Завершення експедиції

Кількаденна боротьба в п’ятому шарі – справді неприємний досвід. Єдине, що робить його терпимим, це спостерігати поступову трансформацію, що відбувається в очищеній зоні.

Нездатні вижити без рідної мани п’ятого шару, отруйні цвілі, токсичні квіти, слиз і отруйні нитки, що покривають тут майже всі поверхні, вимерли. Навіть річка слизу, якою б вона не була густою й огидною, не може дещо не очиститись до того часу, як пройде через безпечну зону.

Якщо ми залишимось тут на достатньо довго, мені цікаво, чи побачимо ми, що первісне, природне середовище п’ятого шару почне повертатись і процвітати, але бог знає, скільки часу це займе. Насправді я сумніваюсь, що це коли-небудь станеться, враховуючи те, що нам потрібно буде відновити ману, яка зберігалась тут до того, як вона була зіпсована. Я сумніваюсь, що хтось на Пангері все ще може пригадати, якою вона була, крім, мабуть, древніх.

Проте врешті-решт ми доходимо до кінця експерименту, і настав час нам пакувати речі та повертатись додому до четвертого шару.

«Чим більше часу ми проводимо в п’ятому шарі, тим більше я хочу його підкорити», — зізнаюсь я до Брендант.

Слушний солдат була у зірковій формі як керівник нашої експедиції. Її холодне та зібране керівництво з фронту було якорем, що тримав всю цю операцію на місці. Чесно кажучи, я був вражений.

«Здається, я розумію, що ви маєте на увазі, Найстарший», — зізнається вона. «Це місце з такою лютістю відкидає будь-які спроби життю тут існувати, що я не можу втриматись і прийняти його виклик».

Колонія зараз знімає всі наші тимчасові захисні споруди та земляні насипи. Звісно, ми тераформували безпечну зону, щоб нам було якомога зручніше, але оскільки ми йдемо, немає причин залишати їх позаду та дозволяти Кратам все дослідити.

Я не сумніваюсь, що вони спостерігають за нами, але кляті слимаки настільки підступні, що я ледве вловлюю їхній слід будь-яким зі своїх чуттів. Їхня мана, їхній зовнішній вигляд, їхній запах, все в них зливається з навколишнім середовищем настільки ідеально, що їх практично неможливо відрізнити від стіни. Кожного разу, коли мені здається, що я помітив одного, він настільки ж швидко зникає.

Хоча їхнє зловмисне втручання не обмежилось лише спостереженням.

Неможливо, щоб монстри, з якими ми боролись, були лише тими, хто природним чином породжувався в цьому регіоні. Ми боролись проти набагато, набагато більшої кількості, ніж це.

«Як ти вважаєш, що для нас підготують Крати, коли ми повернемось? Мені цікаво».

«Хто може знати?» Брендант трясе вусиками. «Ми практично нічого не знаємо про них, але вони також нічого не знають про нас. Перемога у війні за інформацію буде вирішальною для нашого успіху».

«Я припускаю, що у Солант є план щодо цього?»

«У Солант є план до всього».

Це її підхід. Я здригаюсь, коли думаю про те, наскільки детальними стали плани вторгнення в п’ятий шар на даний момент. Думка про сотні тисяч мурах, які наполегливо тренуються до цієї майбутньої війни, сповнює мене впевненістю. Я не сумніваюсь, що ми досягнемо успіху в довгостроковій перспективі.

«І все-таки, як ми маємо отримати інформацію про Кратів? Ми не наблизились до захоплення одного з них…»

Брендант зневажливо махає вусиками.

«Ми і не намагались їх схопити. Чим більше вони воюватимуть проти нас, тим більше ми дізнаємось про їхні методи, можливості та думки. Поки їм не вдасться перемогти нас, ми будемо поглинати їхній тиск і протидяти їм. Під командуванням Солант спритність і здатність до адаптації є нашою найбільшою силою».

Це хороша думка. Раніше ми були надто жорсткими, але Солант показала, що готовність змінити стратегію та методи може бути дуже потужною. Дідько, немає нічого, чого вона не викине або не змінить, щоб досягти перемоги.

Як і раніше, вуфери є одними з останніх, кого піднімають до четвертого шару, оскільки безпечна зона повинна постійно підтримуватись. Зрештою приходить час, і щасливо пихкаючі домашні тварини збираються зі своїх місць на спеціально сконструйованих майданчиках і піднімаються в шахту вище. Коли це станеться, залишиться лише кілька хвилин, поки очищена мана не буде повністю переможена, тому ми повинні працювати швидко.

Траншеї руйнуються і всі ознаки зачарування знімаються, а потім мурахи самі піднімаються вгору по шахті.

Крихітка, Крініс, Інвідія та я — останні учасники, що залишились, і я посилаю їх трьох першими, перш ніж відступити.

Піднімаючись на стіну та пробираючись по стелі, я бачу пару очей, які визирають з-за слизу та дивляться на мене з палкою ненавистю.

Ого… містере Крат. Знизив пильність, коли побачив, що ми йдемо, га? Як смачно.

Приховуючи всі ознаки своїх зусиль, я продовжую підніматись до входу в шахту, і щойно я чепляюсь в нього кігтями, я дозволяю чарам розірватись.

Гравітаційна бомба!

ГГГГГГООООООООООО!

Вона не є надщільною і не отримала посилення, але вона точно спричинить жахливий безлад. Я не залишаюсь, щоб подивитись, що відбувається, і натомість починаю свій підйом назад до четвертого шару, посміхаючись сам собі.

Поки я піднявся на вершину, я не отримав сповіщення від Гендальфа про будь-якого мертвого Крата, тож припускаю, що йому вдалось якимось чином втекти.

Гвехехех.

Сподіваюсь, що тобі сподобався мій прощальний подарунок, слимаку. Не хвилюйся, незабаром ти знову побачиш мене.