Несподіваний початок навчання (частина 1)

Цзян Юньмін був дуже задоволений Мо Фанем, без сумніву! Раніше він переживав, що Мо Фань опиниться в скрутному становищі. Якщо Елемент Виклику пробуджувався як перший Елемент мага початкового рівня, особливо у досить бідного студента, то це виглядало більше як тягар ніж дар. Щоб виростити такого студента, школі довелося б витратити чимало ресурсів, тож приймати таких учнів було не дуже вигідно для факультету Виклику.

Але якщо студент – маг середнього рівня, то все інакше.

Маг середнього рівня мав певну силу сам по собі, а за наявності достатнього капіталу міг витрачати більше ресурсів на Виклик створіння. Таким чином, можна було б виростити свого призваного звіра до ще більшої могутності.

— Ти з Міста Бо? — Декан Сяо повільно зняв окуляри, вдивляючись у Мо Фаня.

Коли він вирішив прийняти цього студента, то звернув увагу, що в його документах зазначено Місто Бо.

Вся країна знала про катастрофу, що спіткала Місто Бо. Тому на рівні держави до тих, хто вижив, ставилися з особливим розумінням. Під час вступної кампанії Університет Перлини прийняв лише одного студента з Міста Бо. Порівнюючи його з іншими вступниками з усієї країни, він не був аж надто видатним…

— Так, — кивнув Мо Фань.

— Непогано, я не бачу на тобі тієї слабкості, яку залишає руйнування, — злегка усміхнувся декан Сяо і більше нічого не сказав.

Мо Фань лише знизав плечима і запитав:

— Я можу жити в гуртожитку?

— Так, можеш.

Є Сінся вже вступила до Чжецзянського університету, а Мо Цзясін був зайнятий роботою. Мо Фаню не було куди йти, тому краще було залишитися в університеті та зосередитися на навчанні.

Оскільки у нього не було ні валізи, ні сумок, він одразу пішов заселятися.

Коли Мо Фань вийшов, директор факультету Виклику Цзян Юньмін поглянув на декана Сяо Бінсеня.

— Цей студент доволі цікавий. Простежте, щоб його як слід розвивали, — сказав декан Сяо з усмішкою.

Цзян Юньмін не зовсім зрозумів, що мав на увазі декан, але не встиг запитати — той уже пішов, схрестивши руки за спиною.

— Культивація декана дуже висока. Можливо, він побачив у цьому студентові щось приховане, — сказала жінка-екзаменаторка, дивлячись на спину декана Сяо, що віддалявся.

— Ще щось приховане? Я особисто вважаю, що це неможливо. Декан просто милосердний, він більше переймається тими, хто пережив катастрофу… — відповів лисий екзаменатор.

---

Навчальний рік розпочався першого вересня, що було доволі незвичною датою для старту занять.

Мо Фань уже близько двох місяців жив у гуртожитку і добре ознайомився з Університетом Перлини.

Університет Перлини поділявся на два кампуси. Кампус Лазурної Перлини приймав усіх першокурсників та тих студентів, які ще залишалися на початковому рівні. Головний кампус Перлини був виключно для тих, хто досяг середнього рівня.

Головний кампус, безперечно, був серцем університету. Саме там збиралися найталановитіші молоді маги з усієї країни. Водночас конкуренція тут була надзвичайно жорсткою.

Лазурний кампус був трохи справедливішим. Тут навчалися нові студенти, які тільки-но вступили, а також старшокурсники, які ще не зробили прорив до середнього рівня.

---

Прокинувшись вранці, Мо Фань пішов чистити зуби та вмиватися. У цей момент до кімнати зайшов доволі привабливий чоловік.

Він мав модну довгу кучеряву зачіску, обличчя, ніби у казкового принца, і був одягнений у простий спортивний костюм. Мо Фань, поглянувши на свого першого сусіда по гуртожитку з піною в роті, подумав: “Чорт, цей хлопець майже такий же гарний, як і я!”

— О, я думав, що прийшов першим! Давай познайомимося, мене звати Чжао Ман’янь, мій основний Елемент — Світло… — Чжао Ман’янь тепло усміхнувся, виглядаючи доволі дружелюбним.

— Я Мо Фань…

— Дочисти зуби, а я поки трохи приберуся… Цей гуртожиток трохи брудний, — Чжао Ман’янь вибрав ліжко навпроти Мо Фаня, біля балкона. Звідти відкривався гарний краєвид з вікна, а також можна було побачити гуртожиток, повний дівчат.

Коли Мо Фань закінчив чистити зуби, вони почали розмовляти.

— Ти призивач? Тоді значить, що старша сестра мала рацію. У нас змішаний гуртожиток за Елементами, — Чжао Ман’янь безпорадно зітхнув.

У кожній кімнаті гуртожитку могло жити по шість осіб. Зазвичай студентів селили разом за одним Елементом, щоб їм було зручніше спілкуватися.

Але не всі Елементи мали кількість студентів, кратну шести, тому іноді в гуртожитку з'являлись кімнати з студентами різних Елементів.

— Брате Мо Фань, у мене зустріч із старшою сестрою, тому я побіг, — Чжао Ман’янь недбало провів рукою по волоссю і елегантно вийшов.

---

Незабаром після того, як Чжао Манянь пішов, до кімнати зайшли ще двоє.

Чи то вони були просто на нервах, чи то просто вважали себе вищими за інших, але ці двоє навіть не привіталися з Мо Фанем, який прожив у гуртожитку найдовше. Вони просто швидко почали розпаковувати свої речі.

Настав полудень, і з’явився високий і худий хлопець із пофарбованим у червоний колір волоссям. Він явно не намагався приховати, що є студентом Вогняного елемента. Увійшовши до кімнати так, ніби він тут головний, він окинув поглядом приміщення.

— Чиє це ліжко? — червоноголовий вказав на ліжко, яке йому сподобалося.

— Моє, — відповів Мо Фань, виходячи з балкона.

— Який у тебе елемент? — запитав червоноголовий.

— Виклик.

— О! О… — той ошелешено завмер. Було видно, що він не очікував зустріти настільки рідкісного заклинача.

Два інші сусіди по кімнаті, які досі займалися своїми справами, не втрималися й теж кинули погляди на Мо Фаня.

— А це ліжко? Який тут елемент? — червоноголовий вказав на ліжко Чжао Маняня.

— Світло, — насторожено відповів Мо Фань.

Червоноголовий кивнув, широким кроком підійшов до ліжка Чжао Маняня й одразу кинув на нього свою велику сумку. Потім безцеремонно скинув речі Чжао Маняня на підлогу, а на його обличчі з’явилася зухвала усмішка.

— Тепер воно належить Вогняному елементу. Дозвольте представитися, мене звати Лу Юньчжен.

Мо Фань ошелешено дивився на розкидані речі.

Цей Лу Юньчжен, схоже, був досить зарозумілим. Просто так узяв і вкрав чиєсь ліжко…

---

Після вечері Мо Фань отримав повідомлення: йому наказували прийти в аудиторію — там на новачків чекала вступна зустріч.

Діставшись до вказаного класу, Мо Фань уже фантазував, як зустріне купу красивих, юних, чарівних однокласниць. Але реальність виявилася жорстокою… Простора аудиторія була порожня!

— Чи не прийшов я занадто рано? — Мо Фань занудьгував, чекаючи у величезному класі.

Час минав, момент початку зустрічі настав, а в аудиторії досі був тільки Мо Фань. Він почав непокоїтися. Може, він переплутав кімнату?

Коли він уже збирався виходити, до класу зайшов декан факультету Виклику, Цзян Юньмін.

Щойно той відкрив рота, щоб щось сказати, з коридору почулися швидкі кроки. Шестеро молодих хлопців поспішно увійшли до кімнати.

З їхніх дій було очевидно, що вони були з одного гуртожитку.

Цзян Юньмін окинув поглядом сімох присутніх у класі та невимушено сказав:

— Бачу, всі прийшли вчасно…

Бум! Підборіддя Мо Фаня ледь не вдарилося об підлогу.

Чорт, то це всі???

Всього сім нових студентів на цей елемент???

Ледве вистачить, щоб зіграти маленьку п'єсу! (1)

1 - в англ. перекладі звучить як "Just enough to play out the Gourd Eva!", що таке Gourd Eva гугл мені так і не пояснив. тож буде театральна вистава по сенсу