Пролог

Том 1. Розділ 1 - Мисливець E‑рангу

Мисливець E‑рангу, Сон Джин‑У. Куди б він не пішов, цей титул завжди слідував за ним. Загальна сила Джин‑У була майже такою ж, як і у звичайної людини. За винятком того, що він був трохи сильнішим і його рани загоювалися трохи швидше, в усіх інших аспектах Джин‑У був приблизно таким же, як і звичайні люди. Те, що він завжди отримував поранення, було звичайною річчю. Кілька разів він навіть ледь не загинув. Звичайно, Сон Джин‑У не подобалося бути мисливцем. Робота була небезпечною, інші сміялися з нього, і, що ще більше псувало картину, зарплата була досить жалюгідною. Якби не медична допомога, яку Асоціація мисливців виплачувала мисливцям з їхньої "зарплати", він би вже давно здав свою мисливську ліцензію, звільнився і жив би собі далі, як звичайна людина. На жаль, для такого, як Сон Джин‑У, якому було близько двадцяти років і який не мав жодних професійних навичок, не було іншого виходу, окрім як залишатися мисливцем, якщо він хотів щомісяця сплачувати мільйони вон [1] за лікування своєї матері в лікарні. Чи варто говорити, що у нього не було вибору? Тому, попри своє небажання, він просто змушений був взяти участь у рейді, що проводився під наглядом Асоціації мисливців.    [1]: «мільйони вон» – 1 мільйон вон – приблизно 30 тисяч гривень. *** Мисливці, що живуть в одній місцевості, як правило, добре знають один одного. У разі відкриття воріт, всіх мисливців з цього району просили з'явитися, власне кажучи, саме з цієї причини. Мисливці, які прибули раніше, потягували каву, яку їм роздав співробітник асоціації, і обмінювалися сердечними привітаннями один з одним. ― О, гей. Кіме, я тут. ― А? Паку, що ти тут робиш? Я думав, що ти покинув кар'єру мисливця? ― Ну, це… Моя дружина вагітна другою дитиною. ― Ха‑ха‑ха, ось як. Так, для мисливця найкращий заробіток – участь у рейді, правда? Кім весело розсміявся. Пак наслідував його приклад з легким хихиканням, перш ніж запитати Кіма: ― До речі, чому мені здається, що останнім часом асоціація звертається до нас все рідше? Кількість воріт зменшилась чи що? ― Ей, звичайно ж, ні. Просто гільдії надриваються над очищенням воріт, асоціація тут ні до чого. Я чув, що різні гільдії стрімголов кинулися в цю справу, бо в ній замішаний великий прибуток. ― Ну, в такому випадку, оскільки цей рейд буде проходити під наглядом асоціації, він повинен бути безпечним, так? Пак озирнувся навколо, ніби почав нервувати. Якщо гільдія сьогодні не бере участь, це значить, що достатнього прибутку для їх інтересу не буде, а якщо так, то значить, що складність цих конкретних воріт буде низькою. Звичайно, ніщо в цьому світі не було гарантованим на 100%. Не тільки Пак, але й інші мисливці нервово озиралися по сторонах. ― Гм. Цікаво… Кім допив решту кави, уникаючи відповіді своєму другові, перш ніж помітив когось і щасливо підняв руку. ― О! Він тут. Агов, містере Сон!! Містере Сон! Інші мисливці також зраділи, побачивши цього хлопця. ― А, вітаю. Це був не хто інший, як Сон Джин‑У. Він лише кивнув головою щасливому Кіму і пройшов повз нього. Переконавшись, що Джин‑У знаходиться далеко, Кім почав хихотіти, впевнено говорячи при цьому: ― Отже, Джин‑У з'явився. Значить, і сьогодні все буде добре. Очі Пака розширилися, і він поспішно запитав Кіма. ― Що це було? Той мисливець, Сон Джин‑У, дійсно такий сильний? ― Ааа, так. Ти ж не знаєш. Він мисливець, який почав працювати незабаром після того, як ти пішов. Але вже кожен мисливець тут знає, хто він. ― Він справді такий сильний? Чекай, а чому він тоді працює на асоціацію? Чому не на гільдію або не як фрилансер? Кім ще трохи поусміхався, перш ніж примружитися. ― Знаєш, яке у нього прізвисько? ― Звідки мені це знати? Годі тобі, чувак. Просто скажи мені вже. ― Найслабша зброя людства. ― …Найслабша? Може, найсильніша зброя? ― Чувак, він – "найслабша зброя". Я впевнений, що він найслабший мисливець у Кореї. ― Справді? Пак насупився. Чому інші мисливці вітають цього Сон Джин‑У, якщо він справді такий слабкий? Зрештою, хіба їм не потрібен був хтось, хто міг би прикрити їхні спини, якщо справи підуть погано? Пак не міг зрозуміти реакцію інших мисливців. Коли Пак похитав головою, Кім хихикнув і штовхнув його ліктем у бік. ― Ей! Рейди, в яких бере участь Джин‑У, матимуть низький рівень складності, бо він заслабкий. Асоціація ніколи не довірить йому важку роботу, хіба ти не розумієш? Вони ж не хочуть, щоб його вбили? Тільки тоді вираз обличчя Пака покращав. ― Т‑так. Точно. Дружина дуже хвилювалася за нього, адже це був його перший рейд за довгий час. Чесно кажучи, навіть він сам хвилювався. Однак тепер, коли він вислухав слова Кіма, то відчув, що немов якийсь тягар спав з його душі. Кім продовжив: ― Нещодавно ходили чутки, що той хлопець отримав поранення, беручи участь у рейді на ворота E‑рангу, і провів тиждень у лікарні. ― Мисливець отримав поранення у воротах E‑рангу? ― Точно. Ніхто не очікував, що мисливець отримає поранення там, тому, очевидно, вони навіть не взяли з собою цілителя! ― Тому він провів тиждень у лікарні?! Пу‑ха‑ха‑ха! Коли Пак почав занадто голосно реготати, Кім поспішив заткнути його: ― Припини, чувак. Сон може тебе почути. ― Ой, блін. Я не подумав про це. Пак обережно перевірив реакцію Джин‑У, продовжуючи хихотіти. На щастя, відстань була досить великою, і хлопець, схоже, їх не почув. Звичайно, вони помилялися. “Я все чую, дядьки.” Джин‑У гірко посміхнувся, щосили намагаючись ігнорувати їх. У такі моменти, як сьогодні, він не міг не нарікати на свій надзвичайно гострий слух. Схоже, що він прибув зарано, адже рейд ще не розпочався. “Може, я прийшов зарано?” Оглянувшись, бажаючи скоротати час очікування, Джин‑У помітив співробітницю асоціації, яка роздавала теплу каву, і підійшов ближче. ― Можна і мені чашку кави? ― О, мисливцю Сон Джин‑У… Мені дуже шкода, але у нас щойно закінчилася кава. ― … Холодний зимовий вітерець пройшовся по кінчику його носа. Джин‑У легенько витер ніс вказівним пальцем. Що за сумний день, коли кава закінчилася, щойно йому захотілось взяти її. *** ― Чому ти залишаєшся мисливцем, Джин‑У? ― Вибач. Джин‑У опустив голову і вибачився. Молода, красива дівчина, яка використовувала цілющу магію на до Джин‑У, І Джу‑Хі надула щоки, показуючи, наскільки вона нещасна. ― Я не намагаюся змусити тебе вибачитись, розумієш? Я лише хвилююся за тебе. Якщо ти і далі будеш так боротися, то рано чи пізно зіткнешся з дійсно небезпечною ситуацією. Джин‑У подивився повз плечі І Джу‑Хі і подивився на інших мисливців, які билися там. Коли хтось проходить через ворота, він потрапляє у місце, яке називається "підземеллям". Ранг цього конкретного підземелля має бути приблизно D. Більше десятка мисливців розправлялися з монстрами в цьому підземеллі, навіть не спітнівши. На жаль, для E-рангу такий подвиг був майже неможливий. Зазвичай робота лікування поранених мисливців лежала на плечах цілителів. Оскільки під час рейдів він завжди отримував поранення, Джин‑У був досить відомим серед них. І Джу‑Хі обережно запитала його: ― Можливо, є причина, через яку ти не можеш відмовитися від роботи мисливця? Джин‑У рішуче похитав головою. Він не хотів відкривати нічого особистого іншим людям. ― Я роблю це лише як хобі. Якщо я не буду цим займатися, то, напевно, помру від нудьги. І Джу‑Хі ще більше надулась. ― Якщо продовжиш займатись цим своїм хобі, то незабаром ти ходитимеш на рейди в потойбіччі, розумієш? Її зауваження захопило Джин‑У зненацька, і він голосно засміявся. Через це Джу‑Хі почала сваритись на нього: — Ей!! Не смійся! Не треба! Твої травми можуть відкритись!! Джин‑У запитав, посміхаючись: — Де ти взагалі почула таку фразу? — Як це де? Від містера Кіма, він стоїть ооо там. — Боже, він справді сказав таке… Поки вони говорили та сміялись, його лікування майже закінчилось. Але було вже надто пізно. Здавалось, рейд вже майже закінчився. Вираз обличчя Джин‑У став сумним. “Сьогодні я вбив лише одного монстра.” Монстр E‑рангу, і все. Сон Джин‑У почав гратися з кристалом E‑рангу в руці. Магічний кристал найнижчого ґатунку з монстра E‑рангу коштував менше ніж сто тисяч вон. Він поставив своє життя під загрозу, тільки для того, щоб заробити таку жалюгідну суму. “Магічний кристал монстра C‑рангу коштує понад десять мільйонів вон…” На жаль, такий мисливець E‑рангу, як він, не міг навіть спробувати вбити монстра C‑рангу. Зненацька хтось крикнув: — А? Ей, тут є інший вхід! Туди кинулись мисливці, що були поруч. — Хмм, це правда? — Там дійсно є інший вхід? Як і сказав той мисливець, у самому підземеллі був прихований вхід. — Подвійне підземелля… Отже, така річ насправді існує… Сонг, який мав понад десять років досвіду мисливця, зазирнув у прихований вхід і сильно здивувався. Всередині прихованого проходу, схожого на печеру, було темно, і нічого не було видно. Сонг – мисливець‑маг – використав магію полум’я, і кинув вогняну кулю у коридор. Куля летіла вперед і освітлювала темряву. Однак, тунель все не закінчувався. Невдовзі вогняна куля втратила свою енергію, впала на землю і зникла. Прохід знову був повний темряви. — Хм… Зберіться всі, будь ласка. Негласний лідер цього рейду, Сонг, закликав інших мисливців зібратись навколо. Лікування Джин‑У на той час вже було закінчено, тож він та Джу‑Хі також приєднались. Сонг, звернувся до мисливців, що зібралися: — Як ви добре знаєте, ворота не зачиняться, доки не буде вбито боса підземелля. Оскільки самі ворота все ще неушкоджені, хоча ми подбали тут про всіх монстрів, це може означати лише те, що бос знаходиться за тим проходом. Сонг вказав на прихований вхід. Мисливці обмінялися багатозначними поглядами й кивнули головами. Ніхто не міг не погодитися з цією думкою. Сонг продовжив: — Зазвичай ми маємо передати цю інформацію до асоціації та дочекатись їхнього рішення… Але якщо ми це зробимо, то знищення боса можуть доручити іншій групі мисливців, і наша виручка від сьогоднішнього рейду значно зменшиться. Обличчя мисливців помітно скривились. Обличчя Пака скривилось більше, ніж у будь‑кого іншого, оскільки йому потрібно було багато грошей через вагітність його дружини. “Сьогодні післяпологовий догляд коштує так дорого.” Якби не це, то він би не ризикував своїм життям, щоб взяти участь у цьому рейді. — Ось чому я хотів би, щоб ми подбали про боса, перш ніж залишити це підземелля… Отже, що ви думаєте? Мисливці впали в глибоку задумливість. — … Правда в тому, що ніхто тут не міг зрозуміти теперішню ситуацію. Складність цього конкретного підземелля виявилась дуже низькою, отже, приховане підземелля в ньому також не повинно бути складним. Незважаючи на це, вони все ще вагались з відповіддю. — Кхм, кхм. Сонг кашлянув, щоб привернути увагу до себе. — Оскільки нас тут сімнадцять людей, давайте просто проголосуємо, добре? І ніяких скарг після голосування. Як щодо цього? На пропозицію Сонга в знак згоди усі кивнули. Ніхто йому не заперечив. — Я голосую за те, щоб йти вперед. Сонг підняв руку. А потім й інші мисливці один за одним почали піднімати руки. — Я також. — І я. Пак був першим, хто підняв руку, а потім Кім і кілька інших мисливців. Звичайно, тих, хто не погоджувався, теж було багато. — Давайте повернемось. — Мені здається краще дочекатись рішення асоціації. Дві різні сторони зіткнулися одна з одною, і зрештою остаточні голоси звелися до Сон Джин‑У та І Джу‑Хі. — Вибач… Похитавши головою Джу‑Хі проголосувала проти. Отже, голосів за «вперед» і «назад» було 8:8. Тупикова ситуація. Наступним запитав Сонг у нерішучого Сон Джин‑У: — А ви, містере Сон? Тепер усе залежало від рішення Сон Джин‑У. Він міцно стиснув в руці магічний кристал E‑рангу, потім подивився вбік. І Джу‑Хі хитала йому головою. Здавалося, вона була глибоко стурбована. Насправді хлопець теж хвилювався. За будь‑яких інших обставин він, як правило, ніколи б не наважився на непотрібний ризик. Йому бракувало для цього здібностей і сміливості. Однак у Джин‑У була молодша сестра, яка готувалась до вступу в коледж. “У мене немає заощаджень…” Зараз Джин‑У двадцять чотири роки. Він покинув коледж, тому що у нього не було грошей. Він не хотів, щоб його молодша сестра пройшла через те саме, що й він. Зараз для нього, важлива кожна копійка. Пак був не єдиним, кому потрібні були гроші. Джин‑У підняв руку: — Я голосую – за. Тоді збоку пролунало тихе зітхання. Заходь у мій телеграм, там публікуються розділи швидше

Читати