Епілог: (вічні казки)

Єдина стежка тягнулася через трав'янисте поле, настільки, наскільки вони могли бачити.

― Боже, цікаво, де це ми…, ― Ґуфі озирнувся, але не побачив нічого, окрім рівнин.

Ґаммі‑Корабля вже не було, і не було жодних ознак інших людей.

― Що ж нам тепер робити? ― запитав Дональд, оглянувшись на Сору.

― Треба знайти Ріку та Короля Мікі, ― відповів Сора.

Ґуфі зітхнув.

― Але… Звідки ми почнемо шукати двері до світла?

― Не знаю, але…

Троє подивилися один на одного і кожен зітхнув.

Коричневий пес перебіг дорогу перед ними, виляючи хвостом.

― Плуто?! ― вигукнув Дональд.

Це був королівський пес Плуто, який втік ще в Траверс-Тауні.

― Плуто, де ти був? ― Ґуфі підбіг до нього.

Плуто стояв, виляючи хвостом, і вони побачили, що у нього в пащі лежить лист.

― Що це…?

― Це королівська печатка! ― Дональд теж поспішив до Плуто.

― Ти не бачив короля Мікі? ― запитав його Сора.

І тут Плуто кинувся бігти.

― Ей, зачекай! ― Сора побіг за ним. Теж саме зробили Дональд і Ґуфі.

Коли вони гналися за Плуто, їхній сміх лунав над рівнинами.

“Соро…”

Йому здалося, що він почув чийсь голос. Він обернувся, але там нікого не було.

“Пам'ятай, Соро. Ти єдиний... хто відкриє двері до світла.”

––––КІНЕЦЬ––––

Більше можна прочитати у нас на сайті

І ще, якщо хочеш заходи у мій телеграм