Бай Тінтін повільно відкрила очі. Вона очікувала побачити огидні стінки шлунка Бритвохвостого Дракона, але натомість перед нею розкрився сонячний день, блакитне небо й хмари, які палали вогнем.
Тим часом Чжао Ман'янь і Му Нуцзяо дивилися на того, чиє волосся майже досягало його п’ят… Це був Мо Фань, але вони не могли повірити, що перед ними той самий Мо Фань, якого вони знали!
Його обличчя набуло рис вовчого роду, а все тіло вкривали спадкові мітки, схожі на прокляття.
Його пальці рук перетворилися гострі кігті, якими він легко тримав сітку.
Його здатність стрибати вражала. Здавалося, ніби він летів, коли перестрибував між будівлями, відстань між якими перевищувала сотню метрів. Звичайна людина зламала б усі кістки, здійснивши такий стрибок, але з ним усе було в порядку!
Мо Фань продовжував стрибати з даху на дах, спускаючись вниз, міцно тримаючи сітку в руці. Якби він не турбувався про те, що четверо студентів не витримають приземлення, він міг би без проблем впасти навіть із висоти трьохсот метрів.
Навіть сам Мо Фань не міг точно описати свій поточний стан.
Це було схоже на приплив сили, який він відчував у ногах після активації Кривавих Табі, але зараз відчувався ще більший потік енергії, що проникав у кожну частину його тіла. Ця сила циркулювала в його тілі, і не зникала так швидко, як сила від Кривавих Табі.
Його фізична міць була абсолютно неймовірною. Вона зовсім не нагадувала людські можливості. Якби він не зберіг свій людський вигляд, то міг би подумати, що перетворився на демонічного звіра із вражаючою спадковістю!
Мо Фань відчував, як у ньому розпалюється нетерпіння.
Він усе ще міг мислити, але не міг позбутися відрази, вважаючи це марною тратою зусиль. Жорстокість, жага вбивати та лють, що жили в його кістках, були примножені в рази Демонічним Елементом. Здавалося, що не існувало нічого, чого він не міг би вирішити кулаками. Його більше ніщо не турбувало, доки він міг убити їх усіх!
Зараз Мо Фань був схожий на демона, який занадто довго був ув’язнений, але нарешті здобув свободу. Його перша думка була — принести хаос і цілковите руйнування цьому світу.
Вбивство й знищення — ось єдиний ритуал, який відповідав його тілу!
Він навіть не міг зрозуміти, чому врятував чотирьох людей. Єдине, що він усвідомлював — це нав’язливу думку, яка з’явилася в його свідомості під час трансформації. Він нікому не дозволить завдати їм шкоди, навіть торкнутися хоча б одного їхнього волоска!
Гучний рев пролунав із гнізда, рознісшись по всьому місту.
Гігантські ящери, які заполонили вулиці, відчули лють свого лідера. Вони затремтіли й схилили голови, чекаючи його наказу.
З верхівки розрубленого гнізда з’явився гігантський звір. Це був Бритвохвостий Дракон.
Частина його шиї була ввігнута, що явно було причиною його люті. А ще його улюблене гніздо було зруйноване!
Бритвохвостий Дракон зиркнув униз на демонізованого Мо Фаня й заревів ще гучніше. Навіть будівлі почали сильно тремтіти…
Нарешті гігантський звір злетів із висоти свого гнізда. Його величезна тінь нависла над містом, в той час як його масивне тіло врізалося в високі будівлі, валячи їх, наче блоки конструктора!
Демонізований Мо Фань теж відповів скаженим ревом. Му Нуцзяо, Чжао Ман'янь і Бай Тінтін миттєво затулили вуха, намагаючись захиститися від пронизливого болю.
Вбивство було його сутністю!
Демонізований Мо Фань навіть не думав про наслідки. Він просто хотів слідувати своїм інстинктам і розірвати цю кляту жирну ящірку на шматки!
Зловісний свист розітнув повітря, і фігура Мо Фаня раптово зникла, залишивши лише вовкоподібну тінь, що майнула під Бритвохвостим Драконом!
Вовча Тінь поступово матеріалізувалася, а потім перетворилася на Вовчу Душу!
Під цією Вовчою Душею стояв не хто інший, як демонізований Мо Фань. Його обличчя було спотворене люттю, а на вустах застигла моторошна усмішка.
Сила, дарована йому, вирувала всередині, спонукаючи розкинути руки й проревіти в небо!
Він простягнув руки й безстрашно втупився в очі Бритвохвостого Дракона.
Його виття нагадувало дике вовче завивання. Повітря навколо нього почало вібрувати. Разом із цим Тінь Душі поступово збільшувалася, настільки, що здавалося, вона поглинала навколишні будівлі...
Вовча Тінь кинулася вперед, спрямовуючи свій напад прямо на Бритвохвостого Дракона, вчепившись йому в горло з шаленою люттю!
Бритвохвостий Дракон розлютився. Його велетенські кігті зійшлися у двобої з Вовчою Тінню. Обидва звіра зіткнулися з неймовірною силою: один мав перевагу через свої розміри, інший — через невгамовну дику природу своєї Тіні.
Бритвохвостий Дракон виявився дещо сильнішим. Здавалося, він виявив слабке місце Вовчої Тіні. Він здійняв потужний порив вітру, що міг зруйнувати будівлі, й направив його прямо на напівпримарне тіло Вовчої Тіні...
Частина Вовчої Тіні розсіялася, ніби вітер був здатен розірвати її. Її кігті залишили сліди на тілі Бритвохвостого Дракона, але не змогли завдати значної шкоди його товстій шкірі.
"Повернися!" — викликав демонізований Мо Фань свою Вовчу Тінь.
Вона стрімко повернулася до нього й знову злилася з його тілом, надаючи йому ще більш зловісного вигляду.
Тим часом ланцюги блискавки неспокійно тремтіли, коли Бритвохвостий Дракон ринув у бік Мо Фаня.
Фіолетова енергія вже втратила терпіння. Адже це був Елемент, що символізував руйнування!
Демонізований Мо Фань знову завив. Його тіло залишалося людським, укритим кривавими проклятими мітками, але його тінь була тінню темного перевертня!
Іскри блискавки шалено кружляли навколо нього. Деякі з них поширювалися на вулиці, вириваючись з-під його контролю. Гігантські ящери голосно ревіли, коли їх вражало електричні дуги.
Мо Фань стиснув руки, перетворивши їх на кігті!
Він стрибнув у повітря і наніс удар кігтями, за яким послідував хлист із дуги блискавки.
Ударна хвиля, створена ударом, розірвала повітря і вдарила прямо в груди Бритвохвостого Дракона. Незважаючи на те, що його луска була міцною, мов сталь, гострі кігті Мо Фаня все ж пробили цей захист. Кров струменем хлинула з рани, залишеної кігтями.
У той же час дуги блискавки, що супроводжували удар, проникли в рану й почали проникати глибше в тіло Бритвохвостого Дракона.
