Пролог: Структура японського суспільства

Це дещо раптово, але серйозно вдумайтесь в питання, яке я збираюсь поставити і уважно поміркуйте над відповіддю.

Питання: Люди рівні чи ні?

Сьогодні суспільство любить говорити про рівність. Люди закликають суспільство позбутися нерівності й однаково ставитися до чоловіків і жінок. Вони вимагають високого рівня зайнятості для жінок, особистих автомобілів для всіх і доходять до того, що шукають недоліки в порядку реєстру імен. Люди навіть виступають за рівність людей з обмеженими можливостями, а тепер закликають громадськість припинити використовувати термін «інваліди». Дітей змалку вчать, що всі рівні.

Та чи так це насправді? Я сумніваюсь.

Чоловіки та жінки виконують різні ролі і мають різні здібності. Люди з обмеженими можливостями все одно залишаються інвалідами, яким би терміном їх не називали. Ніщо з цього не має сенсу, якщо на це ніхто не звертає уваги.

Іншими словами, відповідь «ні».

Люди істоти нерівні; немає насправді «рівних» людей.

Одного разу один видатний чоловік сказав, що Бог нікого не створив кращим або гіршим за інших. Але це не означає, що всі рівні. Чи знаєте ви, що уривок на цьому не закінчується? Від народження всі рівні, але чому тоді існують відмінності в посадах та статусі людей?

Ось продовження уривку: чи є різниця між тим, хто наполегливо вчився і тим, хто не старався достатньо?

Різниця з’являється там. У знаменитому «навчанні». Ці вчення зовсім не змінилися навіть у сучасному 2015 році. Однак ситуація складніша і стає все серйознішою.

У всякому разі, люди — це істоти, які здатні мислити. Я не вважаю, що люди повинні жити, використовуючи лише інстинкти, тому що світ несправедливий.

Іншими словами, слово рівність сповнене брехні та неправди, але нерівність також неприпустима. Я намагався знайти нову відповідь на вічну проблему, з якою стикаються люди.

Агов, читачу, ти колись задумувався про своє майбутнє?

Ти колись думав, що означає ходити до школи чи коледжу?

Ти ніколи не відчував, наскільки туманною є перспектива того, що одного дня ти якимось чином знайдеш роботу?

Я відчував.

Коли я закінчив обов’язкову освіту і вступив до старшої школи, я нічого не помітив.

Я лиш відчував насолоду від того, що звільнився від свого «обов’язку».

Я не помітив, що в той момент моє життя і моє майбутнє зазнали кардинальних змін.

Тоді я навіть не розумів, що означає вивчати в школі японську мову та математику.