим тижнем випробувань наступного місяця! — з ентузіазмом сказав Мо Фань.
— Ти серйозно завжди дієш, як тільки щось спаде тобі на думку, — зітхнув Чжао Ман’янь.
Більшість Мисливців зазвичай витрачають багато часу на підготовку, щоб не повернутись з порожніми руками. Але тільки одиниці, як Мо Фань, одразу рвуться в бій.
І все ж, практичніше було дійсно вирушити туди, ніж розбиратись у ненадійних натяках з сувоїв.
— Ну, що ж, бажаю успіху. Сподіваюся, повернешся з Полум’яною Беллою — і зітреш у порошок усіх студентів Головного Кампусу Університету Перлини! — побажав Чжао Ман’янь.
— Який ще «успіх», ти що, справді подумав, що я сам туди піду? — Мо Фань зиркнув на нього з піднятими бровами.
—Твою ж маму, тільки не кажи, що й мене потягнеш із собою? — здивовано вигукнув Чжао Ман’янь.
— А як ти думаєш?
— …
Після битви з вампіром Мо Фань нарешті усвідомив, що таке справжній захист «черепашачий панцир». Подорож була б значно безпечнішою, якби Чжао Ман’янь пішов із ним. Було очевидно, що знайти дитинча Полум’яної Белль — завдання не з легких, і сам він не впорається без допомоги досвідчених союзників.
Після низки залякувань і підкупу Мо Фань усе ж переконав Чжао Ман’яня приєднатися до нього.
Той зазвичай уникав небезпеки, але його розвиток останнім часом зупинився, тож, можливо, ця мандрівка й справді принесе користь.
У найгіршому випадку — просто відступлять. Подорож не займе багато часу.
— Нас двох недостатньо, треба ще когось знайти. Когось, кому ми можемо довіряти, — серйозно мовив Чжао Ман’янь.
Вирушати до Північної Палаючої Долини без надійної команди — самогубство. Нам потрібна група, здатна і битися, і захищатися, і відступити в разі чого!
— Я вже поговорив із Лінлін, вона зацікавилась. Візьмемо її з собою, — сказав Мо Фань.
Лінлін була для них як центр розвідки — досвідчена Мисливиця, чия присутність у команді зняла б купу проблем.
— Угу, угу, хтось має планувати операцію. З нею все пройде значно злагодженіше, — погодився Чжао Ман’янь.
Після історій із Материнським Фантомом і полюванням на вампіра він був глибоко вражений Лінлін. Вона була куди надійнішою за багатьох старих Мисливців.
Мо Фань набрав номер і подзвонив Чжан Сяохоу.
Якщо вже про довіру — Чжан Сяохоу безсумнівно був першим у списку. Він був сміливим, чесним і кмітливим у битвах із демонічними звірами. Без нього Мо Фань не зміг би упоратися ні з Гігантською Ящіркою Сюаньву, ні з Отруйною Сколопендрою. Обидві істоти були командирського рівня, а Сяохоу навіть не моргнув, погоджуючись на таку небезпеку. Якби Мо Фань покликав його в Палаючу Долину — він би теж пішов не задумуючись.
До того ж, Ганьсу якраз поряд із Сясі, тож зустрітись буде легко.
— Нам іще потрібен цілитель. Палаюча Долина — одне з найнебезпечніших місць. Там можна й ногу втратити. Без цілителя точно будуть жертви, — наголосив Чжао Ман’янь.
— Думаєш, цілителі на вулицях ростуть, як капуста?
— А Бай Тінтін? Ти питав у неї?
— Відколи я повернувся до університету, ще не бачив її. Треба буде навідатись… У тебе ж широкі зв’язки. Хіба не знаєш когось надійного з зцілюючим елементом? — спитав Мо Фань.
— На жаль, ні. Хіба що мої сімейні Будди… але я не зможу їх собі дозволити, — зітхнув Чжао Ман’янь.
Цілителі були справжньою розкішшю для будь-якої Мисливської групи. А оскільки ця мандрівка — особлива, вони могли кликати лише тих, кому довіряли. Але де ж їм знайти когось, хто підходив би за всіма критеріями? Бай Тінтін узагалі ще не повернулася до університету після тієї справи…
— У нас група не така повна, як у досвідчених команд. Тож без цілителя — нікуди. Якщо знайдемо — добре, а ні — краще залишити цю справу. Смерть нам не допоможе, — серйозно сказав Чжао Ман’янь.
Мо Фань теж відчув, як починає боліти голова. Цілителів і справді важко знайти… Та що більше він дізнавався про Полум’яну Белль, то сильніше хотів зробити її своїм контрактним звіром...
— До речі, — раптом озвався Чжао Ман’янь і торкнувся плеча Мо Фаня. — Хіба твоя сестра Є Сінся не цілительниця? У неї ж основний елемент — зцілюючий, а другий — ментальний? На відміну від демонічних звірів, Елементальні Істоти не завжди ворожі до людей. Завдяки її Ментальному елементу ми могли б переконати їх нас пропустити. Подорож була б значно легшою!
