Рівень 80 досягнуто

Смерті павука разом з усім «прибиранням», яке ми з моїми домашніми тваринами провели під час нашої подорожі, було достатньо, щоб підштовхнути мене до рівня 76, тепер я надзвичайно близько до моєї мети. Я дуже хотів повернутися та далі шукати досвід, але останки великого павука були прямо перед нами, і я не дозволю біомасі пропасти просто так! Зрештою, це монстр шостого рангу! Ми вчотирьох почали їсти, і за короткий проміжок часу всі ознаки того, що велетенський павукоподібний взагалі тут був, безслідно зникнули. Я вирішив, що можу приділити трохи часу та дослідити решту тунелю, в якому ми боролися. Є ймовірність того, що ця жахлива істота сховала тут якісь хороші речі, можливо купу біомаси, заховану у шафі, або якісь ядра, які ми могли б забрати. Натомість я знаходжу дещо невтішне.

У кінці тунелю щільно зв’язані захисними сітками яйця. Сотні яєць. Після того, як Колонія охопила територію та все знищила, стало ясно, що мама-павук вирішила відновити домінування своєї родини над простором, в якому ми її знайшли. Хоча це не приносить мені радості, я не можу дозволити цим павукам вилупитися та конкурувати з Колонією, тому я змушую Інвідію знищити їх.

Я відмовився, ясно?! Я не хотів сам знищувати яйця!

Зробивши цей вчинок, я переконався, що Крініс схопила ядро, і ми повернулися до звичайних тунелів і почали пробиратися глибше. Чим довше триває хвиля, тим швидше будуть з’являтися монстри, і вони вже швидко накопичуються! Наскільки я зрозумів після розмови з Граніним та іншими, мана ніколи не поверталася до «нормального» рівня після першої хвилі, що є чимось дуже незвичним. Ще більш незвичайним є хвилі так близько одна до одної. За словами формувачів, це може вказувати на дещо досить неприємне, а саме може статися серія хвиль, кожна довша та потужніша за попередню. Якщо це так, у Колонії немає іншого вибору, окрім як якнайшвидше піднімати свою силу, якщо ми хочемо вижити. Ми настільки виросли, що можемо впоратися з другим шаром, але як щодо монстрів з третього? Чи четвертого? Якщо хвиля буде достатньо сильною та довгою, вони зрештою сюди доберуться.

Вони повинні піднятися сюди десь якраз зараз.

Пройшовши крізь масу тіньових монстрів зі щупальцями, ми з моїми домашніми тваринами опиняємось у на диво чистій ділянці тунелю, який мали б зайняти більше воюючих монстрів. Натомість ми бачимо сліди нещодавньої битви та досить очевидні останки якоїсь істоти, що безладно поїдає те, що залишилося від її ворогів. Не дуже хороший знак. Пройшовши тунелем за ріг, ми стикаємося віч-на-віч з винуватцем, який відразу вражає мене тим, що не є тіньовою істотою.

Монстр має чотири гротескно м’язисті кінцівки, кожна з яких закінчується твердою гострою голкою тілесного кольору. Його тіло — роздута, постійно рухлива рожева маса... чогось, тоді як голова виглядає як один лише рот. Поки ми спостерігаємо, він завершує свою битву з великою тіньовою багатоніжкою, стрибаючи вперед з неймовірною швидкістю та приземляючись на четвереньках, а одна з передніх кінцівок прямо пронизує членистоногого. Навіть не чекаючи, поки істота зникне, жахливий монстр видає пронизливий, сповнений гніву крик і починає вгризатися в сороконіжку своєю величезною пащею, а її кінцівки, схожі на списи, глибоко встромлюються в підлогу.

Що це за штука!?

[Інвідія, ти знаєш, що це таке?]

[Я не зззнаю. Я ннніколи не бачив такого ранішшше.]

[Ти впевнений? Це точно не схоже на щось з цього шару! Він має бути з третього шару! Це твій дім, хіба ні?]

[Я не маю ніяких ссспогадів про те місссце... У мене немає ссспогадів до того, як ви мене відтворили.]

Ха. Мабуть, я насправді не замислювався про те, як Інвідія опинився в тому місці, де я боровся з ним. Я вважаю, що це має сенс. Його схопили Голгарі на самому ранньому етапі його росту, а потім виростили відповідно до точних вимог формувачів. Якщо моя пам’ять мені не зраджує, демон не вважається повністю дорослим, доки не досягне шостого рангу, як це очне яблуко. Отже, ця штука щонайбільше п’ятого рангу? Йой. Він уже більший за мене, і, якщо я не помиляюся, він міг би проштовхнути одну з цих своїх клятих загострених рук прямо крізь мене, як це було з тією тіньовою істотою. Це саме та зброя, яка найкраще підходить для проникнення в мій діамантовий панцир!

Це як меч проти обладунків у стародавні часи. Хтось, хто носить пластинчастий обладунок або навіть кольчугу, не постраждає, якщо ви атакуєте його лезом, він просто не поріжеться. Якби у вас був достатньо великий меч, ви могли б зламати кістки чи зробити порізи, але загалом, найкращий спосіб використання меча проти броні – це колоти. Ви проколюєте захисний шар, максимально натискаючи на найменшу точку, проколюючи, як голка. Це майже так, наче цей клятий демон був створений, щоб пробивати моє дорогоцінне діамантове покриття. Я не дозволю!

[Вбийте його! З надзвичайним упередженням!]

Крихітці не потрібно було говорити двічі, він нетерпляче кинувся в бій, а Крініс почала рухатися крізь тіні. Не бажаючи, щоб у мене вкрали досвід, я наказую Інвідії не переходити в наступ і натомість зосередитися на захисті та зціленні. Зі свого боку, я посилаю гравітаційні стріли в монстра в надії сповільнити його рух, поступово скорочуючи відстань, уважно стежачи за кожною з цих чотирьох кінцівок. Монстр видає пронизливий, обурений вереск, коли помічає, що ми на нього нападаємо, і повертається до нас обличчям. Він пересувається на четвереньках, і щоразу, коли він змінює своє положення, його ноги піднімаються з кам’яної підлоги тунелю, а потім знову її пронизують, наче якесь желе. Це робить рух монстра дещо незручним, оскільки йому доводиться опускати майже половину кінцівки в підлогу, перш ніж він може достатньо втриматися, але він, здається, просто вирішує проблему грубою силою та надзвичайно швидко змінює позицію, щоб зустріти нашу атаку.

Четверо проти одного, великий рот! У тебе немає шансів!

Крихітка танцює вперед на легких ногах з піднятими руками, готовими атакувати. Щойно він підходить достатньо близько, він починає присмачувати істоту сліпучо швидкими ударами. Щільні, компактні удари настільки не схожі на те, до чого я звик від велетенської мавпи, що я мало не спотикаюся на місці. Чи підвищив він свої навички в мавпячому боксі? Що це за ідеальний приклад стандартного стилю боксу?

[Так тримати, Крихітка! Опануй базовий удар, опануєш світом!]

З кожним ударом світла, що вибухає з рук Крихітки, монстр втрачає рівновагу, а його гнів наростає до жахливого піку. Я не думаю, що він зазнає великої шкоди від цих ударів, але йому складно ухилятися від цих атак. Не з тих, хто б відступився від нагоди, я додав звіру ще кілька гравітаційних стріл, скорочуючи дистанцію ривком, і моє тіло розпливлося від високошвидкісного маневру. Коли я підійшов достатньо близько, щоб застосувати свій Укус Приречення, я помітив, що Крініс також прибула, і цілий ліс її темних кінцівок вивернувся з тіні на підлозі, обвиваючись навколо ніг демона, і почав пиляти туго стиснутий м’яз. .

Атакований з усіх боків, бідолашний демон мало що може зробити, поки ми постійно опускаємо його рівень здоров’я. Його гротескний рот постійно закривається і кусає нас, і я мало не втрачаю вусики, коли він раптом висуває щелепу на метр від обличчя. Що це за висувна щелепа?! Якого біса! Ми досить швидко закінчуємо бій, і досвіду достатньо, щоб підняти мене на новий рівень.

[Ви вбили Luvenis Avarita Daemon рівня 31]

[Ви отримали досвід.]

[Ви досягнули рівня 77. Отриманий один бал навичок.]

Юхуу! Три рівні і я буду готовий! Ми їмо біомасу, і я швидко вивчаю профіль, зацікавлений дізнатися більше про демонів.

[Luvenis Avarita Daemon: молодий демон жадібності. Вічно голодний, завжди злий і готовий до бійки. Стережіться руйнівної сили списів з загартованої плоті, що знаходяться на кінці його кінцівок].

Демон жадібності, га? Огидно. Закінчивши їжу, ми беремо ядро і продовжуємо полювання, знаходячи ще кількох демонів жадібності, які блукають тунелями, руйнуючи все, що знайдуть. Після того, як ми очищуємо все, що зможемо знайти протягом наступних чотирьох годин, я нарешті досягаю своєї мети.

[Ви досягнули рівня 80. Отримано один бал навичок.]

[Досягнуто максимального рівня. Тепер ви можете використовувати меню еволюції.]

Юхуу!