«Як таке можливо... як він зумів здійснити прорив у такій ситуації?» — Цзян Ї була вражена до глибини душі.
Навіть найсміливіші солдати серед них не наважилися б на подібне, будучи оточеними демонічними звірями. Для магів під час прориву було критично важливо уникати будь-яких зовнішніх відволікань, адже процес вимагав повної концентрації.
Він був оточений сотнями Гігантських Ящерів, які могли би вбити його одним-єдиним укусом!
Невже він не боявся, що Стрімкий Зоряний Вовк не зможе його захистити, і хоча б один Ящір проб'ється до нього? Хіба він не усвідомлював, що його життя висить на волосині, поки він розширює свою Туманність?
Розпечене Трояндове Полум’я вирвалося з уламків, охоплюючи все тіло Мо Фаня. Його постать, схожа на розплавлену лаву, здавалася ще більш загрозливою, ніж жар вогню.
«Стрімкий Зоряний Вовк, відмінна робота. Тепер усе залиш мені!» — Мо Фань усміхнувся, і ця усмішка, підсвічена полум’ям, виглядала майже дикою.
Стрімкий Зоряний Вовк швидко відступив до свого господаря.
Полум’я, яке раніше бушувало навколо, почало стискатися під контролем Мо Фаня. Жар хвилями зникав, а вогонь, що розтікався землею, зосередився на його правому зап’ясті.
Його зап’ястя охопило кільце полум’я, яке, здавалося, колихалося у такт вітру.
«Трояндове Полум’я!»
«Вогняний Кулак!»
Енергія зашкалювала, змушуючи волосся Мо Фаня стояти дибки, а його очі палати вогнем.
Він завдав могутнього удару кулаком із вершини уламків. Гігантська кількість енергії вдарила прямо в землю.
Енергія поширювалася з шаленою швидкістю. Земля навколо нього почала тріскатись, ніби не могла витримати напруги, яка її наповнювала.
«Дев’ять Палаців!»
Енергія досягла своєї межі. Під гучний рев Мо Фаня з-під землі почали вириватися вогняні стовпи, заповнюючи собою територію в радіусі ста метрів!
Вогняні стовпи піднімалися із земних глибин. Вони не лише вивергали лаву на поверхню, але й перетворювалися на палаючі колони.
Перший стовп з’явився прямо на місці, де стояв Мо Фань. Полум’я, що огортало його тіло, злетіло високо в повітря!
Другий стовп з’явився на великій відстані перед ним. Відстань між двома стовпами була близько тридцяти метрів, але здавалося, що простір між ними було повністю зруйновано.
Третій стовп виріс позаду Мо Фаня, утворюючи паралель із першими двома стовпами.
Ще один гучний вибух.
По три нові стовпи вирвалися з землі по обидва боки, паралельно до перших трьох. Це означало, що всього з'явилося дев'ять палаючих колон, які виривалися в небо.
Перші три стовпи знищили всіх Гігантських Ящерів у радіусі ста метрів від Мо Фаня — майже сотню ворогів.
А решта шість колон принесли повне спустошення. Групи Гігантських Ящерів були спалені в чорний попіл, навіть ті, що вже були мертві й лежали на землі.
Дев’ять Палаців!
Ці дев’ять колон утворювали формацію Дев’яти Палаців!
Яскраво-червоні стовпи полум’я, що палахкотіли завдяки Трояндовому Полум’ю, поступово перетворювали Гігантських Ящерів на попіл, незалежно від того, були вони живими чи мертвими. Колони досягали висоти п’яти-шести поверхів, і на їхньому тлі Гігантські Ящери здавалися неймовірно крихітними та безпорадними.
Цзян Ї також була Магом середнього рівня, яка досягла третього ступеня, але в неї не було Насіння Душі.
Насіння рівня духу Мо Фаня зробило його Вогняний Кулак: Дев'ять Палаців неймовірно потужним. Воно було достатньо сильним, щоб знищити ціле гніздо Гігантських Ящірок!
Хоч вони й залишалися оточеними Гігантськими Ящірками, але навколо Мо Фаня панувала порожнеча – жодних слідів плоті чи трупів, лише купи чорного попелу.
До речі, серед військ Гігантських Ящірок був ящір рівня Воїна – Тиран Ящір. Він упевнено прямував до своєї здобичі, але, опинившись у зоні дії Вогняного Кулака: Дев'ять Палаців і отримавши смертельні опіки, негайно кинувся тікати, щоб врятувати своє життя.
Навіть Тиран Ящір із неймовірно міцним захистом не зміг витримати нищівної сили Вогняного Кулака: Дев'ять Палаців. Якби він не втік вчасно, то розділив би долю звичайних Гігантських Ящірок.
Здавалося, що Гігантськими Ящірками навколо Мо Фаня керував саме цей Тиран Ящір. Коли їхній командир втік, ящірки, що залишилися, просто завмерли на місці, розгублено озираючись і не наважуючись підійти ближче.
– Це наш шанс! Тікаємо! – вигукнув Мо Фань, застрибуючи на спину Зоряного Вовка.
Простір навколо Зоряного Вовка був достатнім, аби набрати розгін для стрімкого ривка. Він помчав уперед, використовуючи обгорілу землю як трамплін, і стрибнув на дах сусідньої зруйнованої будівлі.
Він пробіг по даху і спустився вниз. Навіть попри те, що шлях під ним був ущент забитий Гігантськими Ящірками, безстрашний Зоряний Вовк мчав уперед, використовуючи їхні тіла як опору на короткій дистанції.
Ящірки оголювали зуби й намагалися вкусити. Деколи Мо Фаню навіть здавалось, що хвіст Зоряного Вовка вже ось-ось потрапить у щелепи ящірки. Але зрештою, вовк був надто швидким для цих громіздких тварюк, які лише марно клацали зубами по повітрю чи шерсті на його хвості.
Зоряний Вовк мчав лише три секунди, перестрибуючи через Гігантських Ящірок, але відчуття страху й адреналіну змушувало Мо Фаня інстинктивно притискати ноги до себе.
Брате, не витворяй такого наступного разу, я майже обмочився від страху!
Зоряний Вовк завернув за ріг і потрапив на вулицю, оповиту тінями, де було лише кілька Гігантських Ящірок…
Мо Фань миттєво повернув Зоряного Вовка назад у його вимір. Він пригорнувся до стіни та негайно застосував Тіньове Ухилення.
Протягом усього бою Мо Фань не спускав очей із неба. Він не просто вдивлявся в хмари, мріючи чи філософствуючи перед обличчям смерті. Він чекав, поки сонце нарешті проб’ється крізь хмари!
Будівлі могли відкидати тіні лише тоді, коли було сонячне світло!
Мо Фань зник за рогом. Коли Гігантські Ящірки дісталися цього місця, то втратили слід людини й вовка.
Тим часом інші Гігантські Ящірки, що збиралися на звук бою, не помітили Мо Фаня та Зоряного Вовка, а також не звернули уваги на темний згусток, який прослизав між будівлями. Вони продовжували рухатися в напрямку групи солдатів, що боролися з їхніми товаришами.
Дзян Ї побачила, як Мо Фань зник за рогом, але коли дійшла туди, то його там уже не було...
Він просто зник у повітрі!
Хоча він лише повернув за ріг, а вся вулиця була заповнена Гігантськими Ящірками, демонічні звірі рухалися лише до її людей. Вони не поводилися так, ніби бачили, як хтось промчав повз них.
– Він зник? – Дзян Ї недовірливо вдивлялася вдалечінь.
Спершу Дзян Ї вважала, що Мо Фань мав певну частку везіння, коли врятував місто Бо та відбив напад Чорної Церкви. Однак тепер вона дедалі більше переконувалася, що це зовсім не так.
Вона втратила Мо Фаня з поля зору!
Її інстинкти підказували, що Мо Фань скористався якоюсь прихованою здатністю, аби втекти. Вона зможе відшукати його згодом, але проблема в тому, що її загін усе ще залишався в оточенні Гігантських Ящірок. Вона навіть не знала, чи вдасться їм вибратися живими!
(ПП: Hasta la vista, baby)
