[Утім, одна перевага, яку ти маєш перед монстрами твого рівня, полягає в тому, що у тебе є досить потужна основа для багатьох ниток думки, що є оптимальним способом відпрацювання розумових навичок.]

[Це я й робив. Принаймні останнім часом. Ідея полягала в тому, щоб розвинути свою магію якомога швидше, щоб спробувати розблокувати спорідненість магії гравітації. У мене є відчуття, що коли я її отримаю, вона буде потужною.]

Гранін киває.

[Я не сумніваюся в цьому. Просторова магія — одна з найбільш розвинених відомих форм магії, і лише таким старим валунам, як мені, вдається підняти наші навички настільки, що ми можемо їх розблокувати. Навіть тоді вона підвищується надзвичайно повільно. Лише наймогутніший і найобдарованіший з формувачів може зробити більше, ніж створювати та відкривати нею ворота.]

Думаючи про армію мурах, що телепортуються через магічні ворота, я бурмочу: [Ворота вже звучать досить зручно.]

[Ти не помиляєшся. Вони складають величезну частину кожної цивілізації Підземелля. Я б навіть сказав, що колонізація Підземелля була б неможливою без них. Якщо твоя гравітаційна магія настільки фундаментальна, можливо ти ще не скоро зможеш розблокувати її спорідненість.]

[Дідько.]

[Згоден,] Гранін зітхає, [отримання цієї навички було б найпростішим і найшвидшим способом посилити тебе. Проте оскільки ти не маєш до неї доступу, і ми не знаємо, коли ти його отримаєш, немає сенсу намагатися отримати її прямо зараз. Якщо ми кинемо всі наші яйця в цей кошик, а навичка не з’явиться, тоді ти закінчиш дуже погано.]

[Я не знаю щодо цього,] протестую я, [той останній бій не був складним. Я з легкістю впорався з тим нібито могутнім монстром.]

Гранін довго пильно подивився на мене в одну точку. Я майже чув, як його думки обертаються в його голові і бачив, як він намагався не назвати мене ідіотом.

[Кажи вже.] Я зітхаю.

Формувач важко знизав плечами та сів, перед тим як поглянути мені в очі.

[Слухай, Ентоні. Той носоріг був дурним експериментом. Якби цей ривок попав в тебе, ти б миттєво розлетівся на тисячі крихітних шматочків.]

[А як щодо мого діамантового панцира?]

[Миттєво,] наполягає він, [твій панцир не зробить абсолютно нічого. Цього монстра ретельно вирощували протягом багатьох років, годували ядрами та біомасою, випробовували в битві за битвою. Для створення цієї істоти знадобилася кров, піт і сльози команди з трьох формувачів, і це була справжня машина для вбивства. На щастя для тебе, він був не надто розумним, і надто негнучким. Я не думаю, що бідолашна істота взагалі очікувала, що ти скористаєшся земною магією, щоб відкрити тунель під собою, одночасно створюючи всі ті інші заклинання.]

[Отже ти кажеш, що мені пощастило.]

[У певному сенсі тобі дуже пощастило. Супернику бракувало інтелекту, а це те, в чому ти маєш несправедливу перевагу, оскільки ти реінкарнатор. Більшість монстрів, з якими тобі доведеться зіткнутися, будуть розумнішими, більшість з них будуть настільки ж розумними, як і звичайна людина.]

[Я думав, що на цьому рівні не популярно інвестувати в психічні характеристики?]

[Це правда, але створювати незграбну тварину без мозку — те саме, що навмисно напрошуватись, щоб твій дорогий, складний проект вибив собі власний мозок каменем. Пам’ятай, це не вихованці. Це справжні дикі монстри, які зазнали значного формування ядра після появи.]

Він наводить хороший аргумент. Крихітка був настільки ж перешкодою, наскільки він допомагав у певних ситуаціях. У деякому сенсі це тільки додає йому чарівності, але в іншому це мало не вбило нас. Скрізь компроміси.

[Який тоді у нас план? Над чим мені варто працювати?]

Замість прямої відповіді формувач ставить мені інше запитання.

[Які у тебе базові елементальні навички?]

[Ти маєш на увазі вогонь, воду, землю і повітря? Що ж, вони у мене є. Хоча жодна з них не перевищила третій ранг.]

[О? Це краще, ніж я думав. Якщо ти зможеш змусити їх усіх досягнути третього рангу та об’єднати, тоді у тебе буде трохи більше вогневої потужності.]

[На третій ранг? І все? Я думав, що злиття будуть кращими, чим вищий ранг навичок. Чи не варто мені спробувати утриматися принаймні до четвертого рангу?]

Гранін вагається.

[Так. Технічно, так. Злиття четвертого рангу набагато сильніше, ніж третього рангу. П’ятий навіть кращий. Я не впевнений, чи хтось колись отримував шостий. Звісно, я не знаю, до чого призведе це злиття. Тобі доведеться підвищувати рівень чотирьох навичок сімдесят п’ять разів, що займе до біса багато часу.]

[Але в довгостроковій перспективі воно того варте...]

[Виживання в короткостроковій перспективі колись має перевершити довгострокове планування...]

Тут він має рацію. Проте ніхто нічого не досягнув, не ризикнувши! У мене таке відчуття, що якщо я занадто багато буду йти на компроміси, то мій шлях до сили в майбутньому буде перерваний. Компроміс зараз, компроміс у майбутньому, коли це закінчиться? Мені потрібно тиснути з усієї сили прямо зараз. Крім того, у мене є перевага, про яку Гранін не знає. Гравітаційна бомба. Я знаю, що це ризик, але якщо я достатньо заглиблюся в цей турнір, сподіваюся, що Культ не буде настільки готовий пожертвувати мною, щоб дізнатися про мою магію, і я зможу отримати безкоштовну перемогу, підірвавши якогось бідного монстра в стиснуту кулю з колишнього себе.

[Потрібно або діяти на повну, або взагалі нічого не робити, Гранін! Ми прагнемо до більш потужного синтезу! П’ятий ранг! Дай п’ять!]

Я піднімаю передню ногу для неминучої п’ятірки, але, на мій наростаючий шок, схоже, що Гранін має намір залишити мене збентеженим. Можливо, він відчуває мій зростаючий відчай через ментальний зв’язок, тому що через мить говорить.

[Я не розумію, чому ти піднімаєш ногу вгору. Що таке дати п’ять? І, до речі, ти ж розумієш, що в цьому випадку «нічого не робити» означає бути вбитим, а потім з’їденим?]

[Це називається «дай п'ять», тобі потрібно... неважливо. Так, я розумію, що йду на значний ризик. Я просто відчуваю, що якщо я зможу отримати якомога більше сили від базових елементів, тоді мені більше нічого не знадобиться, поки я нарешті не зможу отримати свою спорідненість гравітації.]

Гранін думає про це кілька хвилин.

[Я розумію твою думку. Якщо тобі вдасться роздобути більш потужне злиття, це може виявитися більш ефективним у майбутньому. Я просто сподіваюся, що ми зможемо зберегти тебе живим до цього моменту.]

[Якщо я не впораюся, мені не доведеться хвилюватися про те, що буде потім.]

[Дійсно. Яким життям ти жив у своєму світі?]

[Я вважаю, що досить звичайним. Я маю на увазі, мені так здається? Поранення ножем – звичайне явище, принаймні я так вважаю...]

[Ти помер від удару ножем? Це звучить неприємно.]

[Що? Ні-ні-ні. Ножовий удар — це просто візит до лікарні, жодної прини, щоб хвилюватися. Всього підлатати кілька разів. Ні, я помер від голоду.]

[Як в біса...]

[Це не має значення, правильно? Відчепися, Гранін, час тренуватися!]

Далі

Розділ 476 - Неочікуваний союзник

Наступні два дні я тренував свої навички. Щоб максимально прискорити мої тренування, мені на допомогу прийшли члени тріади Граніна. Щось, що я помітив, так це те, що навички тренуються набагато швидше в бойовій ситуації. Польова практика, так би мовити. Система, здається, не надто вибаглива щодо того, що саме вважається боєм, оскільки я можу формувати землю під ногами Торрін знову і знову, і це підходить. Я не скаржуся, це означає, що мої навички розвиваються швидше, але я не можу не почуватися трохи засмученим тим, що в роботі Системи є такі очевидні лазівки. Напевно, Гендальф міг би краще продумати деякі з цих дірок. Не знаю, куди подівся Гранін, але останні два дні я його не бачу. Натомість Торрін та Корун складають мені компанію. Перша не говорить багато, але її тиха компетентність і поради щодо поводження з магією дуже корисні, другий не замовкає та тримає мене в курсі всіх подій турніру. Я час від часу відчуваю битви, що відбуваються. Навіть тут, у моїй кімнаті, за сто метрів від арени, підлога тремтить, піднімається пил, а дах і стіни тріщать від сили колосальних ударів. Мені кажуть, що всі там активно борються. Щодня відбуваються численні битви і ці божевільні члени Культу кидають один в одного своїх прото древніх, щоб побачити, який монстр вийде живим. Після кожного бою Корун біжить до мене в кімнату, захоплений битвою, розповідаючи мені всі плітки. Я волів би, якби він припинив розповідати мені про те, як усі формувачі реагували на результати. Яке мені діло, якщо якась стародавня кам’яна людина розплакалася і зворушливо вихваляла свого монстра, на якого потратила десять років? Мені це не цікаво! Зовсім не цікаво! Ці люди маніяки, які проводять турнір смерті! Хоча що ж, монстри весь час вбивають один одного, хіба ні? Ми боремося і їмо один одного, це цілком природно, якщо будь-що можна назвати природним для монстрів, які народжуються з чистої магічної енергії. Але те, що ці формувачі змушують їх боротися з власних міркувань, справді мене дратує. Проте я мушу визнати, що використання їхніх ресурсів і знань допоможе мені, і я зможу забрати всі ці знання назад у колонію, якщо колись вийду звідси. Просто подумати про те, що сім’я зможе зробити з усіма цими знаннями, достатньо, щоб мої нижні щелепи тремтіли. З телепортацією імперія мурах стане реальністю! Після двох днів тренування мені вдається підняти свою спорідненість магії землі до восьмого рівня другого рангу, а свою спорідненість мани вогню – до дев’ятого рівня. Ще трохи часу і мені вдасться довести їх обох до третього рангу, а потім я планую переключитися і почати працювати над магією повітря. Мені також вдається отримати два рівні в Маніпуляції Мани. Я люблю цю навичку. Кожного разу, коли вона підвищує рівень, знання про те, як поводитися з маною, просто з’являються у моєму розумі, і я отримую трохи більше швидкості, трохи більше витонченості та трохи більше впевненості. З моїми кількома мозками, кожен з яких занурений у благословенне спокійне море медитації, що діє як примножувач сили, я все швидше й швидше сплітаю свої заклинання. Наприкінці другого дня Гранін нарешті знову з’являється разом з іншою командою з трьох формувачів, кожен з яких виглядає надзвичайно серйозним. Торрін діяла як мій «супротивник» під час тренування, і вона швидко встає осторонь, коли інші входять до моєї кімнати через двері вище. Дуже швидко до мене тягнеться розумовий міст, і голос Граніна лунає в моїй свідомості. [Як проходить тренування?] [Добре, мабуть. Цифри зростають, але я все ще далеко від того, де ми хочемо бути.] [Ти маєш на увазі, де ти хочеш бути,] він не може не додати це, [я майже впевнений, що ти зможеш досягнути третього рангу в кожному з цих базових елементів до наступного бою. Але не важливо. Будь готовий виходити, ці троє будуть твоїми супроводжуючими.] Я трохи розгубився. [Е... Чому? Хіба ти не казав, що я ще не буду виходити на ринг?] [Не для битви. Поєдинки на день завершено. Завтра закінчиться перший раунд, і я вважаю, що після цього досить швидко прийде твоя черга. Ні, я отримав дозвіл, щоб ти зустрівся з іншим реінкарнатором, якого Культ взяв під своє крило.] [Авжеж! Джеймс, здається, його звали?] [Правильно. Його також немає в турнірі, в основному через те, що деякі високопоставлені особи потягнули за деякі серйозні ниточки. Йому справді пощастило. Він не надто потужний в бійці.] Бідний хлопець. Принаймні його немає в цьому смертельному турнірі, тому все не так погано. Приблизно так само, як коли мене привели на зустріч з Сарою, три формувача виводять мене з моєї камери та крізь тунелі, а потім проводять через ворота, що виходять у зону бойових дій. Простір виглядає зовсім по-іншому після двох днів жорстокої боротьби між монстрами. Уламки вирвано з землі, каміння розтрощено на шматки, стіни в кількох місцях порізані або зовсім зруйновані. Не кажучи вже про плями клові на землі та деінде. Хух, не надто радісний вигляд. Чого я не бачу, так це монстра. Де, в біса, цей Джеймс? Він ховається за воротами, як Сара? Я не боявся величезного ведмедя смерті, і навряд чи буду боятися того, ким став цей «слабкий у боротьбі» хлопець. Після ще кількох моментів збентеження зі мною з’єднується розумовий міст. [Ееей. Мій безхребетний товариш! Як справи?] Я все ще нічого не бачу. Мої вусики смикаються, але я також не відчуваю тепла. Де він? Він невидимий? [Ухх. Добре! Мені здається? Не зовсім? Де ти, в біса? Ховаєшся? Немає сорому бути монстром, просто виходь і покажи себе!] [Я? Соромно? Такої славної форми?! Ніколи! Я просто віддаю перевагу бути внизу, і все. Думаю, що ти зрозумієш, коли побачиш мене. Я піднімаюся!] Внизу? За двадцять метрів від мене земля починає гуркотіти, перш ніж раптово піднятися вгору, щоб відкрити дивну гострокінцеву суміш плоті, що випирає назовні, відкриваючи велетенського... хробака? Його тіло розділене на сегменти яскраво-рожевого кольору, і стає явною чітка відсутність очей. Він зовсім не схожий на страхітливих хробаків смерті, а скоріше на звичайного хробака, готового потрапити на гачок. Єдина примітна річ у ньому — це його розміри, він більш ніж удвічі довший за мене, можливо, цілих чотирнадцять метрів у довжину. [Отже... ти хробак, Джеймс?] [Так!] Його голос радісно лунає в моїй пам’яті. [Поглянь на це чудове тіло. Ти коли-небудь бачив щось подібне? Я маю на увазі, технічно я не хробак, я Зрілий Елементальний Хробак Землі.] [Черв'як Джеймс?] [Що ж, більшість моїх друзів називають мене Джим.] [Приємно познайомитися, Джим. Я Ентоні. Як бачиш, я мураха.] [Я бачу! Спини переоцінені!] [Згоден!] Нарешті хтось, хто має хоч трохи розуму.

Читати


Відгуки

Наразі відгуки до цього розділу відсутні!

Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!