Одержимість зжиманням

Коли вибуховий ефект моєї стисненої водяної стріли закінчився, а монстри почали відновлюватися, дедалі більше наповнюючи вузький тунель, топчучи полеглих, я витратив трохи часу, щоб подумати про успіх заклинання.

Краще, ніж я думав, я мушу сказати.

Побачивши наскільки вибуховий вплив має потужна мана на заклинання, я почав експериментувати зі створенням цілого заклинання зі стисненої мани. Структура від початку до кінця була сплетена нитками зжатої мани, а потім усе було знову доверху заповнено стисненою маною. Результати моїх тестів були, м’яко кажучи, багатообіцяючими.

Однак це був мій перший раз, коли я використовував таке заклинання в реальному бою. Я хотів випробувати їх у контрольованій ситуації та почав з найменш шкідливого з усіх моїх заклинань — водяної стріли. Та маленька перевірка, яку я провів з заклинаннями гравітації, викликала у мене чимало тривоги, тому я ще не зовсім готовий перевіряти їх. Можливо, на більш відкритому просторі.

Цей перший тест приголомшливий! Мало того, що основна ціль була повністю подрібнена, але й ефект бризок теж завдав злісного удару, збільшивши площу ефекту заклинання.

Проте я насправді найбільше радію наступному...

Я зупиняю свій підмозок від створення заклинань і починаю зосереджувати всю свою розумову енергію на своєму наступному завданні. Розподіляючи роботу між мізками, я починаю накопичувати стиснуту ману якомога краще, одночасно створюючи потужний водомет. Я займаюся формування заклинання особисто, оскільки це, безумовно, найскладніше завдання.

Піді мною Крихітка та Крініс продовжують боротьбу, знищуючи монстрів повсюди, але намагаючись залишити їх з часткою життя. У Крихітки помітні проблеми з контролем своєї сили, і він з такою ж ймовірністю помилково відбиває голову монстру, але Крініс має високу витонченість. Немов блискавка, її кінцівки витягуються, щоб підхопити монстра, і вона махає ним, наче мокрою тканиною, перш ніж кинути його на зростаючу купу тяжко поранених монстрів позаду неї.

Ідеально

Майже готово.

Я з нетерпінням починаю підживлювати створене закляття. Щось, що я виявив під час тестування, полягає в тому, що я не можу повністю трансформувати ману, а потім стиснути її досить швидко, щоб відповідати вимогам заклинання. Це означає, що я вичерпався, і заклинання провалилося вже через кілька секунд після того, як я його застосував. Тих кількох секунд вистачило, щоб просвердлити отвір довжиною в метр в стінах тунелю, тому я очікую хорошого результату.

Щоб запобігти такому передчасному збою заклинання, я ретельно збирав запас мани зі стисненої води. Судячи зі швидкості споживання, я вважаю, що у мене є приблизно п’ятнадцять секунд або близько того.

Я з нетерпінням чекаю цього.

Потужний водомет! Вогонь!

Прямо над моєю головою мерехтить зловісно сяюча блакитна куля, щоб створити водомет. Те, що з’являється, схоже не на водомет, а на водний промінь. Монстри, уражені ним, менше пошкоджені, але швидше... розсічені. Він прорізає їх прямо наскрізь! Коли вода проривається прямо крізь монстрів, вона вдаряється об підлогу тунелю, і злісне шипіння наповнює повітря, коли вода починає просвердлювати діру.

Я поспіхом направляю заклинання зигзагом вгору тунелем і насолоджуюся спричиненим хаосом.

[Ви вбили...]

[Ви вбили...]

[Ви вбили...]

[Ви вбили...]

[Ви вбили...]

Ахх це заклинання неймовірне!

Деякі монстри здатні втриматися на мить, опираючись безглуздо потужному тиску силою свого тіла, але зрештою він проривається крізь них, просвердлюючи дірку прямо в їхній тіньовій плоті.

Потім мана закінчується.

.....

Весь тунель усіяний тілами монстрів і воістину божевільною кількістю води. Вода була скрізь. Нею облиті стіни, монстри, Крихітка також облитий. Крініс... здається, це не хвилює, але я відчуваю тліючий дискомфорт, що випромінюється з великої мавпи.

Він ненавидить промокати.

Щоб виплеснути своє роздратування, він спрямовує блискавку в монстрів, що кидаються прямо на мокру ділянку тунелю, який ми займаємо, і відразу спалюються дощенту.

Ми повинні були зберегти трохи для Жвавої...

Через десять хвилин ми закінчуємо зачищати хвилю і починаємо жувати. Я вирішив більше не перевіряти заклинання, щоб Крихітка не дратувався ще більше. Мені слід спробувати знайти рішення, яке б не давало його намочити. Скоро я вийду на передову, тому все буде добре.

Перше, що я роблю після завершення бою, це викликаю Жваву зі стелі та змушую її добити залишки, які ми приберегли для неї. На щастя, після того, як вона провела багато часу, кусаючи їх, вона весело оголосила, що змогла досягнути десятого рівня! Навіть новина про те, що на неї чекає ще одне особливе ядро не зіпсувала настрій маленької мурашки, що танцювала, поїдаючи біомасу. Навіть Крініс знайшла її та кілька разів підкинула в повітря, щоб відсвяткувати, поки Жвава істерично сміялася.

Крихітка просто проігнорував розмови та їв свою гору їжі.

Я згоден з тобою, друже. Час впасти в харчову кому!

ОМ НОМ НОМ.

Коли все це завершується, і ми вже ледве можемо ходити, мені вдалося зібрати 129 біомаси за тиждень бенкетів і тренувань. Ми вчотирьох перевалюємося/котимося/кульгаємо назад тунелем до нашої маленької кімнати, і я викликаю робітників.

Ми навіть близько не змогли з’їсти всю їжу. Сподіваюся, що коли Королева перетравить значний шматок цієї біомаси, наступне покоління нових працівників вже буде готове до роботи.

Розташувавшись, ми всі готуємося потратитись, щоб зробити останній поштовх до досконалості, готуючись до просування в Болотний Простір. Я поспішно готую особливе ядро, вийнявши кілька маленьких ядер зі свого запасу, і подаю його Жвавій. Поглинувши його, вона якимось чином зуміла водночас радісно та болісно піти в один куток кімнати, щоб лягти та почати еволюцію.

Крихітка та Крініс уже почали процес мутації, і я бачу, як вони порожньо і нерухомо сидять, гортаючи меню.

Добре. Настав час це зробити. Я збираюся добре потратитись!