Порятунок із пащі чудовиська!

Мо Фань більше не намагався переслідувати линяючу демоницю. Натомість, крізь вогонь і полум’я він кинувся до будинку сім’ї.

Щойно він дістався входу, всередині почувся гучний плач дитини. Хто знає, що саме вона бачила, щоб так голосно ридати…

З будинку також долинув голос чоловіка:

— Плач… ти тільки й робиш, що плачеш… Що… що мене найбільше дратує — це твій плач… Відтепер… відтепер мені більше не доведеться слухати твої пронизливі ридання…

Його голос звучав так, ніби у горлі застрягло щось густе та липке. Це було щось зовсім не схоже на людський голос!

— Мо Фань, швидше! Він ще не закінчив линяння. Якщо закінчить — дитина помре, — терміново сказала Лінлін.

— Не хвилюйся, я не дозволю цьому статися!

Тіньова Втеча!

Мо Фань зупинився біля дверей, і його тіло поступово занурилося вниз, ніби він провалювався у глибоку воду, перетворюючись на чорну тінь.

Тінь прослизнула всередину будинку під дверима.

Опинившись усередині, Мо Фань повільно піднявся з темряви.

З одного погляду він побачив чоловіка у великій кімнаті. Той більше нагадував ходячого мерця й продовжував рвати на собі одяг і власну плоть.

Серед розірваної шкіри та клаптів одягу виднілися товсті, огидні луски.

Чоловік уже скинув половину своєї шкіри. У цьому процесі його рухи були не надто швидкими, він виглядав, немов новонароджене немовля, що ледве трималося на ногах.

Якби не це, дитина вже була б мертвою.

Тепер Мо Фань зміг побачити весь процес трансформації цих істот. Звичайна людина, побачивши таке, напевно, знепритомніла б від жаху. На щастя, Мо Фань вже бачив безліч жахіть. Навіть якщо це видовище було огидним, він міг лише зціпити зуби та знищити линяючого демона.

— Удар Блискавки!

Мо Фань швидко сформував Зоряний Шлях, і в його долоні одразу ж засвітилися сліди блискавки.

Розряди блискавки пронеслися через кімнату, вдаряючи у линяючого демона…

Проте його луска мала надзвичайну міцність! Удар Блискавки Мо Фаня лише залишив кілька чорних слідів на поверхні, навіть не паралізувавши чудовисько. Це приголомшило його.

— Ти… ти надто багато втручаєшся!

Линяючий демон видав моторошний звук. Він повернув голову, і з його обличчя остаточно злізла шкіра, відкривши три злісні ока, що з ненавистю втупилися у Мо Фаня.

Раптом його плече, що все ще нагадувало людське, різко збільшилося у три рази! М’язи стали кам’яно-твердими!

— Мо Фань, цей демон має надзвичайну силу, будь обережний! — попередила Лінлін.

Зі спокійним виразом Мо Фань почав відступати.

Раптом роздуте плече демона почало видовжуватися!

Це була не просто рука — вона розтягувалася, як гума!
(ПП: gomu gomu no pistol)

Його кулак став схожим на велетенське залізне ядро, що несамовито мчало вперед. Меблі та дивани у кімнаті розліталися на друзки від потужного удару!

На щастя, Мо Фань був готовий до цього. Він миттєво злився з тінню, коли залізний кулак просвистів повз нього, а потім перемістився у тінь у кутку кімнати.

Уникнувши атаки, Мо Фань продовжив рухатися, з’явившись лише у безпечному місці.

Сила цієї істоти була колосальною! Мо Фань не наважувався наближатися.

Він скористався моментом, коли демон повертав свою руку назад, і стрімко кинувся вперед, хапаючи ридаючу дитину!

Мо Фань не наважувався використовувати магію середнього рівня, бо боявся нашкодити дитині. Справа була не в грошах за виконання завдання, а в тому, що він не міг дозволити, щоб невинна дитина загинула ось так.

— Клятий монстре, сьогодні я, твій татечко Мо Фань, виступлю від імені небес… — Мо Фань швидко накреслив Зоряні Шляхи, що перетиналися, формуючи ще потужнішу силу Зоряного Атласу.

— Фань Мо, обережно! Демонеса позаду тебе! — раптом закричала Лінлін.

Мо Фань повернув голову й побачив за вікном огидне чудовисько. Його довжелезний язик висунувся вперед, а очі не відривалися від Мо Фаня та хлопчика, якого той тримав.

— Чорт, чоловік і дружина об’єднали сили! — вилаявся Мо Фань.

Очевидно, що завершити накреслення Зоряного Атласу він більше не міг, інакше демонеса з вікна перерізала б йому горло.

— Швидше тікай, ти не впораєшся з двома одразу! — закричала Лінлін.

— Не хвилюйся за мене, — відповів Мо Фань, холодно фиркнувши.

У цей момент він стояв на освітленому місці, де не було тіні. Світильник на стелі значно обмежував його рухи.

На щастя, кілька днів тому він отримав від декана Сяо пару Магічних Чобіт, і зараз міг нарешті скористатися цим магічним обладнанням!

— Чоботи Кривавого Звіра! — прошепотів Мо Фань. Відмовившись від Зоряного Атласу, він одразу активував споріднений із ним артефакт.

На його ногах засяяло криваво-червоне світло. Воно не розтікалося навколо, а почало ущільнюватися, набуваючи форми високих шкіряних чобіт.

Чоботи доходили до середини його литок, ніби обладунок, що з’явився нізвідки!

Щойно вони активувалися, Мо Фань одразу відчув, як його ноги наповнились неймовірною силою. Здавалося, що одним ударом він міг зруйнувати цілий поверх!

Побачивши на екрані, що Мо Фань активував магічне спорядження, Лінлін нарешті зітхнула з полегшенням.

— Не бийся бездумно, ти можеш поранити дитину!

Мо Фань теж це розумів. Коли демонеса кинулася на нього, він з усієї сили відштовхнувся ногами від підлоги й стрибнув до стелі.

Однією рукою схопився за люстру, а другою міцно притиснув до себе дитину. Використовуючи імпульс стрибка, він приземлився прямо на кухню.

Але два демони не збиралися здаватися. Розлючені, вони кинулися в погоню.

Мо Фань не мав жодного бажання битися з ними тут. Він використав Чоботи Кривавого Звіра, щоб швидко добігти до кінця кухні та прорватися до пральні.

З усієї сили він вдарив ногою у вікно, розбиваючи його вщент. Не роздумуючи, Мо Фань схопив дитину за ногу й вистрибнув. Він націлився на шостий поверх, де було темно, щоб використати тіні для втечі.

Хуууууу!

Його тіло летіло прямісінько вниз. З одного боку — плач дитини, яка наче опинилася у вільному падінні, з іншого — пронизливий вітер.

Мо Фань підняв голову й побачив, як обидва демони сердито визирають, їхні спотворені обличчя світяться у темряві. Але поки він падав, то неспішно підняв руку та виставив середній палець у їхній бік.

— Мамо, я піду в свою кімнату вчитися, — раптом пролунав голос згори.

— Гаразд, увімкни світло, щоб не зіпсувати зір, — відповів жіночий голос.

Мо Фань почув це й насторожився. Опустивши погляд, він миттєво покрився холодним потом.

Балкон шостого поверху, який мав би бути темним, раптом спалахнув яскравим світлом! Воно залило всю площу, не залишаючи жодної тіні.

Мо Фань переслідував демонів аж до десятого поверху, розраховуючи на темряву, але реальність виявилася зовсім іншою. Можна лише уявити, що він відчув у цей момент.

Кляте дитя, яке ще навчання! Через тебе цей таточко зараз просто розіб’ється!