Подорож тунелем

Мої нижні щелепи закриваються з потужним хрускотом, і ще одна величезна багатоніжка зустріла ранню могилу.

[Ви вбили дорослу багатоніжку рівня 15]

[Ви отримали досвід.]

З одного боку Крихітка притискає гнилого кролика і кілька разів б’є його кулаком по голові, доки той не припиняє рухатися, а з іншого боку Крініс продовжує атакувати своєю темною магією істот, які, на жаль, потрапили в її зону досяжності.

[Все під контролем, команда?]

[УУААА!] Крихітка реве, як подумки, так і вголос, коли його кулаки закінчують свою роботу.

[Так, майстер. Ця слабка погань піде геть з вашого шляху всього за мить. Не турбуйтеся про них.]

[Що ж, вони насправді не є проблемою.]

[Просто залиште їх мені! Я маю на увазі... нам.]

[Е... Гаразд.]

Можливо мені лише здається, але я відчуваю, що останнім часом Крініс стала трохи інтенсивнішою. Вона завжди була трохи... на межі, але після бою з Гарралош вона наполегливо бореться за кожну крихту досвіду, яку вона може отримати в свої жахливі колючі кінцівки.

[Наскільки ти зараз близька до еволюції, Крініс?]

[... Мені ще потрібно шість рівнів.]

[Не турбуйся з цього приводу. Ми швидко піднімемо тебе до двадцятого рівня. У тебе все чудово вийде, не потрібно себе засуджувати.]

[Так, господарю.]

З похмурого вузла, який вона зв’язує своїми щупальцями, я можу зрозуміти, що вона не щаслива. Крихітка все ще зжимає кулаки та жадібно оглядає наше оточення, шукаючи, кого б побити. Я не можу не зітхнути. Обидва моїх улюбленця відчувають тягу до сили. Тепер, коли я досягнув п’ятого рангу, і моя сила різко зросла, я розумію це. Крініс не хоче почуватися марною, а Крихітка не хоче відставати.

Мені потрібно роздобути для них кілька ядер відповідного рівня. Крихітці знадобиться рідкісне ядро, хто знає, де я можу взяти в свої щелепи одне з таких. Я вважаю, що Крініс підійде особливе ядро для еволюції. Спроба поглинути рідкісне ядро на її рівні може бути небезпечною.

[Давайте йти далі. Ми, мабуть, вже наблизилися до Лісового Простору.]

Ми втрьох оглядаємося на мить, скануючи наших переможених ворогів на наявність ядер, щоб поглинути їх, і з’їдаємо трохи біомаси, перш ніж рухатися далі. Я намагався повернутися до місця, де зустрів Формо, оскільки це було б очевидним місцем для початку пошуку. Три дні ми пробивалися звивистими тунелями Підземелля, лише трохи задрімавши, щоб відновитися після перших п’ятнадцяти годин.

Ми тут далеко від колонії, і підтримка з мого Вестибюля почала згасати. Я, чесно кажучи, здивований, що він ще працює, адже я зайшов вже дуже далеко. Можливо, подальші мутації для збільшення радіусу дозволять мені підтримувати зв’язок з моїми братами та сестрами на справді неймовірній відстані. Їжа для роздумів.

Тепер, коли світло стін знову спало до приглушеного сяйва, тунелі перед нами знову темні та гнітючі. Зубчасті кам’яні утворення відкидають загострені тіні під дивними кутами, а постійне верескливе ревіння монстрів змінилося приглушеною біганиною і таємними битвами, які я пам’ятаю зі своєї «юності».

Рівень мани все ще вищий, ніж був, коли я народився, але ми повернулися до набагато комфортнішого стану справ. Звичайно, подорожувати набагато комфортніше, ніж було раніше. Наша трійка продовжує пробиратися тунелями. Під час подорожі я зосереджую увагу на своїх вусиках, намагаючись підхопити кожну істоту, що ховається навколо. Похід усіма цими шляхами творить чудеса для моєї карти тунелів і я заповнюю різноманітні нові території. Цей крихітний шматочок Підземелля продовжує розгортатися на моїй карті розуму, тисячі менших і більших тунелів, що звиваються в усіх напрямках, розгалужуючись, здавалося б, нескінченно, величезний розмір і складність Підземелля починають з’являтися в моєму полі зору.

Воно велике. Це справді велике.

Секундочку... щупальця?

[Обережно, майстер!]

Зі свого традиційного положення верхи на моїй спині Крініс висмикує кілька щупалець, щоб схопити сусідню кам’яну колону, і відтягує мене вбік, коли ще один набір щупалець пролітає в повітрі, де я був лише мить тому.

[Крініс?! Якого біса?!]

[Це не я!]

Я секунду обробляю ситуацію.

[Ще одна медуза!?]

Я реагую повільно, оскільки коли я бачу щупальця у своєму баченні майбутнього, я ігнорую їх, зрештою, це завжди Крініс!

[ГРРРРР!]

Коли я усвідомлюю, що на мене нападають, Крініс видає гнівне гарчання, що дуже несхоже на неї.

[Крініс, що -]

Перш ніж я навіть встиг запитати, що сталося, у вузькому тунелі пролунав вибух темних кінцівок, що повністю закрили мені зір. Майже чорні щупальця звиваються в повітрі до нас, і Крініс, ревучи від люті, кидається вперед з моєї спини та швидко розширюється.

За кілька секунд тунель повністю заповнився звивистими кінцівками, і я не можу розрізнити, які щупальця належать якій істоті. Ми з Крихіткою трохи відступаємо, неспроможні зрозуміти, куди саме нам атакувати.

[Крініс, з тобою все добре?!]

[ПОМРИИИИ!!]

Йой! Щось у цьому справді роздратувало Крініс! Бажаючи допомогти своєму вихованцеві, я підіймаюся стіною тунелю та намагаюся краще побачити. Коли мої кігті стискають камінь, я відчуваю легке розчарування через труднощі, які я відчуваю, піднімаючи свою нову масу тіла з землі.

Дідько! Ця маса та розмір дійсно обтяжують мене. Буквально!

Скрегочучи щелепою, я піднімаюся та встаю догори ногами, щоб спробувати проштовхнутися вперед. На жаль, тунель переді мною все ще залишається стіною щупалець. Основне тіло Крініс просувається вперед до конфлікту, прагнучи скоротити відстань, і я вирішую зробити те саме.

Це щось нове. Ривок догори ногами!

Мої ноги кричать від напруги, коли я активую свій навик ривка, висячи вниз головою зі стелі. Менш ніж за секунду я врізаюся в стіну звивистих кінцівок, а мій величезний розмір штовхає їх убік різким імпульсом. Далі я бачу те, чого не очікував побачити.

Подібний до Крініса, але також інший, монстр схожий на темну квітку з тіні та щупалець. Товсті кінцівки, схожі на пелюстки, обертаються навколо центру велетенської пащі, що висить на стеблоподібній колоні кінцівок. «Голова» цієї жахливої квітки крутиться з боку в бік, поки все більше щупалець висуваються від тіла, щоб боротися з моїм вихованцем.

Ця штука більш розвинена, ніж Крініс?!