Подальше споживання

[Ви вбили 37 рівень Фортіс Адамас Сколопендра (IV).]

[Ви отримали досвід.]

Дурна багатоніжка! Ти смієш протистояти моєму славетному підйому? Ти заслужила те, що отримала!

Хоча я б не назвав це славетним підйомом, радше значним зависанням. Я все ще вирішую проблеми з польотом, але залишилось вже не довго.

Добре, що я можу скеровувати та стримувати енергію, вироблену колодязями, наскільки це можливо. Мені знадобилось трохи часу, щоб зрозуміти, що означає перемогти гравітацію планети за допомогою власного джерела. Якщо подумати логічно, якби вони однаково впливали один на одного, то планету цілком могло б розірвати навпіл.

Якщо вивчити це питання, гравітація насправді є мізерною силою. Потрібна ціла планета, щоб створити рівень сили, якого недостатньо, щоб вбити навіть мураху, що блукає на її поверхні. Буквально вся планета Земля не може виробити достатньо енергії, щоб роздавити жука.

На щастя, на Пангері у нас є гарне маленьке обхідне рішення під назвою мана. Я поняття не маю, як цей матеріал сам себе перетворює на… загалом усе, але це, схоже, дуже ефективно. Я можу виробити достатньо енергії тяжіння, щоб з легкістю підняти своє тіло в повітря.

Насправді мені потрібно менше мани, ніж я думав, щоб досягнути цього. Коли я належним чином зосереджуюсь і контролюю колодязь, я можу використовувати енергію всередині набагато ефективніше. Це навчальний процес, і я отримую лише п’ятірки.

[Крихітка! Припини сміятись з мене зараз же!]

Мавпа не підкоряється, вказуючи на мене та регочучи.

[Не будь таким нешанобливим до майстра!] Крініс лає його, штовхаючи товариша в бік щупальцем. [Поводься пристойно!]

Те, що я вишу в повітрі, наче рушник, накинутий на сушарку, не привід сміятись! Просто тому, що мої ноги звисають, як мляві локшини? Це так смішно? Це взагалі-то дуже зручно!

За допомогою волі я пересуваю колодязь над собою і рухаю його вперед, змушуючи моє тіло рухатись за ним. Зрештою я досягаю точки на вершині Крихітки та дозволяю моїм ногам, які все ще вільно висять, плюхнутись на його голову.

[Як тобі подобається таке! Га? Відчуй гнів моїх ніжок локшини!]

Я пливу туди-сюди, намагаючись знову вдарити його, але він запросто ухиляється, змушуючи мене плисти за ним.

[Повертайся сюди! Як ти смієш використовувати свої файні ніжки для цього? Прийми мою справедливість!]

[Е-е... майстре?]

[Секундочку, Крініс, я маю провчити цю нахабну мавпу!]

[Чи не час нам повертатись до гнізда? Ви сказали, що хочете поспілкуватись з іншими.]

Ах, вірна Крініс. Я завжди можу розраховувати на те, що вона пам’ятає про важливе. Я б її погладив, але мені шкода піднімати ноги, коли їм так зручно на своєму місці.

[Ти абсолютно права! Дякую, що згадага, Крініс. Інвідія? Куди ти втік? Готовий повернутись?]

Маленький демон пурхає в поле зору. Він без зусиль злітає переді мною і спостерігає за моїм тілом. Можливо, мені лише здалось, але в тому, як він дивиться на мене, я відчуваю явну відсутність заздрості.

Лише тому, що ти можеш робити це набагато краще! Моя маса не схована в кишеньковий вимір, ти проклятий демоне!

І він також літає вже давно, а я ще лише починаю. З часом я буду справлятись набагато краще.

[Що ж, гаразд, банда, час повертатись до гнізда. Ходімо.]

Зачекай, я дивлюсь не в ту сторону.

[Дайте мені секунду, мені потрібно розвернутись.]

Це трохи складно. Я маю на увазі, мені обертати колодязь? Це взагалі так працює? Я хитаюся вперед-назад у повітрі, доки Крініс не простягає щупальце зі свого місця на моєму панцирі до землі та використовує цей важіль, щоб обернути мене.

[О, чудово. Ходімо!]

Правильно орієнтуючись, я маніпулюю володязь гравітації вперед і починаю свій тріумфальний дрейф назад до гнізда. Просто зачекайте, поки Колонія це побачить! Я впевнений, що вони будуть дуже вражені.

[Гм, майстре?]

[Так, Крініс?]

[Як ви вважаєте, чи можете ви бути трохи… швидшими, якщо будете рухатись пішки?]

Що ж, звичайно, що так. Я ще не дуже добре володію цим методом, саме тому я хочу його практикувати! Хоча, як завжди, вона може бути права. Ми вже кілька днів поза межами Колонії, нам потрібно повернутись і подивитись, як справи в третьому шарі. Сподіваюсь, що ситуація з демонами трохи врегульовується.

[Добре,] я зітхаю та спускаюсь назад на землю.

Колодязь зникне, коли в ньому закінчиться енергія, але я не можу залишити це вогнище гравітаційного потенціалу просто лежати, тому я розбиваю його на частини, перш ніж ми йдемо.

[Дякую, майстре,] каже Крініс з полегшенням.

[Що ж, ти не помиляєшся, нам потрібно вчасно повернутись.]

[Я також вважаю, що такий вигляд для вас набагато більш гідний. Не варто було б, щоб Колонія дивилась на вас у непривабливій позі.]

Я в шоці.

[Що? Непривабливій позі? Моя велична літаюча поза?! Це не може бути правильно...]

Я звертаюсь до Крихітки.

[Я дійсно виглядаю настільки смішно?]

Мавпа на мить виглядає збентеженою, наче здивованою, що я взагалі запитую, перш ніж почати енергійно кивати.

Настільки погано?!

[Інвідія! Ти ж точно бажаєш моєї витонченості та елегантності, поки я витаю у повітрі?]

Демон довго дивиться на мене, кліпає очима, а потім відводить погляд.

Божечки!

Мені потрібна секунда, щоб зібратись.

[Д-дякую Крініс. Я й гадки не мав, що все настільки погано.]

[Прошу вибачення, майстре! Ц-це виглядало досить погано, хоча...]

[Ні, ти вчинила правильно.]

У майбутньому мені доведеться потренуватись в польоті поза межами Колонії, поки я повністю не опаную цю навичку. Якщо я й відмовляюсь щось втрачати перед моїми родичами, так це мою гідність!