Джин‑У розплющив очі й побачив білу стелю, і його ніс заклало від запаху дезінфекційних засобів. Він також відчув, що лежить на жорсткому матраці.
Джин‑У одразу зрозумів, де знаходиться.
“Лікарня?”
З того часу, як він зустрів Джу‑Хі, цілительку B‑рангу, частота його потрапляння в лікарні знизилась, але все ж таки вони були для Джин‑У знайомими місцями, як і місцевий магазин.
До нього навіть дійшли чутки про те, що в цій лікарні є зарезервована палата спеціально для нього.
Джин‑У трохи підняв верхню частину тулуба. Він поклав руку на груди і відчув стукіт. Його серце стабільно билося.
“Я… вижив?”
Але справа була не лише в цьому. На відміну від того, що було раніше, він відчував легкість у всьому тілі. Коли він прокидався на лікарняному ліжку, то відчував біль у голові та втому.
Але тепер усе було інакше. Начебто він прокинувся у своєму власному ліжку після гарного відпочинку.
“Що відбувається…?”
Цього не повинно було бути, він згадав миті, що передували втраті свідомості.
Меч падав на його голову прямо перед його очима.
Навіть якби йому пощастило, і меч схибив, він все одно був оточений незліченними ворогами. Ці чортові тварюки були досить сильними, щоб група, сформована виключно з мисливців А‑рангу, а можливо і S‑рангу, зазнала втрат.
“Але я вийшов із цієї ситуації живим?”
Невже йому все наснилося? На щастя, був спосіб переконатися в цьому. Джин‑У відкинув ковдру.
Якби це було реально, то він все ще був би без ноги, а якщо він бачив сон, то його нога була б…
― Нарешті ви прокинулись.
Джин‑У був здивований важким голосом, що долинав з кута лікарняної палати, і поспішно повернув голову, щоб подивитися.
― Я перепрошую, якщо ми застали вас зненацька.
― На жаль, ми не можемо більше чекати.
Двоє чоловіків у чорних ділових костюмах підійшли до ліжка Джин‑У. Хлопець нахилив голову і спитав:
― Хто… ви?
Він ніколи раніше не бачив облич цих двох.
Один із них був коротко підстрижений, як солдат, і в сонцезахисних окулярах, він простягнув йому візитну картку.
― От хто ми.
Джин‑У прийняв візитівку та прочитав, що на ній написано.
“У Джин‑Чхоль, керівник відділу моніторингу корейської Асоціації мисливців?”
Відділ моніторингу був єдиним відділом Асоціації мисливців, у штаті якого було багато сильних мисливців. Оскільки перед цим відділом стояло завдання керувати мисливцями країни, то цілком очевидно, що для цієї мети вони наймали багато високорангових мисливців.
― Що відділ моніторингу хоче від мене?
Джин‑Чхоль підтягнув стілець ближче до ліжка і сів. Другий чоловік, який, мабуть, був його помічником, став за ним.
Джин‑У відчував сильний тиск від цих двох чоловіків. Історія, яку вони розповіли, була ще більш дивовижною.
― Я був непритомний чотири дні?!
― Ви, часом, не пам'ятаєте, що сталося перед тим, як ви знепритомніли?
― Так, щось пригадую.
― Будь ласка, розкажіть нам все, що зможете згадати.
Джин‑У чесно розповів усе, за винятком дивних слів, які він чув перед тим, як знепритомнів.
― І тоді ви знепритомніли… Це все?
― Так. Далі я розплющив очі і опинився в лікарні.
У Джин‑Чхоль та його помічник обмінялися багатозначними поглядами. Чомусь здавалося, що їх непокоїть непоінформованість Джин‑У.
Насправді саме Джин‑У найбільше хотів дізнатися, що сталося в тому храмі.
― Як я потрапив до цієї лікарні? Невже велика гільдія взяла участь в рейді і вбила цих довбаних виродків?
― Ну, взагалі‑то…
У Джин‑Чхоль ніяково заговорив:
― До того часу, коли агенти відділу моніторингу та члени гільдії "Білий тигр" прибули на місце події після інструктажу тих, хто вижив…
Гільдія "Білий тигр" була надвеликою гільдією і входила до п'ятірки найкращих у країні. Асоціація усвідомлювала небезпеку, тому й звернулася за допомогою до такої величезної гільдії.
Що там сталося?
Джин‑У нервово проковтнув слину.
― До того часу…?
― … Все "зникло". Єдине, що можна було знайти в тому місці – це ви, містере Сон Джин‑У. Ні від статуї бога, ні від кам'яних статуй не залишилося й сліду.
― Що!?
Джин‑У зобразив шоковане й недовірливе обличчя.
― Нам теж важко в це повірити. Якби у свідченнях тих, хто вижив, були якісь невідповідності, або якби ми не знайшли останки жертв у кімнаті, ми могли б запідозрити щось недобре.
У Джин‑Чхоль почухав підборіддя.
Минуло шість років з того часу, як він отримав ранг А і почав працювати у відділі моніторингу. Він міг упевнено сказати, що за час роботи був свідком практично всього. Однак така ситуація була для нього новою.
Він звертався до інших гільдій, а також в асоціації в інших країнах, але в результаті не отримав нічого, про що варто було б говорити.
Тому…
― Отже, ось що ми думаємо…
У Джин‑Чхоль обережно заговорив:
― У тій камері, без сумніву, були могутні істоти. Але про них подбала невідома група чи невідома людина. Бо жодна істота не вирвалася з воріт до того, як вони були зачинені.
Вони мали розглянути всі можливості. Навіть якщо шанси були малі, вони мали підтвердити їх усі. Керівники асоціації порадилися, трохи поміркували і висунули свою теорію.
Джин‑Чхоль уважно вивчив реакцію Джин‑У і продовжив:
― Ми… підозрюємо, що ви мисливцю Сон Джин‑У могли пройти ще через одне пробудження.
“Ще одне пробудження!”
Очі Джин‑У широко розплющилися.
Хоча й вкрай рідко, але траплялися випадки, коли людина, що пробудила свої здібності мисливця, проходила ще одне пробудження.
Часто це називали "повторним пробудженням" або "перепробудженням", і ті, хто проходив цей процес, зазвичай ставали надзвичайно сильними у порівняні з тим, якими були раніше.
Спочатку ранг мисливця, присвоєний на початку, рідко змінювався. Все через те, що здібності мисливця визначалися в момент пробудження. Однак для тих, хто проходив процес повторного пробудження, все було інакше. Перестрибнути через власні обмеження і піднятися, скажімо, з рангу C до A, або навіть з B до S – таке траплялося і раніше.
У Джин‑Чхоль нервово проковтнув слину.
“Сон Джин‑У… Якщо він пройшов через перепробудження і став мисливцем S‑рангу, або можливо, навіть вище, тоді він зміг би перебити цих монстрів сам.”
За словами тих, хто вижив, статуя бога плавила мисливців C‑рангу лише одним поглядом. Якщо людина змогла вбити таку істоту, навіть перебуваючи непритомною, то наскільки сильним він може бути?
Щоб підготуватися до такої малоймовірної можливості, Джин‑Чхоль окреслив цей інцидент як "цілком секретний" і подбав про те, щоб усі учасники тримали язик за зубами. Саме з цієї причини Сон Джин‑У опинився в лікарняній палаті на самоті, а також під наглядом найкращих лікарів країни.
Серце У Джин‑Чхоля почало битися дуже швидко.
“Може у Кореї з'явитися мисливець національного рівня…?”
У всьому світі було менш як десять осіб, яких можна було б назвати мисливцями національного рівня. Але що, якби Корея мала таку силу, яка, як кажуть, могла б змагатися з ядерною боєголовкою у плані чистої вогневої могутності?
Звичайно, підтвердити перепробудження людини було зовсім нескладно. Джин‑Чхоль подав знак своєму помічникові:
― Принеси його сюди.
Чоловік пройшов у куток кімнати й почав ритися в портфелі.
― Це…?
Не встиг Джин‑У завершити своє питання, як У Джин‑Чхоль почав пояснювати:
― Це прилад вимірювання магічної енергії.
Він додав, що, хоча цей пристрій зменшений, його ефективність і точність не поступаються справжньому повнорозмірному вимірювальному пристрою, що знаходиться в Асоціації мисливців.
― Все, що вам потрібно зробити, це покласти руку на цей магічний кристал.
На круглій пластині в центрі лежав магічний кристал розміром із кулак. Його колір був темно‑чорним, ніби чорна діра, яка засмоктувала все всередину! Це був один із найякісніших магічних кристалів, вартість якого сягала мільярда вон, не кажучи вже про те, що його можна було знайти тільки у монстрів А‑рангу та вище.
Коли Джин‑У мовчки дивився на магічний кристал, У Джин‑Чхоль зробив серйозний вираз обличчя і заговорив:
― Це необхідний крок у нашому розслідуванні, тож, будь ласка, співпрацюйте з нами.
Джин‑У кивнув головою.
Якщо він справді пережив перепробуження, то його життя в одну мить перевернулося б на 180 градусів. І вони збиралися перевірити його безкоштовно, то хто він такий, щоб відмовлятися?
Джин‑У поклав руку на чорний кристал, і невдовзі він почав світитись. На чолах Джин‑Чхоля і його помічника виступили краплі холодного поту. Незабаром після цього світло навколо кристала розвіялося. У Джин‑Чхоль поспішно зняв сонцезахисні окуляри та перевірив цифри.
Відразу ж в очах Джин‑Чхоля відобразився невеликий шок.
― Як таке може бути?!
Він перевірив результат ще раз, але він залишилися незмінним.
“Як це можливо…?”
Як може людина з ліцензією мисливця мати магічну енергію, що дорівнює всього 10?! Якщо врахувати, що середній показник для Е‑рангу – найнижчого рангу – становив від 70 до 100, то Сон Джин‑У нічим не відрізнявся від звичайної людини.
― Невже я дійсно перепробудився? Якщо це так, то який тепер в мене новий ранг?
Руки Джин‑У були мокрими від передчуття. Вбачаючи підозрілу реакцію двох агентів відділу моніторингу, результат повинен був перевершити їхні очікування.
Тим часом У Джин‑Чхоль порівнював старі дані Джин‑У з новими вимірами.
“Його перший вимір дав значення 12. Через чотири роки – 10. Він зменшився на 2, але це в межах похибки.”
Інакше кажучи, прилад вимірювання магічної енергії працював нормально. А ось магічна енергія Сон Джин‑У виявилася просто нелогічно низькою.
Це було диво, що він дожив до сьогодні.
У Джин‑Чхоль швидко зрозумів, що його присутність тут – марна трата часу, і піднявся зі свого місця.
― Ходімо.
― Так сер.
У Джин‑Чхоль та його помічник швидко зібралися та пішли.
― Можете розповісти мені, що таке…
Не встиг Джин‑У запитати, як У Джин‑Чхоль трохи схилив голову і сказав:
― Дякую за співпрацю. Якщо ви згадаєте щось ще, будь ласка, зателефонуйте нам у будь‑який час.
Наче вони запізнювались кудись, двоє чоловіків у чорному швидко покинули кімнату, як тільки прибрали прилад.
У лікарняній палаті, раптом стало тихо й самотньо.
― …
Джин‑У почухав потилицю.
“Схоже, це значить ні.”
Якщо подумати, то, крім того, що він відчув себе бадьорим, у ньому не відбулося жодних змін. Навіть якби він пройшов через перепробудження, йому все одно було б важко вбити всіх цих сильних монстрів.
“Можливо, у мене був би шанс пройти через них, якби я був "Найдосконалішим мисливцем" – Чхоі Чон-Іном, або мисливцем Ко Кон‑Хі SS‑рангу.”
Звичайно, подібні міркування були безглузді, адже він ніколи не бачив їх у дії. Над мисливцями S‑рангу завжди висіла щільна завіса таємності. Для нього вони були схожі на хмари в небі.
Він замислився і мимоволі підняв голову. І тоді він побачив "це"…
“А?!”
"Слова" літали в повітрі.
[У вас є кілька непрочитаних повідомлень.]
***
― …
Він заплющив очі і знову розплющив їх.
[У вас є кілька непрочитаних повідомлень.]
Слова залишалися там, нагорі, без жодних змін. Він кілька разів сильно труснув головою і навіть протер очі, але вони так і залишилися на місці.
“Пройшло не так багато часу відтоді, як я почав чути дивні речі, але тепер я навіть бачу їх.”
Можливо в нього травмувався мозок?
Зрештою, існує стан, який називається посттравматичний стрес. Люди, які пережили серйозну аварію або травматичну подію, зазвичай страждали від цього стану.
Лише кілька днів тому він став свідком загибелі багатьох своїх товаришів, не кажучи вже про те, що й сам мало не загинув, тому не було б дивним чути чи бачити дивні речі як можливий побічний ефект.
“Але…”
Однак було кілька причин, які не дозволяли йому відмахнутися від цієї думки.
Погляд Джин‑У опустився на ногу – частина ноги, яку відрубала щитом кам'яна статуя, тепер була на місці.
Голос, який він почув несподівано у підземному храмі, захованому в глибинах подвійного підземелля; його повністю вилікувана нога; і тепер цей текст, що літає перед очима.
Занадто багато дивних речей відбувалися одночасно.
“Що якщо…?”
Імовірно, всі ці речі були не окремими подіями, а пов'язані один з одним. Коли його думки упорядкувались, його хвора голова трохи проясніла.
“Що ж, добре.”
Джин‑У повільно підняв голову.
Коли тривога в його серці влягла і він відчув себе спокійніше, йому стало дуже цікаво дізнатися зміст цих так званих "непрочитаних повідомлень". Адже в них могли бути відповіді на його запитання.
Щоб підтвердити наявність повідомлень, він простягнув руку до слів. Але його рука просто пройшла повз них.
“Це не сенсорне керування?”
Він дуже звик до того, як працює смартфон. Однак він не міг придумати іншого способу отримати доступ до повідомлень, крім як натиснути на "іконку".
Поки він розмірковував над тим, як отримати доступ до повідомлень, він згадав спогади за мить до того, як знепритомнів.
― Точно.
Тоді він зміг донести свої наміри до невідомого голосу лише "поговоривши" з ним.
“Як і тоді, я мушу або подумати про це, або вимовити слова уголос.”
Подумавши, що так і має бути, Джин‑У почав бурмотіти можливі комбінації слів одну за одною:
― Підтвердити.
― Повідомлення.
― Підтвердити повідомлення.
― Перевірка повідомлень.
― Читання.
― Я хочу читати.
― Я хочу подивитися.
― Гей, покажи мені вже, га?!
Раптом.
― …Що ти так сильно хочеш побачити?
Він відчув холодний, підозрілий погляд, що направлений збоку, тому повернув голову, щоб подивитись. І побачив, що з щілини напіввідчинених дверей на нього дивиться його молодша сестра у шкільній формі.
― Емм…
Джин‑У мовчав не знаючи що сказати.
Її брат, зайняти роздивлянням стелі, вимагаючи, щоб хтось щось йому показав – він просто не знав, як їй це пояснити.
― Ти певно сильно поранив голову?
Молодша сестра стояла на відстані і запитала Джин‑У, на що той енергійно замотав головою:
― Ні, ні я просто…
Незважаючи на те, що він заперечував це, очі молодшої сестри Джин‑У, Сон Джин‑А залишалися підозрілими.
― З тобою справді все гаразд?
― Так, не буду ж я тобі брехати…
Джин‑А порожнім поглядом окинула Джин‑У, потім підійшла ближче, її дихання стало нерівним, сердитим. А потім, як тільки Джин‑У прийняв захисну позу, вона почала бити його по всіх незахищених місцях.
― Я ж просила тебе перестати травмуватись! Ти хоч уявляєш, як я хвилювалась?!
― …Вибач.
― Інші люди виходять нормально, але чому тільки ти постійно отримуєш травми?!
― …Вибач.
Сила ударів Джин‑А поступово зменшувалась. Незабаром вона зупинилася і, опустивши голову, почала плакати. Джин‑У повільно погладив по спині сестру.
Він сам мало не плакав.
“І я був готовий залишити її одну та померти, чим я думав…”
Яке полегшення, що він вибрався живим. Згадуючи минуле, він зрозумів, що надто часто стикався зі смертю. Наче він пережив пекельний кошмар.
Погляд Джин‑У трохи перемістився на слова, що досі були в повітрі.
[У вас є кілька непрочитаних повідомлень.]
“Все ще здається, що я ще не повністю прокинувся від цього кошмару.”
Було так багато речей, яких він не міг зрозуміти. Але що з того? Найголовніше, що він повернувся живим і зміг знову побачити свою сестричку.
― Хник.
На щастя, його рішуча сестра перестала плакати через деякий час. Але, на нещастя для нього, її бурчання тривало ще понад годину:
― Ти чуєш мене? Якщо ти ще раз отримаєш травму, я кину навчання, знайду роботу і зроблю так, що ти більше ніколи не працюватимеш мисливцем.
Різкий погляд Джин‑А не дуже підходив до її симпатичного обличчя, але це була біологічна риса, яку вона поділила зі своїм старшим братом.
― Добре, добре. Я тебе зрозумів.
Джин‑У кивнув головою, наче здався.
Тільки після того, як їй вдалося ще кілька разів запевнитись в цьому, вона встала з крісла.
― Ти кудись ідеш?
― Так. До школи. Мені дозволили піти, щоб провідати тебе. Так що мені час повертатись.
Джин‑У кивнув головою.
― Точно, в тебе ж екзамени скоро.
Можливо, вона ніколи не займалася з приватним репетитором і не відвідувала додаткових занять, але досі завжди потрапляла до десятки найкращих у своїй школі.
Джин‑А мріяла стати лікарем. Ще кілька років тому вона просто любила витрачати час на відеоігри тощо, але потім, коли їхня мати захворіла, вона присягнулася стати лікарем і з того часу не переставала вчитись.
Джин‑У дуже хотів, щоб її мрія здійснилась, незважаючи ні на що.
“Стривай… відеоігри?”
Несподівано очі Джин‑У блиснули.
― Добре я йду.
Якраз коли Джин‑А виходила з його палати, Джин‑У гукнув її:
― Ей, Джин‑А?
― Що?
― Коли ти граєш у відеоігри…
Джин‑А м'яко посміхнулася:
― Я більше не граю в ігри. Скоро я закінчую школу, ти ж знаєш.
― Знаю, знаю. Але є дещо, про що я хочу тебе спитати.
― О, правда? Про що? Я не знала, що ти граєш у ігри?.
Джин‑А раптово проявила сильний інтерес до теми, яка колись була їй дуже близька. Джин‑У крадькома глянув на повідомлення, що все ще висить у повітрі, і запитав.
― Якщо у грі є непрочитані повідомлення, що я маю зробити, щоб прочитати їх?
― Спочатку потрібно відкрити поштову скриньку.
― Я маю "відкрити" поштову скриньку?
Дзінь!
Як тільки Джин‑У промовив слово "відкрити", у голові пролунав чіткий звуковий сигнал, і приховані повідомлення розкрилися.
[Є два непрочитані повідомлення.
– Вітаю зі становленням Гравцем. (не прочитано)
– "Щоденне завдання: Силове тренування" тепер доступне. (не прочитано)]
Джин‑У яскраво посміхнувся.
“Нарешті!”
Побачивши, що її старший брат раптово став посміхатися, Джин‑А відчула, що щось не так, і швидко спитала:
― Що таке? Що за гра? Тобі потрібна моя допомога?
Джин‑У рішуче похитав головою:
― Ні, не потрібна. Я впораюсь один.
Як би відреагувала його молодша сестра, якби він розповів їй, що з ним зараз відбувається?
“Я не хочу, щоб вона називала мене божевільним.”
Джин‑У проковтнув усе, що хотів сказати.
***
Провівши її до ліфта, Джин‑У швидко повернувся до своєї палати.
“Я не можу повторити ту саму помилку знову.”
Клік.
Щоб його не застукали, він навіть замкнув двері. Закінчивши приготування, Джин‑У сів на ліжко і прочитав заголовки повідомлень.
[– Вітаю зі становленням Гравцем. (не прочитано)
– "Щоденне завдання: Силове тренування" тепер доступне. (не прочитано)]
Йому здалося, що перше повідомлення звучить знайомо, ніби він уже десь чув його раніше.
“Звідки я це чув?”
Отже, перше повідомлення.
[– Вітаю зі становленням Гравцем. (не прочитано)]
“Підтверджую.”
Дзінь!
[Ця Система підтримуватиме розвиток Гравця. Невиконання вказівок Системи призведе до можливих покарань.]
[Нагороди доставлено.]
― Ах.
Він із запізненням згадав про це.
Він чув ці слова перед тим, як знепритомнів.
“Тоді там говорилося ніби про гравця і щось там.”
Звичайно, ні тоді, ні навіть зараз він все ще не міг зрозуміти, що тут відбувається.
"Система", "розвиток", "покарання" і, нарешті, "винагороди". Слова з невідомими значеннями падали на його голову одне за одним.
“Що допоможе мені з розвитком і чим винагородить мене?”
Слова, які можна було зустріти тільки у відеогрі, з'являлися перед його очима без жодних пояснень, і це ще більше збивало його з пантелику.
Він вирішив потурбуватися про ці незрозумілі слова пізніше і спокійно відкрив наступне повідомлення.
[– "Щоденне завдання: Силове тренування" тепер доступне. (не прочитано)]
Ковть.
Джин‑У несвідомо проковтнув слину, прочитавши цю досить привабливу назву. Його серце забилося швидше в передчутті.
“Підтвердити.”
Дзінь!
[Щоденне завдання: Силове тренування
Віджимання, 100 разів: Не виконано (0/100)
Присідання, 100 разів: Не виконано (0/100)
Вправи на прес, 100 разів: Не виконано (0/100)
Біг, 10 км: Не виконано (0/10)
*Попередження: невиконання щоденних завдань призведе до відповідного покарання.]
Джин‑У рефлекторно гірко посміхнувся після підтвердження змісту повідомлення.
― Ха‑ха‑ха… Серйозно, чувак.
Це почуття розчарування?
Подумати тільки, що грандіозне щоденне завдання під назвою "Силове тренування" виявилося не більше ніж списком фізичних вправ для тренування тіла.
Ну, звичайно, якщо він зробить усе, як сказано в завданні, його тіло стане трохи міцніше. Чи це було тим самим розвитком і винагородою, про які говорила Система?
“Тепер, коли я думаю про це…”
Він згадав, що читав цитату з якоїсь книги у минулому: "Людина з внутрішньою проблемою має звернути увагу на внутрішній голос".
“Іншими словами, людина побачить те, що хоче побачити, зрештою…”
Наскільки ж відчайдушно він хотів стати сильнішим, що зрештою побачив цю дурну галюцинацію? Хоча це і було кумедно, він також відчував себе трохи самотнім.
“Якщо хтось може стати сильнішим, виконуючи ці вправи, то хто ж захоче пройти через такі труднощі?”
Джин‑У похитав головою. Він раптом подумав, що був дурнем, коли шукав відповіді на свої численні запитання у цієї чортової галюцинації.
“Ахх. Мені вже байдуже.”
Джин‑У ліг на ліжко, витягнувши ноги. Він безмовно дивився в стелю.
― …
Він нічого не робив, але час ішов. Якраз у той момент, коли він почав відчувати тяжкість тиші, що заповнила лікарняну палату, Джин‑У різко піднявся.
― Але що як…
Що, якщо щось може змінитись?
Оскільки його думки були наполовину заповнені невизначеним очікуванням, а наполовину – невпевненою цікавістю, він почав міркувати, чи варто йому хоч спробувати.
“Ну, у будь‑якому випадку, мені нема чого втрачати.”
Немає причин не спробувати, якщо розглядати це як легке тренування, щоб розім'яти м'язи або щось таке, чи не так?
Він прийняв рішення.
“Чудово. Спробуймо.”
Джин‑У сліз із ліжка і трохи потягнувся, потім притулився до кута ліжка і повільно виконав "віджимання".
― Раз, два, три…
Він швидко впорався з цим.
― …97, 98, 99, 100.
Оскільки він почав це тренування, то вирішив зробити всі сто раз. Але після виконання вправи нічого не змінилось, крім того що в нього трохи боліли руки.
― Якого біса я роблю?
Джин‑У безпорадно посміхнувся і став прямо.
[– Вітаю зі становленням Гравцем. (прочитано)
– Щоденне завдання: "Силове тренування" тепер доступне. (прочитано)]
Повідомлення тепер були позначені як "прочитані".
Більше не було слів "непрочитані повідомлення", що вискакували у його вікні, і він також більше не хотів бавитися з цією галюцинацією.
Іншими словами, з нього було достатньо. Джин‑У зачинив поштову скриньку.
― Ааааа…
Джин‑У позіхнув і знову заліз на ліжко. Йому хотілося спати, наче він дуже навантажив себе. Небо за вікном уже забарвилося у кольори заходу сонця.
― Вже так пізно, а…
Агенти відділу моніторингу раніше сказали, що його витрати на лікарню візьме на себе асоціація. Він вирішив, що ще не пізно виїхати після ретельного огляду його тіла та отримання дозволу від лікарів. Джин‑У зручно ліг, розмірковуючи про це.
“Я впевнений, що ці галюцинації та дивні речі, які я чую, згодом пройдуть.”
Його повіки повільно закрилися. І Джин‑У поринув у глибокий сон.
Тік‑так, тік‑так…
Навіть коли Джин‑У тихенько сопів, стрілки годинника, що висів на стіні, продовжували цокати.
Стрілки йшли і йшли, доки не показали 23:59:57.
Тік‑так, тік‑так, тік‑так.
58, 59, 60.
Стрілки припинили рух точно в 00:00:00.
Дзінь.!
[Ви не виконали щоденне завдання. Ви будете переведені до штрафної зони на певний проміжок часу.]
***
ТРЯСКА!
Очі Джин‑У розплющилися від сильного тремтіння, що трясло все його тіло.
― Землетрус?!
Джин‑У сів і схопився за краї ліжка. Тряска була настільки сильною, що він не міг утримати рівновагу.
ТРЯСКА!
З кожною секундою трясіння ставало все сильнішим. І тут сталося таке.
Один із сталевих прутів на ліжку, за який він тримався щосили, раптом зламався. Ні, він не зламалася, а просто "зник". Джин‑У квапливо подивився на свою долоню. Жодного сталевого прута там не було, тільки піщинки.
“Пісок?!”
Інший сталевий прут теж перетворився на пісок.
Тим часом "землетрус" став ще сильнішим.
ТРРРРР!!!
― Ааай!
Зрештою Джин‑У впав з ліжка. Він підстрибував по всій палаті та кричав. Предмети в палаті по одному перетворювалися на пісок.
― А‑а‑а‑а!
ПУФ.
Джин‑У відкинуло убік, і він впав на підлогу.
Він відчув щось м'яке на кінчиках пальців. Це виявилися дрібні піщинки.
І проклятий землетрус припинився.
― Кхе! Кхе!
Джин‑У виплюнув пісок із рота і поспіхом підняв голову.
― …?!
Він побачив нескінченну рівнину, на якій не було нічого, окрім піску.
Джин‑У сильно насупився і підвівся. Весь пісок, що потрапив у його одяг, висипався назовні. Він струсив пісок, що налип на груди, і озирнувся довкола.
Усе, що він міг бачити, був пісок. Дуже багато піску.
― Пустеля…?!
Це було реальністю.
Ще кілька хвилин тому він спав на ліжку в лікарні, розташованій у центрі Сеула. Але тепер, як тільки він розплющив очі, він опинився посеред величезної пустелі?
Джин‑У взяв жменю піску і пропустив його крізь пальці. Дрібні піщинки впали просто на землю.
“Тут немає навіть легенького вітерця.”
Але справа була не тільки у вітру: коли він підняв голову, щоб подивитися на небо, там не було ні сонця, ні місяця, ні зірок. Це було порожнє небо, ніби воно було заповнене чорним чорнилом і більше нічим.
Однак, з якоїсь причини, він все ясно бачив.
― Де я?
Аж раптом.
Шхххх…!
Раптом пісок поряд з ним провалився, і там утворилася глибока яма.
― А? Ух, ух!
Джин‑У відчайдушно побіг геть, щоб його не засмоктало туди. Піщана яма ставала все ширшою і ширшою, і зрештою йому довелося повзти рачки, щоб вийти з неї.
― Хух, хух, хух…
Він впав на зад, важко задихаючись і дивився на дно ями. Досить дивно але, він побачив, що пісок на дні "кипить".
Від усвідомлення того, що один невірний крок міг призвести до падіння туди, по його спині пробігли мурашки.
― Почекай но…
Очі Джин‑У підозріло примружилися.
― Пісок не кипить…
Придивившись уважніше, він помітив "щось" досить велике, що рухається внизу. Джин‑У інстинктивно змусив себе підвестися. Зараз він мав дуже погане передчуття.
Якраз у той момент, коли Джин‑У зробив крок назад, пісок у ямі раптово злетів угору.
Пшуууу!
Падаючий пісок видав звук водоспаду. Очі Джин‑У в цей час стали ще круглішими.
― Це… комаха?
Те, що вирвалося з піску, виявилося гігантською сороконіжкою.
Коли вона повністю показалась, стало видно, що її голова сягала висоти п'ятиповерхового будинку.
Джин‑У з тривогою проковтнув слину.
“Це не реально…”
Він був абсурдно величезний. Джин‑У ніколи не чув про існування у світі багатоніжок такого розміру. Але не лише розмір сороконіжки шокував його.
― Чому над цим монстром висить… ім'я?
Невже йому знову сниться сон?
Джин‑У знову заплющив очі, але нічого не змінилося. Навіть зараз над головою монстра плавало чотири червоних слова, як у монстра із відеоігри.
“Отруйноікла гігантська пустельна сороконіжка.”
Як і його жахливий і химерний вигляд, його назва теж була тим, чого він хотів би уникнути за всяку ціну. Найбільше його увагу привернуло слово "отруйноікла".
Він помітив пару ікл розміром з дитину, що стирчать з нижньої щелепи цього монстра. Не треба було бути генієм, щоб зрозуміти, що може статися, якщо його бодай дряпане цими іклами, вже за однією лише назвою.
Бачачи ці величезні ікла і пащу, що постійно відкривається і закривається, можна було подумати, що…
― Він ніби постійно облизує губи.
І тут у його голові знову пролунав звук.
Дзінь!
[Штрафне завдання: Виживання.
Ціль: вижити до кінця відведеного часу.
Термін: 4 години.
Залишилось часу: 4 години 0 хвилин 0 секунд.]
“Ти знущаєшся з мене…?”
Однак, як тільки пройшла одна секунда від заданого часу, сороконіжка ніби розсікла пісок і кинулася до нього, наче б то не могла більше чекати.
― Що це в біса таке?!
Джин‑У поспішно розвернувся і кинувся тікати. Часу на роздуми не було. Якщо він хотів жити, то мав би тікати! Це була єдина думка, яка пронеслася в його голові.
Однак не встиг він зробити й кількох кроків, як недалеко від нього піднявся ще один стовп піску.
БУМ!
― Е‑а‑ахк?!
Джин‑У впав на спину від потужної ударної хвилі. Він покотився піском, перш ніж швидко стати на ноги. Він змахнув пісок з обличчя, і його очі розплющилися ще ширше.
На цей раз їх було не один і не два.
БУМ!
Не встиг він і оком кліпнути, як з піску вискочили сім піщаних сороконіжок і витріщилися на нього.
― Кяаааш!
― Кяаааш!!!
Коли сороконіжки закричали, колір обличчя Джин‑У змінився у гірший бік.
― От курва…
***
Джин‑У знову з'явився в лікарняній палаті за чотири години.
Тух.
Джин‑У впав на підлогу і болісно прокашлявся:
― Кхе, кхе!!!
Його рот був сповнений цього грубого, зернистого смаку. Очі теж сильно щипало, здавалося, що туди потрапили піщинки. Джин‑У довго кашляв і стогнав, а потім безсило впав на спину. У нього не залишилося сил навіть на те, щоб поворухнути пальцем.
― Хух… Хех… Бляха… Що це було?
Джин‑У продовжував важко дихати, коли з'явилося нове повідомлення.
Дзінь!
[Ви виконали завдання: Виживання.]
Вираз обличчя Джин‑У став якимось недобрим.
Штрафне завдання? Невже він зробив щось гідне покарання?
Джин‑У ретельно перебирав у пам'яті все, що йому вдалося згадати, поки не згадав "щоденне завдання", яке він учора кинув на півдорозі.
“Це через нього…?”
Тепер, коли він подумав про це, там безперечно говорилося, що якщо завдання не буде виконане, то він отримає відповідне покарання.
― Хух, хух, це… Це була не галюцинація?!
Справді, це була не галюцинація і не сон. Не було необхідності щипати себе за щоки, щоб підтвердити, сон це чи реальність.
Коли він біг, задишка була такою задушливо різкою, а біль, яку він відчув, коли його цапнула за ногу сороконіжка, все ще була свіжа в його пам'яті.
Все сталося насправді. Він мало не помер там.
― Це вже занадто! Хух… хух…
Так зване покарання обернулося тим, що його кинули на бісову страту!
У той же час, у його свідомість увірвалося ще одне зловісне передчуття. Якщо це справді було викликано "щоденним завданням", то, без сумніву, це будо не востаннє.
У цей момент у його голові пролунав ще один сигнал.
Дзінь!
Він здригнувся від несподіванки, але, на щастя, в повідомленні не йшлося про інше завдання чи щось подібне.
[Нагороди за виконання штрафного завдання доставлено.]
[Бажаєте перевірити нагороди?] (Так/Ні)
“Нагороди…?”
Слово "нагороди" вискочило одразу. Шкода, але проблема полягала в тому, що він був занадто втомлений, щоб підтвердити це. Його ситуація просто не дозволяла це зробити.
“Неважливо, дадуть мені винагороду чи ні. Я хочу спочатку перепочити…”
Його зір поступово розпливався. Незабаром Джин‑У поринув у глибокий сон.
***
― О Боже?! Що тут сталося?
Наступного ранку.
Медсестра увійшла до палати Джин‑У, і тільки тоді її очі широко розплющилися від подиву. Пацієнт лежав, розкинувшись на підлозі, а пісок був усюди. Мало того, пацієнт теж був весь у піску.
Вона кинула медичну картку на ліжко та швидко натиснула кнопку екстреного виклику:
― Будь ласка, хтось, негайно прийдіть сюди!
Незабаром до палати вбіг головний лікар.
― Що сталося? Що трапилося з містером Сон Джин‑У?
― Я не знаю. До вчорашнього вечора все було гаразд, але сьогодні вранці…
― Поки що давайте перенесемо його назад на ліжко. Раз, два!
Вони підняли Джин‑У з підлоги і поклали його назад на ліжко. Під час цього процесу тильна сторона руки Джин‑У була подряпана краєм медичної карти, залишеної на ліжку, і шкіра трохи роздерлась, але ніхто цього не помітив.
― Давайте подивимося.
Лікар уважно оглянув стан Джин‑У. Однак він не зміг знайти нічого поганого в стані юнака.
― Що за чорт? Він тільки спить. Дуже міцно спить.
Лікар полегшено зітхнув.
Асоціація мисливців попросила лікарню приділити особливу увагу саме цьому пацієнтові. Зрозуміло, що лікар був наляканий майже до смерті, думаючи, що тут сталося щось погане.
― Поки дамо йому спокій. Схоже, він зараз перебуває в глибокому сні.
Головний лікар поговорив з медсестрою і вже збирався йти, але тут він оглянув кімнату і почухав потилицю:
― До речі, цю палату… можливо, треба ретельного прибирати. Міс Ю‑Ра, будь ласка, подбайте про це.
― Так. Зараз все зроблю, лікарю.
Лікар вийшов із палати, а медсестра Чхве Ю‑Ра полегшено зітхнула.
Звичайно, вони можуть самі і не бути пацієнтами чи родичами, але важко знайти лікаря чи медсестру, які хотіли б зла тим, за кого вони відповідають.
У мисливській лікарні, щодня перебувало багато пацієнтів із тяжкими травмами. Як мінімум, вона хотіла б, щоб жодному з пацієнтів, яких вона доглядала, не стало гірше під її наглядом.
― Фуу…
Вона вже трохи заспокоїлася і почала думати про те, з чого почати прибирання цієї палати, але її очі помітили краплі крові на підлозі.
― О Боже?
Краплі крові були з руки пацієнта, що впав з ліжка.
Вона була приголомшена цим і поспішно почала шукати рану на руці Джин‑У, а потім перевернула його.
― Що таке…?
Тут безперечно був слід крові, але вона не могла знайти жодної рани. Вона витерла кров, але очікуваної рани не було.
”Стоп. Його рана так швидко затяглася?“
Її серце почало битися швидше, поки вона обережно оглядала Джин‑У.
Він усе ще був занурений у глибокий сон.
Заходь у мій телеграм, там публікуються розділи швидше
Далі
Том 1. Розділ 7 - Щоденне завдання
Дзінь! [Отримано щоденне завдання.] Джин‑У відразу ж прокинувся. Він швидко підвівся і насамперед перевірив час. Стрілки годинника показували 16:30. До півночі залишалося сім годин і тридцять хвилин. “Добре.” Джин‑У відкрив поштову скриньку. Дзінь! [Щоденне завдання: Силове тренування Віджимання, 100 разів: Не виконано (0/100) Присідання, 100 разів: Не виконано (0/100) Вправи на прес, 100 разів: Не виконано (0/100) Біг, 10 км: Не виконано (0/10) *Попередження: невиконання щоденних завдань призведе до відповідного покарання.] ― Знову те саме?! Пробубнів він майже рефлекторно. Ні, можливо, це було на краще. Замість завдання, яке було б важко виконати або з незрозумілою ціллю, це було набагато краще. Що ж, поки в нього достатньо часу, він зможе завершити це завдання, хоча його тіло може трохи постраждати. Цього разу Джин‑У опустився на підлогу і почав віджиматися. ― Раз. Очевидно, він не збирався попадати в чергове підозріле місце і там бути майже вбитим. ― Два. Минулої ночі йому пощастило, і він вижив, але не було жодної гарантії, що це станеться й сьогодні. ― Три. Він трохи підняв голову і підтвердив зміст завдання, а також помітив, що кожного разу, коли він виконує віджимання, воно також записується у реальному часі. Дзінь! [Ви виконали одне віджимання. Віджимання, 100 разів: не виконано (7/100)] Дзінь! [Ви виконали одне віджимання. Віджимання, 100 разів: не виконано (8/100)] Він хотів упевнитись, тому опустився тільки наполовину і піднявся назад, але, як і очікувалося, віджимання не зарахувалось. Тепер він зрозумів, чому вчорашні так звані віджимання не зарахувались. Він мав виконувати правильні віджимання. “Ахх… Я так хочу перепочити.” Джин‑У був втомлений, але не припинив вправу. Йому залишалося зробити ще 50 віджимань. Після цього на нього чекали вправи на прес, присідання та біг. …І через три години. [Віджимання, 100 разів: Не виконано (100/100) Присідання, 100 разів: Не виконано (100/100) Вправи на прес, 100 разів: Не виконано (100/100) Біг, 10 км: Не виконано (9/10)] ― Хух, хух, хух, хух… Джин‑У вже вкотре оббіг навколо лікарні та зупинився коло брами, щоб перепочити. Зараз він стояв зігнувшись і важко дихав. Його серце, здавалося, могло розірватися будь‑якої секунди, але він не міг здатися. “Я працював досі як божевільний, так що я нізащо не можу…” Як тільки він увійшов у ворота лікарні… Дзінь! [Загальна дистанція пробіжки: 10 км.] [Біг, 10 км: Виконано (10/10)] Нарешті все було скінчено. ― Хах… Хах… Джин‑У впав навколішки. Його легені горіли, а обличчя та спина були мокрими від поту. ― Хух… Хух… Поки Джин У намагався відновити своє важке, нерівне дихання, а краплі поту безперервно стікали вниз, перед його очима появилось знайоме повідомлення. Дзінь! [Ви виконали щоденне завдання: Силове тренування.] [Нагороди доставлено.] [Отримати нагороди? (Т/Н)] Джин‑У на мить подумав про те, щоб забути про все і просто лягти, але швидко передумав. Він попрямував до своєї палати. Принаймні зараз він хотів підтвердити, що ці нагороди насправді були реальними, побачивши їх на власні очі. ― Так. Дзінь! [Доступні такі нагороди: №1. Повне відновлення №2. Три одиниці розподілу характеристик №3. Одна випадкова коробка] [Отримати їх всі?] “Чому їх так багато?” Це була перша думка, що прийшла до його заціпенілого розуму після того, як він глянув на вміст своїх винагород. Коли він задумався про це трохи глибше, одна з них здалася йому дуже корисною, а ще була одна, яка змусила його поцікавитись, що вона може означати. Зараз йому терміново була потрібна перша з доступних нагород. Його тіло вже було на межі. Оскільки за провал його справді штрафували, ймовірність того, що нагорода за виконання реальна, теж була дуже високою. “Ну, спроба все одно не зашкодить, правда?” Серйозно, ця "штука" не стала б знову кидати його до штрафної зони після того, як сказала, що дасть йому винагороди, чи не так? ― Отримати. Як тільки він пробурмотів це, його огорнула світло‑блакитна аура. “Ці відчуття… Це ж…” Одразу він згадав обличчя І Джу‑Хі. Коли вона зцілювала його, він відчував схожі відчуття. Якщо висловити це відчуття словами, то це було схоже на освіжаючий потік повітря, який входить у легені, а потім виходить. Шууу! Він відчув, як блакитна аура повільно розсіюється. З якоїсь причини він відчув себе трохи сумним. Джин‑У підвівся з підлоги, злегка підстрибнув на місці й потягся всім тілом то в один, то в інший бік. ― Як таке може бути?! Його серце, яке, здавалося, ще хвилину назад могло вибухнути, тепер билося спокійно, і його нерівне дихання також стабілізувалося. Він не відчував жодної втоми. Його тіло, яке було на межі колапсу, відчувало себе свіжим, ніби він щойно встав після ночі гарного відпочинку. Ефект, іншими словами, був на найвищому рівні. “Це неймовірно.” Він не був упевнений, чи була це якась магія, чи ні, але цей феномен міг змінити його найдивовижнішим чином. У такому разі, чи будуть ці "одиниці характеристик" такими самими? Озирнувшись довкола, Джин‑У помітив невелику коробку, що лежить на ліжку, а також вікно характеристик, що висіло у повітрі. “Певно, та штука – це випадкова коробка…” Але головне – це його вікно характеристик. У цьому вікні відображалась проста інформація про нього. [Ім'я: Сон Джин‑У Рівень: 1 Клас: Немає Титул: Немає ОЗ: 100 ОМ: 10 Втома: 0] [Характеристики Сила: 10 Витривалість: 10 Спритність: 10 Інтелект: 10 Сприйняття: 10 (Одиниці розподілу: 3)] [Вміння: Пасивні вміння: – (Невідоме) (макс. рівень) – Наполегливість (рівень 1) Активні вміння: – Спринт (рівень 1)] Характеристики, які він побачив були дуже схожі на початкові характеристики персонажа з онлайн‑гри, в яку він грав багато місяців тому. “Це мої поточні характеристики?” Зараз він був 1 рівня. Всі його характеристики також знаходилися на найнижчому рівні. Хоча якщо подумати про реальність, в якій він був найслабшим навіть серед мисливців E‑рангу, то дивуватися не було чому. Він звернув увагу на колонку "Вміння". Пасивне вміння під назвою "Наполегливість" та активне "Спринт". З якоїсь причини вони здалися йому досить знайомими. ― А. Точно. Вчора ж… Він згадав як вчора, а точніше, ще вдосвіта цього ранку, він почув ці слова, коли його переслідували сороконіжки в штрафній зоні. Це сталося, мабуть, після трьох годин безперервного бігу. Раптом перед ним появились кілька нових повідомлень. ["Вміння: Спринт, 1‑й рівень" вивчено.] ["Вміння: Наполегливість, 1‑й рівень" вивчено.] Тоді він був надто зайнятий втечею, щоб думати, що вони можуть означати, але зараз все було інакше. Джин‑У прочитав деталі вмінь, які він вивчив. [Вміння: Спринт, 1‑й рівень Активне вміння. Вартість активації: 5 мани Вартість утримання: 1 мана/хвилину Постійний біг зміцнив ваші ноги. Коли це вміння активоване, швидкість пересування збільшується на 30%.] [Вміння: Наполегливість, 1‑й рівень Пасивне вміння. Вартість активації: Безплатно У вас надзвичайна наполегливість. Коли рівень вашого здоров'я падає нижче 30%, автоматично активується ефект цього вміння, що знижує отриману шкоду на 50%.] “Невже я вивчив Спринт та Наполегливість, бо вперто бігав, як кінь?” Схоже, це була правда. Іншими словами, якщо він повторюватиме певну дію знову і знову, і при цьому відповідатиме необхідним умовам, він зможе вивчити нові вміння. ― Дивовижно! Хіба це не неймовірна перевага? Річ у тім, що вміння, якими користувалися інші мисливці, набувалися в процесі пробудження або вивчалися за допомогою предметів під назвою "Рунний камінь", які дуже рідко випадали з монстрів A‑рангу та вище. Зрозуміло, що ціни на рунні камені починалися від найнижчих – від кількох сотень тисяч вон до найвищих – десятків мільярдів вон. На останньому аукціоні найдорожчий рунний камінь був проданий за 70 000 000 000 вон. Очевидно, цей рунний камінь містив вміння, яке могло повністю вилікувати поранену людину в одну мить, і він був куплений анонімним заморським цілителем S‑рангу, який, за чутками, витратив усі свої заощадження. Серце Джин‑У забилося швидше. Вміння, що збільшує швидкість пересування, а також зменшує отриману шкоду. Звичайно, вони не були такі класні, як ті вміння, які продавалися за мільярди вон, але вони все одно були дивовижними. До того ж він міг вивчати їх безплатно! Його загальна величина магічної енергії була занадто мала, тому йому буде важко використовувати їх належним чином, але все ж таки це краще, ніж нічого, чи не так? “Крім того, Наполегливість навіть не вимагає мани для активації…” Схоже, що ця мана і була його магічною енергією. Якщо це так, то навіть якщо у нього немає багато магічної енергії, він міг вільно використовувати вміння "Наполегливість". Вже одне це було величезною перевагою. ― І… що це за "невідоме" вміння? [Вміння: Пасивні вміння: – (Невідоме), макс. рівень] Невідоме вміння, яке було його пасивним вмінням означає, що воно активується автоматично, але про нього не було жодного пояснення чи будь‑якої інформації. “Жодної підказки.” Кількість інформації, яку він міг дізнатися, була надто обмеженою. Навіть якщо він напружить свій мозок, намагаючись розібратися в цьому, він знав, що все одно не знайде відповідей. Тому Джин‑У перевів погляд на інше місце. “Одиниці характеристик, це…?” Три додаткові одиниці характеристик, які він отримав як нагороду, залишилися там, їх ще треба було розподілити. [Характеристики Сила: 10 Витривалість: 10 Спритність: 10 Інтелект: 10 Сприйняття: 10 (Одиниці розподілу: 3)] “Це означає, що я можу збільшити будь‑яку з моїх характеристик на три одиниці?” У списку характеристик було п'ять категорій. Можливо, тому що він був лише першого рівня, значення кожної характеристики були, м'яко кажучи, малими. Однак, якщо врахувати, як влаштована реальність, він не міг ставитись до цих показників легковажно. Якби його здібності змінювалися лише одним рішенням, то хто в цьому світі міг би легковажно робити такий вибір? Вираз Джин‑У став серйозним. “Сила, безсумнівно, говорить про мою фізичну силу.” Він більш‑менш розумів, що означають слова Сила, Витривалість та Спритність. Зрештою, саме такі характеристики часто зустрічаються у відеоіграх. Питання було у двох останніх показниках, Інтелект та Сприйняття. І, як і раніше, Система не дала жодних підказок. Якщо він збільшить Інтелект, чи стане він, наприклад, розумнішим? А якщо він збільшить Сприйняття, то чи стане він чутливішим? Як би там не було, він відчував, що ці дві характеристики зараз для нього безкорисні. Насамперед він був мисливцем ближнього бою. Йому потрібна була сила, швидкість та витривалість. “Якби вона попросила мене вибрати одну з трьох, я неминуче обрав би силу.” Якби він став фізично сильнішим, багато речей стали б для нього набагато легшими. Крім того, він хотів з'ясувати, які зміни відбудуться із його тілом після збільшення значень характеристик. Оскільки він думав, що ці зміни будуть найбільш помітними при збільшенні Сили, він вклав у неї всі три одиниці. ― Всі три одиниці в силу. Дзінь! [Характеристики Сила: 13 Витривалість: 10 Спритність: 10 Інтелект: 10 Сприйняття: 10 (Одиниці для розподілу: 0)] “І це… все?” Єдина зміна, яку він міг помітити, це те, що значення Сили змінилося з 10 на 13. На відміну від того, як це було в мультфільмах чи фільмах, його тіло не відчувало себе переповненим неконтрольованою силою або чимось подібним. ― Змінилося щось насправді чи ні? Він вирішив використати свої м'язи, щоб з'ясувати це. Джин‑У встав поруч із ліжком і підняв його. Він відчув невелику вагу, але йому вдалося підняти її легше, ніж він думав. Однак він не зміг визначити, чи було це через те, що ліжко було легким, чи через те, що його Сила збільшилась. “Треба було спочатку підняти ліжко, перш ніж збільшувати Силу.” Оскільки він уже витратив всі одиниць розподілу, було важко визначити різницю між "до" та "після". “Тільки якби у мене було ще трохи цих одиниць…” Джин‑У з жалем прикусив нижню губу, але тут він згадав. ― Точно, нагорода за штрафне завдання! Сьогодні він не один раз виконав щоденні завдання. Можливо, він мало не помер, але він точно виконав штрафне завдання і пам'ятав, що бачив повідомлення про те, що винагороди також доступні. Джин‑У поспішив відкрити поштову скриньку. [Нагороди за виконання штрафного завдання: Виживання доставлено.] [Бажаєте перевірити нагороди?] (Т/Н) ― Я так і знав! Джин‑У міцно стиснув кулаки. ― Звичайно так! [Доступні такі нагороди: №1: Три одиниці розподілу №2: Одна випадкова коробка] [Бажаєте отримати всі?] На відміну від винагород за щоденне завдання, можливість повного відновлення стану була відсутня, але йому зараз потрібні були лише додаткові одиниці розподілу характеристик. На мить він занепокоївся, чи не буде великої різниці у нагородах, адже це було штрафне завдання, але з полегшенням виявив, що на нього чекають три одиниці. Джин‑У радісно хмикнув про себе. ― Додай усі три до сили. Дзінь! [Характеристики Сила: 16 Витривалість: 10 Спритність: 10 Інтелект: 10 Сприйняття: 10 (Доступні одиниці розподілу: 0)] Його Сила збільшилась з 13 до 16. Джин‑У знову став поруч із ліжком і приклав трохи сили. Він зміг підняти ліжко набагато легше, ніж раніше. Тепер він точно зміг відчути різницю. ― Це реально…! Його фізична сила справді збільшилась. Якби він розглядав зміни лише через характеристики, то початкова Сила 10 збільшилось на 60%. Тепер, з радісним виразом обличчя, він ходив по палаті та почав піднімати не тільки ліжко, але й усе, що траплялося під руку, і взагалі влаштував у палаті повний безлад. Тільки коли старша медсестра, що проходила повз його палату, почула шум і посварила його, він припинив свою дурість. ― Я дуже шкодую. Як тільки старша медсестра покинула палату, Джин‑У полегшено зітхнув: ― Фух. Однак він ніяк не міг заспокоїтись. Його серце билося як божевільне. Туд‑туд, туд‑туд! Насправді у нього боліли груди. Щоденне завдання, яке з'являтиметься щодня, та одиниці характеристики як винагорода! Якщо це незрозуміле явище не закінчиться раптово, він зможе зажити зовсім іншим життям, ніж те, яке він вів досі. Це була неймовірна нагода для нього. Крім того, вікно статистики також показувало його рівень. “Це ж означає, що я можу підвищити свій рівень, так?” Зрештою Джин‑У похитав головою. “Ахах, не може бути.” Це було б надто добре, щоб бути правдою. У будь‑якому разі він сподівався на це. Лише винагород за завдання йому було достатньо. Одиниці характеристик він використав для підвищення своїх здібностей. Щодня він ставатиме сильнішим – у порівняні з вчорашнім днем; в порівнянні з сьогоднішнім днем, він буде сильнішим завтра. “Я стаю сильнішим? Мисливець Е‑рангу, та ще й завжди висміюваний як найслабший?” Він навіть не думав про те, щоб піднятися до рангу S або A. Навіть думка про те, щоб піднятися до рангу C або D, як ті мисливці, з якими він працював, здавалася кумедною. Вони зневажливо показували на нього пальцями і сміялись. Однак йому було байдуже, що з нього сміються. Ні, він уже звик бути об'єктом численних жартів. Він був просто щасливий, що йому випала така нагода, от і все. Раптом в його голову прийшла думка. “Чи може це бути процесом мого перепробуджування?” Випадки, коли мисливці низького рівня піднімалися на вершину завдяки перепробудженню, траплялися й раніше, хоч і вкрай рідко. Якщо це так, то чи могли мисливці, які стали сильнішими завдяки перепробудженню, опинитися в подібній ситуації? “Треба дізнатись.” Відчуваючи непідробну цікавість, Джин‑У вмостився перед комп'ютером, розташованим у кутку лікарняної палати. Оскільки він проживав у VIP‑палаті, безплатно наданій Асоціацією мисливців, цей комп'ютер був не єдиною зручністю. Пальці Джин‑У швидко набирали текст на клавіатурі. Пошук, пошук і ще раз пошук. Він відвідав безліч сайтів. Джин‑У заходив навіть на ті сайти, до яких не було доступу без ліцензії мисливця. Він навіть вдавався до оплати за інформацію і продовжував копатися в кожному знайденому документі та статті. Однак замість того, щоб знайти схожі події, як у нього, він не зміг знайти жодної згадки про прецедент. “Це щось інше…” Його перепробудження, як з’ясувалось, повністю відрізнялося від звичайних. Більшість інших мисливців, які пройшли процес перепробудження, набули своєї нової сили приблизно через такий самий процес, як і їхнє перше пробудження. Жоден із них не чув дивних голосів на межі смерті, не збільшував своєї сили шляхом додавання характеристик тощо. “Все ж я не можу бути впевненим, так що…” Щоб бути впевненим на 100%, Сон Джин‑У анонімно відкрив тему на інтернет‑форумі, який призначений виключно для ліцензованих мисливців. "Тема: Зі мною сталося щось дивне" "Зміст: Я раптом почав бачити свою статистику на плаваючому екрані, як у відеогрі, і я навіть можу її покращити. У когось ще таке траплялося?" Під цією темою, образно кажучи, вибухнули коментарі. Анон: ЛОЛ. Чому б тобі не перестати валяти дурня, чувак. Анон: Хіба він не псих? Анон: Та він зійшов з розуму. Анон: Може ти забагато грав у ігри… Анон: Ти що, художник якоїсь відеогри? Анон: Сходи до найближчої лікарні. Анон: Я хотів би спочатку почути подробиці. Анон: Досить слухати всяке сміття тільки тому, що вони мають ліцензію мисливця. Цей форум треба почистити. Я серйозно… Десятки коментарів із приблизно однаковим змістом ринули потоком. ― Хах… Джин‑У видав стогін. Він витратив багато часу на пошуки, але йому не вдалося знайти щось корисне. На форумі його називали божевільним, люди зневажливо відгукувалися про нього. Він зробив усе це, але, бачачи, що немає ніякої інформації, яку можна було б зібрати… ― Певно, мій випадок справді унікальний. Він був на сьомому небі від щастя. Найунікальніший мисливець у всьому світі! Йому ще потрібен був час, щоб зрозуміти, наскільки йому допоможе це дивне явище і наскільки він зможе розвинутися з його допомогою, але принаймні у нього з'явилося гарне передчуття щодо цього. Коли він визирнув назовні, вже наступила ніч. ― Вже така пізня година? Джин‑У насупився. Його очі трохи боліли після того, як він так довго дивився на монітор. Він потер чоло і підвівся зі стільця, щоб зробити легку розтяжку. Під час розминки він виявив дві маленькі коробки, забуті на підлозі. ― Ахх… “Випадкові коробки.” Дві коробки, загорнуті в однотонні подарункові упаковки та прикрашені стрічкою – такі самі, як у відеоіграх. “Мабуть, вони впали з ліжка, коли я дурачився.” Він зовсім забув про них після того, як отримав ці нагороди. Джин‑У взяв найближчу коробку та відкрив її. ― Пластир…?! Він пригнічено дивився на штуку, яка виглядала так само, як звичайний пластир, і тільки після цього над нею з'явилася інформація зеленими літерами. [Предмет: Пластир Звичайний пластир. Стане у нагоді для заклеювання невеликих ран. Може зберігатися в інвентарі.] ― Це простий пластир! Він сподівався, що ця річ може мати якусь особливу властивість, як скарби, знайдені в підземеллях, але сьогодні йому не пощастило. “Звичайно, я не чув, щоб хтось знайшов пластир у підземеллі…” З половиною розчарування, а другою половиною передчуття, він відкрив коробку, що залишилася. І дістав зовсім нову кулькову ручку. Він вивчив її під різними кутами та навіть натиснув на кінчик, щоб кулькова ручка вийшла, але це все одно була звичайна ручка. [Предмет: Кулькова ручка Звичайна кулькова ручка. Може зберігатися в інвентарі.] Цілком ймовірно, що з випадкових ящиків діставатиметься всякий випадковий мотлох. ― Хммм… Ну, не те, щоб він залишився з порожніми руками. Звичайно, зараз йому не потрібні були ні пластир, ні ручка, але завдяки їм він дізнався про існування речі під назвою "Інвентар". Також, бачачи, що інформація про інші предмети, знайдені в кімнаті, не відображається, він вирішив, що можна прочитати інформацію тільки про предмети з випадкової коробки. ― Інвентар. Як тільки він викликав Інвентар, у повітрі з'явилося графічне зображення сховища з десятками комірок. Як і личить сховищу користувача першого рівня, воно виявилося не таким порожнім, як він думав. Він думав, що там нічого не буде, але у першій комірці він виявив досить знайомий предмет. ― Хіба це не…? Джин‑У відразу ж витяг його. Дзінь! [Предмет: Сталевий довгий меч Кім Сан‑Сіка Сила атаки: +10] Це був саме той меч Кіма, який Джин‑У підібрав у підземному храмі. Він думав, що його залишили всередині воріт. ― Ну привіт, я теж радий тебе бачити. На обличчі Джин‑У з'явилася посмішка. Він був щасливий знову побачити цю річ, адже вони обоє вціліли у цій пекельній смертельній пастці. Крім того, було занадто марнотратно просто покинути це в іншому вимірі, чи не так? ― Хіба він не казав, що купив цей меч приблизно за 3 000 000 вон? Зовні зброя мисливців виглядала досить простою, але насправді це було не так. Монстрів неможливо було поранити зброєю, яка не містить магічної енергії власника. Тому зброя, створена спеціально для боротьби з цими монстрами, завжди коштувала недешево. “Схоже, мені доведеться деякий час покладатися нього.” Досі він бився голими руками, бо не міг дозволити собі купити нормальну зброю. Хоча це і був дешевий меч, він все одно був вдячний за нього. “Тепер ти мій.” Якби Кім побачив цей меч у його руках у майбутньому, він міг би з піною з рота та гнівом вимагати його повернути. Що ж, він був егоїстичною людиною, яка з легкістю залишила помирати свого рятівника, тож така можливість була цілком реальною. Однак цей меч, дістався йому в обмін на те, що він пожертвував своїм життям. Тому він не збирався віддавати його так просто. Джин‑У задумливо примружився. Ще у храмі він зрозумів дві речі про реальність. По‑перше, йому потрібно було стати набагато сильнішим. Він був слабкий і кілька разів мало не загинув. Але це було не все. Він знав, до чого це призведе, але не міг зупинити цього мисливця‑хориста, а також знав, що Кім не правий, але не міг допомогти Сонгу. Оскільки він хотів вижити, він відвернувся від ідеї заступитись за Сонга, хоч і знав, що це не правильно. Якщо він не хотів, щоб йому знову було соромно за себе, то він просто мав стати сильнішим. І по‑друге… “Немає місця для непотрібної доброти.” Те, що він отримав після своїх актів доброти, було зрадою його товаришами. Троє з них кинули його, важко пораненого і втекли. Він відчайдушно кликав їх, але ніхто не повернувся, щоб допомогти йому. Ніхто з них навіть не згадав про нього, про того хто врятував їм життя лише декілька хвилин тому. Він заприсягся не брати на себе непотрібний ризик через якийсь акт доброти. Зрештою, найважливішим було його життя. Це були два важливі життєві уроки, які Джин‑У закарбував у своєму серці після того, як пережив близьку смерть. Стати сильнішим, ніж раніше, і стати егоїстичнішим, ніж раніше. ― Я можу це зробити. Джин‑У належав до того типу людей, які ніколи не забувають, чого їх навчали. *** Усередині якогось поджангмача[1] медсестра Чхве Ю‑Ра розмовляла з подругою, яку вона давно не бачила. ― Ааа, я майже забула. Ю‑Ра із запізненням згадала, що її подруга була співробітницею Асоціації мисливців. У тому, що вона знайшла роботу в лікарні мисливців була заслуга цієї подруги. ― Ти багато знаєш про мисливців, правда? ― Ну більше, ніж більшість людей. А що таке? ― Чи є мисливець зі здатністю дуже швидко загоювати власні рани? ― Хіба це не мисливці типу цілителя? Одне заклинання зцілення, і всі рани проходять! ― Ні, ні, не як магія чи щось таке. Я маю на увазі, на кшталт, несвідомо. ― Як це, несвідомо? ― Наприклад, коли людина знепритомніла, або коли… вона спить. Подруга Ю‑Ри похитала головою. ― Eii… Не може бути. Це було б щось на зразок регенерації, а це неймовірна здатність, розумієш? Це унікальна риса, яку мають лише рідкісні монстри вищого рівня, вище А‑рангу. ― Але немає жодної людини, яка б володіла нею? ― Нуу… Я ніколи не чула про мисливця, який має таку здатність. ― Правда? Може, вона помилилась? Ю‑Ра повільно кивнула головою. В цей момент її подруга знову заговорила: ― Але, знову ж таки… Я не знаю. Може це і можливо, якщо ти говориш про мисливців S‑рангу. Почувши слова подруги, Ю‑Ра підвела голову: ― S‑рангу? ― У рядах мисливців S‑рангу багато дивних монстрів, і про них не так багато відомо. Так, мисливець Пек Юн‑Хо з гільдії "Білий тигр" може перетворюватися на справжнього монстра. Однак Сон Джин‑У був мисливцем E‑рангу. Ранги мисливців були доступні на сайті Асоціації, тому якщо комусь цікаво, він міг подивитися. Ю‑Ра стало цікаво після ранкового інциденту, і вона пошукала інформацію про Сон Джин‑У. “Його ранг занизький, щоб він міг мати таку унікальну зді… Ах!” Перепробудження мисливця! Вона згадала, як учора, проходячи повз кімнату Джин‑У, почула тихий шепіт "перепробудження". Чи може бути, що він пройшов через перепробудження? Для більшості звичайних людей було просто неможливо зустрітись з мисливцем S‑рангу, не кажучи вже про те, щоб потоваришувати з ним. Мало того, що їх було мало, так вони ще й були шалено зайняті більшу частину часу. То що це була за ситуація? Пацієнтом, якого вона доглядала, був хтось дивовижний. Хлопець, який тільки‑но отримав ранг S, піднявшись з E‑рангу. “Якщо тільки декілька людей усвідомлюють його справжню цінність, то…” Якби вона набрала з ним кілька балів зараз, хіба не було б більше шансів, що пізніше вона отримає більше можливостей? Шанс познайомитися з мисливцем S‑рангу випадав не щодня. Вони були тими істотами, з якими людям нелегко зустрітися, навіть якщо вони готові заплатити купу грошей. Коли її уява розігралася, на обличчі Ю‑Ра повільно розцвіла яскрава посмішка. ― Боже мій?! Що з тобою, трапилося щось хороше? Чому ти раптом ні з того ні з сього так усміхаєшся? ― О, ну я, нічого, ти ж знаєш. Нічого такого. Ю‑Ра продовжувала хитати головою, але усмішка на її губах не хотіла так просто зникати. [1]:«поджангмача» (pojangmacha) – критий вуличний кіоск у корейському стилі. Заходь у мій телеграм, там публікуються розділи швидше
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!