Просто блискуче

«Дідько, тримай!» — заревіла Блискуча.

«Я не впевнена, що воно витримає», — вигукнула Асистант. — Воно переллється!

«Йому потрібно більше енергії! Віддай йому все, що у тебе є!»

«Ми більше не можемо, матриця розвалиться!»

«Трохи більше», — спонукала Блискуча, коли мана вибухнула та запінилась. Межі вимірів каскадом пливли навколо них, і вона могла дивитись в них усі, блимаючи образами спотвореної реальності, що згиналась та викривлялась навколо неї.

Вони були так близько!

«Все пропало! Біжи! Асистант заверещала, і Блискуча смутно помітила, як її послідовники ховаються в укриття або пірнають за захисні стіни. Сама вона, звісно, не поворухнулась, приголомшена красою, яку бачила перед собою.

«Так гарно», — прошепотіла вона.

Через мить її вдарили списом і збили з оглядового майданчика.

«Експеримант! Що ти робиш?!» - вигукнула вона.

«Знову рятую твоє життя», — відповіла мураха, роздратовано махаючи вусиками. «Буде трохи складно використовувати наші знання, якщо ти помреш у процесі їх отримання».

Це щось, що Найстарший багато разів намагався висловити, але Блискуча лише засміялась.

«Небезпека не може сподіватись знайти мене, — хвалилась вона, — я бачу, як вона як наближається, здалеку».

Вона підвелась, але Експеримант штовхнула її спиною на землю. Потім, нарешті, стався вибух, і мана розрядилась наче фіолетова блискавка та дугою пронизала стіни, випалюючи нерівні візерунки на скелі.

«Ах, точно» — пробурмотіла Блискуча. «Я забула про це».

Вони почекали ще хвилину, перш ніж маги та різьбярі, що складали її групу, почали вилазити з бункерів, які хтось вирішив встановити у їхній дослідницькій кімнаті. Вона дуже підозрювала, що відповідальна за це Асистант, але не могла цього довести.

«Всі молодці», — металась по команді Блискуча, захоплено постукуючи вусиками. «Фантастичний експеримент, ще один приголомшливий успіх! Ми все ближче до нашої мети».

«Т-ти впевнена?» — запитала її помічник, коли вона нарешті вийшла, все ще обіймаючи підлогу, поки останні кілька іскор танцювали по стінах. «Мені здавалось, що все пройшло досить погано…»

«Цк, цк, цк», — докоряла Блискуча, клацаючи щелепами, щоб підкреслити свої феромони та імітувати людський звук. «Скільки разів я повинна тебе навчати? Лише справді успішне випробування закінчиться багаторазовим згортанням колектора. Ми змогли зазирнути в матрицю глибше, ніж будь-коли раніше! Наша мета ніколи не була ближчою, ніж зараз».

Не бажаючи більше витрачати жодних слів на тих, хто не поділяв її ясного бачення, вона помчала до зачарованого конструкту, вбудованого в підлогу під великою кам’яною будівлею, яку вона назвала аркою-воротами. Зміцнений за товстими шарами затверділого льоду та вбудований у конструкцію для тримання з живого каменю, масив був витонченим зачаруванням, єдиним у своєму роді в Колонії. Сама Ковалянт консультувалась щодо його створення відповідно до специфікацій новаторського, божевільного дизайну Блискучої.

«Подивіться!» — вигукнула вона. «Просто подивіться на показники! Раз-два-три… шістнадцять ідентифікованих ниток. Нашому просторовому шляху вдалося пройти третину шляху до місця призначення, перш ніж зруйнуватись!»

«Так, — відповіла Експеримант, — це означає, що будь-яка мураха, яка пройшла б крізь нього, була б знищена. Це не зовсім той результат, якого ми прагнемо».

«Пха! Ми робимо великі успіхи. Великі кроки. Ви не зможете відкрити секрети магії телепортації, не підірвавши кілька шлюзів. Якби ви могли бачити, як я…»

«Я не впевнена, що мій мозок міг би з цим впоратись…» сказала Асистант.

«Я все ще не розумію, чому це так складно…» Експеримант заговорила, явно розчарована, а її вусики низько хитнулись. «Якщо ми хочемо подорожувати лише звичайним простором, навіщо нам наносити на карту настільки складний курс? Навіщо взагалі турбуватись про ці інші виміри?»

Блискуча накинулась на свого помічника, і презирство було чітко видно в кожній лінії її панцира, але першим втрутилась Асистант.

«Немає такого поняття, як р-регулярний простір. Це вимір. Все є виміром. Якщо ти проб’єш д-дірку в одному, ти проб’єш дірку у всіх».

«Повністю правильно!» — оголосила Блискуча, знімаючи захисний екран і возячись з делікатними інструментами, прикріпленими до матриці. «Це майже так, ніби ми не прагнемо знайти пункт призначення в тривимірному просторі, а шукаємо шлях назад до нього. Зараз усе, що ми робимо, — це пускаємо яскраве світло у просторове переплетення, освітлюючи темряву, щоб ми могли краще зрозуміти її. Коли ми будемо мати чіткішу картину, ми зможемо діяти з більшою впевненістю».

«Але хіба ти вже не можеш пересуватись в просторі? Експеримант тимнула. «Невже настільки складніше зробити функціональні ворота?»

«Не будь смішною! По-перше, я неймовірний геній! По-друге, ти порівнюєш мураху, яка прослизає крізь тріщини в стіні, з тим, щоб пробити дірку та прокласти через неї тунель. Мене захищає моя бачення, знання та навички, які дозволяють мені безпечно пройти. Створити портал, що дозволить пройти будь-які іншій мурасі? Ти порівнюєш чай і печиво».

Команда навколо них ожила, вивчаючи дані, продовжуючи радитись один з одним і коригуючи руни, видряпані в воротах за допомогою спеціальних пластин, розроблених Блискучою. Мураха поповзла по арці, схопила обгорілу металеву пластину щелепою і витягла її з щілини, а потім повернулась з новою, нерозплавленою пластиною та поставила її на місце.

Блискуча була у гущі всього цього. Вона кидалась від групи до групи, умовляючи, заохочуючи та докоряючи кожному індивіду та групі, які їй траплялись. Мурахи, які працювали в цій команді, звикли до цього та терпіли її балаканину з вражаючим терпінням, дотримуючись вказівок, які вони могли витлумачити, доки, нарешті, усе не було впорядковано так, що вона була задоволена.

«Чудово!» Побачивши нову конфігурацію, Блискуча захихотіла. «Я покладаю на нього великі надії. Дуже високі! Як справи з вимірними баками мани, Асистант?»

«В-вони досягли п’ятдесяти в-відсотків і ростуть, лідере».

«Експеримант! Матриця тримається стабільно?»

«Показники стабільні, лідере».

Маленька мураха швидко піднялась на свій спостережний пост, дивлячись вниз прямо в арку воріт.

«Я казала тобі стільки разів, — посміхнулась вона, — називай мене БЛИСКУЧА!»