Іній був схожий на кришталевий витвір мистецтва, що з’явився нізвідки. Чаклунський Магічний Павук перетворився на найцінніший витвір мистецтва. Його лють, його войовнича аура істоти рівня Воїна, його нестримний вбивчий намір усе ще витали навколо...
Але зараз він залишався нерухомим. Його життєва сила зникла миттєво.
Усе навколо вкрилося шаром інею. Озеро перетворилося на розтрощене дзеркало. Травинки стали тендітними, жорсткими стеблинами. Каміння перетворилося на льодові кубики. Під місячним сяйвом уся місцина набула зачарованої, нерухомої крижаної аури.
Мо Фань широко розплющив очі. Він усе ще не міг повірити в силу, яку вивільнила ця стріла!
Мо Фань бачив магічне обладнання «Смертельного Удару» раніше. Найчастіше воно мало вигляд довгого меча або чогось із гострим лезом. Коли його активували, маг отримував здатність виконати потужний удар, еквівалентний дуже руйнівному заклинанню середнього рівня.
На аукціонах Мо Фань не раз стикався з такими речами. Ті з них, що йому підходили, коштували щонайменше двадцять мільйонів юанів. А унікальні зразки були ще дорожчими — без п’ятдесяти мільйонів там не було чого робити.
Оскільки Мо Фань уже мав достатньо атакуючих здібностей, він ніколи не приділяв особливої уваги обладнанню «Смертельного Удару».
На його подив, сьогодні він став свідком неймовірно рідкісного магічного обладнання у вигляді лука!
Лук був зроблений із льодових кристалів, що сяяли, мов діаманти. Як тільки стріла була випущена, вона миттєво заморожувала все навколо, залишаючи ціль без шансу на реакцію.
Не потрібно було слів, щоб описати його руйнівну силу. Але питання було в іншому: Му Нінсюе була лише магом середнього рівня. Чому в неї було настільки сильне обладнання? Якби вона використала його під час дуелі раніше, вона могла б миттєво розгромити всю команду Університету Перлини!
Цей лід був навіть не «Нірванським Льодом», який вона мала, а ще вищого рівня!
Однак це звучало нелогічно. Якщо в неї було сильніше джерело льоду, чому вона його приховувала? Адже могли постраждати більше людей, якби вони не знищили Чаклунського Магічного Павука вчасно.
— Хух...
Волосся Му Нінсюе повернулося до свого звичного стану. Її розтріпані пасма лягли на обличчя, надаючи їй якоїсь незвичної чарівності.
Вона тяжко дихала, намагаючись відновити сили. Червоний знак на її чолі нарешті зник. Її попередня велична, майже імператорська аура, яку вона мала під час пострілу, зникла, залишивши по собі лише виснаження.
Мо Фань одразу підбіг до неї, підхопивши її, коли вона похитнулася.
— Я все ще не можу повністю її контролювати... — прошепотіла Му Нінсюе.
— Звідки в тебе настільки потужне обладнання? — запитав Мо Фань.
Льодовий Кристалічний Лук точно не був тим, що міг використовувати маг середнього рівня. Зазвичай, якщо хтось намагався приєднати таке високорівневе обладнання, його душа зазнавала би страшних мук через неможливість витримати силу артефакту.
Рівень культивації Му Нінсюе був надто низьким, щоб використовувати таку річ. Мо Фань хвилювався за її душу.
Маги медитують, щоб зміцнити свою душу. Різні рівні культивації визначають кількість і рівень обладнання, яке можна приєднати. Для мага середнього рівня існували суворі обмеження. Вони не могли витримати силу «Смертельного Удару», що дорівнювала силі заклинання високого рівня.
Сила, яку продемонстрував Лук Му Нінсюе, не досягала рівня високої магії, але була близькою до нього. Якщо вона дійсно приєднала цей лук, її душа зазнала би великого навантаження.
— Мені просто потрібно трохи відпочити, — сказала Му Нінсюе, сівши на землю. Вона виглядала настільки блідою, що ось-ось могла втратити свідомість.
Мо Фань залишився поруч. Він дивився на виснажену Му Нінсюе, сповнений запитань.
Лук був зовсім іншим, ніж ті магічні артефакти, які він бачив раніше. Але Мо Фань, який мав лише поверхневі знання, не міг пояснити, в чому саме була різниця.
Його інстинкти підказували, що лук міг бути тісно пов’язаний із тими змінами, які сталися з Му Нінсюе за ці роки.
Ба більше, Льодяна Насінина Му Нінсюе була не просто звичайною Насіниною Духового рівня.
Якщо елемент предмета збігається з елементом мага, його сила ще більше підсилюється завдяки магічному елементу мага.
Льодяний Кристал, створений Му Нінсюе, був потужнішим за її Нірванний Лід. Навіть досить сильний Павук Воїнського рівня був знищений миттєво, що вже само по собі свідчило про його вражаючу силу.
Це, без сумніву, було козирем Му Нінсюе, який вона використовувала лише як останній засіб. Це стає очевидним, якщо подивитися на її теперішній стан. Вона приховувала чимало секретів.
Му Нінсюе відпочивала досить довго, але Мо Фань усе одно не наважувався піти, адже вона досі не могла нормально стояти.
Минуло трохи часу, і її очі нарешті розплющилися. Вона швидко глянула на Мо Фаня і тут же відвела погляд.
Дивлячись на Мо Фаня, вона все ще могла згадати хлопця, який їй подобався в минулому. Це почуття було приховане глибоко в її серці, настільки глибоко, що вона думала, ніби забула про нього. Але інколи це почуття виринало з нічого, створюючи легку хвилю на замерзлому озері її душі.
Вона була безмежно вдячна йому за те, що він піклувався про неї. Насправді вона завжди була йому вдячна.
У їхні юні роки Мо Фань уже був не схожим на інших дітей. Він був безстрашним і ніколи не поводився раціонально.
Діти в їхньому районі дивилися на неї здалеку, не наважуючись наблизитися. Мо Фань був єдиним, хто повністю ігнорував застереження та поради дорослих. Він тягнув її за собою своїми брудними руками й відганяв самотність і страх її дитинства.
Він був повний нісенітниць, часто лаявся, бешкетував, але мав сміливість бути поруч із нею.
Му Нінсюе подобався Мо Фань у минулому без особливої причини. Просто він був найближчим до неї хлопцем. Інші лише трималися осторонь. Вони або догоджали їй, або намагалися здаватися крутими, або занадто соромилися, щоб з нею говорити, або удавали з себе когось.
Му Нінсюе похитала головою, намагаючись позбутися цих думок.
Можливо, це лише залишковий вплив від дії чарів?
– Пішли, я вже в нормі, – сказала Му Нінсюе, підводячись на ноги.
Мо Фань машинально простягнув руку. Му Нінсюе не взяла її. Інтимність між ними залишилася в минулому, тепер вони дорослі. У них своє життя, свої правила, і немає потреби...
Му Нінсюе намагалася зберегти дистанцію між ними, але, як завжди, вона була безсила перед непередбачуваними витівками Мо Фаня. Брудна рука схопила її гладеньку долоню, а друга – її за плече.
Му Нінсюе була настільки виснажена, що не мала сил дати відсіч. Інакше вона неодмінно підвісила б цього нахабу, який користується її безпорадністю, у повітрі й гарненько провчила!
