Моррелія спостерігала за братіанським флотом, що плив удалині. Вона спостерігала за протистоянням Ентоні з Феніксом Світла, затамувавши подих, впевнена, що ось-ось спостерігатиме, як химерне чудовисько зустріне свій кінець. Побоюючись викликати гнів Дитя-Імператора, флот стояв на якорі, не бажаючи втручатись під час бою.
Як пояснити складні емоції, які вона відчувала? Ентоні був… менш монстром і… хоча це було складно визнати… чимось був схожим їй на друга. Вона провела з ним досить багато часу на поверхні, і він ніколи не робив нічого іншого, крім того, щоб бути корисним і сумлінним. Навіть якщо його поведінка була… м’яко кажучи, ексцентричною.
Дивлячись на падіння його тіла, вона відчувала… сум. Це було прикро і марна втрата потенціалу бачити, як його так знищують. Що станеться з Колонією, якщо її дороговказ зникне? Хто міг би сказати, яких неймовірних речей досяг би цей монстр у майбутньому? Він заявив, що Колонія збирається очистити п’ятий шар з такою впевненістю, що вона почала думати, що неможливе може стати можливим. Сумніви інших ніколи раніше не зупиняли цих мурах.
Більш особисто, вона почала оплакувати когось, кого почала вважати просто хорошою людиною. Ніхто з командування не міг сказати їй, чому міфічний монстр сьомого рангу вирішив стрімголов увірватись в одне з найбезпечніших місць у всій Пангері, але вона могла здогадатись. Коли її попросили висловити припущення про можливі мотиви велетенської мурахи, вона сказала це. Майже ніщо так не спонукало Ентоні до боротьби, як безпека його сім’ї.
Командир Кайрон насупилась на її слова, але зрештою вона виявилась права. У місті викрали мураху, влада сама це підтвердила.
«Чого вони мені не скажуть, — прогарчала Кайрон, — так це чи перевірили вони, чи він живий».
Маги Легіону були зайняті спілкуванням з фортом Легіону, розміщеним у Золотому Місті. Після подібного інциденту вона була впевнена, що дипломатичний корпус зробить свою роботу, але відповіді від бюрократії завжди надходили повільно.
«Чи перевірили наші власні Провидці Підземелля?» — розгублено запитала Моррелія.
У них на борту були деякі, і вони, звичайно, могли сказати, не покладаючись ні на кого іншого.
«Один каже так, а інший каже ні», — коротко відповіла Кайрон.
Кремезний командир дивилась на карту перед собою. Позначки, що вказували на братіанський флот, щомиті віддалялись. Зручна це річ, магія.
«Робоча теорія полягає в тому, що якщо він живий, то його життєва сила настільки слабка, що її складно перевірити. Маги Вежі відмовляються перевіряти, і я не можу зрозуміти, чому».
«Я вважаю, що можу дати відповідь, командире». Нова фігура підійшла до столу, щойно увійшовши до капітанської кімнати.
Йошен, інший трибун, призначений відповідальним за магів у цьому Легіоні. З простим обличчям і волоссям кольору іржі він був посереднім майже в усіх відношеннях, за винятком свого таланту з маною та вміння змусити сумнозвісно складних для співпрацювання магів тягнути в одному напрямку.
«Сподіваюсь, що ти маєш для мене хороші новини, Йошене», — буркнула Кайрон, не відриваючись від карти.
«Залежить від вашого визначення «хорошого»», — відповів солдат середнього віку. «У мене є пояснення. Я розмовляв зі своїм давнім другом, який займає наукову посаду у вежі».
Брови Моррелії піднялись.
«Я не думала, що у тебе є настільки хороші зв’язки, Йошене».
Маг легенько знизав плечами.
«Я знаю одну розумну жінку, ось і все. Я описав наші труднощі з отриманням інформації з Вежі, і вона сказала мені ймовірну причину. Це не практична проблема, а… культурна?»
«Культурна?» — гаркнула Хірон. «Про що ти, в ім’я Залізної Гори, говориш?»
«З того, що ми можемо зрозуміти, Дитина-Імператор наказав Рамону Феніксу вбити нашу ціль».
«Це здається очевидним, ми спостерігали, як це сталось», — тихо сказала Моррелія.
Йошен кивнув. «Важливий контекст. Дитина-Імператор наказав монстру померти, а звір-охоронець відповів. Тож… щоб маги Вежі активно перевіряли, чи вдалось йому…»
«Це можна розглядати як сумнів у силі свого правителя, якого вони точно не хочуть образити», — кисло закінчила Кайрон. Вона довго терла скроні. «Легіон, врятуй мене від правителів і бюрократів».
Моррелія відчула, як у її грудях загорілась дивна надія, але вона поки що не дозволила їй спалахнути.
«Невже наші власні маги відмовляються перевіряти на тих же підставах? У нас же ж є провидці в місті, правильно?»
«Так, одні з наших найкращих», — відповів Йошен, уперше повертаючись до свого колеги. «Поки що вони відмовлялись, але після нашої останньої розмови я вважаю, що вони поступляться. Усі знають, що Дитині-Імператору, швидше за все, байдуже, якщо хтось перевірить. Ймовірно, йому також байдуже, чи монстр виживе. Двір обурений тим, що Фенікс був змушений відродитись, і провина, швидше за все, ляже на винуватців викрадення».
«Ми знаємо, хто це був?» — запитала Кайрон.
«Жодного уявлення. Якщо ми не дізнаємось найближчим часом, я не очікую, що ми коли-небудь дізнаємось. Його активно приховують», — сказав їй Йошен.
У двері ввічливо постукали.
«Заходьте», — покликала Моррелія, коли Кайрон не відповіла.
Двері відчинились, і молодий маг просунула всередину голову, потім підійшла до Йошена, відсалютувала та подала йому клаптик паперу. Не зволікаючи, він розгорнув його, швидко переглянув вміст і власноруч його підпалив.
«Він живий», — серйозно заявив він. «Усі три провидці підтвердили це менше п’яти хвилин тому».
Моррелія впоралась з виразом свого обличчя.
«До біса це все», — зітхнула Кайрон, підводячись і витягаючи спину. «Встановіть курс. Я хочу, щоб наш флот був на хвості цих братіан, перш ніж почнеться наступна година».
Моррелія віддала честь і побігла стежити за виконанням наказу. Експедиція ще не закінчилась, і не закінчиться, поки Ентоні не буде підтверджено мертвим. Щось цікаве мало статись.
Коментарі
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Увійти, аби лишити коментар!