Я - кандидатка на побачення, яке тобі влаштувала тітонька.

Розділ 25 - Що за дурниці у тебе в голові цілими днями.

"Це Шень Фан'юй, — представив Дзян Сюй Юй Сінь, — колега." "Привіт, Юй Сінь, — Юй Сінь невимушено простягнула руку і ввічливо посміхнулася, — я побачення Цзян Сюй наосліп, але я ще не стала його дівчиною." "О.", — вигукнув Шень Фан'юй. Юй Сінь здалося, або це лише її помилка, але після її слів відчуття небезпеки, що виходило від чоловіка, ніби розчинилося, наче він з полегшенням зітхнув. "Це чудово, — посміхнувся Шень Фан'юй, стискаючи її руку. У його посмішці читалась легка насмішка, а слова звучали безжально, — Дзян Сюй з його манією чистоти, мертвою міною і холодним характером..." - згадуючи певні гарячі спогади, Шень Фан'юй непомітно проковтнув останнє прикметник, не змінюючись в обличчі й без жодного здригання в голосі продовжив: "Не гідний тебе." Юй Сінь: "....." Юй Сінь вперше зустріла такого колегу, який руйнує атмосферу. Раніше Юй Сан та інші хвалили Дзян Сюя за те, який він працьовитий, старанний і ніколи не заводить інтрижок. Проте ще більше Юй Сінь здивувалася, коли Дзян Сюй терпів, як Шень Фан'юй, так про нього говорить. А в наступну секунду Шень Фан'юй взагалі простягнув руку, обійняв Дзян Сюя за плечі й притягнув його до себе. Телефон Юй Сінь впав на стіл. На стоянці медичного університету А лікарні Дзіхва, Ю Сінь доторкнулася до знайденого мобільного телефону і схвильовано зателефонувала подрузі: "Я бачила цього лікаря, справжній красень, а ще він дав мені паркувальну картку!" "Невже? Невже? - подруга, — то що ж ти не поспішаєш?" "Ні, ні, ні, — Юй Сінь здавалася надзвичайно збудженою, — я думаю, він, здається, гей... Такий красень, і він каже, що ніколи не мав дівчини, а ще й говорить, що через деякі особисті причини не може зустрічатися, і боїться розповісти батькам. Ти тільки послухай, хіба це не дивно? А найнеймовірніше те, що після того, як ми поїли, до нього раптово підбіг якийсь інший красень і почав поводитися так, ніби він його власність, уявляєш?" "Ого! Ось так завжди, красені або зайняті, або геї! А у тебе є фото?" Юй Сінь швидко надіслала фотографію. Дзян Сюй хотів провести її донизу, але вона наполягла, щоб піти сама. Зрештою, вони попрощалися, і вона, стоячи біля ліфта, тишком сфотографувала спини Дзян Сюя та Шень Фан'юя. "І до речі, коли я пішла, цей красень ще й лікаря до вікна покликав! З таким виглядом, ніби на допит! Ой, що там було, аж цікаво!" Подруга хитро посміхнулася: "Він запанікував, запанікував! — і, відкриваючи фото, продовжила. — Ось, подивись.", — на фото два високих чоловіки стояли біля вікна. Один, притулившись до нього, мав трохи розгублений вигляд. Інший, схрестивши руки на грудях, стояв спиною до камери, і його обличчя не було видно, але відчувалася якась напруга. Шень Фан'юй не зводив з нього пильного погляду і прохолодно промовив: "Сподобався тобі обід з любов'ю?" Дзян Сюй кинув на нього швидкий погляд. "Що ж, тільки що їв з таким задоволенням, а зараз раптом мовчиш?" Дзян Сюй натиснув на перенісся, розтиснув руку і подивився на Шень Фан'юй: "Що на тебе найшло?" "Отже, ти поспішав до М країни на операцію, щоб піти на побачення наосліп? — на обличчі Шень Фан'юя з'явилася посмішка, але його тон не був доброзичливим. — Я недооцінив тебе, Дзян Сюй." - він на мить замовк, і його голос став ледь чутно скрипучим: "Ти так хочеш одружитися?" "Що це за ставлення? — очі Дзян Сюя раптово похололи. — Ти мене допитуєш?" "Чи мені ще й катувати тебе? — Шень Фан'юй стиснув щелепи. — Люди вже й сюди до тебе приходять, швидко ти розвиваєшся, Дзян Сюй." Його посмішка була ніби намальована на обличчі, без жодної краплі тепла, а в очах читався сарказм: "Вночі ти й далі сам чергуватимеш, я ж не божество. З доброї волі я за тебе чергував, не для того, щоб ти відпочив і потім пішов з моєю донькою на побачення з кимось іншим." "Шень Фан'юй! — Дзян Сюй теж спалахнув. Він нетерпляче глянув на Шень Фан'юя. — Я щойно перед чужими людьми дав тобі зберегти обличчя, а ти зараз на кому зганяєш свою злість?" Він рішуче обійшов Шень Фан'юя і пішов до виходу. Коли вони йшли пліч-о-пліч, його плече зачепило Шень Фан'юя. "Чи варта любов того, щоб її цінувати? Ніхто не змушує вас її цінувати." "Дзян Сюй!" Шень Фан'юй, який відстав від нього, вигукнув: "Тобі дозволено обідати й ходити на побачення з іншими, а мені не можна сказати два слова? — він прибрав усмішку і з силою вдарив ногою по маленькому стільчику біля вікна. — У тебе, блядь, є совість?!" Дзян Сюй обернувся і вказав на камеру спостереження над його головою: "За пошкодження майна тобі доведеться платити штраф.", — з цими словами він, не обертаючись, зайшов у відчинені двері ліфта і без емоцій натиснув кнопку закриття. Шень Фан'юй прослідкував за його рукою і глянув угору. Велика камера спостереження ніби зловила його погляд, і червоне світло блиснуло, немов моргнувши, сповнене співчуття і жалю. Шень Фан'юй розлютився і знову вдарив ногою по невинному стільчику: "Чорт!" ....... Вже кілька днів атмосфера в гінекологічному відділенні лікарні Дзіхва була незвично напруженою. Нещодавно стосунки між лікарем Дзяном і лікарем Шень, які з таким трудом налагодилися, знову опинилися на нулі. Як тільки вони з'являлися в кабінеті одночасно, одразу ставало ніби в льодовику. Навіть комар, який залетів би, одразу ж замерз би на льоту, змушуючи всіх присутніх на якийсь час замовкнути. На щастя, ці двоє зазвичай були такі зайняті, що рідко з'являлися разом. Проте... Юй Сан глянув на Дзян Сюя, який переніс свій комп'ютер до третього кабінету... Коли боги б'ються, страждають біси. Перший кабінет був кабінетом завідувача, другий — заступника завідувача та лікаря-ординатора, а третій — кабінетом ординаторів та інтернів. Іноді там з'являлися й аспіранти. У Дзян Сюя майже всі учні були в третьому кабінеті. Коли вони побачили, що їхній науковий керівник переїхав до їхнього кабінету, то щодня жили в страху й трепеті. "Сяо Шао", — різко розчинивши двері, вигукнув Дзян Сюй. Офіс, де щойно лунали голоси, вмить затих. Дівчина, до якої він звернувся, злякано обернулася і, піднявши руку, відповіла: "Що сталося, вчителю Дзян?" "Йди зі мною на обхід, я чекаю тебе біля ліфта", - кинув він, не заходячи до офісу, і одразу ж направився до ліфта. Шао Ле, немов пружина, зірвалася зі стільця, схопила папери та ручки й побігла за ним. Вийшовши з офісу, вона почула за спиною його слова, сказані з посмішкою: "Повільніше, не впади." Якби це було у звичайний день, Шао Ле, ймовірно, була б зворушена таким щирим занепокоєнням. Але зараз вона не могла й ворухнутися. Її науковий керівник стояв за десять метрів біля ліфта, а поруч з ним – його заклятий ворог. Цей лікар Шень, який, здавалося, або зовсім не усвідомлював ситуації, або просто кидав виклик, хитнувсь за нею і, підійшовши до Дзян Сюя, з іронічною посмішкою запитав: "Маленька Шао, йдеш на обхід?" Дзян Сюй стояв прямо перед нею, але замість того, щоб запитати його, вона раптом звертається до неї, маленького ординатора. Шао Ле зовсім розгубилася. Вона ледь чутно пробурмотіла "Ем", а Шень Фан'юй одразу ж додав: "Ох... я сьогодні також веду обхід. Якщо лікар Дзян не буде добре вчити, просто переходь до мене." Дзян Сюй кинув на Шень Фан'юй зневажливий погляд і холодно процідив: "Чую, останніми на нещодавньому екзамені зі знань у відділенні опинилися твої студенти. Раджу лікарю Шень більше дбати про себе." "Це лише невеликий тест, — огризнувся Шень Фан'юй, — чому ж лікар Дзян не згадає, як його нещасний студент під час екзамену з хірургічних навичок так злякався його суворого обличчя, що ледь не впустив модель? Здається, лікар Дзян цього року знову хоче здобути титул "найстрашнішого викладача акушерства та гінекології". Сяо, ти обов'язково проголосуй і допоможи своєму вчителю втілити мрію в життя." "......." — Шао Ле Заплакала від страху: Будь ласка, відпустіть мене, я лише маленька лікарка. Нарешті, з дзвінким "дзінь", ліфт приїхав. Шао Ле глибоко зітхнула, покладаючи всі надії на цей момент. Адже ліфти в стаціонарі завжди переповнені, і коли люди почнуть штовхатися, ця ворожа парочка, ймовірно, мимоволі роз'єднається. І ось, як і очікувалося, двері ліфта розчинились, оголивши натовп лікарів, пацієнтів та їхніх родичів. Усі вони галасували, штовхались і товпились, аж Шao Ле опинився затиснутим у маленькому куточку. Він зітхнув з полегшенням, думаючи, що нарешті зможе перепочити, але, підвівши голову, побачив... Лікар Дзян опинився притиснутим до стіни ліфта, а лікар Шень практично впритул стояв до нього, обличчям до обличчя. Шао Ле, з очманілим поглядом, заткнув вуха і зневірено почав промовляти про себе: "Тільки б не бійка, тільки б не бійка, тільки б не бійка". Дзян Сюй люто глянув на Шень Фан'юя, який майже обійняв його, і підняв ногу, щоб вдарити його, але той, скориставшись натовпом, підставив йому ногу. "Не ворушись.", — прошепотів він на вухо Дзян Сюй. Від його гарячого дихання у вусі злегка лоскотало, Дзян Сюй стиснув губи та пробурмотів: "Відійди від мене подалі." "Якби я не боявся, що нашу донечку розчавлять, хто б тебе захищав.", — невдало пожартував Шень Фан'юй. "Ти.." "Я що я?" Дзян Сюй сердито глянув на нього. Двері ліфта знову розчинились, і нова хвиля людей ринула всередину. Шень Фан'юй поклав руку на плече Дзян Сюй, ніби обіймаючи його. Дзян Сюй з огидою хотів підняти руку, щоб відштовхнути його від грудей, але в ліфті було занадто тісно. Його рука застрягла на півдорозі. "Кхе-кхе... - Шень Фан'юй нахилив голову і прочистив горло, знизивши голос. - Ти не міг би трохи відсунути руку? Або поміняймося місцями." Дзян Сюй відсмикнув руку і, побачив, що погляд Шень Фан'юй загубився, не втримався і вигукнув "трясця" і потягнувся, щоб ущипнути його за талію: "Що за дурниці у тебе в голові цілими днями." Шень Фан'юй відчув біль і не стримався: "Яке це має значення? Це ж не ти руку сунув куди не слід?" Дзян Сюй без емоцій відвернув голову, силою стримуючи гнів у серці, мовчки дивлячись на лічильник поверхів ліфта. "Дзян Сюй, — Шень Фан'юй же ніби знайшов щось дуже цікаве, вп'явшись поглядом у мочку вуха Дзян Сюя, що оголилася через те, що він відвернув голову, — я помітив, у тебе на мочці вуха також є родимка." "Ох." "І до речі, у тебе вуха червоніють." "Геть." Ліфт нарешті досяг першого поверху. Шао Ле, хоча й помітив, що Дзян Сюй і Шень Фан'юй весь час про щось тихенько говорили, але, на щастя, обидва поводилися стримано й не посварилися в ліфті. Тільки... Дзян Сюй майже в першу ж мить після відчинення дверей ліфта вийшов, щойно двері відкрилися. Його високий зріст та довгі ноги дозволили йому майже зникнути за лічені секунди. Шао Ле поспішно побігла за ним і побачила, як Шень Фан'юй неквапливо йде за Дзян Сюєм, тримаючи руки в кишенях і з хитрющою посмішкою на обличчі, що свідчить про його вдалий задум. "Шао Ле, — раптом запитав Дзян Сюй, повернувши голову до Шао Ле, який нарешті його наздогнав, — у мене червоні вуха?" Шао Ле здивувався: "Ні, не червоні." Дзян Сюй глибоко вдихнув, обернувся і кинув сердитий погляд на Шень Фан'юя. Той, ніби очікуючи цього, підняв руку, імітуючи пістолет. Проте, не встиг він "вистрілити", як Дзян Сюй відвернув голову назад. "Після закінчення обходу йдіть і подайте заяву до відділу логістики, щоб побудували ще один ліфт для нашого стаціонарного відділення." Шао Ле: "Га?" "Якщо у них недостатньо коштів, вони можуть списати їх з рахунку Шень Фан'юя, - Дзян Сюй вилетів, як вітер, скажи їм, що це я запропонував." Шао Ле: "......" Автор має що сказати: Дзян Сюй, який їсть м'яке, не їсть тверде.[1] п/п: [1] "Їсти м'яке, не їсти жорстке" — це прислів'я, яке описує людину, яка не підкорюється жорсткому ставленню, але легко піддається ввічливим словам. Така людина має стійкий характер і не боїться жорсткості.